author
stringclasses 757
values | author_url
stringclasses 757
values | poem_name
stringlengths 1
98
| poem_url
stringlengths 49
53
| context_author
stringclasses 757
values | context_poem_name
stringlengths 1
98
| context_poem
stringlengths 0
88.2k
|
|---|---|---|---|---|---|---|
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Де вихід? | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24420 | Михайло Білецький | Де вихід? | — Кепсько, лікарю, мені —
Розмовляю уві сні!
— Ну то й розмовляйте,
На те не зважайте!
— Я, признатись, не зважаю,
Та шеф у нас клятий.
Каже, що я заважаю
Людям працювати! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Де шніцель? | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24421 | Михайло Білецький | Де шніцель? | Говорю офіціанту
Підвищеним тоном:
— Я ж просив вас шніцель дати!
— А він під лимоном... |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Дід і колода | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24422 | Михайло Білецький | Дід і колода | — Я життя вже доживаю,
А й досі, нівроку,
Таку ж силу в руках маю,
Як в юнацькі роки!
Бачиш он оту колоду?
То я її, сину,
В двадцять літ не міг підняти...
І зараз не здвину! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Дід Омелько і йоги | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24423 | Михайло Білецький | Дід Омелько і йоги | Старий Омелько — мій сусід —
Хотів прожити двісті літ.
"Систему йогів" десь дістав,
Щодня робити вправи став.
За шию ноги закладе
Й сидить, аж доки не впаде.
Або зведе їх догори
Й стоїть — годину, дві, і три,
І п'ять...
Для діда все одно,
Бо він на пенсії давно.
А коли так — і в тому суть —
Дідок стоїть, а гроші йдуть!
Та якось трапилась біда:
Коли дід ноги закидав
За шию, луснули кістки —
Й дід обербенивсь навзнаки.
За "йогом" прибула "швидка",
Стара на йогів наріка:
— А щоб ви луснули були,
До чого діда довели!
Немов той дуб, міцний був дід,
А зараз — гляньте — інвалід! —
...На йогів скаржитись дарма:
До йогів треба ще й ума! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Дідусь і онук | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24520 | Михайло Білецький | Дідусь і онук | Як маленьким був,
Онука
Все водив дідусь за руку,
А коли онук підріс —
Водить дідуся за ніс! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Дома не можна | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24424 | Михайло Білецький | Дома не можна | Тільки-но у кінозалі
Світло погасили —
З сусідкою цілуватись
Заходивсь Данило.
Хтось шепоче:
— Як не сором...
Що за поведінка?!
Дома треба... —
А Данило:
— Дома в мене жінка! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Дорога шапка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24425 | Михайло Білецький | Дорога шапка | — Сто карбованців за шапку,
Чи не забагато?
Та я п'ять пар черевиків
За сто зможу взяти!
— Черевики ви, звичайно,
Зможете купити,
Та як ви їх на голові
Будете носити?! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Друг-оптиміст | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24426 | Михайло Білецький | Друг-оптиміст | Зустрів Ілько дружка
За десять літ розлуки.
— Ну, як живеш? — гука,
Потискуючи руку. —
Ану лишень пройдись,
Хоч як ти виглядаєш!
Та не впади, дивись...
Ти, бачу, шкутильгаєш.
Проте міцний як дуб!
Не постарів, нівроку...
Щоправда, виліз чуб
І сіпається око...
Зубів також нема,
Знать, кепсько шлунок травить!
Що без зубів — дарма —
Залізні можна вставить...
В цілому ж молодець —
Хоч зараз під вінець!
Ну, хай живе!
Бувай!
Я кваплюсь на трамвай...
Мчу на каток, на лід,
Боюсь, щоб не спізнився!..
А друг йому услід:
— Бодай ти провалився! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Дружня порада | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24427 | Михайло Білецький | Дружня порада | — Ви вечорами вільна, мила? —
Шеф секретарку запитав.
— Звичайно... — прошептала та
І знітилась, почервоніла.
Шеф посміхнувся:
— Ну й прекрасно!
Я хочу запропонувать...
Щоб на роботі бути вчасно,
Щодня раніш лягайте спать! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Жертва моди | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24521 | Михайло Білецький | Жертва моди | Вона таку химерну зачіску носила,
Що й розказать несила!
На голові — ну справжня колонада,
Побачив — одсахнувся б сатана!
Та нею архітектора вона
Причарувала:
На коліна падав! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | За власним бажанням | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24428 | Михайло Білецький | За власним бажанням | — Ти знов наклюкався, Євмене? —
Завбазою директор пробирав. —
Учора ж каявся у мене,
Отак, як зараз, стіну підпирав! —
Гикнув Євмен, промовив сумовито:
— Купив обнову, довелось обмити...
Та й хто, скажіть, сьогодні не пиячить?
Хіба одна сова на білім світі,
Бо вдень не бачить,
А уночі продмаги всі закриті! —
Хотів розмову обернуть на жарт,
Однак директор обірвав суворо:
— Ховатись за усмішечки не варт!
Сьогодні привезли он помідори,
А тара де? Де зберігати будем? —
Директор ледве стримував свій гнів. —
Ти скільки овочів, признайся, погноїв?
Чи думаєш, "спасибі" скажуть люди? —
Зітхнув Євмен:
— Стараюся, здається...
Кінь на чо-чотирьох
І то, бува, спіткнеться...
— Ще б і не спіткнутися! Погляньте ви на нього!
Тебе ж ледь-ледь тримають ноги.
Краплини совісті не маєш ти!
Пиши "За власним..." І під три чорти!
