url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/iosif-oleksandrovich-brodskiy.html
|
Іосиф Олександрович Бродський
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/831a531a747a77aec19702838dda2315.pptx
|
files/831a531a747a77aec19702838dda2315.pptx
|
Іосиф Олександрович Бродський (1940-1996)
Іосиф Олександрович народився в Ленінграді у російськомовній єврейській родині. В юності мріяв стати морським офіцером (за прикладом свого батька, який був учасником війни, дослужився до звання капітана третього рангу, працював у Військово-Морському музеї, однак на початку 50-х років, під час організованої в СРСР антисемітської кампанії, був змушений вийти у відставку і надалі працював журналістом у флотській газеті).
Спроба вступити до Другого Балтійського училища (де готували підводників) виявилася невдалою, відтак 15-річний Йосиф назавжди покинув школу і влаштувався працювати фрезерувальником на військовий завод. Протягом наступних восьми років він змінив багато професій і занять: був помічником прозектора в обласному морзі, кочегаром, доглядачем маяка,працював у геологічних експедиціях у Якутії, в Середній Азії, на Далекому Сході.
Почав писати вірші Бродський приблизно у 18 років, перебуваючи в геологічній експедиції. Як згодом згадував сам поет, першим безпосереднім імпульсом до власної творчості послугувала публікація в «Літературній газеті» добірки віршів Б. Слуцького, яка справила на Бродського надзвичайно сильне враження. Невдовзі юнак почав відвідувати зібрання літературного об'єднання при молодіжній газеті «Зміна», де познайомився з близькими за віком і духом поетами Є. Рейном, О. Кушнером, Г. Горбовським, Д. Бобишевим. У сучасному літературознавстві цих, вельми різних за талантом і творчою манерою, літераторів називають «ленінградською школою» (на противагу напівофіційним московським «шістдесятникам» — Є.Євтушенкові, А. Вознесенському, Р. Рождественському).
На засланні
Півтора року Й. Бродський провів у глухому селі Норинське Архангельської області. Працював робітником у радгоспі, багато писав і, за власним зізнанням, почувався чудово серед дивовижної північної природи, серед простих жителів російської «глибинки».
Суд на Бродським привернув увагу діячів культури не лише в СРСР, а й за кордоном. Звільнити поета від несправедливого покарання просили А. Ахматова, К. Паустовський, С. Маршак, К. Чуковський, Д. Шостакович, Ж.-П. Сартр та ін. Тож невдовзі, влада «помилувала» його, дозволивши повернутися в рідне місто.
Однак поет надалі не мав можливості публікувати свої твори — до від'їзду на чужину він зумів надрукувати в СРСР лише чотири вірші та кілька перекладів. Натомість зростала його «самвидавна» слава. Крім того, твори Бродського були опубліковані в США: у 1965 р. побачила світ збірка «Вірші та поеми», а в 1970-му — «Зупинка в пустелі».
На чужині
Емігрантський період життя Й. Бродського був загалом небагатим на бурхливі події: він, зрештою, оселився у Нью-Йорку (оскільки не уявляв свого існування без морського краєвиду за вікном), викладав історію російської літератури у багатьох коледжах та університетах, багато писав (вірші — російською, есеїстику — переважно англійською), намагався популяризувати поезію в американському суспільстві. На чужині побачили світ його поетичні збірки: «В Англії» (1977), «Кінець прекрасної епохи» (1977), «Частина мови» (1977), «Римські елегії» (1982), «Нові станси до Августа» (1983), «Уранія» (1987).
Нобелівська премія
У жовтні 1987 року Шведська королівська академія назвала Й. Бродського лауреатом Нобелівської премії з літератури. Варто зауважити, що значною мірою світовій славі Бродського посприяло те, що у своїй творчості він орієнтувався як на російську, так і на англомовну традицію. Принаймні, у промові перед Нобелівським комітетом поет із вдячністю згадав не лише О. Мандельштама, M. Цвєтаєву й А. Ахматову, а й P. Фроста і В. X. Одена. У 1992 р. Й. Бродський став постом-лауреатом Бібліотеки Конгресу США.
Іосиф Бродський і Україна
У 1994році Йосип Бродський написав вірш —неоднозначну відповідь на незалежність України (1991), проникнуту українофабією, нерозумінням в еміграції ані національної проблематики, ані руйнування радянської соціально-економічної формації. Його інтелектуально-філософські тексти позначені постмодерністською мозаїчністю художнього світу, зорієнтовані на відтворення буття і космосу людського духу, насичені історичними та культурологічними ремінісценціями, що гармонійно поєднуються із зображенням світу речей.
На независимость Украины (1994)
«
Дорогой Карл ХІІ, сражение под Полтавой слава Богу, проиграно. Как говорил картавый, «время покажет Кузькину мать», руины, кости посмертной радости с привкусом Украины. То не зелено-квитный, траченный изотопом,-- жовто-блакитний реет над Конотопом, скроенный из холста, знать, припасла Канада. Даром что без креста, но хохлам не надо. Гой ты,рушник,карбованец семечки в полной жмене! Не нам,кацапам, их обвинять в измене. Сами под образами семьдесят лет в Рязани с залитыми глазами жили, как при Тарзане. Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго: скатертью вам, хохлы, и рушником дорога! Ступайте от нас в жупане, не говоря — в мундире, по адресу на три буквы, на все четыре стороны. Пусть теперь в мазанке хором гансы с ляхамиставят вас на четыре кости, поганцы. Как в петлю лезть — так сообща, путь выбирая в чаще, а курицу из борща грызть в одиночку слаще. Прощевайте, хохлы, пожили вместе — хватит! Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит, брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый кожаными углами и вековой обидой.
Особливо щирі стосунки склалися у Бродського з Є. Рейном, якого він навіть вважав своїм єдиним літературним учителем. У 1961 р. саме Є. Рейн познайомив друга з видатною поетесою А. Ахматовою. У цей період Й. Бродський багато писав, перекладав з англійської, польської, чеської мов, які вивчав самотужки.
У 1963 р. молодий поет звільнився з останнього місця роботи і вирішив присвятити себе суто літературній діяльності. Однак у листопаді 1963 року один із тодішніх керівників місцевих «дружинників» опублікував у газеті «Вечірній Ленінград» фейлетон «Кололітературний трутень» (рос. «Окололитературный трутень»), у якому звинуватив Й. Бродського у неробстві (рос. тудеядство). На той час це було досить серйозне звинувачення: оскільки молодий поет не належав до жодних офіційних письменницьких організацій, то, за радянськими законами, міг займатися літературною діяльністю тільки «у вільний від основної роботи час».
У лютому 1964 р. Й. Бродського було заарештовано. Спочатку його на півтора місяця запроторили до психіатричної лікарні для примусового обстеження, а у липні 1964 р. відбувся т.зв. «суд», який оголосив поета неробою і засудив на 5 років заслання.
Наприкінці 1980-х років вірші Й. Бродського нарешті почали публікуватися в Росії. Слово поета повернулося на Батьківщину, натомість він сам так і не зміг знову побувати у рідному місті. Вночі 28 січня 1996 року Й. Бродський помер у Нью-Йорку — внаслідок четвертого інфаркту, яке його серце вже не витримало. Його поховали у Венеції, у місті, яке він, за винятком Санкт-Петербурга, найбільше любив і якому присвятив чимало чудових віршів
Бог сохраняет всё (на столетие Анны Ахматовой)
Страницу и огонь, зерно и жернова, секиры острие и усеченный волос - Бог сохраняет все; особенно - слова прощенья и любви, как собственный свой голос. В них бьется рваный пульс, в них слышен костный хруст, и заступ в них стучит; ровны и глуховаты, затем что жизнь - одна, они из смертных уст звучат отчетливей, чем из надмирной ваты. Великая душа, поклон через моря за то, что их нашла, - тебе и части тленной, что спит в родной земле, тебе благодаря обретшей речи дар в глухонемой Вселенной.
ЗИМНИМ ВЕЧЕРОМ В ЯЛТЕ
Сухое левантинское лицо,
упрятанное оспинками в бачки,
когда он ищет сигарету в пачке,
на безымянном тусклое кольцо внезапно преломляет двести ватт,
и мой хрусталик вспышки не выносит;
я жмурюсь - и тогда он произносит, глотая дым при этом, "виноват".
Январь в Крыму. На черноморский брег
зима приходит как бы для забавы:
не в состояньи удержаться снег на лезвиях и остриях атавы.
Пустуют ресторации. Дымят
ихтиозавры грязные на рейде, и прелых лавров слышен аромат. "Налить вам этой мерзости?" "Налейте".
Тебе, когда мой голос отзвучит
настолько, что ни отклика, ни эха,
а в памяти — улыбку заключит
затянутая воздухом прореха,
и жизнь моя за скобки век, бровей
навеки отодвинется, пространство
зрачку расчистив так, что он, ей-ей,
уже простит (не верность, а упрямство),
— случайный, сонный взгляд на циферблат напомнит нечто, тикавшее в лад
невесть чему, сбивавшее тебя
с привычных мыслей, с хитрости, с печали,
куда—то торопясь и торопя
настолько, что порой ночами
хотелось вдруг его остановить
и тут же — переполненное кровью,
спешившее, по-твоему, любить,
сравнить — его любовь с твоей любовью.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/mark-tven2.html
|
Марк твен
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/73baa0122b5ddfc5e6f69219691ec1d2.pptx
|
files/73baa0122b5ddfc5e6f69219691ec1d2.pptx
|
Марк Твен. «Пригоди Тома Сойєра». Провідні ідеї твору (дружба, кохання, людяність, добро та ін.) Андрусик С.І., вчитель зарубіжної літератури ЗЗСО «Бихівський ліцей»
Мета – формувати компетентності:
предметні (знання учнів про твір, його провідні ідеї, художні особливості, елементи сюжету; образне, логічне мислення; навички виразного читання; уміння аналізувати, переказувати, коментувати; високі моральні якості; естетичний смак);
ключові (уміння вчитися: пізнавальна активність; комунікативна: навички роботи в парі, в групі; інформаційна: навички роботи з підручником, додатковим матеріалом; загальнокультурна: прагнення літературної освіченості; світогляд).
Зберегти своє дитинство - означає залишитися безсмертним. М. Пришвін
«Картинна галерея»
Гра «Пропущені слова»
Том вийшов на вулицю з відром _____та довгою ________. Він зміряв поглядом паркан, і _____ його в одну мить згасла в душі, а натомість у неї ввійшла ______. _______ярдів дощатого паркана заввишки в ________ футів! Життя здалося йому__________, а існування – ________ тягарем. Зітхнувши, він умочив щітку у вапняний розчин, ________ нею по верхній дошці паркана.
Гра «Пропущені слова»
Том вийшов на вулицю з відром вапна та довгою щіткою. Він зміряв поглядом паркан, і радість його в одну мить згасла в душі, а натомість у неї ввійшла туга. Тридцять ярдів дощатого паркана заввишки в дев’ять футів! Життя здалося йому безглуздим, а існування – важким тягарем. Зітхнувши, він умочив щітку у вапняний розчин, провів нею по верхній дошці паркана.
ПРОБЛЕМИ ТВОРУ:
цінностей дитинства і цінностей дорослого життя;
дружби, взаємодопомоги, людяності, кохання;
стосунків батьків, дорослих і дітей.
Провідні ідеї:
Утвердження сили дружби, кохання, людяності.
Уславлення сили духу, порядності, добра, милосердя.
Засудження жорстокості, зла у світі дорослих.
Найвідоміші твори М. Твена розповідають про світлу пору його дитинства в Ганнібалі. Сьогод-ні там на високому скелястому березі Міссісіпі стоїть один із небагатьох пам’ятників літе-ратурним героям, яких створила творча фантазія письменника, двом підліткам — Тому Сойєру та Гекльберрі Фінну.
РИСИ ХАРАКТЕРУ ГЕРОЯ
Том
чесний
веселий
справедливй
безкорисливй
благородний
кмітливий
розумний
сміливий
фантазер
талановитий
СЕНКАН
Том Сойєр
Добрий, винахідливий, веселий
Фантазує, допомагає, любить, бешкетує
Дружба зробила його життя яскравим і цікавим
Лицар
Під ім’ям Тома Сойєра описано відразу трьох нерозлучних друзів: це сам Сем Клеменс, його шкільний приятель Віллі Боуен та великий бешкетник і зірвиголова Томас Сойєр Співі.
Прообразом Беккі Тетчер стала Лаура Хокінс, що жила по сусідству з Семом.
Молодший брат Тома, тихоня і ябеда Сід – це Генрі, молодший з синів Клеменсів.
Сувора тітка Поллі списана з матері письменника – Олівії Клеменс
Гек Фінн – точний портрет Тома Бленкеншипа, який жив у напівзруйнованій хижці на краю Ганнібала, частенько був голодний, ходив у лахмітті, іноді ночував під відкритим небом.
Висновок
І повість він створив для юних читачів різних поколінь та країн. Адже “Пригоди Тома Сойєра” читали й ваші батьки, тепер пригодами героїв захоплюєтеся ви, діти нового тисячоліття. Це “осяйна книга”. Бо в ній частинка того неповторного світу, де діти не завжди слухняні, полюбляють бешкетувати, мріють подорожувати.
Талановитий письменник, великий фантазер і вигадник, людина веселої вдачі, Марк Твен залишився вірним пам'яті дитинства.
Та як у звичайному житті, не завжди є порозуміння між дорослими та дітьми. Ця книга, що написана цікаво та правдиво, - про дітей та для дітей. Але слід зауважити, що із задоволенням її перечитують і дорослі, повертаючись у своє дитинство.
Екранізації творів Твена
За його книгами в Україні створено стрічки «Том Сойєр» (1937) Л.Френкеля, "Нові пригоди янкі при дворі короля Артура (1988) В.Греся, телесеріал «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» (1981) С.Говорухіна.
Зворотній зв'язок. «Мікрофон».
Я навчився в Тома…
Я дякую Томові за те, що…
Гекльберрі Фінн
Добрий, щирий, відважний
Бешкетує, дружить, допомагає
Цінує свободу понад усе
Вірний друг
Складання сюжетного плану другого розділу повісті.
Експозиція (знайомство з героями твору, часом і місцем дії)-опис містечка, яким його побачив Том суботнього ранку.
Зав'язка-ключовий момент розгортання подій.
Том вийшов на вулицю з вапном і щіткою, щоб пофарбувати паркан, як доручила тітка Поллі.
Розвиток дії-подальше розгортання подій, розкриття характерів героїв.
Зустріч з усіма хлопчиками, які проходили повз Тома, спочатку співчуваючи або кепкуючи над ним, а далі приєднувалися до черги охочих фарбувати паркан.
Кульмінація-момент найвищого напруження в розвитку дії.
Том з радістю розглядає свої коштовності-усе, чим збагатився, дозволяючи товаришам виконувати свою роботу; висновок хитруна про те, що « кожний дорослий і кожна дитина тільки тоді матиме величезне задоволення від того, чого їм жагуче хотілося , коли його важко було досягти»
Розв'язка-подія, що завершує розповідь.
Том іде доповісти тітці Поллі про виконане доручення.
Домашнє завдання
Завершити роботу
над випереджувальним
завданням –
дослідженням
з виявлення зв'язків між світом
дитинства,
відтвореним у повісті
"Пригоди Тома Сойєра"
та дитинством
Сема Клеменса.
Підготувати усний
стислий переказ
епізоду про витівки,
ігри та пригоди
героїв
(за власним
вибором)
Список використаних джерел
1. Буряк С.Д. Інтерактивні й нестандартні уроки зарубіжної літератури.-Х.: Вид. група «Основа», 2005.
2. Веприняк Д.М. Світова література. 5-8 класи.- Київ- Альфа, 1993.
3. В глубь смысла(ч.2). Методические материалы из опыта роботы учителей словесности. г. Кировоград, 2003.
4. Зарубежная литература. Пособие для факультативных занятий.-Москва, «Просвещение», 1975.
5. Марк Твен. Приключения Тома Сойера.- Издательство «Правда», Москва, 1990.
6. Пахаренко В.І. Основи теорії літератури.- К.: Генеза, 2009.
7. Скляр С.С. Нетрадиційні уроки із зарубіжної літератури. 5-11 класи.- Харків: Торсінг, 2004.
Інтернет сайти School.xvatit.com
svitlit. at.ua http://www.bibliotekar.ru.
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/vizantiya-vtrachena-imperiya.html
|
Візантія - втрачена імперія
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/9db8aad1dcbad20e79213ac6b2309b81.pptx
|
files/9db8aad1dcbad20e79213ac6b2309b81.pptx
|
Візантія - втрачена імперія…
Історія Візантії, першої християнської держави, – це історія торжества віри. Візантійські імператори прагнули перетворити Константинополь, «око віри християнської», в Новий Єрусалим, який став би раєм на Землі.
Цей проект розкаже про дивну та цікаву спадщину Візантії.
Мапа Константинополя
Старий імператорський палац Буколеон
Тисячолітнє існування Візантійської імперії цілком вкладається в хронологічні рамки середньовіччя.
Зі шкільної лави ми знаємо, що з Візантії на Русь прийшло християнство.
Основи давньоруської культури заклали візантійські греки.
З давньоруської спадщини виростають культури українська й російська.
З візантійського коріння розвиваються культури усіх країн православного світу.
Чи замислювалися ми, що під час відпочинку в Криму ми ходимо землями, котрі тисячу років були саме візантійськими?
А якщо усвідомити, що у Херсонесі ми бачимо руїни не стільки античного, скільки візантійського міста?..
Тоді починаємо розуміти, що найкращі і найвищі прояви нашої та багатьох інших культур — не більше як листя на величезній розлогій кроні дерева, стовбур якого — Візантія. І виростало це дерево з християнського зерна.
Особливості релігійної ситуації у Візантії
Унікальність Візантії полягає саме в тому, що за порівняно невеликий в історичній перспективі відрізок часу держава змогла, пройшовши через різні моделі взаємодії з християнською церквою, знайти той ідеал, який намагалися втілити на практиці не тільки самі візантійці, а й народи, що прийняли від них православну культуру. Християнство при Костянтині (306-337 рр.) перетворилося на державну релігію, візантійська церква стала привілейованою організацією.
Костянтин Великий.
Перший Вселенський Собор
Костянтин Великий – язичник, покровитель християнства
Єлена (бл. 327, свята рівноапостольна цариця, мати Костянтина Великого) зіграла значну роль у схилянні Костянтина на бік християнства. Єлена стала однією із перших паломників, які вирушили до Святої землі, і на прохання Костянтина привезла звідти частку хреста, на якому розіп'яли Ісуса Христа.
Період з 717 по 867 рр. в історії Візантії отримав назву «іконоборчий»
Ці заходи завдали серйозного удару по римській церкві і папі зокрема, внаслідок чого відносини Константинополя з Римом погіршилися.
754 р.
Костянтин V скликав церковний собор, що засудив іконошанування та запропонував карати іконошанувальників
Сьомий Вселенський Собор відкрився 24 вересня 787 р. і тривав місяць. За визначенням собору іконошанування було відновлено. «Чесні» ікони були прийняті, а ті що думали інакше піддавалися анафемі.
«Сьомий і останній в історії Східної Церкви Вселенський Собор» засудив і відкинув іконоборчу єресь, спростував всі її пункти та затвердив іконошанування. VII Вселенським Собором «закінчився перший іконоборчий період»
Імператорська влада у Візантії
Костянтин Великий заклав перший камінь у фундамент майбутньої будівлі державно-церковних відносин, вибравши християнство як консолідуючу ідеологію.
У 330 р. імператор Костянтин оголосив столицею імперії давню мегарську колонію на берегах Босфору – Візантій. Нова столиця була названа на честь її засновника – Константинополем – «містом Константина».
Вибір місця був зумовлений виключно сприятливим географічним положенням міста: тут перетинались торгові шляхи із Європи у Азію – з Чорного моря у Егейське.
Константинополь був дуже важливим воєнно-стратегічним пунктом, що забезпечував імперії панування над протоками.
Василевс – сакральна фігура, його житло – священний палац, його одяг, як і палац, – священний.
Візантія. Палац Текфур-серай в Константинополі
Імператор Юстиніан (533-565) розробив концепцію симфонії, як теоретичну основу відносин між державою та церквою, і надав цій концепції законодавчої форми..
Імператорська влада набувала сакральні (священні) функції, бо вона самим своїм існуванням забезпечувала спасіння роду людського.
Імператор Юстиніан написав передмову до збірки юридичних кодексів, виданих під назвою «Шоста новела». У ньому він висловлював думку про те, що «найбільшими дарами, які Господь у своїй любові до людства послав людям, є релігія і імперія, оскільки перша служить справам божим, а друга - справам земним».
Візантійці поділяли його переконання, багато з них порівнювали імперію з людським тілом, а церкву – з душею.
Імператори Юстиніан , Лев III і Костянтин V. Юридичний збірник (Marc. gr. 172. Fol. 27v). XIII - XIV ст.
У 1-й пол. VI ст, за імп. Юстиніана I, була реалізована грандіозна програма кодифікування всього римського права.
Нове кодифікування склали декілька книг:
Кодекс Юстініана (Codex Iustiniani), що включив більше 4600 імператорських указів - від Адріана до Юстініана;
«Дигести», або «Пандекти» (лат. Digesta; 530-533),- збірка з 7 частин (50 книг, 150 тис. параграфів);
«Інституції» (Institutiones, 533) - підручник права в 4 книгах, що також отримав нормативний статус.
Закони, що вийшли після видання Кодексу - новели Юстініана (novellae), - дійшли до нас в пізніших збірках різного складу (напр., збірка 154 новел 534-565 рр. на грец. мові, 580 р.). Кодекс і новели отримали в сукупності назву «Зведення цивільного права» (Corpus iuris civilis). За винятком більшої частини новел, тексти «Зведення» написані на латинській мові.
Візантія мала величезний культурний вплив на держави Сходу, Західної та Східної Європи. Країна високої освіченості для решти світу служила немов би мостом, що з'єднав античність та середньовіччя, та поєднала у собі особливості обох історичних форм розвитку європейської цивілізації.
Освіта Візантії
Освіта Візантії
Можна сперечатися про те, чи створили святі Кирило і Мефодій кирилицю або явно «рукотворну» глаголицю. Але не викликає сумніву поява кирилиці на обрії візантійського світу. Більше того, слов’янська абетка — найпоказовіше візантійське явище, котре повною мірою виявляє всесвітній пафос Візантії.
В період правління Македонської династії візантійці досягли вражаючих успіхів. Важливе значення в цей період у розвитку країни мала місіонерська діяльність. Розпочали її Кирило і Мефодій.
Виникнення абетки
Наша абетка походить від іще давнішого зразка, названого “кирилицею”
Протягом тисячоліття система освіти у візантійському суспільстві була найбільш передовою та розвиненою.
У IV - IX ст. помітний вплив ідеології раннього християнства і традицій античної освіченості.
На початок IV ст. припадає діяльність візантійських богословів, відомих християнських мислителів - Іоанна Златоуста, Василя Кесарійського (Великого), Григорія Богослова та деяких інших.
Іоанн Златоуст
Григорій Богослов
Василь Кесарійський
Період IX - XII ст. відомий як етап найвищого піднесення освіти. Його початок пов'язано з діяльністю Костянтина VII Багрянородного (913 - 959): були відкриті нові навчальні заклади, з'являються різні праці енциклопедичного змісту.
Костянтин VII Багрянородний
,
Початкова
школа
Навчали:
читання - базовою книгою стала Псалтир;
письма - як правило, писали на дощечках, розміщених на колінах або на каменях;
вчили рахувати, використовуючи рахівницю-табличку;
викладали літургійний спів; фізичного виховання не було
В Ромейскій імперії повний курс навчання складався з трьох етапів: підготовчого (початкового), середнього, вищого.
Середня школа
Учень починав навчання з граматики - мистецтва читання і коментування, з елементами історії, давньої географії, міфології.
Знання філософії, яка ділилася на теоретичну і практичну; до першої відносили богослов'я, астрономію, геометрію, арифметику, медицину, музику; до другої - етику, політику, історію.
Вищі школи
Константинопольський університет заснований 425 р. за імператора Феодосія II
навчали молодих людей богослов’ю, медицині, філософії, риториці і праву.
Університет проіснував до самого падіння Константинополя.
навчання велося грецькою та латиною.
Викладачами та випускниками університету були багато видатних діячів візантійської культури.
Історики називають Константинопольський університет першим університетом в Європі.
В VII-XII ст. у візантійських школах найпопулярнішою і найпоширенішою навчальною книжкою стає Псалтир.
За рівнем освіченості населення Візантії значно перевершувала західноєвропейські держави аж до XIII-XIV ст.
Вона була самою «читаючою» країною середньовічної Європи.
Візантія мала величезний культурний вплив на держави Сходу, Західної та Східної Європи. Візантія служила для них рясним джерелом знань і освіти які були немислимі без візантійського впливу.
Феофано дружина імператора Оттона II Рудого та Софія Палеолог дружина Івана ІІІ принесли із собою світло традицій візантійського просвітництва, яке дало потужний імпульс для розвитку як Німеччини, так і Русі.
Імператриця Феофано. Базиліка Св. Пантелеймона в Кьолні. Мозаіка
Великий князь Іван III і Софія Палеолог
Загарбання Константинополя хрестоносцями
1204 р.
Загарбання Константинополя хрестоносцями 1204 р. стало причиною короткочасного існування на окремій частині території Візантії, заснованої завойовниками Латинської імперії (1204 - 1261 pp.). У цей період посилюється культурна взаємодія грецької та західноєвропейської цивілізацій. Католицька Церква доклала багато зусиль для поширення серед греків латинської культури і католицького віровчення. Православну патріархію у Константинополі замінила католицька.
Імператор Юстініан I повелів звести нову церкву, під керівництвом Ісідора Мілетського і Анфімія Тралльського, визнаних архітекторів того часу.
27 грудня 537 року відбулося урочисте освячення храму.
Остання ніч імперії
Останній імператор Візантії Костянтин Палеолог
У ніч на 29 травня 1453 року біля стін Константинополя війська турецького султана Мехмета II готувалися до останнього штурму.
Костянтин XI на мурах Константинополя
Атака яничар
Захист міста
«Мені потрібні тільки стіни...» — звернувся до воїнів, які вже зневірилися захопити неприступне місто, султан Мехмед. Він обіцяв віддати їм усі скарби Константинополя, якими вони встигнуть заволодіти за три дні.
До полудня весь Константинополь був у руках турків, бої припинилися. Султан Мехмед II Завойовник урочисто в’їхав у місто.
29 травня 1453 року головний християнський храм перетворився на мусульманську мечеть, а місто з ім’ям святого Костянтина - стало Стамбулом.
Висновки
Таким чином, Візантія за свою тисячолітню історію пройшла шлях злетів та падінь. Вона була центром світової торгівлі, одним із двох стовпів християнства. Ромейські кесарі відігравали важливу роль не тільки у житті імперії, а й усього середньовічного світу. Навіть під час занепаду та краху Константинопольські імператори проводили тонку дипломатичну політику впливаючи на життя сусідніх країн. У візантійській історії безліч протиріч і оригінальних рис. Імперія абсолютна і в той же час демократична. Імператору належала деспотична влада, але ніякого значення не мало його походження. Щоб вдягатися в порфіру, знатність роду і походження не відігравало ролі.
Візантійська імперія посіла одне з найцікавіших місць в історії держав Середньовіччя. Імперія, яка уособлювала пережиток античності, була найрозвинутішою серед усіх європейських країн. Знайомство з візантійською освітою та освіченістю як культурно-історичним феноменом дозволяє зробити висновок, що ідеалом освіченої особистості візантійця була людина, яка отримала класичну освіту й поєднувала християнсько-православний світогляд з традиційною літературно-гуманістичної освіченістю. Слід також зазначити про унікальність поєднання елементів західної та східної цивілізацій в державі. Це і зумовило як стрімкий розвиток, так і карколомний занепад імперії.
|
https://svitppt.com.ua/ya-i-ukraina/miy-ridniy-kray.html
|
Мій рідний край
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/049cab13f9b128f3731e3b4ddf93ab1c.pptx
|
files/049cab13f9b128f3731e3b4ddf93ab1c.pptx
|
Мій рідний край підготувала вчитель початкових класів Одрадокам’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бикадорова І. М.
Герб Херсонщини
Прапор Херсонщини
Херсонщина в віршах омріяна, в піснях оспівана…
Досі сниться метелиця маю,
Завірюха херсонських вишень.
Золоті її очі впивають
Степовий необмежений день.
Є.Маланюк
Ласкаво просимо
Географічна карта Херсонської області
Херсонщина – це…
Дніпро
і степ
Херсонщина – це…
Азовське море
і Чорне
Херсонщина – це…
плавні
і Олешківські піски
Херсонщина – це…
і Каховське водосховище
Сиваш
Каховська ГЕС
Херсонський порт
хліб
винпідвали
ПАТ “Кам’янський”
село Одрадокам’янка
Князя Трубецького
село Веселе
“Таврія”
село Дніпряни
Херсонщина – це…
сади
і виноградники
Херсонщина – це…
поля
і баштани
З історії
Територія сучасної Херсонщини була заселена більш як 10 тис. років тому. Першою державою, яка виникла у VІІ ст. до н. е. на території Херсонщини, була Скіфія. Наступний етап освоєння регіону пов’язаний з виникненням Київської Русі.
У ХVII ст. лівобережна
частина увійшла до складу Російської імперії. З того часу почалось інтенсивне заселення Причорномор’я.
Площа, яку займає Херсонська область дорівнює 28,5 тис. кв. км, що більше площі такої держави як Турція.
Протяжність області з півночі на південь – 180 км, а з заходу на схід – 258.
Розташована Херсонщина у степовій зоні на нижній течії Дніпра.
Адміністративна карта Херсонської області
Створена область 30 березня 1944 року Указом президії Верховної Ради СРСР після звільнення Херсону від німецько – фашистських загарбників.
До її складу входять 18 районів.
Перлина нашого краю – національний біосферний заповідник Асканія - Нова
У всеукраїнській акції
“7 чудес України” Асканія-Нова посіла перше місце серед природних чудес.
Площа заповідника складає 33 307,6 га (що більше ніж площа Херсону), з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона, тобто незаймана територія, якої ніколи не торкався плуг. Асканійський степ відноситься до типчаково-ковильного типу, це єдина незаймана територія такого типу в Європі. Ковила — найпоширеніша рослина в Асканії-Нова, на її долю припадає 75 % всієї рослинності. В густих травах мешкають не менше 1155 видов членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, у різні пори року пролітає більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут росте 478 видів вищих рослин. В «Червону книгу України » занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів 4 — лишайників.
Спокій предковічного степу оберігають скіфські баби
А в степу вирує життя…
Щоб створити оазу серед степу…
Птахи Асканії
орел
павич
лебеді
озеро для птаства
Острів Бірючий
Чудеса і протиріччя тісно переплітаються тут. Неначе комета врізається острів в Азовське море, залишаючи за собою хвіст коси, яку іноді перемивають шторми.
Тваринний світ Бірючого
олень
оленятко
зимородок
кулан
Пташині зграї над островом аж ніяк не справджують його назву.
Острів Джарилгач
Сиваш
Сиваш
Олешківські піски
Сліди історії повсюди…
Олешківська січ
Кам’янська січ
Тягинський залізний міст
Турецька башта у с. Веселе
Руїни замку Трубецького
Бізюків монастир
Корсунський монастир
Введенська церква м. Берислав
Бургунський міст XVIIІ ст.
Тачанка
Маяки Херсонщини
Хабловський маяк. Побудований у 1866 році. Під час Великої Вітчизняної війни був зруйнований як гарний орієнтир для артилерії. Відновлений у 1952 році. Найцікавіше у маяка – це його “пісня” . У вітряну погоду чітко чути важкі низькі звуки, що нагадують спів тібетських монахів.
Станіславо- Аджигольський маяк
Найвищий в Україні і 16 за висотою у світі 73 метровий маяк збудовано у 1911 році. Навіть нальоти ворожих “месершмідтів” у роки війни не змогли його зруйнувати. Стоїть на штучному кам’яному острові посеред лиману
1911 рік
2013рік
Відпочинок
Скадовськ
Скадовський дельфінарій
Відпочинок
Залізний порт
Відпочинок
Арабатська стрілка
Відпочинок
Зелений туризм. Садиба “Чайка” м. Гопри
Фестивалі Херсонщини
Спортивні змагання
Міжнародний турнір зі спортивної гімнастики пам’яті О. Береша
До зустрічі!
При складанні презентації були використані інтернетресурси:
ru.wikipedia.org
ukrmap.su
fakty.istv.ua
meteoprog.com
mapiko.livejornal.com
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/novi-yavischa-ta-tendencii-v-svitoviy-literaturi-h-rr.html
|
"Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960-70х рр"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/251121307c448d310e67df1f218c63fb.pptx
|
files/251121307c448d310e67df1f218c63fb.pptx
|
Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960-70 х рр
У мистецтві ХХ ст. безперервно відбуваються взаємодія і взаємозбагачення різних літературних течій і напрямів, навіть боротьба за утвердження. Так, Бертольд Брехт звинувачував модерністів у пропаганді «відчаю і безсоромного пристосовництва», а Ежен Йонеско стверджував: «Я дедалі більше схиляюся до висновку, що реалізм є брехливим та ірреальним, що справжнім є те, що ввижається».
У 50–60-х рр. виявився творчий потенціал «театру абсурду», «нового роману», західнонімецької «лірики-модерн», інших модерністських течій. Так, «абсурдисти» в драматичних творах тяжіли до універсальності висновків, зображували життя у формах алегоричних, умовних. Мистецтво для них було певним символом життя, а художнє зображення не мало конкретно визначених просторово-часових меж. Проте саме таке зображення виявило в сьогоденному вічне — об’єкт творчості.
Жанри інтелектуальної прози — роман-парабола, роман-міф, роман-есе, роман-діалог, а також роман-біографія, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-розслідування та ін., «література факту» (non-fiction), яка вплинула на белетристику. Набули поширення наукова фантастика та жанр антиутопії. В останній третині ХХ ст. модернізм переріс у постмодернізм.