Та ще подякуй, бо, як за законом, —
Тебе тюрма чекає, не секрет! —
Друкарка зазирнула в кабінет:
— Іван Петрович, вас до телефону! —
Взяв трубку.
— А-а... Семенович! Вітаю!
Нарада о десятій? Знаю, знаю!..
Чекай, у тресті чув я, ніби
Тобі завбазою потрібен...
Є! Не секрет... Стоїть ось біля мене...
Євмен Куделя! Знаєте Євмена?
Пиячить, кажеш... Справді, трішки є...
Та й те сказати — хто тепер не п'є?
Хіба сова! Та й та тому лиш не пиячить,
Що вдень не бачить...
А взагалі працює він сумлінно!
Кінь он на чотирьох...
Аякже, неодмінно!
То візьмете? Він зараз буде в вас! —
Повісив трубку.
— Отож, у добрий час! —
Звів потеплілі очі на Євмена. —
— Йди до сусідів, та дивись у мене! —
Євмен ні кроку.
— Ти ж чому не йдеш?
— Мені б характеристику...
— Але ж...
Що буду я писать про п'яне твоє рило?!
— А те, що в трубку го-го-говорили!.. |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | За що ненавидів | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24429 | Михайло Білецький | За що ненавидів | Терпіть не міг він патланів:
Ганьбив, паплюжив як умів
В тролейбусі, в трамваї...
"Нема на вас перукарів,
Кийка добрячого немає!
Раніш не видно було вас,
Де ви взялися в біса?!"
Він розпікав їх повсякчас
Тому...
Що сам був лисий! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Завелика порція | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24430 | Михайло Білецький | Завелика порція | В ресторані замовляє вечерю дідок:
— Дайте півлітра горілки
Й один огірок! —
Йому кажуть: — Завелика
Порція така.
— Тоді, — просить дідок, — дайте
Лиш пів-огірка! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Завинив | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24431 | Михайло Білецький | Завинив | — Ти знову щось патякав уві сні?! —
Уранці жінка мовила сердито.
А чоловік:
— То що — це вже мені
І уві сні не можна говорити?! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Загадкова натура | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24522 | Михайло Білецький | Загадкова натура | Хтось говорив:
— Ні краплі співчуття!
Черствий, бездушний, кирпу гне,
Зазнався... —
А він, коли гіркої нализався,
Стовпові телеграфному вклонявся
І плакав біля нього,
Як дитя! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Залізна логіка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24533 | Михайло Білецький | Залізна логіка | Біля фабрики сиділа
У лахах людина.
Курт щодня, коли проходив,
Бодай цент, а кине.
А то якось зупинився,
Нема чого дати.
— Вибач, каже, — одружився,
Збільшились витрати! —
Як підхопиться тут старець,
Бах себе у груди:
— То що це я...
Твою жінку
Годувати буду?! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Запізнилися | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24432 | Михайло Білецький | Запізнилися | Щоденник він протер до дірки,
Бо двійка в нього там була,
А він хотів зробить п'ятірку
Й поправить тим свої діла.
Гримів удома татків бас:
— Чекай, до тебе доберусь я!
— Та він же ще дитя у нас... —
Над сином бідкалась матуся.
Синок напився в ресторані,
Побив десь вікна і за те
У центрі міста на світанні
Мітлою вулицю мете.
Гримить татусів грізний бас:
— Чекай, до тебе доберусь я!
— Та він же ще дитя у нас! —
Воркує, як раніш, матуся.
Синочок, здоровило вже,
Сусідську дівчину знеславив,
Почастував когось ножем —
Потрапив на підсудних лаву.
Гримить татусів гнівний бас:
— Почну виховувать синашу! —
Та прокурор промовив: — Зась!
Тепер дозвольте нам, папашо! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Звідки знає | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24433 | Михайло Білецький | Звідки знає | — Подивись на того типа,
Що всміхається мені.
Бідолаха...
Коли б чув ти,
Як хропе він уві сні! —
Чоловік насупив брови:
— Звідки теє тобі знать?!
— Наші столи в установі
Мало не впритул стоять! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Здійснена мрія | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24523 | Михайло Білецький | Здійснена мрія | Малим —
Еверест підкорити він мріяв,
А виріс —
Забрався на батькову шию! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Знайшов вихід | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24434 | Михайло Білецький | Знайшов вихід | — Знай, твоєї поведінки
Я не схвалюю цілком!
В тебе ніжна така жінка,
А ти її — кулаком! —
Федір блимнув із-під лоба:
— Яку маю, таку б'ю.
А як ця не до вподоби,
Приведи сюди свою! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Знатний жених | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24435 | Михайло Білецький | Знатний жених | — Чом не заходиш до хати,
Мила сусідонько?
Обіцяла ж підшукати
Жениха для доньки!
— Й підшукала!..
Жених знатний,
Зовуть його Петя!
— Він що, справді нежонатий?
— Нежонатий...
Втретє! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Ідеал хапуги | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24436 | Михайло Білецький | Ідеал хапуги | Уранці на будові
Він побачив,
Як екскаватор,
Велетень неначе,
Вантажив у ковбані глину.
Раз зачерпне —
Й повнісінька машина!
Аж у долоні сплеснув неборак.
— Ото мастак!
Мені б отак
Навчитись загрібати,
Та щоб таку, як він,
Лапищу мати! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Його філософія | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24524 | Михайло Білецький | Його філософія | У нього філософія така:
Перед начальством уперед не лізти
І краще прикусити язика,
Ніж потім лікті собі гризти! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Кіндрат і півень | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24437 | Михайло Білецький | Кіндрат і півень | За запізнення на зборах
Лаяли Кіндрата.
А він у крик:
— Жінка винна,
Не розбудить, клята!