Постмодернізм — напрям у — У світовій літературі 1960–70-х рр. з’явилися нові явища і тенденції: активізувалися провідні літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Для прихильників постмодернізму характерні розчарування в ідеалах та сумніви в загальноприйнятих цінностях, критичне ставлення до раціональних засад буття, розуміння неоднозначності та суперечливості світобудови. Провідними ознаками постмодерністського стилю є тотальне висміювання, гра з «чужим» текстом, суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.
— Після Другої світової війни виникло непересічне мистецьке явище — італійський неореалізм. Його представники сповідували простоту мови, лаконічність, доступність оповіді. Твори неореалістів тяжіли до документального опису реальних подій, предметом їхнього художнього дослідження стала людина соціальних низів, яка протистояла бездуховності навколишнього світу. Неореалісти вболівали за «маленьку» людину, співчували їй.
У літературі представниками неореалізму були А. Моравіа, В. Пратоліні, К. Леві, Е. де Філіпо та ін. Їхнім творам притаманні документалізм, відчутне ліричне «Я» письменника, який є свідком або учасником описуваного, прийоми кінематографічності.
60–70-ті рр. ХХ ст. — це час розквіту і так званого «магічного реалізму», що сміливо поєднував реалістичні й символічні узагальнення, життєву, навіть побутову достовірність і міф, національну своєрідність та універсальність, раціональне, дидактичне й ірраціональне, містичне.
«Магічний реалізм» дав світові блискучих майстрів слова, найвидатнішим серед яких є Ґабріель Ґарсія Маркес. Цей колумбійський письменник приголомшив художній світ ХХ ст. своїми романами, і найвідоміший серед них — «Сто років самотності». Звернувшись до народно-міфологічної фантастики, він створив фантастичний усесвіт, який міцно переплітається з історичними реаліями латиноамериканського континенту.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/adam-mickevich.html
|
Адам Міцкевич
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/574cd96e01c0fa180d846f55724e0e15.pptx
|
files/574cd96e01c0fa180d846f55724e0e15.pptx
|
Адам Міцкевич
“Кримські сонети” (“Буря”, “Бахчисарай”, “Гробниця Потоцької”, “Пілігрим”).
Мотив єдності природи й людини
Що залишилося в пам’яті після подорожі, міститься в сонетах. А.Міцкевич
Ідея “Кримських сонетів” – ностальгія за батьківщиною.
Валентин Ванькович “Адам Міцкевич на скелі Аю - Дагу”
Ліричний герой “Кримських сонетів”
1.Мандрівник, пілігрим. Здійснює подорож незнаною країною і відкриває її красу.
2. Патріот. Краса незнаної країни не заспокоює його.
3. Поет. Тонко відчуває красу і гармонію природи.
4. Схильний до філософських роздумів.
5. Замріяний і мужній, залишився вірний своїм ідеалам.
“Буря” Почуття й переживання поета – основа сонета
”Бахчисарай” Все земне, збудоване людьми, тлінне. Лише природа є вічною.
”Гробниця Потоцької” Роздуми про трагічну долю співвітчизниці заставляють героя задуматись над власним життям.
”Пілігрим” Мотив єдності людини й природи.
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/vnutrishnya-politika-liberalnih-i-konservativnih-kabinetiv.html
|
Внутрішня політика ліберальних і консервативних кабінетів
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/18d0588fc650ef84369897868c22283e.pptx
|
files/18d0588fc650ef84369897868c22283e.pptx
|
Внутрішня політика ліберальних і консервативних кабінетів
Ліберали і консерватори-суперницькі партії, що винили на основі на основі колишніх парламентських угруповань вігів і торі
Лідер лібералів
Вільям Гладстон
Лідер консерваторів
Бенджемін Дізреалі
Перевагу в парламенті мали ліберали,
але до середини 80их роківконсерватори їх випередили.
1880р
Одними з причин є:
Криза ідеології партії
Її розкол
ліберали
консерватори
Державне втручаня у трудові відносини є неприпустимим
Ідея необхідності самодержавства
спиралися на теорії, що доводили непорушність самодержавства і кріпосного права.
Основна ідея консерваторів:
Основна ідея лібералів:
Отже :
Політичне життя Англії визначалося суперництвом двох партій - ліберальної та консервативної, що виникли на основі колишніх парламентських угруповань вігів і торі.
До середини 80-х років ХІХ ст перевагу в парламенті мали ліберали , але гнучкий соціальний курс і агресивна зовнішня політика торі (консерваторів) залучали на їх бік дедалі більше виборців , а позиції лібералів слабшали.
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/vnutrishnya-ta-zovnishnya-politika-leyboristskih-uryadiv-u-h-rokah-hh-st.html
|
Внутрішня та зовнішня політика лейбористських урядів у 40-70-х роках ХХ ст
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/5cf3ad008440289dce9be24cb954226f.pptx
|
files/5cf3ad008440289dce9be24cb954226f.pptx
|
Внутрішня та зовнішня політика лейбористських урядів у 40-70-х роках ХХ ст.
Підготував учень 11 А класу
Бачкай олександр
Лейбористська партія заснована на початку 20-го століття при активній участі представників робітничого руху лівої спрямованості ("labour" у перекладі з англійської означає "праця", "робоча сила"). Перший лейбористський уряд сформував Рамсей Макдональд.
У 1920-х роках замістила ліберальну партію в ролі головного супротивника консервативної партії Великої Британії.
У ХХ столітті у Британії активно діяли 2 партії: консервативна і лейбористська.
У 40-70 роках ХХ ст. лейбористська партія двічі перемагала на виборах:
Перші повоєнні вибори у 1945р. Прем’єр-міністр: К. Еттлі
У 1964р. Прем’єр міністр: Г.Вільсон
Клемент Еттлі - 62-й Прем’єр-міністр Великої Британії. Перебував на посаді з 26 липня 1945 року — 26 жовтня 1951 року.
Зовнішня політика
Внутрішня політика
Повернутися
Неефективність соціальних реформ і високий рівень податків викликали невдоволення серед населення і спричинили поразку лейбористів на виборах 1951 року.
Внутрішня політика
27 травня 1947 року Еттлі заявив від імені партії, що головними задачами британського уряду є перехід до мирної економіки й до соціалізму.
Реформи:
Під контроль держави перейшли національний банк, вугільна та газова промисловість, електростанції та залізниці.
Закон про охорону здоров’я.
Безкоштовне медичне обслуговування.
1948 р. система соціального страхування.
Повернутися
Зовнішня політика
Колоніям була надана незалежність і статус домініонів у Співдружності.
Схвалено угоду між 5 державами: країнами Бенілюксу, Францією і Великою Британією, підписану 17 березня 1948 року.
4 квітня 1949р. укладено Північноатлантичний пакт про створення НАТО.
Повернутися
Гарольд Вільсон - 67-й Прем'єр-міністр Великої Британії. Перебував на посаді з 16 жовтня 1964 року — 19 червня 1970 року.
Зовнішня політика
Внутрішня політика
Повернутися
Внутрішня політика
Фінансові реформи:
У 1967 році для пожвавлення економічної ситуації було поведено девальвацію фунта стерлінгів.
Збільшено податки.
Введено субсидії на ряд товарів.
Збільшено зарплату шахтарям.
Соціальні Реформи:
Ліквідовано смертну кару.
Узаконено аборти.
Проведено реформу освіти.
Повернутися
Зовнішня політика
Намагаючись зменшити расову напруженість у Британії, ввів обмеження на імміграцію із Африки та Азії,що призвело до загострення відносин Англії з цими країнами.
У 1967 р. була здійснена спроба вступити у ЄЕС, але вона виявилася безуспішною через вето Шарля де Голля.
Повернутися
Врегулювано становище у Північній Ірландії
Наслідки діяльності лейбористської партії
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhovani-bokkachcho-dekameron.html
|
Джовані Боккаччо - «Декамерoн»
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/d9e1f5ce412adfbebd3b4d5a0d5ee78c.pptx
|
files/d9e1f5ce412adfbebd3b4d5a0d5ee78c.pptx
|
Джованні Боккаччо
(1313 – 1375)
Джованні Боккаччо народився у червні чи липні 1313 року. Його народження оповите таємницею, адже ніхто достеменно не знає, де народився Боккаччо.
Флорентійський історик Філіппо Вілані стверджував, нібито Джованні побачив світ у Парижі, а його матір’ю була шляхетна француженка. З інших джерел відомо, що Боккаччо народився у Флоренції або поблизу в невеличкому містечку Чертальдо (до його імені часто додавали прізвисько де Чертальдо).
Батько письменника походив із селян, був купцем і лихварем, тому він сподівався, що син продовжить його справу.
Дитинство Джованні минало у Флоренції, там він почав відвідувати школу, там змалку в нього виявились поетичні нахили. Батько віддав його вивчати торговельну справу, але торгівля викликала в хлопця відразу. Тому після кількох змарнованих років батько вирішив з невдалого купця зробити юриста, і майбутній письменник почав вивчати канонічне право, до якого ставився не з більшою прихильністю, ніж до торгівлі. Юриста з нього не вийшло.
Канонічне право Боккаччо вивчав у Неаполі.
Перебування в Неаполі лишило значний слід у житті й діяльності Боккаччо. Тут він глибше познайомився з творами античних, точніше кажучи, давньоримських письменників.
Тут він по-справжньому розпочав і власну літературну працю, встановив зв'язки з ученими, зосередженими в Неаполі, доступився й до королівського двору, навіть разом з королем опрацював карту Італії, ледве чи не першу в історії італійської картографії.
У Неаполі він знайомиться з королем Робертом Анжуйським, який відкрив перед ним двері у світ літератури.
За роки перебування в Неаполі (1330-1340) майбутній автор «Декамерона» дістає добру освіту, опановує грецьку і латинську мови,починає писати вірші і одночасно вчені трактати (латинською мовою).
Проте батько збіднів, тому юнакові у 1340 році довелося повертатися до Флоренції та самому дбати про себе. Він пішов на державну службу — став одним із дипломатів Флорентійської республіки.
Ф’ямметта
У Неаполі Джованні Боккаччо пережив палке і щире кохання до Марії Аквіно. Уперше побачив її в церкві Сан-Лоренцо великодньої суботи 1336 року.
Через руде волосся Джованні назвав її Ф’ямметтою (Вогником) і прославив у своїй творчості.
Ф’ямметта
Написані в Неаполі сонети і канцони присвячені Марії Аквіно. Образ коханої з’являється у романі “Філоколо”, поемі “Любовне видіння”, романі “Елегія мадонни Ф’ямметти”. І холча Марія дуже швидко знехтувала палко закоханим Боккаччо, вона надовго залишилася його музою.
У Флоренції він створює значні, глибокі поеми про кохання у дусі античних пасторалей, пройняті живим щирим відчуттям. З них найбільш відомі «Ф'єзоланські німфи» — (1343), а також невеликий прозаїчний твір «Ф'ямметта» (1343). Це фактично перший досвід психологічного роману в Європі, що привертає і сьогодні силою та інтенсивністю зображених в ньому відчуттів жінки, що сумує через розлуку зі своїм коханим, який її щойно покинув.
1348 р. у Європу прийшла «чорна смерть» — чума, яку багато хто сприймав як Божу кару й кінець світу. Дві третини Флоренції (у тому числі батька Джованні) «викосила» її безжальна коса. Саме тоді в Боккаччо виник задум «Декамерона», над яким він працював з 1350 по 1353 р.
Цей твір приніс йому світову славу і закріпив у століттях його ім'я.
Після появи «Декамерона» творчість Джованні Боккаччо помітно занепала. Настав час глибоких розчарувань, усвідомлення суперечностей епохи і неможливостей реалізації задуманого.
Останні роки свого життя Боккаччо присвятив великому Данте. Започаткував курс лекцій про «Божественну комедію», але через хворобу був змушений відмовитися від публічних виступів. Незакінченою залишилася розпочата письменником перша біографія видатного майстра слова «Життя Данте Аліг’єрі».
21 грудня 1375 року Джованні Боккаччо помер у рідному містечку Чертальдо.
Боккаччо і Петрарка
Петрарка був для скромного й щирого Боккаччо учителем, прикладом для наслідування, недосяжним зразком. Він звертається до Петрарки в критичні хвилини, шукаючи підтримки, поради, сподіваючись напучування.
Особиста зустріч їх відбулась досить пізно, 1350 року, після того Боккаччо ще кілька разів навідував свого друга, а листовні стосунки підтримувались між ними безперервно. Таким чином між двома митцями зав’язалися теплі дружні та творчі стосунки.
Боккаччо і Петрарка
Боккаччо побожно перечитував і списував усі твори свого друга, захоплювався ними, навіть спалив значну частину ранніх своїх італійських віршів, вважаючи, що вони нічого не варті в порівнянні з лірикою Петрарки.
Петрарка, свідомий свого значення, егоїстичний і самозакоханий, дозволяє собою захоплюватись, але сам, незважаючи на пишну риторику своїх фраз про дружбу ставиться до нього не без почуття зверхності. Показово, що з «Декамероном» він познайомився досить пізно, за багато років після його написання.
Смерть Петрарки була важким ударом для Боккаччо.
Періоди творчості Боккаччо
I-ий період
Юнацький або неаполітанський
(до 1340 року)
II-ий період
Перший флорентійський
(1340 – 1355)
III-ий період
Другий флорентійський
(1355 – 1375)
Юнацький або неаполітанський період
(до 1340 року)
У цей період Боккаччо вдається до розробки літературних жанрів, у яких оспівує кохання і насолоду життям. Так з’являється роман у п’яти книгах «Філоколо» (обробка відомої в середньовічній літературі історії кохання язичника Флоріо та християнки Б'янчіфйоре) та дві великі поеми «Філострато» і «Тезеїда».
Юнацький або неаполітанський період
(до 1340 року)
Ранні твори Боккаччо - це підготовчий етап, ніби вступ, що провіщає наступний розквіт творчості письменника. Історики літератури в заслугу молодому письменникові ставлять те, що він перший запровадив до «великої літератури» октаву - строфу, яка доти зустрічалася тільки в італійських народних співців.
Перший флорентійський період
(1340 – 1355)
Розпочинається цей період з пасторалі «Амето» (1341); пастуша ідилія, суміш прози з віршами, її тема - сила кохання, що підносить, ушляхетнює навіть грубу, тваринну вдачу.
Наступний твір Боккаччо, поема в октавах «Ф'єзоланські німфи» (1344-1345)(2) - трагічна історія кохання пастуха Афріко до німфи Мензоли. Боккаччо тут досягає найбільшої простоти в розповіді, найбільшої майстерності в володінні віршем. На загальну думку, ця поема - найвище досягнення Боккаччо-поета, єдиний поетичний його твір, до якого часом звертаються й теперішні читачі.
Перший флорентійський період
(1340 – 1355)
Не встановлена дата написання невеликої повісті «Елегія донни Ф'ямметти», частіше званої «Ф'ямметта». Найпевніше, що вона виникла десь близько 1346 чи 1348 року. Це твір, позначений печаттю творчої дозрілості. Майже позбавлена сюжету, ця повість є сповіддю жінки, яку покинув коханець.
«Ф'ямметта» - перший зразок того жанру, якому в майбутньому судився такий блискучий розвиток, - психологічного роману.
Закінчується цей період збіркою новел «Декамерон».
Другий флорентійський період
(1355 – 1375)
Цей період представлено творами латинською мовою: «Про нещасну долю славетних людей» та «Походження поганських богів».
Новела
Новели – невеликі за обсягом прозові твори із напруженим сюжетом і незначною кількістю персонажів. У них зображено одну незвичайну життєву подію. Творам властива несподівана розв’язка, точність художніх деталей, глибокий психологічний аналіз, майстерність творення характерів.
В Італії перша збірка оригінальних новел з’явилася наприкінці XIII століття і мала назву «Новеліно, або сто давніх новел».
Новела
Джованні Боккаччо вважають творцем ренесансної новели, а його «Декамерон» - класичним зразком новелістики доби Відродження.
Своєрідність новел Боккаччо:
побудовані переважно за сюжетними схемами середньовічних латинських оповідань, східних притч, французьких фабліо – невеличких гумористичних оповідань;
в основі багатьох новел – реальні випадки з життя флорентійців, зокрема анекдотичні;
присутні ідилічні описи природи і портретні характеристики персонажів;
відомі сюжети художньо оброблені згідно з новими гуманістичними ідеалами, прапагують філософію людяності, любові та гармонії.
Декамерон
«Декамерон» Джованні Боккаччо – одна з найвизначніших літературних пам’яток доби Відродження, книга, яка відкриває своєю появою історію європейської прози.
Задум написати збірку новел про сучасне письменникові життя виник під час епідемії чуми у Флоренції.
Грецька назва «Декамерон» перекладається як «десятиденник». Хоча серед простолюду книга дістала назву «Принц Галеотто», яка, хоча і походила із середньовічних романів про лицарів Круглого столу, однак у Флоренції мала негативне забарвлення.
Декамерон
Композиція.
Збірка Боккаччо становить єдине ідейне та художнє мозаїчне полотно: кожна новела відображає певний фрагмент життя, а увесь твір – гуманістичне бачення світу та людини.
«Декамерон» складається з десять розділів (днів), кожен з яких уміщує по десять оповідок.
Боккаччо застосовує прийом обрамлення. Усі сто новел обрамлені ліричними «Переднім словом» та «Одавторською післямовою», в яких автор розмірковує про вміння співчувати чужому горю і розповідає про своє кохання.
Декамерон
Композиція.
За словами Боккаччо, книга призначена для закоханих, зокрема жінок.
Десяти новелам кожного розділу передує інтродукція – вступ до літературного твору або вистави, в якій автор переважно описує ідилічні ранкові пейзажі кожного нового дня, розваги товариства.
Декамерон
Оповідачі.
Нове суспільство в книзі Боккаччо представляють семеро дам і троє кавалерів, які вирішують залишити зачумлене місто і виїхати за околиці в чийсь маєток, щоб уберегтися від страшної хвороби і весело провести час. Кожен з них щодня розповідає по одній цікавій історії. Так народжується сто новел «Декамерона».
Юнаків письменник наділяє іменами Панфіл, Філострат і Діоней. Усі юнаки гарні на вроду і добрі, але різні за вдачею. Панфіл – розсудливий, Філострат – меланхолічний, а Діоней – веселий жартівник.
Декамерон
Оповідачі.
Справжні імені жінок Боккаччо нібито приховує з етичних міркувань і наділяє їх вигаданими: Пампінея, Ф’ямметті, Філомена, Емілія, Лауретта, Неїфіла, Еліза. Вдачі жінок також розкриваються у їхніх розповідях, поведінці, але ще менш виразно.
Декамерон
Тематичне розмаїття.
Вісім із десяти днів мають визначені теми, які оповідачі по-різному трактують у своїх розповідях.
Декамерон
Тематичне розмаїття.
Любовна тематика – всеосяжна, універсальна, Боккаччо зображає її в найрізноманітніших варіаціях. Ситуації можуть бути комічними та веселими, агресивними та непристойними; любовні історії можуть закінчуватися щасливо або трагічно;
Тема юності – безпосередньо пов’язана з темою кохання. Письменник розхваляє непідробність почуттів та мотивів, котрі рухають молодими людьми, та висміює розважливість та несправедливість бажань стариків;
Декамерон
Тематичне розмаїття.
3. Жіноча тематика. В творі багато героїнь – жінки. Нерідко вони стають як об’єкт бажань, приховують в собі тайну.
4. Релігійна тематика та зображення духовенства. Боккаччо враховує той факт, що релігія являє собою один з найзначніших елементів сучасного йому суспільства, - але він не надає своєту твору ніякої духовної направленості, ні різкої критики по відношенню до релігійного світу. Автор обмежується лише епізодичними зауваженнями щодо лицемірства та недостойної поведінки представників церкви.
5. Тема глузування та іронії займають значне місце в творі. Автор дає можливість читачу ототожнити себе з персонажами, уявити себе на їх місці.
Декамерон
«Декамерон» Джованні Боккаччо не відразу набув світової слави. Книга ще не була завершеною, а письменникові вже докоряли богохульством, розбещеністю.
Бокаччо не засмучувало несприйняття його книги. Він писав її щиро, за покликом серця. Навряд чи письменник тоді усвідомлював, що створив книгу, яка трактувала одвічні загальнолюдські цінності, ренесансні гуманістичні погялди на природу людини.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/lirika-vagantiv1.html
|
Лірика вагантів
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/d93e463f76b70c7e6b474d350d6b46fe.pptx
|
files/d93e463f76b70c7e6b474d350d6b46fe.pptx
|
Лірика вагантів
Вага́нти (мандрівні клерики);— «мандрівні люди» у середньовічні часи, XI—XIV століття, у Західній Європі, що складали вірші, виконували пісні та декламували прозу на площах міст та на різних зібраннях.
На германських землях використовували слово «ваганти». Вагантами ставали безробітні клірики, студенти та школярі, які часто веселими юрбами переходили з одної школи до іншої та й після закінчення навчання перебиралися з місця на місце, не маючи постійної роботи. Вираз «голіарди» набув поширення у Франції та Англії. Можливо, він походив від слова фр. gula — глотка, яке позначало зокрема й ненажеру. Можливо, слово походило від імені біблійного героя Голіафа, який у середньовічній традиції сприймався як веселий гультяй і ненажера. Саме Голіафа голіарди обрали своїм покровителем.
Поезія голіардів та вагантів виникає на базі поезії про життя мандруючих «вчених кліриків», про події, свідками яких їм судилося бути. У середні віки латина була мовою освіти й науки. В університетах, монастирських школах усі предмети викладалися цією мовою. Вже у ХІІ столітті соборні школи почали випускати надмірну кількість кліриків, багатьом із них не вистачало місць при соборах і монастирях, вони залишались без своєї парафії. Чимало з них мандрували шляхами Європи. Знання латини вирізняло вагантів з-поміж невігластва натовпу, вони відчували себе інтелектуальною елітою, хоча їхній соціальний рівень був невисоким. Вони знали, що таке бідність, приниження. Це зближувало їх із простим людом. Високо цінуючи Овідія, Горація, вони знали й народну творчість, використовували у своїх творах мотиви та форми народних пісень. Вони не прагнули прикрашати життя, і навмисне уникали куртуазності.
Над проектом працювала Іванова Валерія 8-б клас
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/cim-chudes-svitu.html
|
Cім чудес світу
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/6bd8309bc220a9b12331e2f21c070999.ppsx
|
files/6bd8309bc220a9b12331e2f21c070999.ppsx
| null |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/anri-mari-beyl.html
|
Анрі Марі Бейль
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/754e3ef9fd4b67827bc2ba33469d1bdd.pptx
|
files/754e3ef9fd4b67827bc2ba33469d1bdd.pptx
|
Анрі-Марі Бейль
Біографія
Анрі-Марі Бейль – французький письменник, основоположник реалістичного роману.
Псведонім
Фредерік де Стендаль.
Народився 23 січня 1783 року в Греноблі, у родині багатого адвоката. Виховував дід.
У загальноосвітній школі самостийно пізнавав математику, філософію і логіку.
У 1799 році поїхав в Париж, щоб продовжити свою освіту. Але замість цього добровільно записався в армію Наполеона. Він прослужив у ній понад два роки, а потім подав у відставку.
1805 р.- повертається на службу. На посаді військового чиновника відвідує разом з армією кілька європейських держав: Австрію, Німеччину, Італію.
Фредерік Стендаль був свідком Бородінської битви, захоплювався мужністю і вірністю російського народу. Коли армія Наполеона була розбита, Стендаль залишив службу, переселився до Італії, починає активно писати.
У зв’язку з важкою політичною обстановкою змушений повернутися у Франції. Стендаль публікує свої статті і нариси під псевдонімом, боячись негативного ставлення з боку влади.
Письменник створює свої перші твори, серед яких були: «Рим, Неаполь і Флоренція в 1817 році », «Історія живопису в Італії» та інші.
1820 -х роках – працюює над творами «Ваніна Ваніні», «Арманс». Один з найзнаменитіших його романів «Червоне і чорне» був опублікований в 1830 році.
У липні 1830 - вступив на державну службу працює французьким консулом. Потім вийшли його романи «Люсьєн — Левен» (1834), «Життя Анрі Брюлара».
23 березня 1842 - втратив свідомість, впав прямо на вулиці і через кілька годин помер. Смерть, найвірогідніше, настала від розриву аневризми аорти.
Цікаве: 1. Стендаль привидів свою смерть й записав у щоденник. 2. В Італії Стендаль близько спілкується з Байроном, творчістю якого він захоплювався.
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/totalitarizm.html
|
"Тоталітаризм"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/18b30ecb4db7e89282173b16ceeef71b.pptx
|
files/18b30ecb4db7e89282173b16ceeef71b.pptx
|
Тоталитаризм
Подготовила ученица 10-Б класса Борцова МАрия
Определение
Тоталитари́зм (от лат. totalis — весь, целый, полный; лат. totalitas — цельность, полнота) – это направление политической мысли и тип политического режима, который с помощью тотального контроля над всеми сферами общественной жизни стремится реализовать какую-то агрессивную политическую утопию.
«Tutto nello Stato, niente al di fuori dello Stato, nulla contro lo Stato»*
*все аспекты жизни человека подчинены государственной власти.
История тоталитаризма
Тоталитаризм — это явление 20 века. Именно технические достижения позволили осуществлять массовую пропаганду, всеобщее принуждение и подавление. Большинство политологов считают, что тоталитаризм возникает как реакция общества на кризисы периода активного промышленного развития.
Парадокс тоталитаризма заключается в том, что его «творцом», в отличие от предыдущих диктатур, являются широкие народные массы, против которых он потом и оборачивается
Признаки тоталитаризма
Среди базовых признаков и сущностных характеристик тоталитаризма, определяющих его «естество» как враждебного демократии режима, следует выделить и уяснить:
Подтверждения (Германия)
Уже летом 1933 г. все партии, кроме НСДАП, были запрещены, оппозиционная пресса закрыта, «плохие» немцы, не разделяющие фашистскую идеологию, отправлены в концлагеря.
После смерти Гинденбурга в 1934 г. А. Гитлер сосредоточил в своих руках полномочия президента, главы правительства и верховного главнокомандующего, провозгласив себя фюрером (вождем) Германии
Влияние на экономическую сферу
В 1934 г. промышленность страны была поставлена под контроль территориальных и производственных объединений, управляемых министерством экономики.
Предельный уровень дивидендов на вложенный капитал для предпринимателей был установлен на уровне 6-8%, больший доход можно было получить лишь за особые заслуги перед рейхом, за выполнение военных заказов.
Были введены ограничения на внешнеторговые операции. Для экспорта продукции требовалось специальное разрешение министерства экономики.
Влияние на социальную сферу
Эта теория делила народы на высшие и неполноценные. К первым были отнесены, прежде всего, немцы, провозглашенные потомками древних ариев, якобы стоявших у истоков европейской цивилизации. Когда Германия заключила военный союз с Японией, японцы были признаны арийцами Азии. (!)
Неполноценными провозглашались народы, земли которых рассматривались как объект будущего завоевания, в частности славяне.
Юридической основой ариизации стал закон 1935 г. о гражданстве, согласно которому те, кто не мог доказать свое арийское происхождение, особенно евреи и цыгане, не считались гражданами страны, ограничивались в правах. Браки и сожительство между арийцами и представителями низших рас, согласно закону об охране немецкой нации и чистоты немецкой крови, были запрещены.
Политика
25 ноября 1936 г. произошло событие, оформившее сближение родственных режимов. Германия и Япония заключили “антикоминтерновский пакт”, направленный на координацию действий в вопросах противодействия распространению коммунизма. Хотя прежде всего он был антисоветским, пакт косвенно был направлен против Франции и Великобритании.
В результате германо-итальянского и германо-японского соглашений в мире стала складываться структура политической координации трех из четырех существовавших к тому времени тоталитарных государств. Эта структура окрепла, когда в ноябре 1937 г. к “антикоминтерновскому пакту” присоединилась Италия.
В поиске союзников за рубежом режим А. Гитлера обращался в первую очередь к тем странам, которых не удовлетворяли условия Версальско-Вашингтонской системы, где существовали милитаристские, диктаторские режимы.
Особенности (кратко)
Италия
- Ликвидация противников
- Полная преданность режиму и дуче (вождю)
- 1929 год – соглашения между римским папой и Муссолини (суверенитет города Ватикан)
- Создание корпоративной системы для управления предприятиями.
Германия
Уничтожение коммунистов, социал – демократов, «неполноценных» народов;
Цензура, слежка, доносительство;
авг. 1934 г. - Гитлер пожизненный фюрер и рейхсканцлер, с неограниченной диктаторской властью;
Милитаризация экономики;
«Фашизм - это война»
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/struktura-upravlinnya-v-pervisnomu-suspilstvi0.html
|
СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ В ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/19/9c5e5a14fea233bb5458480eb7ec6f84.ppt
|
files/9c5e5a14fea233bb5458480eb7ec6f84.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/rozvitok-kulturi-hh-stolittya.html
|
Розвиток культури ХХ століття
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/7a9ecd3550d1560806d3fed7c1fbf69e.pptx
|
files/7a9ecd3550d1560806d3fed7c1fbf69e.pptx
|
Розвиток культури
ХХ століття
Експресіоні́зм (від франц. expression - вираження, виразність) — літературно-мистецька стильова тенденція авангар-дизм, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття.
Модерні́зм ( фр. мodernisme, итал. modernismo ), у мистецтві загальний тер-мін, що використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з художніми традиціями 19 століття; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту.
КАРТИНА ЕДВАРДА МУНКА «КРИК» (1893 р.) Є ОДНІЄЮ З НАЙВІДОМІШИХ РОБІТ ЕКСПРЕСІОНІСТА.
Іспанський художник Пабло Пікассо.
Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі, а також філософ-ська доктрина, яка вчить, що предмети ви-димого світу існують незалежно від людсь-кого відчування і пізнання.
Сюрреалізм (фр. surréalisme – зверхреа-лізм) - напрям у мистецтві, який сформу-вався до початку 1920-х у Франції. Відріз-няється від реалізму використанням ілюзій і парадоксальних сполучень форм.
Поп-сюрреализм Мишель Арауджо:
вселенная внутри нас.
Автор: Japi Honoo
Театр та кіно
Микола Володимирович Екк (справжнє прізвище - Івакін; 14 червня 1902, Рига - 14 липня 1976, Москва) - радянський режисер театру і кіно, сценарист і актор, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1973 р.).
«Соловей-Соловейко» - перший кольоро-вий фільм в СРСР, знятий в 1936 році на «Союздитфільм» (тепер «Студія ім. Горько-го»), що розповідає про бунт робітниць вели-кого порцелянового заводу в дореволюційній Росії .
Георгій Олександрович Товстоногов - великий радянський театраль-
ний режисер і педагог, народний артист СРСР, Грузії і Дагеста-
ну, доктор мистецтвознавства, лауреат Сталінської, Ленін- ської і Державних премій СРСР.
Реклама Московського театрального
фестивалю, 1935 рік, «Інтурист».
Кинематограф США - цим терміном позначають кіноіндустрію США, найбільшу у світі і зосереджену, головним чином, в околицях містечка Голлівуд (біля Лос- Анджелеса, штат Каліфорнія),
в якому знаходяться офіси та зні-
мальні павільйони найбільших кінокомпаній США. Нерідко по-
няття «американський кінематограф»
і «Голлівуд» об'єднують, але це
невірно. Американське кіно це не
тільки величезна кіноіндустрія Голлівуду, але і розвинена система незалежного кіно.
Міжнародний Олімпійський комітет, скорочено МОК (англ. International Olympic Committee, фр. Comité International Olympique) - керівній орган ОЛІМПІЙСЬКОГО руху. МОК опікується організацією та проведенню ОЛІМПІЙСЬКИХ ігор керуючись у своїх рішеннях Олімпійською хартією. До складу входять ЙОГО 205 національних ОЛІМПІЙСЬКИХ комітетів. МОК був заснований 1894 року з ініціативи барона П'єра де Кубертена. Наразі МОК базується у Лозанні, Швейцарія. Нині МОК - найбільшаша і найповажніша у світі спорту організація.
Олімпійські ігри (давньогрецька мова: οἱ Ὀλυμπιακοί Ἀγῶνες - гоі олу'мпіакоі аґō̑нес) - міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні Чотири роки під егідою Міжнародного ОЛІМПІЙСЬКОГО комітету. Види спорту, які входять до програми ОЛІМПІЙСЬКИХ ігор отримали назву- олімпійськими. Переможці змагань отримують довічне звання ОЛІМПІЙСЬКОГО чемпіона.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/lyubov-do-zhittya.html
|
Любов до життя
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/d6cc1a1876f9aa3f0d46eee7eeab0350.ppt
|
files/d6cc1a1876f9aa3f0d46eee7eeab0350.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/ya-i-ukraina/moya-batkivschina-ukraina.html
|
Моя Батьківщина - Україна
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/d32279bbc43924b0eaa466923a2cfdc9.pptx
|
files/d32279bbc43924b0eaa466923a2cfdc9.pptx
|
Моя
Батьківщина -
Україна
Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини!
– це вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення.
Акровірш
ПАТРІОТ…?
ПАТРІОТ
Той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий заради них на жертви і подвиги.
Державні символи України
герб
Прапор
Червона калина –
один із народних символів
України.
Народні символи
Без верби і калини
нема України
Дмитро Павличко
"Де найкраще
місце на землі?"
Дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям.
Я В І Р
гірські шпилі
ЗДАЛЯ -
З далекої відстані.
З віддаленої місцевості.
Росла липа біля Пилипа.
Скоромовка
Біля млина росла калина.
Та земля мила, де мати народила.
Всяка пташка своє гніздо знає.
Молодці!
Для оформлення презентації використано ресурси Інтернету.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/-kil-pekla-dante-aligeri-.html
|
9 КІЛ ПЕКЛА . Данте Аліг'єрі .