То не я, вона ледащо!
Любить довго спати.
Як таку дружину,
Краще
Півня в хаті мати! —
І додержав свого слова:
Півня вже тримає.
Тільки користі від того
Знов-таки немає.
Чи то півень кукурікнув
Не на всю горлянку —
Знов Кіндрат наш запізнився
Наступного ранку.
А там зовсім не з'явився,
Теж була причина:
За вечерею у кума
Вихилив чарчину.
Як зібрались люди знову
Ледаря судити,
До прогульника промовив
Бригадир сердито:
— Щоб трудитися, як гоже,
Затям це, Кіндрате, —
Півень тут не допоможе.
Треба совість мати! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Кмітливий боксер | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24438 | Михайло Білецький | Кмітливий боксер | У роздягальні після бою
Питає тренер:
— Що з тобою?
Задкуєш все...
На що це схоже,
Де взяв ти тактику таку?
— З ним ближній бій вести не можу,
Бо він наївся часнику! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Коли б знала... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24439 | Михайло Білецький | Коли б знала... | Увечері не встиг Тимко
Додому з'явиться,
Як назустріч йому жінка —
Лясь його по пиці!
— За що? — пита бідолаха.
— Замовчи, ледащо!
Коли б знала, за що бити,
Не так би дала ще! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Коли все дарма | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24440 | Михайло Білецький | Коли все дарма | Хай ви встали до світання,
Хай охрипли від промов,
Сотні про силосування
Настрочили постанов,
Очі лізуть хай на лоба...
Та коли кормів нема —
Все дарма!
Постанов не їсть худоба! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Королева манежу | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24441 | Михайло Білецький | Королева манежу | Королева на манежі,
Цар звірів — навпроти.
Лев цукерку обережно
Бере в неї з рота.
— Хто зробити може так? —
Пита королева.
— Я! — гука якийсь юнак. —
Лиш виведіть лева! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Круговерть | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24442 | Михайло Білецький | Круговерть | Цілий ранок в будконторі
Чути шерех підошов.
Хтось шепоче в коридорі:
— Шеф прийшов... Шеф прийшов...
Буде нам тепер припарка,
План завалим, не секрет... —
З перманентом секретарка
Всіх гукає в кабінет.
Промовляє шеф сердито:
— Як не матимем кредиту,
Знову сядем у калошу...
— Перспектива нехороша! —
Мовить сумно головбух
І зітхає скрушно:
— У-ух! —
Зав черкнув щось олівцем,
Пом загуркотів стільцем.
Довго не метикували,
Прийняли таку ухвалу:
"В міністерство по кредити
Головбуха відрядити!"
Головбуха виряджали,
Хусточками всі махали,
За вагонами з розгону
Довго бігли по перону.
Лиш тоді відчули втому,
Як вернулися додому.
В міністерстві недаремно,
Ледь благословля на світ,
Походжає бух недремно
Під вікном, біля воріт.
В той же час, як віл обуха,
Вісточки від головбуха
В будконторі ждуть-пождуть
І... ні мелють, ні кують!
Раптом, ніби з неба манна,
Телеграма довгождана:
"Є кредити.
Іду. Бух".
Знову все приходить в рух.
Знов аж на далекі гони
Чуть, як дзвонять телефони.
Секретарка знай гукає:
"Не приймає! Засідає!"
Машиністка в дві руки
Вибиває цокотки.
Місяць-два все йде як слід,
Далі — знову той же хід.
Промовляє шеф сердито:
— Вичерпалися кредити,
Ще й на шиї борг висить,
Треба якось погасить... —
...В міністерстві недаремно,
Ледь благословля на світ,
Знов стовбичить бух недремно
Під вікном, біля воріт.
В той же час, як віл обуха,
Вісточки від головбуха
В будконторі ждуть-пождуть
І... ні мелють, ні кують.
Раптом, ніби з неба манна,
Телеграма довгождана:
"Борг списали.
Іду.
Бух".
Знову все приходить в рух.
Місяць-два іде все гладко,
Далі знову...
як спочатку! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Лев і мочалка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24443 | Михайло Білецький | Лев і мочалка | У лісі вихвалявсь Вухатий,
Що з Левом він живе,
Як з рідним братом.
Що навіть банитись у вихідні
Без нього Лев не вирушає,
Ні!
І, вірите, Зайчисько не брехав —
Лев справді банитись його з собою брав,
Не міг без нього обійтись.
Чому?
Вухатий за мочалку був йому! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Ледащо | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24444 | Михайло Білецький | Ледащо | Над разгадкою кросворда
Чоловік падкує.
А на кухні йому жінка
Вечерю готує.
— Як закипить борщ, — гукає
Від плити до нього, —
Газ виключиш.
Я ж тим часом
Домию підлогу!..
Муж відбуркнув:
— Ну й ледащо
Послав мені, боже.
Вона вже й борщу без мене
Зварити не може! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Лист гумориста, автора цих рядків, знатній свинарці | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24445 | Михайло Білецький | Лист гумориста, автора цих рядків, знатній свинарці | Ти перекрила всі рекорди,
Тепер про тебе знає світ.
Ласкавоока, ніжна й горда,
Прийми від серця мій привіт!
Твою усмішку не забути
Й волосся хвилями лляне.
Хотів би поросятком бути,
Щоб доглядала ти мене!
Щоб ранком, ідучи на працю,
Як прокидається життя,
Гукала ніжно:
"Пацю, пацю!"
Й на руки брала,
Мов дитя! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Лихі сусіди | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24446 | Михайло Білецький | Лихі сусіди | — Ну й сусіди!
Що є сили
Цілу ніч в стіну гатили!