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/52/d1bbb03efbc60aafa28c9005e5f05075.ppt
|
files/d1bbb03efbc60aafa28c9005e5f05075.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/lirika-li-bo.html
|
Лірика Лі Бо
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/4f08410241744e1256ef5f2e41b82742.ppt
|
files/4f08410241744e1256ef5f2e41b82742.ppt
|
Magnum opus:
762
701
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/mihaylo-lermontov-geroy-nashogo-chasu1.html
|
Михайло Лермонтов - «Герой нашого часу»
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/fc24947ef3c2cf456efc0c0df2684897.ppt
|
files/fc24947ef3c2cf456efc0c0df2684897.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/vnutrishnya-politika-petra-i.html
|
"Внутрішня політика Петра I"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/8350f80070efd79a1c1e0148d049e689.pptx
|
files/8350f80070efd79a1c1e0148d049e689.pptx
|
Наприкінці XVII (17)ст., Коли на російському престолі виявився молодий цар Петро I, країна переживала переломний момент своєї історії.
У Росії, на ввідміну від основних західноєвропейських країн, майже не було великихпромислових підприємств, здатних забезпечити країну зброєю, тканинами,сільськогосподарськими знаряддями. Вона не мала виходу до морів - ні до Чорного, ні до Балтійського, через які могла б розвивати зовнішню торгівлю.
Не мала, тому Росія і власного військового флоту, який охороняв б її рубежі.
Сухопутна армія будувалася за застарілими принципами і складалася головним чином з дворянського ополчення.
Дворяни неохоче покидали свої маєтки для військових походів, їх озброєння і військова підготовка відставала від передових європейських армій.
Між старим, родовитим боярством і служивими людьми – дворянами йшла запекла боротьба за владу. У країні відбувалися безперервні повстання селян і міських низів, які боролися і проти дворян,і проти бояр, тому що вони всі були феодалами - кріпосниками. Росія привертала до себе жадібні погляди сусідніх держав, таких як Швеція які не проти, були захопити і підпорядкувати собі руські землі.
Необхідно було реорганізувати армію, побудувати флот, опанувати узбережжям моря, створити вітчизняну промисловість, перебудувати систему управління країною.
Для корінної ломки старого укладу Росії потрібен був розумний і талановитий керівник, непересічна людина. Таким виявився Петро I.
Петро не тільки збагнув веління часу, а й віддав на службу цього велінням весь свій неабиякий талант, завзятість одержимого, властиве російській людині терпіння і вміння надати справі державний розмаху.
Петро владно вторгався в усі сфери життя країни.
Історія Росії до Петра Великого і після нього знала чимало реформ.
Головна відмінність Петровських перетворень від реформ попереднього і наступних часів полягала в тому, що Петровські носили всеосяжний характер, охоплювали всі сторони життя народу, в той час як інш івпроваджували нововведення, що стосувалися лише окремих сфер життя суспільства ідержави.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/milorad-pavich2.html
|
"Милорад Павич"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/61e9b562c6d24c895b9e46916f72a10e.pptx
|
files/61e9b562c6d24c895b9e46916f72a10e.pptx
|
Милорад Павич
Милорад Павич — сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, фахівець з історії сербської літератури XVII—XIX ст.ст., сербського бароко та поезії символізму. Один з найбільш читабельних письменників екс-Югославії ХХ століття, його твори перекладено 30 мовами.
Милорад Павич народився 15 жовтня 1929 року в Белграді. Його батько був скульптором і походив з інтелігентної сім'ї, мати викладала філософію і була знавцем сербського фольклору. Писати Павич почав з раннього віку і завжди вважав літературу своїм родовим покликанням — серед його родичів і предків по лінії батька були письменники, і Павич у своїх інтерв'ю віддавав їм належне.
Дитинство Павича прийшлося на німецьку окупацію. Переживши два бомбардування Белграда, при яких загинули 25 тисяч чоловік,письменник одного разу мало не загинув від рук німецьких солдат. Лише завдяки зусиллям батька, який трохи знав німецьку і зумів порозумітися з солдатами, Павича не розстріляли. Згодом, у 1999-му, письменнику довелося пережити третього в його житті бомбардування — ці враження знайшли відображення в його романі «Зоряна мантія».
Учився Милорад Павич в школі імені Карагеоргія в Белграді. У 1953 році Павич закінчив філософський факультет Белградського університету, а потім отримав докторський ступінь у Загребському університеті. Попри те, що Павич не залишав письменництва, за видом діяльності він залишався вченим, літературознавцем, журналістом, перекладачем і викладачем — ким завгодно, але не письменником. Так було до 1973 року, коли в Югославії була опублікована його перша книга — збірка оповідань «Залізна завіса». Втім, навіть після цього Павич, як він скаже пізніше, був «найбільш нечитабельним письменником своєї країни».
Добре володіючи російською та англійською мовами, Павич проявив себе й як видатний перекладач творів Пушкіна та Байрона. Професор Павич є дійсним членом Сербської Академії наук і мистецтва (1991), регулярно читав лекції у Белграді, Сорбонні, Регенбурзі, Відні.
У світову літературу Павич увійшов завдяки роману «Хозарський словник», що вийшов в 1984 році. Цей роман, перший для письменника, став європейським відображенням магічного реалізму, гіпертекстовою фантазією на тему Борхеса. Критики захоплено прийняли роман, назвавши його першим зразком нелінійної прози, а самого Павича — першим письменником XXI століття.
Роман "Хазарський словник" - це своєрідний сплав історичного дослідження, художнього тексту, енциклопедичного довідника.
Основний зміст словника, що передає історію хазар через три види джерел: християнські (Червона книга), ісламські (Зелена книга) і єврейські (Жовта книга). Цікаво, що в Червоній, Зеленій і Жовтій книгах йдеться майже про одні і ті самі події, але подані з різних точок зору.
«Дамаскин» займав вагоме місце у творчому доробку Милорада Павича. Цей невеликий за обсягом твір піднімав складні філософські проблеми, показав процес внутрішньої зміни героїв.
Прототипами головних героїв стали реальні історичні персонажі, відомі церковні діячі.
Історичний Іоанн Дамаскин — один з найвидатніших діячів християнської церкви, літератури і культури, духовний ватажок могутнього руху проти іконоборства, «боротьби з іконами», тобто заборони не лише поклоніння іконам, а й права на саме їхнє існування, прирівнювання їх до язичницьких ідолів. Іоанн Дамаскин вивів ікону з-під смертельного удару, написавши три Слова «Проти супротивників святих ікон». Боротьба з іконоборством тривала ще понад століття і зрештою закінчилася перемогою іконошанувальників, але першим бій прийняв і витримав саме Іоанн Дамаскин..
Другого героя оповідання звати Йован Лествичник. Звичайно, це ім'я теж аж ніяк не випадкове. Так звали видатного діяча православної церкви ченця Іоанна, названого за своєю головною працею «Лествичником». «Лествиця», тобто «драбина» — наскрізний символ важкого духовного сходження, що проходить через усю книгу.
Автор визначав жанр твору: новела для комп'ютера і плотникового циркуля.
В центрі оповідання Милорада Павича «Дамаскин» проблема духовності і «необхідності сходження драбиною» духовного самовдосконалення людини, проблема гріха й спокути за нього. Ці проблеми розкривалися у оповіданні на прикладі головних героїв: пана Николича та його дочки Атиллії. Батько протягом твору так і не змінився, а залишився таким же жорстоким, егоїстичним, самовпевненим..
Проте в динаміці показана героїня Атиллія. Милорад Павич дав їй можливість змінитися, і вона скористалася нею. На початку оповіді героїня сказала батькові, що всі його справи має закінчувати сама. І Атиллія таки спокутувала гріхи батька. Передусім, дівчина щиро плакала, а сльози стали найкращим очищаючим засобом. Але найголовнішим її кроком було повернення будівельникам батькового боргу і покаянний лист Йовану Лествичнику.
Отже, показавши внутрішні зміни головної героїні, Милорад Павич підвів читача до думки, що якщо хочеш щасливо жити, будувати й володіти храмом (домом, палацом) на землі, то треба прагнути до моральної чистоти — будувати храм на небі.
Сербський класик, за його власним визнанням боявся набриднути читачеві, зумів підкорити читача, зробивши його співавтором своїх творів. Експерименти з інтерактивністю, персонажі і місця, що час від часу міняють агрегатний стан, де розходяться сюжетні лінії — у своїх творах Павич змішував сон з дійсністю, не намагався робити між ними відмінностей і в цьому залишився неперевершений. Був одружений з Ясміною Михайлович, письменницею й літературним критиком.
Помер у віці 80 років від інфаркту міокарда.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/mifologiya-egiptu.html
|
Міфологія Єгипту
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/b35445331f5ba5b9e3b825f215d533a2.pptx
|
files/b35445331f5ba5b9e3b825f215d533a2.pptx
|
и его божества…
ДРЕВНИЙ ЕГИПЕТ
Підготувала вчитель КЗШ № 106
Рудзик К. О.
м. Кривий Ріг
Баст (Бастет) в Древнем Египте богиня радости, веселья и любви. В период ранних династий, до одомашнивания кошки, её изображали в виде львицы.
Часто богиню изображали в виде женщины с головой кошки, в правой руке у нее был систрум, а в левой - зеркало, а у её ног располагались четыре котёнка. Так олицетворялась египтянами богиня плодородия. Как правило, она была облачена в одеяние зеленого цвета.
Богиня БАСТ
Богиню плодородия египтяне возвели в ранг общенационального божества. Хозяева даже сбривали брови в память об умершей кошке, а случайно переехавшего кошку возницу толпа насмерть забрасывала камнями. Хотя она считалась воплощением живительной энергии и нежного тепла Солнца, через своих священных кошек она была связана и с Луной.
Анубис (Инпу, Себ («шакал») ) - покровитель умерших, судья богов. Проводник души сквозь темноту в древнеегипетской мифологии. При жизни он призван вести души сквозь тьму невежества, а после смерти был проводником души в Дуат небесный. В ранний период развития египетской религии это — шакалообразное божество, пожирающее умерших. Позже Анубис сохранил лишь отдельные черты, выдававшие его животное происхождение.
Анубис был Судьей Богов, взвешивая на своих весах сердце и перо. В какой-то степени, можно считать, что он был богом правосудия и справедливости в такой же степени, как и Тот. Изображался в виде шакала или человека с головой шакала
Среди всех древних богов египетский бог мудрости занимает несколько особое положение. Нет, он не обладал таким могуществом как Ра – повелитель всего живого и остальных богов. Египетский бог мудрости считался древним покровителем всех египетских наук. Этот бог слыл самым умным, именно благодаря нему у людей появилась письменность. В пантеоне египетский бог мудрости Тот занимал очень почетное место – он был писцом. В задачи Тота входила и помощь Осирису: бог мудрости записывал результаты взвешивания человеческой души.
Сехмет (Сохмет) - «могучая».
Богиня войны и палящего солнца. Грозное око бога Солнца Ра, целительница, обладавшая магической силой напускать болезни и излечивать их. Покровительствовала врачам, считавшимся ее жрецами. Охраняла фараона. Обладала характером не поддающимся контролю. Была олицетворением солнечного зноя и разрушительной энергии Солнца, почему на голове ее изображался диск.
Сехмет считалась истребительницей врагов богов, поэтому богиня иногда изображалась с мечом в руках.
Некоторые версии мифа о сотворении человечества называют ее создательницей ливийцев и азиатов. Носила эпитет «могучая» или «могущественная». Носила имена Великая и Владычица пустыни. Была хранительницей мира и защитницей людей. Изображалась в виде женщины с головой львицы.
БАСТ
АНУБИС
Нарисовать одного из понравившихся египетских богов и коротко написать о нем!
ЗАДАНИЕ
THE END
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/velika-depresiya-v-ssha.html
|
"Велика депресія в США"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/41/250f6841b9a6b847352035111986f759.pptx
|
files/250f6841b9a6b847352035111986f759.pptx
|
Велика депресія в США
Велика депресія
— загальносвітова потужна економічна криза, яка настала восени 1929 року та тривала до кінця 1930-х років. У різних країнах Велика депресія мала різні хронологічні межі, проте найпомітнішою була в країнахЗахідної Європи та США.
Пояснення Великої депресії
Кейнсіанське
пояснення
Марксистське
пояснення
Теорія біржової
бульбашки
Теорія стрімкого
приросту населення
Кейнсіанське пояснення
Кейнсіанське пояснення пов'язує кризу з нестачею грошової маси.У той час гроші були прив'язані до золотого запасу, це значно обмежувало грошову масу. Водночас масштаби виробництва зростали, з'являлися нові види товарів, такі, як автомобілі, літаки, радіоприймачі.
Товарна кількість, як валова, так і асортиментна, збільшувалась у рази. Внаслідок обмеженості грошової маси й зростаючого надлишку товарної маси виникла сильна дефляція — ціновий спад, що викликав фінансову нестабільність, банкрутство багатьох підприємств, неповернення кредитів. Грандіозний сумарний ефект завдав шкоди навіть розвиненим галузям економіки.
Марксистське пояснення
Марксистське пояснення пояснює депресію кризою надвиробництва, притаманною капіталізму.
Теорія біржової бульбашки
Теорія біржової бульбашки стверджує, що інвестиції у виробництво були набагато більшими за реально необхідні.
Теорія стрімкого приросту населення
Теорія стрімкого приросту населення пов'язує кризу з великою кількістю дітей у сім'ї. Велика кількість дітей була характерною для аграрного способу виробництва (в середньому 3-5 дітей на сім'ю), однак на період кризи значно скоротився відсоток природної смертності від хвороб у результаті технологічного прориву в медицині та тимчасового підвищення рівня життя.
Високе виробництво США у Першій Світовій у галузі важкої індустрії, що не припинилося і після війни.
Шалений ріст обсягів виробництва у 20-х рр. значно перевищив зростання прибутків більшості американців.
Пільги монополіям - диктування ціни на сировину і на готову продукцію.
Заборгованість союзників та Німеччини після війни.
Надання дешевих кредитів, які були доступні «середньому» американцю, призвело до величезних спекуляцій ними й надмірного захоплення американцями покупками.
Фактори, що вплинули на розвиток кризи
Закриття більше як 5 тисяч банків.
Акції знецінились на 40 мільярдів долларів.
Внаслідок підвищення рівня інфляції значно зросли ціни.
Промислове виробництво скоротилося на 50 %.
У п'ять разів зменшилося виробництво автомобілів.
12 мільйонів безробітних (у піковий момент кризи — 15 мільйонів).
5 мільйонів американських фермерів були позбавлені господарства і землі за несплату боргів.
Наслідки «Великої Депресії»
Рівень безробіття в США
Рівень ВНП у США
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/voenni-dii-v-roci.html
|
Воєнні дії в 1914 році
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/cfaf7e0016615e0b1b0ff61156938adc.pptx
|
files/cfaf7e0016615e0b1b0ff61156938adc.pptx
|
Воєнні дії в 1914 році
Завдання уроку
познайомитися з перебігом та наслідками воєнних дій в 1914 році на території України;
визначити, за яких обставини Східна Галичина та Північна Буковина були захоплені російськими військами, та визначити основні напрямки політики російського царизму на західноукраїнських землях;
вчитися працювати з історичними джерелами, встановлювати причинно – наслідкові зв»язки, робити висновки та узагальнення.
План
Галицька битва.
Українські національні формування в роки Першої світової війни.
Становище на західноукраїнських землях.
Опорні поняття і дати
Опорні поняття:
Галицька битва;
Галицько – Волинське генерал – губернаторство;
Окупаційний режим;
Опорні дати:
23 серпня 1914р. - початок Галицької битви
Проблемне завдання
Чи можна політику російського царизму на західноукраїнських землях вважати політикою окупаційного режиму?
Актуалізація опорних знань
Коли розпочалася Перша світова війна?
Якими були її причини та характер?
Які були плани воюючих сторін щодо України?
Як війна вплинула на український національний рух?
В чому полягала трагедія українського народу в Першій світовій війні?
З якою метою було створеноцей плакат?
Ліворуч унизу автор розмістив надпис «Друга вітчизняна війна». Що він мав на увазі? Яка війна вважалася в Росії Першою вітчизняною?
Висловіть ставлення до гасла, яке домінувало в тогочасному російському суспільстві, – «Війна до переможного кінця». Відповідь поясніть.
Галицька битва
Опрацювати п. 1 §11 ( с.113 – 114 ) і визначте:
Які фронти були сформовані в російській армії?
Як склалися воєнні дії для російської армії в серпні 1914 року на Північно – Західному фронті?
В чому виявився героїчний подвиг льотчина П.Нестерова?
Галицька битва
Галицька битва – 23 серпня - 23 вересня 1914 року.
Сили сторін:
Росія – 700 тис. солдат
Австро – Угорщина – 830 тис. солдат.
Поразка австро – угорської армії ( 300 тис. убитими, 100 тис. поранених, 400 гармат ).
Російські війська зайняли Східну Галичину, частину Західної Галичини і майже всю Буковину з м.Чернівці.
Українські національні формування в роки Першої світової війни
В російську армію було мобілізовано в роки Першої світової війни від 3,5 до 4,5 млн українців.
В австрійську армію було призвано понад 300 тис. українців.
В складі австрійської армії діяв Легіон Українських січових стрільців ( УСС ) у кількості 2 тис. чоловік під командуванням М.Галушинського.