Й не набридло їм, скажи ти...
Як з такими в дружбі жити?
— То ви через них не спали?
— Який там у біса сон...
Ми ж до ранку танцювали
Бугі-вугі
І чарльстон! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Люблячі синочки | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24447 | Михайло Білецький | Люблячі синочки | Запитав синочків тато:
— Любі мої діти,
Чи на шиї моїй довго
Будете сидіти? —
А вони йому на те:
— Не можемо знати,
Скільки ви проживете,
Дорогий наш тату! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Мала родина | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24448 | Михайло Білецький | Мала родина | Вранці мати будить:
— Зіно,
Сходи-но до магазину! —
У відповідь сонний голос:
— Чому я?
Нехай Микола!.. —
Мати до Миколи —
Та де!
— Хай Олекса, — каже, — йде!
Беручи авоську, мати
Мужу так сказала:
— Трьох дітей сьогодні мати
У родині — мало! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Матусині панчішки | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24512 | Михайло Білецький | Матусині панчішки | Жила в господі гарна Киця.
І був у Киці син один.
І так вона його любила,
Що й розказать несила.
Не те щоб, скажем, принести водиці, —
Вмиватися його не заставляла Киця.
Боялася на вулицю пускати,
Хіба що у садочок біля хати.
А щоб не бив, гуляючи, він ніжки,
Зв'язала з вовни синові панчішки.
Раз вийшов Котик погуляти в сад.
Де не взялись собаки.
Він — назад!
Дугою вигнув спину і подався.
На дереві, напевне б, врятувався.
Та капосні панчішки підвели —
Ті, що на лапах в Котика були:
Бо скільки не стрибав і не хапався
За дерево,
Одразу ж одривався.
Потрапить псам на зуби — то не смішки.
Підводять іноді матусині панчішки! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Мене немає | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24449 | Михайло Білецький | Мене немає | — Начальника?
Заждіть...
Іван Петрович, вас! —
Секретар доповів.
— Мене?
А хто питає?
— Зі скаргою якийсь...
Дзвонив уже не раз.
— Ага... Ну що ж... Гаразд!
Скажіть... мене немає! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Між двома раундами | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24450 | Михайло Білецький | Між двома раундами | — В цьому раунді, одверто
Скажу тобі, брате,
Ти примусив суперника
Добре нервувати.
Пригадую, як майстерно,
Блискавичним рухом
Ти його удар прицільний
Відбив правим вухом.
А коли упав ти навзнак
І відкинув ноги,
Я помітив, навіть жижки
Затіпались в нього.
Думав — вбив тебе!
Не смішки...
Ти ж підвівся знову.
Ще потримайся хоч трішки —
Він буде готовий! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Мудра порада | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24451 | Михайло Білецький | Мудра порада | Карпо розплющив на роботі очі,
Гука:
— Андрію,
Сон послухать хочеш? —
(Вони в одній конторі працювали,
Їхні столи майже впритул стояли!) —
Приснилось щойно, ніби...
Дивна річ...
Всі звуть мене з пошаною — Кузьмич!
Що мій портрет висить на Дошці шани
І вже давно забув я про догани!
Квартира в мене ніби перший сорт,
І дав мені профком путівку на курорт.
Порадь, що діять, друже мій,
Щоб наяву усе те мати? —
І відповів йому Андрій:
— Поменше на роботі спати! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | На вступних екзаменах | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24452 | Михайло Білецький | На вступних екзаменах | Професор пильно подививсь:
— Ми... ніби зустрічались з вами? —
Студент знітився, очі вниз...
— Торік здавав я...
Проваливсь...
— Що ж я питав тоді?
— Те саме:
"Ми ніби зустрічались з вами..." |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | На змаганні | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24453 | Михайло Білецький | На змаганні | — Отой бігун до перемог не звик,
Що хусточка червона на плечі!
— Так, так!
Слимак — і той повзе хутчій...
Тільки не хусточка то в нього,
А язик! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | На концерті | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24454 | Михайло Білецький | На концерті | — Чого так довго плещуть люди,
Уже хвилин, напевне, п'ять?
— Казали, коли тихо буде,
Артист той знов почне співать! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | На похмілля | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24455 | Михайло Білецький | На похмілля | Чоловік одяг сорочку
Й хрипить:
— Рятуй, ми-ила!
Заду-ушуся...
Видно, в пральні
Її підмінили! —
А дружина:
— Схаменися!
Де це ти вже клюнув?
Ти ж у рукав, подивися,
Голову просунув! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | На прем'єрі | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24525 | Михайло Білецький | На прем'єрі | Вже в роздягальні всі...
А він в долоні б'є —
Над долею героїв гірко плаче...
Коли б то автор міг усе те бачить!
Голубчику,
То ж автор сам і є! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | На уроці фізкультури | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24456 | Михайло Білецький | На уроці фізкультури | — Підніміть-но ліву ногу!
Так...
Тепера праву...
А ти чом не піднімаєш?
Не чуєш, роззява?!
— А якщо я й праву ногу
Спробую підняти,
То на чому тоді, скажіть,
Буду я стояти? |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Нагадав | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24457 | Михайло Білецький | Нагадав | — Як тебе я зустрічаю,
То завжди й Петра згадаю...
— Але ж ми з Петром не схожі!
— Не кажи...
Щось спільне є:
Він, як ти, позичив гроші
І не віддає! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Надійний свідок | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24458 | Михайло Білецький | Надійний свідок | Суддя, що справу всю веде,
Поставив свідку запитання:
— Чи знаєте ви, що вас жде
За неправдиві показання? —
Той посміхнувся:
— Як не знати?
Мені підсудний встиг сказати:
Грішми карбованців п'ятсот
Та ще путівка на курорт! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Не встигла роздивитись | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24459 | Михайло Білецький | Не встигла роздивитись | Катря — подруга — у загсі
Пита наречену:
— Чого така невесела
Сьогодні, Олено?
— Як же мені не журиться?
Ти лиш подивися —
У жениха мого Гриця
Вся голова лиса!
— Ти що ж, раніш не бачила,
Що зараз не в дусі?
— А він, коли знайомились,
Був у капелюсі! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Не злякався | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24534 | Михайло Білецький | Не злякався | — Гаманець або життя! —
Грабіжник гукає.
А прохожий:
— Грабувать
Себе дозволяю.
А кричать отак на мене,
Давать горлу волю, —
Вибачайте... Я нікому
Цього не дозволю! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Не марнуйте слова | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24460 | Михайло Білецький | Не марнуйте слова | "А я бы повару иному
Велел на стенке зарубить,
Чтоб там речей не тратил по-пустому,
Где нужно власть употребить".
И. А. Крылов, басня "Кот и повар"
Ранком, ледь розплющить очі,
Він волає: — Їсти хочу! —
Поплювавши на долоні,
Вхопить добрий глечик моні,
Вип'є залпом — звична річ —
І чалапає на піч.
Залетить до хати муха,
Знов кричить він що є духу:
— Мамо, вбийте муху кляту,
Не дає мені поспати!
Говорила сину мати:
— Рік полежав, і доволі.
Є роботи в нас багато
І на фермі, і у полі...
Ти ж і вдень і уночі
Валяєшся на печі!
Говорила й недарма.
Ще не стихли речі,
Бачить — вертиться Кузьма,
Бачить — злазить з печі.
Мати рада. Добре слово
Вже зведе обов'язково,
Хоч який ледачий...
А Кузьма:
— Не в тому річ...
Хочу взять рядно на піч,
Дуже вже черінь гаряча!
Підіслав і знову ліг.
Скажем, як в Крилова:
— Там, де треба взять батіг,
Не марнуйте слова! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Не міг би так | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24461 | Михайло Білецький | Не міг би так | Любить сват розповідать,
Як ходив він полювать.
Каже: — Бачу, щось летить...
Бабах!
— І промазав?
— Що ти?
Качку й трьох зайців
Підстрелив одразу! —
А Клим йому:
— Не міг би я,
Признаюся, свате...
— Так полювать? —
— Не міг би я...
Так, як ти, брехати! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Не помітив | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24462 | Михайло Білецький | Не помітив | — В Сахарі на мене накинувся Лев
Я миттю на дерево!
— Нема там дерев…
— А я й не помітив того
та дарма!
Було не до того…
Нема — то й нема! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Не та молодь | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24463 | Михайло Білецький | Не та молодь | У автобусі бабуся минуле згадала:
— Що не кажіть, наша молодь
Культурною стала.
Пригадую...
Починала
Саме дівувати,
То увечері, бувало,
Хоч не виходь з хати!
Гриць чатує біля ганку,
Петро в сільбуд кличе,
А Омелько до світанку
Під вікном стовбиче...
Тим причепам окаянним
Я згубила лік!
А тепер...
Навіть не гляне
Ніхто у мій бік! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Невдячність | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24464 | Михайло Білецький | Невдячність | — Порятуйте мою доню! —
Репетує мати. —
Рятівнику що завгодно
Ладна я віддати! —
Усі тупцяють на місці,
Всім дівчину шкода,
Та ніхто не хоче лізти
У крижану воду.
Де не взявся чорночубий
Юнак-молодчина,
Кинувсь в воду — глянуть любо,
Врятував дівчину.
Замість дякувать, напала
Мати на героя:
— Ви чого так довго з нею
Були під водою? |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Невідомий | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24465 | Михайло Білецький | Невідомий | Хтось опівдні дзвонить Ганні,
Питає, чи дома.
— Буду тебе в ресторані
Чекати о сьомій!
Прилетиш, моя голубко?
— Так!
Обов'язково!.. —
Вже хотіла вішать трубку,
А потім:
— А хто ви? |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Незамінний | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24466 | Михайло Білецький | Незамінний | — Незамінний в нас Яким!
— Чому, дозволь спитати?
— Як виженуть його,
Ніким...
не треба заміняти! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Нема дома | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24467 | Михайло Білецький | Нема дома | Тато у віконце глянув,
Побачив сусіда:
Йде, хитаючись, до хати.
Подітися ніде!
"Знову сунеться п'яндига
Гроші позичати!"
— Вийди, доню, скажи — нема
Ні мами, ні тата! —
Так Оленка і зробила.
А прийшла знадвору,
Посміхнулася лукаво,
Татові говорить:
— А він, знаєте, приходив,
Щоб вам борг віддати!
— Так дожени його, доню,
Скажи, дома тато! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Нема чого боятися | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24468 | Михайло Білецький | Нема чого боятися | — Я боюсь робить уколи! —
Рюмсає Миколка.
— А ти не бійсь, — каже лікар. —
В мене тупа голка! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Неподобство | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24469 | Михайло Білецький | Неподобство | — Зіпсувався водогін
У вашому домі?
Ви Ковальський?
— Ні... Ковальський
Виїхав рік тому... —
Майстер в гніві:
— Що він нас
За дурнів вважає?
Сантехніка виклика,
А сам виїжджає! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Несподівана зустріч | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24470 | Михайло Білецький | Несподівана зустріч | В трамваї до Панька звернулась молодиця:
— Ви батько одного з моїх малят! —
Збентежився...
— Пробачте... Звідкіля?