Сотник УСС Василь Кучабський писав:
«Під час боїв, у яких відзначилися Українські січові стрільці, австрійським похвалам не було кінця, під час же затишшя на фронті австрійським зневагам теж не було кінця: тоді Українські січові стрільці бували для австрійців лише “рутенськими (русинськими) зрадниками”».
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996. – С.109.
Поміркуйте, чому ставлення австрійського командування до січових стрільців було неоднозначним.
Бойовий шлях УСС
У кінці вересня 1914 р. сотні УСС вперше вступили в оборонні бої в районі Верецького та Ужоцького перевалів.
Весною 1915 р. УСС воювали на схилах гори Маківка, де зазнали тяжких втрат.
Наприкінці вересня 1915 р. УСС брали участь у боях на річці Стрипа.
У серпні 1916р. полк УСС брав участь у боях поблизу Бережан.
У серпні 1917р. Січові стрільці брали участь у боях біля с.Конюхи.
Становище на західноукраїнських землях
Вступивши на посаду, Г. Бобринський заявив:
«Галичина і Лемківщина – споконвічно корінна частина єдиної великої Русі …все облаштування має бути засновано на російських засадах. Я буду вводити тут російську мову, закон і устрій».
Полонська-Василенко Н. Історія України. – К.: Либідь, 1992. – Т. 2.– С. 445.
1. Які факти давали підстави Бобринському заявити, що корінне населення Галичини завжди було російським? Чи була така думка обґрунтованою?
2. Як ви розумієте слова про те, що в Галичині російська адміністрація встановить устрій, «заснований на російських началах»?
3. Поміркуйте, чому російська влада не захотіла зберегти на окупованих західноукраїнських землях українську мову та національну культуру. Зробіть висновки.
Завдання: на основі п.3 § 11 визначте основні напрямки політики російського царизму на західноукраїнських землях.
основні напрямки політики російського царизму на західноукраїнських землях.
Поділ Галицько – Волинського генерал – губернаторства на губернії - Львівську, Перемишльську, Тернопільську, Чернівецьку;
Призначення на посади в адміністрації російських чиновників;
Припинення видання всіх українських газет і журналів, закриття українських товариств і шкіл;
Насильницька русифікація, відкриття російських шкіл, повсюдне запровадження російської мови;
Депортація українського населення вглиб Росії;
Опора на москвофільські організації, які підтримували політику російського царизму
основні напрямки політики російського царизму на західноукраїнських землях.
Добре відомий своїми консервативними поглядами лідер партії кадетів П.Мілюков, член Державної думи, називав політику царського уряду в Західній Україні «європейським скандалом». Прокоментуйте його висловлювання.
Чи можна політику російського царизму на західноукраїнських землях вважати окупаційним режимом?
Закріплення
В результаті яких подій західноукраїнські землі опинилися в складі Російської імперії?
Чи можна політику російського царизму на західноукраїнських землях вважати політикою окупаційного режиму? Поясніть.
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/rozvitok-kulturi.html
|
Розвиток культури
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/19/e64e596a63de2f09b7b4b9a24fabeb7e.ppt
|
files/e64e596a63de2f09b7b4b9a24fabeb7e.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zovnishne-nezalezhne-ocinyuvannya/osoblivosti-provedennya-znoz-ukrainskoi-movi-i-literaturi.html
|
Особливості проведення ЗНО-2010з української мови і літератури
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/14f6eaa78a279678ebacfa674f84577e.ppt
|
files/14f6eaa78a279678ebacfa674f84577e.ppt
|
4
3
2
1
2
10
20
7
6
1
5
1
6
3
6
1
2
1
2
1
37
1
5
31
6
1
5
1
1
6
6
2
2
9
3
6
7
1
6
5
1
4
1
1
2
1
1
1
1
1
1
2
1
1
1
1
2
1
1
1
1
1
1
9
1
5
2
1
1
1
3
1
2
5
14
5
1
1
2
6
2
3
5
2
1
1
24
4
20
1
1
1
1
10
2
8
10
2
8
1
1
1
1
13
1
2
1
3
3
2
1
4
1
1
1
1
5
2
1
1
1
1
7
7
1
4
1
1
1
2
2
1
1
1
8
1
3
3
1
6
3
7
1
3
1
3
2
2
3
1
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/fridrih-vilgelm-yozef-fon-shelling.html
|
"Фрідріх Вільгельм Йозеф фон Шеллінг"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/19e7cd8d56588460db8f55867a9ccc51.ppt
|
files/19e7cd8d56588460db8f55867a9ccc51.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/anna-karenina-versiya-.html
|
Анна Кареніна. Версія 1
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/40d39373ecdfae9059a90266237a58b5.pptx
|
files/40d39373ecdfae9059a90266237a58b5.pptx
|
Біографія
Михайла Грушевського
Учениці 10 класу
Меличенко Діани
Голова Української Центральної Ради
Час на посаді:
27 березня 1917 - 29 квітня 1918
Дитинство та юність
Сергій Федорович та Глафира Захарівна Грушевські з дітьми. Зліва направо: Захар, Ганна, Федір, Михайло. Ставрополь, бл. 1876 р.
Навчання
Михайло Грушевський. Київ, кінець 1880-х – початок 1890-х рр.
В липні 1886 року Грушевський пише письмове звернення до ректора Київського університету Св. Володимира з проханням зарахувати його на історичне відділення історико-філологічного факультету. Грушевського зарахували.
Львівський період
Михайло Грушевський на початку 20 століття.
В 1894 році, за рекомендацією В.Антоновича, Грушевський призначається на посаду ординарного професора кафедри «всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи» Львівського університету.12 жовтня 1894 року, Грушевський зробив свій перший вступний виклад у Львівському університеті. На цій посаді Грушевський пропрацював до 1914 року.
Марія та Михайло Грушевські у рік одруження. Марія та Михайло Грушевські у рік одруження.
У Львові Грушевський розпочав активну науково-організаційну діяльність у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ), з яким почав співпрацювати ще в 1892 році.В цей час він знайомиться з Іваном Франком і разом вони привертають міжнародну увагу до україністики.
В цей час він знайомиться з Іваном Франком і разом вони привертають міжнародну увагу до україністики
4 березня 1917 в Києві засновується Українська Центральна Рада. 20(07) березня 1917 УЦР у Києві заочно обрала Грушевського головою (одностайно обраний 19(06) квітня 1917 на Всеукраїнському національному конгресі). Грушевський приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів. Викликаний телеграмою, 26(13) березня він повертається із Москви до Києва.
У Центральній Раді
Михайло Грушевський на військовому параді у Києві взимку 1917 р
Еміграція
Грушевський - академік
У березні 1919 емігрував до Чехословаччини. Жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність.
У березні 1919 емігрував до Чехословаччини. Жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність.
На еміграції Грушевський проводив роботу над великим науковим проектом — багатотомною «Історією української літератури». Перші томи цієї роботи були надруковані в 1923 р., останній, 6-й том, лишився в рукописі і був надрукований тільки у 1995 році.
1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім'єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. З осені 1929 почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-грудні 1929 сесія Ради ВУАН почала ліквідовувати комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933).Більшість співробітників і учнів Грушевського було заарештовано й заслано[4].7 березня 1931 року Грушевський переїхав до Москви.
Останні роки життя та смерть
23 березня 1931 року Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», які з нього «вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом — з огляду на його смерть
.Виконання цього вироку відтермінували до 25 листопада 1934 року, коли Грушевський справді помер у Кисловодську від сепсису через три дні після операції з видалення фурункула. Операцію цю провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом не був, перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом…Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Серце зупинилось о другій годині дня.
Дякую за увагу ^_^
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/kitayska-narodna-kazka-penzlik-malyana.html
|
Китайська народна казка «Пензлик Маляна»
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/fef92cb1a593038ebe3887a22d5af1d1.ppt
|
files/fef92cb1a593038ebe3887a22d5af1d1.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/storinki-osvoennya-pivnichnoi-ameriki.html
|
Сторінки освоєння Північної Америки
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/88a40a135e3acad12da3e9f5a8025645.pptx
|
files/88a40a135e3acad12da3e9f5a8025645.pptx
|
Сторінки освоєння Північної Америки
Відкриття Америки , Нового Світу , пов'язане з пошуками морського шляху до Індії. Дивовижна природа Нового Світу, його населення - «добрі дикуни», які, здавалось, жили, не маючи турбот про хліб насущний, - усе це приголомшило європейців. Для індіанців європейці були божественними істотами зі старовинних легенд і пророцтв, де йшлося про білу бородату боголюдину, яка прийде зі Сходу. Саме цим пояснювалася дивна для європейців поведінка аборигенів - їхня безмежна гостинність, привітність і щедрість. Священний трепет викликали в індіанців вогнепальна зброя й коні, яких вони до цього ніколи не бачили. Так відбулася зустріч двох різних світів, несхожих культур, незнайомих цивілізацій.
Освоєння Північної Америки складалося з 4 етапів.
Перший етап — плавання норманнів
Першими європейцями, що побували в Америці, були норманни ( жителі нівнічної Європи : вікінги Скандинавії, данни Англії…), що досягли її берегів у X—XI ст. Ейрік Рауді у 981—983 pp. плавав уздовж берегів Гренландії, його син Лейв Ейрікссон бл. 1000 р. досяг узбережжя п-ова Лабрадор і о. Ньюфаундленд, однак їхні подорожі в той час не були відомі у Старому Світі.
Ерік Рудий (Рауді) — першовідкривач Гренландії Ісландський вікінг норвезького походження. Вважається першим європейцем, який заснував поселення в Гренландії.
На одному з поєдинків за землю Ерік вбив людину, після чого ісландським судом був засудженим на вигнання на декілька років. В 982 році він зі своїми людьми відплив на захід. Нову землю він назвав Гренландією. В 986 році він повернувся в Ісландію і, взявши зі собою велику кількість людей, вернувся назад.
А в 1004 році Норманн Лейф Еріксон (Щасливчик), син Еріка Рудого, досяг побережжя Північної Америки (за пів тисячоліття до Христофора Колумба).
Другий етап — іспанські, англійські і французькі експедиції XV — першої половини XVIII ст.
Знайшовши морський шлях до Індії, португальці не допускали кораблів з інших країн у свої володіння. Іспанці шукали нових шляхів до цієї країни. На той час європейці вже здогадувалися, що Земля має форму кулі. Отже, якщо вирушити на захід, можна досягти східних берегів Азії і казково багатих земель Індії та Китаю
Христофор Колумб— мореплавець, який був на службі в іспанського короля, добився спорядження експедиції для пошуку західного шляху до Індії. У 1492 р. каравели вирушили у плавання на захід. Подорож Атлантичним океаном тривала 33 дні. Моряки не вірили в існування суходолу потойбіч Атлантики і готувалися до бунту. Аж раптом вахтовий з корабля «Пінта» сповістив: «Земля!».
Колумб був упевнений, що досяг берегів багатої й таємничої Індії. З легкої руки мандрівника статних і гостинних жителів із червонуватою шкірою назвали індіанцями. А самі острови дістали назву Вест- Індія, тобто Західна Індія. Нині - це Багамські та Антильські острови.
Колумб здійснив до цих берегів ще кілька плавань і твердо був переконаний, що відкрив західний шлях до Індії. З часом стало очевидним — великий мореплавець досяг нової частини світу, тобто Америки.
12 жовтня 1492 р. вважають офіційною датою відкриття Америки європейцями.
Головним результатом плавань Колумба було відкриття Нового Світу - Америки. Наступна колонізація цього материка призвела до створення європейцями на його території нових держав, які, насамперед США, почали відігравати стратегічну роль у розвитку людського суспільства. Відкриття Америки Колумбом стало чи не найбільшим географічним відкриттям за всю історію людства. Колумб започаткував відкриття материка Південна Америка і перешийків Центральної Америки, він відкрив архіпелаг Великих Антильських островів.
Англійська експедиція під керівництвом італійця Дж. Кабота у 1497—1498 pp. пройшла вздовж східного берега Північної Америки від Ньюфаундленда майже до Флориди.
У 1513 р. іспанський конкістадор X. Понсе де Леон відкрив п-ів Флориду, а В. Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок і першим побачив Тихий океан.
П-ів Юкатан, західні, північно-західні та південні береги Мексиканської затоки були відкриті у 1517—1519 pp. іспанськими конкістадорами (Ф. Ернандес Кордова, X. Гріхальва та інші).
У1519—1521 pp. Е. Кортес відкрив і протягом короткого часу завоював величезну імперію ацтеків в Мексиці
У 1524 р. загони Кортеса в пошуках морського проходу з Тихого океану в Атлантичний перетнули Центральну Америку, через Мексиканське плоскогір'я вийшли до Тихого океану і по суходолу просунулися до Гватемали і Гондурасу
У цьому ж році італієць Дж. Верраццано обстежив східне узбережжя між 34° і 46° пн. ш. Іспанська експедиція під керівництвом X. Авіли, пройшовши вздовж узбережжя від Панамської затоки до затоки Фонсека, висадилася на берег і відкрила озера Нікарагуа і Манагуа.
Третій етап — російські, французькі і англійські експедиції XVIII—XIX ст.
До середини 30-х pp. XVIIІ ст. численні російські експедиції (В. Беринга, П. Нагібіна, А. Мельникова тощо) уперше обстежили береги Північної Америки в районі затоки Аляска. У 1732 г. І. Федоров першим серед мандрівників побачив обидва береги Берингової протоки, по матеріалах його експедиції було складено першу карту протоки. Відкриття Аляски пов'язують з експедицією В. Беринга і О. Чирикова, яка у 1741 р. нанесла на карту бл. 400 верст північно-західного узбережжя Північної Америки, відкрила декілька з Алеутських о-вів. Промисловці А. Толстих, С. Глотов, С. Пономарьов та інші відкрили Пацюкові, Андріянівські та Лисячі о-ови. У 1768—1769 pp. П. К. Креницин і М. Д. Левашов завершили обстеження Алеутських о-вів. На одному з них (о. Кадьяк) купець Г. І. Шеліхов у 1784 р. заснував перше російське поселення.
У 1784— 1795 pp. російські дослідники і підприємці завершили обстеження Аляски. Великий внесок у це зробили Г. І. Шеліхов, результати спостережень якого на Алясці та в інших районах були викладені у звіті (переведеному потім на багато мов), і підприємець О. А. Баранов, що склав географічний опис о. Кадьяк і обстежив північний і східний береги затоки Аляска з метою розвитку хутрового промислу і пошуку корисних копалин. Споряджені Барановим експедиції досягли Каліфорнії і заснували там поселення Росс.
Четвертий етап — експедиції XIX—XX ст
У 1816— 1844 pp. російські дослідники О. Е. Коцебу, М. Васильєв, В. Малахов та інші відкрили затоку Коцебу, острів Нунівак, багато річок на Алясці. У цей же період американські мандрівники М. Льюїс і У. Кларк простежили течію р. Міссурі і подолали Скелясті гори у середній частині (1804—1806), Дж. Бріджер, П. Огден та інші вивчили Каліфорнійську долину і Великий Басейн (1824—1853).
Англійські дослідники зосередили свої зусилля головним чином на пошуках Північно-Західного проходу. У 1818 р. Джон Росс досяг Баффінової затоки і увійшов у протоку Ланкастера, яку він помилково прийняв за затоку, після чого повернув назад. У. Е. Паррі в 1819— 1824 pp. першим пройшов цю протоку і обстежив значну частину о-вів Канадського Арктичного архіпелагу, довівши, що Баффінова Земля є островом. У 1830—1831 pp. племінник Джона Росса — Джеймс Росс під час зимівлі на п-ові Бутія визначив положення Північного магнітного полюса. У 1819—1822 pp. і 1825—1827 pp. Дж. Франклін керував експедиціями з вивчення Американського Арктичного узбережжя, які, зокрема, відкрили один з найбільших островів Канадського Арктичного архіпелагу — о. Вікторія. У 1845 р. він на двох кораблях відправився в плавання з метою пошуку Північно-Західного проходу, однак експедиція пропала безвісти. На її пошуки були споряджені бл. 50 експедицій, які зробили великий внесок у дослідження Канадської частини Арктики.
У 1858—1871 pp. американські мандрівники Й. Кейн, І. Хейс і Ч. Холл відкрили басейни pp. Кейн і Холл і потрапили у море Лінкольна. У 1898— 1902 рр. норвезький дослідник О. Свердруп відкрив західний берег о. Елсмір і групу островів, названу його ім'ям. Ф. Нансен у 1888 р. здійснив перший в історії лижний перехід через Гренландію, пройшовши її зі сходу на захід в її південній частині. Через чотири роки американець Р. Пірі на собаках перетнув Гренландію у зворотному напрямі, вийшов на її північний край, остаточно встановивши, що це острів. Дослідження о-вів Канадського Арктичного архіпелагу завершили у 1914—1917 pp. канадські дослідники В. Стефансон і С. Сторкерсон. Першим проплив Північно-Західним проходом від Гренландії до Аляски у 1903—1906 pp. норвезький мандрівник Р. Амундсен, який виконав під час плавання важливі геомагнітні спостереження і наніс на карту понад 100 островів.
У кінці XIX — на початку XX вв. американські і канадські дослідники, головним чином геологи, провели регулярні роботи з вивчення Скелястих гір, плато Юкон і відкрили вищу точку Північної Америки — гору Мак-Кінлі на Алясці.