Я вперше бачу вас.
Геть одчепіться!
На нас он скоса позирають люди,
До жінки дійде — що то воно буде?
— Не бійтесь, — посміхнулась молодиця, —
Я вчителька...
Ваш хлопець в мене вчиться!
Це може трапитись
(Не тільки у трамваї!)
З тим батьком,
Що у школі не буває! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Несподіваний хід | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24471 | Михайло Білецький | Несподіваний хід | — Отак начальство крить!
При всіх?
Ну, вибачай... —
Від люті зав аж зблід. —
Згадаєш ти мене!!!
Сміливця в той же день
Затяг у кабінет
І...
Запросив з дружиною на чай! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Образа | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24472 | Михайло Білецький | Образа | Уздрівши в роздягальні діда,
Штовхнув я друга Тимоша:
— Дідусь цей древній — мій сусіда,
У нього ангельська душа!
Завжди до кожного ласкавий,
Нам з нього приклад брати слід! —
Всміхнувся друг єхидно:
— Браво!
То ж люта кобра, а не дід!
На мене вранці як наскочив,
Горланив, ніби сто чортів.
Я думав — видряпає очі!
Пальто давати не хотів...
— То, може, ти його обидив? —
— Напроти, побажав добра.
Сказав:
"Працюєте ще, діду?
А вам на пенсію пора!" |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Окуліст | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24473 | Михайло Білецький | Окуліст | В бадьорім настрої зайшов я у продмаг.
Красуня-дівчина стояла біля ваг.
Я запитав:
— Скажіть, будь ласка,
Яка ціна ковбаски? —
Сердито блимнула на мене білолиця:
— Там є ціна!
Чи ліньки подивиться? —
Зніяковів...
— Пробачте... Справа в тому...
Забув я окуляри дома...
А ви вже й сердитесь...
— Я?!
Клопоту не мала.
Оце, щоб посваритись, вас чекала!
Зганяйте дома на дружині злість...
"Забув він окуляри" —
Окуліст!!!
Кажи хутчій, що тобі дати?
Я тут одна,
А вас багато! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Ощадливий Хома | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24474 | Михайло Білецький | Ощадливий Хома | Зайшов Хома у тролейбус,
Здійняв з плечей ношу
Та водія й запитує:
— Скільки з мене грошей?
— З вас чотири копієчки
Та за вантаж вісім... —
Подививсь Хома спідбрів'я
На вантаж той бісів,
Розв'язав мішок та кума
За чуприну смиче.
— Вилазь, — каже, — бо у мішку
Ти дорожчий вдвічі! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Перевантажена | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24475 | Михайло Білецький | Перевантажена | Одна я в мами...
Як відомо,
Все на мені у нашім домі:
Дублянка, джемпер, джинси, боти.
А на матусі лиш сукенка —
Та сама — в свято, й для роботи! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Переконала | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24476 | Михайло Білецький | Переконала | — Чув я, доню, ти бажаєш
Вийти за Данила.
Ти ж його зовсім не знаєш —
Раз в кіно сходила!
На те юна Катерина
Відмовила мрійно:
— Але ж то була картина,
Тату, двосерійна! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Після наради | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24477 | Михайло Білецький | Після наради | Після наради в роздягальні зав
Заступнику з обуренням казав:
— Ти що це в моїм звіті знов наплів?
Я доки дочитав, то мало не зомлів! —
На те заступник так відповідав:
— Пробачте, в тім вини моєї мало.
Я звіт у трьох примірниках вам дав,
А ви їх всі з трибуни й прочитали! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Повезло | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24478 | Михайло Білецький | Повезло | Вчора знову посварились
Ганна з чоловіком:
— Очі б мої не дивились
На тебе довіку! —
Позбирала свої речі
І... "Прощай, Кіндрате!"
За хвилину повернулась,
Стала серед хати.
— Тобі знову повезло —
Дощ почався, як на зло! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Подвійна педагогіка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24479 | Михайло Білецький | Подвійна педагогіка | Вовин тато звичку мав:
Стружку з неслуха здіймав.
І матуся не вгавала —
День і ніч синка пиляла.
Та як вони не старались,
Не виходило пуття:
Як було, так і зосталось
Необтесаним дитя! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Помилилась | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24480 | Михайло Білецький | Помилилась | — Ви що, помирились з мужем
Розійтись же мали!
Щойно бачила, як дружно
Ви дрова пиляли! —
А сусідка відказала:
— Помилилась, мила!
То не дрова ми пиляли,
А меблі ділили! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Поскаржилася | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24481 | Михайло Білецький | Поскаржилася | Ледь прибігла в міліцію
Жінка
Й розридалась:
— Побив мене мій чоловік,
Ледве врятувалась! —
А начальник:
— Заспокойтесь...
Я візьмусь за нього!
Де він, дома?
— Ні... забрала
"Швидка допомога!" |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Приведіть пізніше | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24482 | Михайло Білецький | Приведіть пізніше | Зайшов Тимко до сусіди
Та й каже сердито:
— Твій синок збирався мою
Дівчину побити! —
А сусід відповідає,
Примруживши око:
— Приведіть її пізніше,
Бо він вчить уроки! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Присоромив | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24483 | Михайло Білецький | Присоромив | На подвір'ї зустрів хлопчик
Сусіда Микиту
Та й гукає:
— Агов, дядьку,
Дайте закурити! —
А той йому:
— Сором з старшим
Отак розмовляти.
Ти скажи: "Будь ласка... дайте..."
Тоді можна й дати! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Про Вовка промовка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24535 | Михайло Білецький | Про Вовка промовка | Завили хижаки несамовито:
— Ви чули?