Відкриття ХV-ХVІІ ст. мали величезний вплив на подальшу історію людства. Декілька поколінь безстрашних і мужніх мореплавців суттєво розсунули межі ойкумени (відомих земель): європейці познайомилися з новими землями, народами і цивілізаціями. Відбулася зустріч двох світів - європейського і американського, зв'язок між ними став постійним.
З відкриттям Америки відбувся справжній ривок у розвитку наукових знань. На зміну фантастичним поглядам про будову Землі прийшло підкріплене досвідом переконання в її кулястості.
Встановлення постійних зв'язків між Європою й усіма нововідкритими землями змінило характер торгівлі. Тепер головна роль відводилася не внутрішнім морям, а океанам.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhek-london-zhaga-do-zhittya1.html
|
джек лондон жага до життя
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/e1812d38e1fe03ec451efbd4417c14f2.pptx
|
files/e1812d38e1fe03ec451efbd4417c14f2.pptx
| |
https://svitppt.com.ua/zovnishne-nezalezhne-ocinyuvannya/osoblivosti-zno.html
|
Особливості ЗНО-2010
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/80d032f354faee5fa6a6f884c1b26d44.ppt
|
files/80d032f354faee5fa6a6f884c1b26d44.ppt
|
6
37
1
6
2
9
7
5
1
1
24
1
10
10
1
1
13
3
4
4
1
1
6
1
1
2
5
2
1
2
1
1
0,90
7,05
13,03
15,33
13,39
28,17
22,14
0,85
4,68
8,55
15,24
21,10
27,36
22,21
7,86
44,29
47,85
8,05
59,62
32,33
7,20
33,66
59,15
10,54
25,49
63,96
11,49
59,87
28,64
13,53
53,54
32,93
6
5
4
3
2
1
0
8,92
8,56
6,89
4,59
2,52
1,08
0,08
0,01
21,90
8
7
6
5
4
3
2
1
0
1,96
2,62
3,31
4,36
5,46
6,58
7,81
8,51
16
15
14
13
12
11
10
9
0,02
0,08
0,23
0,40
0,58
0,85
1,14
1,53
24
23
22
21
20
19
18
17
48,4
109
111
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/totalitarizm1.html
|
"Тоталітаризм"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/b4e56a74b8df0f60237d868420b136ea.ppt
|
files/b4e56a74b8df0f60237d868420b136ea.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/m-vgogol-ta-yogo-povist-taras-bulba.html
|
М. В.Гоголь та його повість “Тарас Бульба”
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/e8cddd3225e44100d2f5782a4ba0762d.ppt
|
files/e8cddd3225e44100d2f5782a4ba0762d.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/ya-i-ukraina/ikonopis-kiivskoi-rusi1.html
|
Іконопис Київської Русі
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/b3910e0ef3799da720f260552bdd0a09.pptx
|
files/b3910e0ef3799da720f260552bdd0a09.pptx
|
Наслідки РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
Тарнавська Лілія
11 клас
Причини та передумови Революції Гідності (21 листопада 2013 р. – 22 лютого 2014 р.)
Тіньова економіка, зростання корупції та хабарництва, безвідповідальність влади та її авторитарний характер, навмисне знищення армії практично зруйнували потенціал країни.
Україна перебувала у стані постійної кризи у всіх сферах життя.
Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Перших 9 днів Євромайдану
Епіцентром основних подій стала столиця України м. Київ.
21 листопада 2013р. на Майдані Незалежності почали збиратися перші учасники мітингу (близько 1500 осіб). Вони пікетували Адміністрацію Президента.
24 листопада в Києві відбулася велика хода та мітинг на Майдані Незалежності.
25–27 листопада в Києві відбулися перші страйки київських студентів.
28 листопада уже відбувся страйк загальностудентський.
Зіткнення з Беркутом
Силовий розгін 30 листопада 2013р.
Подальші події на Майдані Незалежності набирали більш гострого характеру.
Кривавою виявилася ніч на 30 листопада. Тоді начальник ГУМВС України в Києві Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили у розгоні Євромайдану.
О 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося близько 400 протестувальників, площу оточили озброєні бійці «Беркуту».
За допомогою сили, використовуючи вибухові пакети та б’ючи кийками та ногами людей, їм вдалося витіснити мітингувальників із площі.
Серед протестувальників було багато поранено. Близько 5 ранку «Беркут» «зачищав» Хрещатик.
Розгін майдану
Застосування сили проти мирних людей викликало хвилю обурення в українській громадськості. Ця подія стала переломним моментом у революційних подіях.
Поступово протести перетворилися із проєвропейських на антиурядові і стали значно масштабнішими.
Масові протести 1 грудня
Після кривавого розгону майдану по всій Україні пройшли численні мітинги. 1 грудня у Києві на акції протесту вийшло близько півмільйона людей.
О 12:30 на Майдані Незалежності відбулося Всеукраїнське народне віче. В той же час на мітингу були європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський.
Близько 13:00 організована група з 50-60 осіб у масках і касках, з битками та палицями увірвалася до приміщення КМДА, зламавши двері та розбивши вікна. Групу очолювала Тетяна Чорновол, яка закликала захопити будівлю для унеможливлення її підпалу зі сторони влади.
Міліція не чинила спротив атакувальникам. Уже згодом приміщення зайняли мирні мітингувальники. Того ж дня опозиційні сили створили Штаб національного спротиву (ШНС) – координаційний центр Євромайдану, що був розташований у Будинку профспілок.
Майдан. Революція гідності
Події у період з 2 грудня 2013 р. по 16 січня 2014 р.
Протягом 2–7 грудня у всій Україні тривали великі проєвропейські та антиурядові мітинги.
Протестувальники у Києві остаточно захопили Будинок профспілок та КМДА. Тривали різні акції протесту біля Адміністрації Президента і Генеральної прокуратури.
Широкомасштабним виявився мітинг 8 грудня, який увійшов в історію під назвою «Марш мільйонів», оскільки на Майдані Незалежності зібралося близько мільйона громадян України, яким була не байдужа доля їх держави.
Марш мільйонів – 8 грудня 2014 р.
Події 8 грудня 2017р.
Голова політради ВО «Батьківщина» О. Турчинов зі сцени оголосив намір блокувати решту урядових будівель та встановлювати наметові містечка на вулицях урядового кварталу.
Опозиція дала Януковичу 48 годин на виконання вимог Майдану, зокрема відставку уряду та позачергові президентські вибори.
Того ж дня в Києві було повалено пам’ятник Леніну. Так, по всій Україні був започаткований "ленінопад" - широкомасштабна хвиля активного протесту проти радянського "совка", яка передбачала повалення та демонтаж пам'ятників лідеру більшовицької партії (комуністів) В. Леніну. Пі
Народні віча
12 грудня опозиція закликала людей прийти на народне віче 15 грудня.
Євромайдан прийняв резолюцію, яка забороняє Президентові підписувати угоду про вступ України в Митний союз під час візиту в Москву.
17 грудня більше однієї тисячі людей почали пікетувати будівлю МВС України з вимогою відставки Віталія Захарченка та припинення кримінального провадження стосовно учасників Євромайдану.
19 грудня народні депутати в Раді прийняли закон про звільнення від кримінальної відповідальності учасників Євромайдану та відпустити попередньо заарештованих.
За це рішення проголосували 339 депутатів. В той же час Янукович звернувся до Генерального прокурора з проханням звільнити мітингувальників, котрих було раніше ув’язнено. У неділю, 22 грудня, на Майдані Незалежності в Києві відбулося четверте за рахунком народне віче.
«Диктаторські закони 16 січня»
У четвер 16 січня 2014 р. у Верховній Раді України з порушеннями було прийнято 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян.
Закони приймалися підняттям рук, без використання системи «Рада» та без обговорення, а їхні тексти стали доступні тільки після того, як депутати за них проголосували.
Ці законодавчі акти, на думку більшості експертів, обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.
Прийняття законів стало реакцією влади на масові протести громадян. У Партії регіонів наголошували на легітимності ухвалених рішень і їхньому сприятливому впливі на ситуацію в Україні.
Проте такі дії чинної влади обурили не тільки українське суспільство, але і викликали стурбованість у країнах Європи та США, оскільки вони обмежували громадянські права людей, задекларовані у Конституції.
Події 19–27 січня 2014 р.
Лідери опозиції події 16 січня назвали державним переворотом і закликали до всеукраїнського страйку.
У заяві Міжнародного фонду «Відродження» йдеться, що у стінах Верховної Ради «відбулась безпрецедентна за своєю зухвалістю атака на базові права людини та громадські свободи, що ставить під сумнів демократичну природу української держави та відкриває шлях до масових репресій проти її громадян».
19 січня 2014 р. у Києві на народному вічі зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленням «законів про диктатуру». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами.
22 січня 2014р.
22 січня «Беркут» пішов у наступ на вулиці Грушевського, почав розбирати барикаду й затримувати людей.
Внаслідок атаки спецпризначенців близько 200 протестувальників було поранено.
За повідомленням «ВВС Україна» та «Української правди» 22 січня, «один з керівників медичної служби Євромайдану підтвердив загибель учасника сутичок на вулиці Грушевського. Молодий хлопець отримав чотири вогнепальних поранення: одне з яких було в шию, а інше – в голову. Цією особою виявився палкий патріот України і охоронець Євромайдану – Сергій Нігоян, 20-річний вірменин з Дніпропетровської області. Того ж дня було застрелено ще одну людину, білоруського активіста Михайла Жизневського.
Перші здобутки Євромайдану (28 січня – 17 лютого)
Враховуючи загострення ситуації, 28 січня Верховна Рада України скасувала «диктаторські закони 16 січня».
Також у цей день пішов у відставку Прем’єр-міністр М. Азаров та його уряд.
Це була значна перемога Євромайдану у відстоюванні своїх прав, але протестувальники не збиралися розходитись, вони вирішили стояти до кінця.
29 січня Верховна Рада ухвалила законопроект, поданий нардепом від фракції Партії регіонів Юрієм Мірошниченком щодо амністії учасників акцій протесту.
Пік Революції Гідності 18–20 лютого 2014 р.
Повалення режиму Януковича
21 лютого 2014 р. лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні.
Відповідно до угоди протягом 48 годин з моменту її підписання мала б відновити дію Конституція України в редакції 2004 року та сформовано новий коаліційний уряд; до вересня 2014 року треба було провести конституційну реформу; до грудня 2014 року – провести позачергові президентські вибори; також треба прийняти нове виборче законодавство та обрати новий склад ЦВК; провести розслідування випадків насильства під наглядом Ради Європи; також влада та опозиція відмовилися від силових дій. Угоду було засвідчено главами МЗС Польщі та Німеччини, представником МЗС Франції, представник від Росії відмовився підписати.
Ніч 21 на 22 лютого - втеча В. Януковича.
22 лютого 2014 р. - Кінець режиму Януковича: Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України.
Завершення Революції Гідності - першого етапу у боротьбі українського народу за збереження своєї незалежності.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhovanni-bokkachcho1.html
|
"Джованні Боккаччо"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/522a4825cfa969ec1f6d64cc63e39286.ppt
|
files/522a4825cfa969ec1f6d64cc63e39286.ppt
| null |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/m-v-gogolyu-prisvyachuetsya.html
|
М. В Гоголю присвячується
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/7a1af9add0e55ece76b4272ed3631ea7.ppt
|
files/7a1af9add0e55ece76b4272ed3631ea7.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/novi-yavischa-i-tendencii-u-svitoviy-lieraturi-v-rr.html
|
Не действительно
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/e95138cbbbb5f110dbd27b5d524cc9fc.pptx
|
files/e95138cbbbb5f110dbd27b5d524cc9fc.pptx
|
Бізнес план Форостян Катерини
«Great Sweets»
1)Ідея бізнесу
Сферу підприємницької діяльності я обрала,як виробництво продуктів харчування. Я планую відкрити кондитерський цех. Буду намагатися забезпечувати потреби усіх замовників,шукаючи індивідуальний підхід до кожного.
2)Опис продукції
Я планую виробляти торти та тістечка для забезпечення потреб замовників на свята,корпоративи та святкові вечори. Продукція буде завжди свіжою,матиме оригінальний вігляд,доступну ціну і готуватиметься за бабусиними рецептами.
3)Управління
Для реалізації ідеї мені потрібний наступний персонал:3 кондитера,2 заготовника,1 оператор для приймання замовлення,1 кур’єр,1 фінансовий директор та головний бухгалтер і 1 прибиральниця.
4)Маркетинг
Споживачами моєї продукції є вся вікова категорія людей.Я розраховую на виготовлення приблизно на 20-50 тортів (в залежності від замовлення)та біля 15 кг тістечок на день . Аби не було конкуренції , моя продукція більш дешева,різноманітна на смак та якісніша за складом.
Перший час планове виробництво буде складати 20-50 тортів на день,але у разі збільшення попиту на мою продукцію я планую збільшити виробництво удвічі.
Дякую за увагу!Чекаю на вас!
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/adam-mickevich-patriotizm-i-nostalgiya-za-dalekoyu-batkivschinoyu-yak-.html
|
Адам Міцкевич - Патріотизм і ностальгія за далекою батьківщиною як провідний настрій «Кримських сонетів»
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/557d29d6c4d459491d122b29e88da757.ppt
|
files/557d29d6c4d459491d122b29e88da757.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/lyubov-i-druzhba.html
|
Любов і дружба
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/54cb9b0177275be16a64682dc3823478.ppt
|
files/54cb9b0177275be16a64682dc3823478.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/obraz-zhulena-sorelya-u-romani-chervone-i-chorne.html
|
"Образ Жульєна Сореля у романі «Червоне і чорне»"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/854fd18912f85e6b772d49db4597ec8e.pptx
|
files/854fd18912f85e6b772d49db4597ec8e.pptx
|
Образ Жульєна Сореля у романі «Червоне і чорне»
Жульєн - син лісопильника Сореля. Його батько часто заставав не при роботі, а при читанні, але "ця пристрасть була йому осоружна: сам він не вмів читати",- як говорить автор. "Це був тендітний, невисокий на зріст 18-19 років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом. Великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою з вогнем, тепер палали найлютішою зненавистю.
Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, а коил він гнівався, лице його набирало неприємного виразу. Ще з малку його надзвичайно бліде й задумливе обличчя викликало в батька передчуття, що син його недовго протягне на цьому світі, а якщо й виживе, то буде тягарем для його сім'ї.Усі домашні ненавиділи його, а він ненавидів своїх братів і батька"." Крім полум'яної душі, Жульєн мав надзвичайну пам'ять. Юнак назубок вивчив увесь Новий завіт по-латині, так само вивчив книгу " Про папу " Жозефа де Местра чим і здивував спочатку родину де Реналь, де працював гувернером,. а потім чутка розійшлась по всьому Вер'єру, коли Жульєн дає в руки Адольфу, старшому сину мера, Новий завіт, відкриває його на будь-якій сторінці і Жульєн продовжує напам'ять. Діти його надзвичайно полюбили, а він їх зовсім не любив. Та навіть і любов до пані де Реналь була сповнена честолюбства. Першим кроком до їх стосунків пані просила гроші на його білизну у чоловіка, записала одного із слуг до бібліотеки, щоб брати коханому книжки, які він не міг читати в присутності господаря.
Формула Сореля щодо Матильди : " Треба тримати її в страху". Він бажає тримати Матильду на відстані витягнутої руки і не виявляти справжніх почуттів.
Лише у в'язниці він переосмислює сенс життя та усвідомлює свої помилки.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhek-london-zhaga-do-zhittya.html
|
Джек Лондон - “Жага до життя”
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/92fc8c571ca5e5008605df9cacfcb118.pptx
|
files/92fc8c571ca5e5008605df9cacfcb118.pptx
|
СИЛЬНИЙ ЛЮДСЬКИЙ ХАРАКТЕР В ЕКСТРЕМАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ (ЗА ОПОВІДАННЯМ ДЖ. ЛОНДОНА «ЖАГА ДО ЖИТТЯ»)
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»
Нещастя буває пробним каменем характерів.
О. де Бальзак
Перемагають лише найсильніші. М. Островський
Складання схеми «Які почуття переживає герой оповідання?»
Система образів оповідання
- Чому Білл зрадив друга? - Як він поплатився за зраду? - Чому герой оповідання не взяв золото «друга»? - У чому різниця між цими персонажами?