Вовка вбито!
Ганьба убивці!
Слід покарати кровопивцю!
Це ж бо розбій!
Відвертий тероризмі!!
...Про те ні слова правдолюбці ярі,
Що вбито Вовка у чужій кошарі,
Де Сірий не одне Ягня загриз! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Розповідь мисливця | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24484 | Михайло Білецький | Розповідь мисливця | — Якось раз на мене в лісі
Напали вовки.
І сьогодні, як згадаю,
Беруть дрижаки.
Я від них лечу стрілою,
А вони, прокляті,
Шкірять зуби і за мною...
Хапають за п'яти!
Бачу — дерево.
Не знаю,
Може, з переляку
Я злетів, немов ракета,
Вхопивсь за гілляку.
А вона гнила...
(О боже!)
Трісь — і обломилась!
Я — на вовків...
(Під деревом
Вони зупинились!) —
...Хтось злякано:
— Невже прямо
Так на них і впали?
— Отак і впав...
— І що ж вовки?!
— Звісно... Розірвали!!! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Розходився | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24485 | Михайло Білецький | Розходився | Клим гукав за кухлем пива:
— Що мені наш зав?
Все, що я про нього думав,
Я йому сказав!
Щойно честь мав розмовляти
З ним я тет-а-тет.
"Геть, — гукаю, — бюрократе!" —
На весь кабінет.
— Ну а він... — питають люди, —
Не витурив вас?
— Спробував би!
На жаль, його
Не було в цей час... |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Сміливець | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24486 | Михайло Білецький | Сміливець | — Я на галявину виходжу,
Аж бачу...
Вовк в траві лежить!
Тікать?
На мене це не схоже...
Беру сокиру й в одну мить
Відрубую йому хвоста!—
А хтось здивовано пита:
— Чому ж не голову, Євмене?
— Її хтось відрубав до мене... |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Соліст | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24487 | Михайло Білецький | Соліст | — Де працюєте?
— Соліст!
— Рад вас привітати.
У театрі ви чи в джазі
Зволите співати?
— Насмішили ви мене,
Щоб вам було пусто.
Не співаю я, солю
Огірки, капусту...
І зовсім не в джазі —
На овочебазі! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Соромливий | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24488 | Михайло Білецький | Соромливий | Вже рік, як почав до Ганнусі вчащать,
А й досі —
наївний хлопчина —
Ніяк не наважиться милій сказать,
Що він...
Має жінку і сина! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Сторож і Рябко | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24513 | Михайло Білецький | Сторож і Рябко | У сторожа хтось чоботи украв.
Проснувся він, накинувсь на Рябка:
— То це від тебе користь отака?
Чи хочеш, щоб тебе дубцем я покарав?!
Я й то все чув, собача голова,
Та думав, що мене дружина роззува! —
На цьому слові
Почав товчеників давать Рябкові.
Мораль така:
Йдеш вартувать —
Бери Рябка! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Суворий лікар | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24489 | Михайло Білецький | Суворий лікар | Кіндрата лікар оглядав.
— Ви палите? — спитав суворо.
З кишені стетоскоп дістав...
— Ну от, звичайно, серце хворе... —
Постукав пальцем:
— Тут болить?
Тютюн шкідливий, як відомо!
До речі, дайте запалить,
Свої забув сьогодні дома...
Ви і горілочку п'єте?
Печінка свідчить нам про те! —
Зітхнув Кіндрат:
— Бува... грішу...
Але з собою не ношу! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Сюрприз | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24490 | Михайло Білецький | Сюрприз | Першої ж ночі щаслива дружина
Мужа питає:
— Хотів би ти сина? —
Той прояснів:
— Ти ще будеш питати?
— Ну, коли так, то бажання твоє
Здійснилось, любий...
Синок в тебе є!
Він у бабусі!..
Івасиком звати!
— Як? Ти до шлюбу синочка вже мала?
Чом же мені ти про те не сказала?! —
Почервоніла й очиці униз:
— Бачиш...
Хотіла зробити сюрприз! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Телефонна розмова | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24491 | Михайло Білецький | Телефонна розмова | — Вам кого? — гукає в трубку
Дружина Кіндрата. —
Нема дома... Скоро буде...
А що передати? —
В трубці голос незнайомий:
— За труд вибачайте...
Я йому десятку винен,
То ви передайте! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Тільки взимку | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24492 | Михайло Білецький | Тільки взимку | — У вас завжди так холодно у клубі? —
Директора спитали.
— Що ви, любі?
Узимку, правда, холодно щодня,
А влітку —
Сторож навіть вікна відчиня! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Турботлива дружина | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24493 | Михайло Білецький | Турботлива дружина | За вечерею до мужа
Звернулася жінка:
— Як жаль, любий, що у тебе
Не болить печінка.
Он сусідка наша ліки
Імпортні дістала.
Каже — дуже помагають,
Дати обіцяла! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Турботливий онук | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24494 | Михайло Білецький | Турботливий онук | — Хочу, Едику, спитати,
Сумуєш чого ти?
— Та не можу підшукати
Бабусі роботи.
В цьому році я і Муся
Хочем одружитись,
А на пенсію бабусі
Втрьох нам не прожити! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Турист за океаном | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24536 | Михайло Білецький | Турист за океаном | — Що ви, — запитали пана, —
Бачили за океаном?
— Вірте, стіни лиш та стелю
Бачив у готелі.
Бо зідрали за житло
З мене таку плату,
Що невигідно було
Залишать кімнату! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | У в'язниці на побаченні | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24537 | Михайло Білецький | У в'язниці на побаченні | — Як мені без тебе жити? —
Жінка доленьку клене.
А грабіжник:
— Як там діти?
Чи хоч згадують мене?
— Згадують...
Як не згадати?
Меншенький всю ніч не спав,
Все питався:
— Де наш тато...
Награбоване сховав? |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | У меблевому магазині | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24495 | Михайло Білецький | У меблевому магазині | До завмага покупець
В кабінет пропхався:
— Вчора лиш купив стілець,
Він уже зламався!
— Кричите ви тут даремно, —
Зав промовив строго. —
Самі винні...
Ви, напевне,
Сідали на нього! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | У парку | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24496 | Михайло Білецький | У парку | Він її за руку взяв,
Мовби випадково.
Думав — гніватися буде,
А вона — ні слова!
Він їй рученьку стискає,
Вона — мов не чує.
Вже він її пригортає,
Ось уже й цілує...
— Чого мовчиш? — запитує.
— Мама наказала,
Щоб у парку з незнайомим
Я не розмовляла! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Улюблений автор | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24497 | Михайло Білецький | Улюблений автор | Зайшов Гриць в бібліотеку
Книжку поміняти.
А там його запитують:
— Що тепер вам дати?
— Цього ж автора том другий,
Якщо є, попрошу.
— Сподобався?
Вірші в нього і справді хороші!
— Не в тому річ, що автор той
Широковідомий...
П'ять карбованців знайшов я
У першому томі! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Філософ-комірник | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24498 | Михайло Білецький | Філософ-комірник | Іван Хомич — колгоспний комірник —
Ще здавна філософствувати звик:
"На світі все відносне, як відомо..."
Взяв торбу сала і...
відніс додому! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Хабарник-болільник | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24499 | Михайло Білецький | Хабарник-болільник | Він руки мав липучі і брудні.
Коли його за хабарі судили,
Помилування не просив,
О ні!
А вигукнув лише:
— Суддю на мило! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Хапуга-болільник | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24526 | Михайло Білецький | Хапуга-болільник | Він руки мав липучі і брудні.
Коли його за хабарі судили,
Помилування не просив, о ні,
А вигукнув лише:
— Суддю на мило! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Хворий кум | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24500 | Михайло Білецький | Хворий кум | — П 'єш ти, куме, горілочку,
Як святу водицю,
А закуски цураєшся.
Це, брат, не годиться!
Є і шинка, і ковбаси,
І смажена гуска... —
Подивився кум сердито
На тую закуску,
Вихилив іще чарчину,
Сухаря понюхав
Та й говорить за хвилину:
— Друже мій Пантюха!
Як я їстиму ковбаси,
Холодець і шинку,
Коли в мене хворий шлунок
І болить печінка! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Хоробрий Заєць | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24514 | Михайло Білецький | Хоробрий Заєць | Зайчиха з мужем в злагоді жила
І раптом Леву скаргу подала,
Що муж знайшов собі коханку,
Пиячить з нею з вечора до ранку,
Її, Зайчиху, виганяє геть.
Як отаке життя, то ліпше смерть!
Дізнавсь про скаргу Заєць і давай гукати:
— Мені начхати!
Лев ще не зна, який я дужий і хоробрий!
Хай дякує, що досі був до нього добрий.
Тепер, як висунеться з дому,
Здеру я з нього шкуру — і по всьому!
А пазуриська одчикрижу — і кінець!
Зроблю з них гребінець.
А з шкіри — гаманець!
А з гриви —
Шиньйон коханці всім на диво! —
Почув погрози Лев і, вірите, злякався.
На нього в лісі так ніхто не нахвалявся.
У позові відмовив він Зайчисі,
Ще й накричав: — Розводиш чвари в лісі! —
І сам зробивсь тихішим од води,
Щоб не накликати біди.
...Вам зустрічать доводилося, друзі,
Зайців — хоробрих,
Левів — боягузів?! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Хто винен? | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24501 | Михайло Білецький | Хто винен? | Дзвонить бригадир до Гната:
— Чом роботу кинув?
— Та нещастя, — каже, — ногу
Зламала дружина!
— Ну то й що?
Адже дружина в нас не працювала
— Так вона ж не собі ногу,
А мені зламала! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Хто він? | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24527 | Михайло Білецький | Хто він? | Для нього байдуже,
Що ви в сльозах, в одчаї,
За скельця очі захова —
І з вуст ні пари!
Якщо не пень він,
То чому людей не помічає?
Якщо він пень —
То нащо окуляри?! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Хто надіявсь на святих... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24539 | Михайло Білецький | Хто надіявсь на святих... | Навесні Степан трудився,
Гнат же в церкві все молився.
Як Степан лани орав,
Гнат Великдень відзначав.
Люди сіно йдуть косить,
Гнат своє: горілку пить!
— В чому річ? — питають Гната.
Відповів: — Зелені свята! —
Знову кличуть: — Справ гора! —
А у Гната знову свято:
День апостола Петра.
Ось і молотити час,
А у Гната свято: — Спас! —
І отак, вважай, весь рік
Все святкує чоловік.
А тепер у Гната горе —
Ні зернини у коморі:
Він надіявсь на святих,
А зоставсь ні в сих ні в тих! |
Білецький Михайло | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=723 | Ця не хропе… | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=24502 | Михайло Білецький | Ця не хропе… | — Помолодшали, дідусю,
Ходите героєм!
— Ще б, — сміється, — глек розбив я
З моєю старою.
Так хропла, бувало, ніччю —
Гармати не треба!
Розлучився...
Взяв удвічі
Молодшу за себе.
Нині сплю, як після маку,
Нічого не чую.
— Ця не хропе?
— Ні...
Ця зовсім
Дома не ночує! |