- Які почуття викликає у героя вовк? - Чому людина перемагає?
|
https://svitppt.com.ua/ya-i-ukraina/moi-domashni-ulyublenci.html
|
Мої домашні улюбленці
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/7867debafde71314d678d22b0563b279.ppt
|
files/7867debafde71314d678d22b0563b279.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zovnishne-nezalezhne-ocinyuvannya/osoblivosti-zovnishnogo-nezalezhnogo-ocinyuvannya-roku.html
|
Особливості зовнішнього незалежного оцінювання 2011 року
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/821b951843721742707c083df1bf55be.ppt
|
files/821b951843721742707c083df1bf55be.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/ernest-miller-heminguey-1.html
|
Ернест Міллер Хемінгуей 1889 - 1961
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/1b6511f58ec8bdba1268450b16f3cbab.ppt
|
files/1b6511f58ec8bdba1268450b16f3cbab.ppt
|
http://my.mail.ru/apps/441805?ref=lmnu&ref_top3=1
|
https://svitppt.com.ua/zovnishne-nezalezhne-ocinyuvannya/osoblivosti-zno0.html
|
Особливості ЗНО-2012
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/b2ef92e7d72aca801022c3fc8f571cf8.ppt
|
files/b2ef92e7d72aca801022c3fc8f571cf8.ppt
|
112 021
111 178
111
111
110
110
51,36
51,53
1
3
5
14
1
3
6
16
9
24
2
5
6
16
1
3
6
16
37
100
1
5
1
5
10
40
10
40
1
5
1
5
24
100
6
1-2
5
3-4
4
5-7
3
8-12
2
1
0
6
1-2
5
3-4
4
5-6
3
7- 8
2
1
2
1
0
2
1
0
2
1
0
2
1
0
2
1
0
2
1
0
12
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/krihitka-cahes-na-prizvisko-cinnober-specifika-romantizmu-gofmana-perepletinnya-realnosti-ta-nestrimnoi-fantazii-kontrast-visokogo-prekrasnogo-i-zazemlenobudennogo-potvornogo.html
|
«Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер». Специфіка романтизму Гофмана: переплетіння реальності та нестримної фантазії, контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного.
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/ce378d96a703a5185156b136137da285.ppt
|
files/ce378d96a703a5185156b136137da285.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/my-future-career2.html
|
My future career
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/fd4b993bfee0420f90031520f352645b.ppt
|
files/fd4b993bfee0420f90031520f352645b.ppt
|
X
X
The translator
Requirements:
Should possess certain languages
Knowledge of other language, as native language
Good understanding of work
Abilities:
Ability to communicate with people
Ability to leave easy from difficult situations
Ability to speak clearly
Advantages:
It opens horizons.
It help us to learn interesting and new of the most different spheres of life.
It help us to find many interesting, and also expands a network of our communications.
Disadvantages:
Translators often concern, as to attendants.
For this work can offer the low price
Career prospect:
- The person owning a foreign language willingly takes in journalism, travel companies, the PR-companies, management;
- There is a possibility to communicate with different people and to study cultures of other countries;
- The favorable outcome of negotiations often depends on professionalism of the translator.
Do you know that language transfer is not only knowledge of sciences, problems, words and phrases.
This whole art. After all while translating it is necessary to consider cultural, social and political factors. At this knowledge very often there are distinctions in a world picture.
The translator should retell the text matter skillfully. It is important.
Andrew Lang:
Conclusion:
I think, the translator is very important in our present life. With translator we can communicate with people of different nationalities, find new friends, find common language.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/odruzhennya-ta-zagibel-pushkina.html
|
"Одруження та загибель Пушкіна"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/5fed0ea341ed0450906166a822ec2b46.pptx
|
files/5fed0ea341ed0450906166a822ec2b46.pptx
|
Одруження та загибель Пушкіна О. С.
Підготувала
Учениця 9-А класу
Воловецької ЗОШ
I-III ступенів
Басюк Тетяна
Гончарова Наталія Миколаївна
Пушкін зустрів Наталю Гончарову в грудні 1828 року на балу танцмейстера Йогеля. У квітні 1829 року просив її руки через Толстого-Американця. Відповідь матері Гончарової був невизначеною.
6 квітня 1830, згоду на шлюб було отримано.
Церква Великого Вознесіння
18 лютого (2 березня) 1831 відбулося вінчання в московській церкві Великого Вознесіння біля Нікітських воріт.
Марія (19 травня 1832 - 7 березня 1919)
Діти Пушкіних:
Олександр
(6 липня 1833 – 19 липня 1914)
Григорій
(14 травня 1835 - 5 липня 1905)
Наталья
(23 мая 1836 — 10 марта 1913)
Жорж Дантес
У 1835 році Наталія Миколаївна познайомилася з французьким підданим Жоржем Дантесом. 3 листопада друзям поета був розісланий анонімний лист з образливими натяками на адресу Пушкіна і його дружини. Пушкін, котрий дізнався про листи на наступний день, був упевнений, що вони - справа рук Дантеса. Увечері 4 листопада він викликав на дуель Дантеса. Завдяки участі Жуковського і Загряжським дуель вдалося запобігти. Дантес оголосив, що його метою було одруження на сестрі Наталії Миколаївни Катерині. Увечері того ж дня було офіційно оголошено про заручини Дантеса і Катерини Гончарової.
У листопаді 1836 року виник конфлікт поета з поручиком Геккереном (Дантесом). Сварка, причиною якої ображено честь Пушкіна, привела до дуелі.
27 січня на дуелі поет поранений; куля перебила шийку стегна і проникла в живіт. Поранення виявилось смертельним.
Пам'ятник А. С. Пушкіну і Н. М. Гончарової на Арбаті
В останні дні Пушкіна його дружина, за словами друзів, не залишала надії на те, що він буде жити. Коли Пушкіну стало гірше, він просив не приховувати його стану від Наталії Миколаївни. Кілька разів Пушкін кликав дружину, і вони залишалися наодинці. Він повторював, що Наталія Миколаївна невинна у події і що він завжди їй довіряв.
Смерть чоловіка стала для Наталі Миколаївни важким потрясінням, вона захворіла. П'ятниця, день смерті чоловіка, стала траурним днем для Наталі Миколаївни.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/krimski-soneti-adam-mickevich.html
|
"Кримські сонети; Адам Міцкевич"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/9a3b97eef937953bc1f2fe5ccc18cdff.pptx
|
files/9a3b97eef937953bc1f2fe5ccc18cdff.pptx
|
Кримські сонети; Адам Міцкевич
Павлова Марина; 9-ІТ
«КРИМСЬКІ СОНЕТИ» Міцкевич симпатизував вільнодумно налаштованим представникам російського дворянства, що поділяли ідеї декабризму. В Одесу він приїхав із рекомендованим листом від К. Рилєєва, одного з лідерів північного крила декабристського руху. Втім коло «неблагонадійних» петербурзьких знайомих польського поета було добре відоме й царській жандармерії, яка пильно стежила за кожним його кроком і спробувала використати приїзд Міцкевича в Одесу для того, аби через його потенційні контакти вийти на членів таємних товариств південного крила російського декабризму. Тому не випадково в числі нових одеських знайомих Міцкевича з'явилася 31-річна красуня полька Кароліна Собанська, яка була шпигункою таємної поліції і коханкою графа Вітта. Син відомої красуні-гречанки Софії Главані, на честь якої граф Станіслав Потоцький облаштував знаменитий парк «Софіївка» в Умані, і колишній резидент російської розвідки у Франції, який першим повідомив російському царю точну дату і план нападу наполеонівських військ на Росію, Вітт формально був призначений начальником військових поселень Півдня Росії, насправді ж прибув до Одеси із завданням виявити осередки декабристського руху в південній групі військ, що пізніше і було ним зроблено.
Собанська закохала в себе Міцкевича, а згодом, за рекомендацією Вітта, запросила поета здійснити мандрівку Кримом на яхті, названій на її честь «Кароліною». Вітт розраховував на те, що в атмосфері невимушеного приятельського спілкування йому вдасться спровокувати поета на відверті розмови, які допоможуть встановити міру політичної благонадійності й самого поета і його «південних» друзів. За деякими свідченнями, Міцкевич здогадався про справжні наміри свого оточення і поводився обережно, принаймні в офіційному рапорті Вітт доповідав, що пересвідчився в політичній благонадійності польського поета, після чого Міцкевича було призначено чиновником до канцелярії московського генерал-губернатора .
У 1825 р., з 14 серпня по 14 жовтня, Адам Міцкевич подорожував по Криму. Крим справив незабутнє враження на Міцкевича, і в листі до польського історика Иоахима Лелевеля він із захопленням писав: «...я бачив Крим! Я витримав страшенну бурю на морі... Я бачив Схід у мініатюрі».
«Сонети» Міцкевича, до яких увійшли два цикли — «Любовні сонети» та «Кримські сонети», були видані у Москві в грудні 1826 р.
Образний світ «Кримських сонетів». 18 віршових творів, що увійшли до збірки Міцкевича «Кримські сонети», становлять єдиний поетичний цикл, тобто таку побудову, яка, на додаток до звичайних — хронологічного, жанрового, тематичного — принципів розміщення віршів у збірці, передбачає ще й особливий внутрішній їх смисловий зв'язок. Вірші, що утворюють поетичний цикл, розрЖсовані на те, щоб сприйматися не як проста механічна сума елементів, а як така їх упорядкована система, в якій кожний вірш має вартість і як окрема, закінчена художня одиниця, і водночас як невід'ємна частка більшого цілого, поєднана з ним певними смисловими зв'язками. Циклізацію як композиційний прийом упорядкування віршових збірок використовували вже поети античності (Катулл, Тібулл, Овідій) та епохи Відродження («Канцоньєре» Петрарки, цикли сонетів | ІНекспіра), але особливого значення цей прийом набуває в літературі XIX ст., зокрема в поезії романтизму. Крім Міцкевича, до прийомів циклізації зверталися також Гете, Гейне, Байрон, Пушкін, Лєрмонтов. Зв'язаність окремих творів спільним смислом надає віршовому циклу ознак специфічного ліричного сюжету, в якому увага концентрується не на зовнішньому перебігу дії (розгорнутому описі вчинків, конфліктів, просторових переміщень персонажів), а на роздумах ліричного героя, викликаних певними життєвими враженнями.
Тематичною основою ліричного сюжету «Кримських сонетів» Міцкевича є враження, що їх поет отримав під час мандрівки Кримом, знайомства з його природою, географією, історією, культурою. Засвоїм характером сонети нагадують своєрідний ліричний щоденник, в якому географічні та етнографічні реалії Криму набувають ознак символічного художнього простору, особливої поетичної країни, де буденна реальність сприймається крізь барви свободолюбних поривів романтичної душі поета. Саме на такий ракурс сприйняття «Кримських сонетів» спрямовує епіграф до циклу, взятий Міцкевичем з додатку до «Західно-східного дивану» Гете: «Хто хоче зрозуміти поета, повинен побувати в поетовій країні».
Ліричний сюжет «Кримських сонетів» можна умовно поділити на три частини, кожна з яких варіює загальну для всього циклу тему кримських вражень в окремій сюжетній площині, що розгортається як послідовність думок, спогадів, асоціативних зіставлень та емоційних оцінок ліричного героя-мандрівника.
Частина І. В сюжетній лінії першої частини, до якої можна віднести початкові чотири сонети циклу, домінує тема морської стихії. З'явившись уже в першому творі «Акерманські степи», яким відкривається цикл «Кримських сонетів» (асоціативне співвіднесення «обширів сухого океану», «запашних хвиль зеленої гущавини» акерманських степів з неосяжними просторами Чорного моря), ця тема розвивається далі двома наступними сонетами «Морська тиша» та «Плавба» (картини морського краєвиду) і сягає кульмінації в четвертому сонеті — «Буря», який є свого роду знаковим, оскільки інтерпретує один з найбільш показових для поетики романтизму мотивів — розбурханої морської стихії, бурі, що традиційно служила для романтиків символом свободи, вільного волевияву тих пристрасних стихій, які вирують в душі людини. Морська стихія уподібнюється душевній бурі у віршах і інших відомих романтиків — Бай-рона, Пушкіна, Лєрмонтова, породжуючи, як і в сонеті Міцкевича, думки про трагічну невлаштованість світу, порушення гармонії в житті людей.
Частина II. В сюжетній лінії другої частини «Кримських сонетів» провідною стає тема історичної пам'яті, спогадів та асоціацій, які навіюють мандрівникові культурно-історичні та географічні пам'ятки Криму. Сонет «Вигляд гір із степів Козлова», який відкриває цю частину циклу, присвячений опису Чатирдагу — гірської вершини, що здіймається на півтора кілометри над рівнем моря й асоціюється для ліричного героя з високими баштами-мінаретами, споруджувіїшми при мечетях, та могутніми фортецями, що їх колись зводили кримські хани. Продовжуючи цю символічну аналогію, поет називає Чатирдаг мінаретом світу, падишахом Криму, з допомогою якого небо розмовляє із землею.
Сонет «Гробниця Потоцької» є своєрідною кульмінацією провідного для всіх чотирьох сонетів мотиву неволі дівчат-бранок ханського гарему і водночас підхоплює і розгортає символічний зміст образу фонтана із сонета «Бахчисарай». Краплі джерельної води фонтана — це, за легендою, сльози прекрасної полонянки кримського хана Керім-Гірея — польки Марії Потоцької. Образ багатостраждальної бранки з сонета «Гробниця Потоцької» служить для ліричного героя циклу дзеркальним відображенням власних думок про своє життя на чужині.
Максим Рильський писав про цей сонет: «..."Могила Потоцької", в якій поет зв'язує думки про долю легендарної польки — долю, яка надихнула й Пушкіна ("Бахчисарайський фонтан"), — з думками про свою долю — це пристрасний вияв туги за рідною землею, рідною мовою, рідною піснею... Тільки уява геніального поета могла створити такий образ: зорі, що палають на південному небі, — це сліди, випалені поглядом його землячки, які ведуть до вітчизни, куди їй не було вороття... як не судилося було повернутися на батьківщину й поетові».
Пізніше до поетичної інтерпретації легенди про прекрасну полонянку-полячку звернеться в циклі своїх ліричних віршів «Кримські спогади» Леся Українка.
Частина III. В сюжетній лінії третьої частини циклу на перший план висувається тема мальовничих краєвидів кримських степів, гір, міських околиць («Байдари», «Алуш-тавдень», «Алуштавночі», «Чатирдаг», «Пілігрим», «Дорога над прірвою в Чуфут-Кале», «Гора Кікінеїс», «Руїни замку в Балаклаві», «Аюдаг»). У сонеті «Пілігрим» ліричний герой циклу, завершуючи свою мандрівку Кримом, робить загальні висновки. Порівнюючи Крим із «країною розкоші», «ніжною красою», ліричний герой циклу все ж не може не думати про рідний серцеві край, далеку Литву, яку постійно згадує у своїх мандрах і яка для нього миліша від будь-якої, най-чарівнішої краси і найказковіших багатств світу.
Крім пафосу свободи і боротьби, всі сонети циклу об'єднує й наскрізний образ ліричного героя, мандрівника, пілігрима, який втратив батьківщину, друзів, любов коханої і приречений на вічні мандри далекою чужиною. Нама- гаючись осмислити трагічні суперечності власної долі, збаг-нути сенс своїх моральних запитів і духовних поривань, він шукає співзвуччя власним думкам та почуттям у буремних стихіях, у величній красі гірських краєвидів, у перипетіях історичного плину людського життя, його минулого та сучасності. В цьому йому допомагає наставник і духовний порадник Мірза, який супроводжує ліричного мандрівника, розкриваючи йому глибинний, символічний зміст мови, що нею природа розмовляє з людиною.
Довершеність художньої форми. «Кримські сонети» Міцкевича стали новаторським явищем не лише в польській, а й у слов'янських літературах у цілому. Новаторською була вже сама віршова форма сонета, до якої звернувся у своєму циклі Міцкевич. Новаторське значення «Кримських сонетів» полягало і в тому, що вони вводили в польську літературу новий різновид пейзажної лірики, поєднаної з філософськими роздумами і поглибленим описом душевних переживань людини, новий романтичний образ ліричного героя-мандрівника, екзотичний колорит мусульманського Сходу, численні образи та мотиви західноєвропейської романтичної поезії, прийоми та принципи побудови літературного твору, притаманні поетиці романтизму.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/novela-ogenri-ostanniy-listok.html
|
Новела О.Генрі " Останній листок"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/a9601dad60622cd5a134342a892d4f17.pptx
|
files/a9601dad60622cd5a134342a892d4f17.pptx
|
Презентація до уроку з вивчення творчості О. Генрі за темою
“ Порівняльний аналіз новел О.Генрі “ Останній листок ” та В.Стефаника “ Кленові листки ”
7 клас
Створено вчителем світової літератури Мілінг Т.Д.
Мить просвітлення душі Порівняльний аналіз новел “Останній листок” О.Генрі та “Кленові листки” В.Стефаника
Буває мить якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті… Ліна Костенко
О.Генрі В.Стефаник 11.09.1862р. 14.05.1871р. США Україна
Мета: проаналізувати новели О.Генрі та В.Стефаника; знайти спільні риси та відмінності; розвивати навички порівняльного аналізу художнього тексту; навчати розуміти людей та себе; виховувати повагу до батьків, старших.
Новела - невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Новелі властиві лаконізм, напружений сюжет, чітка композиція,мінімум персонажів, несподівана розв'язка.
Порівняльна таблиця спільне відмінне
Символіка новел Плющ - символ вічного життя і смерті
Кленовий лист-символ самотності, трагедії людського життя, нереалізованих можливостей.
Внутри меня осенняя пора, внутри меня прозрачно и прохладно, и мне печально , но не безотрадно, и полон я смиренья и добра. А если я бушую иногда, то это я бушую отлетая, и мысль приходит ясная, простая, что бушевать не главная нужда. А главная нужда, чтоб удалось себя и мир борьбы и потрясений увидеть в обнаженности осенней, когда и ты, и мир видны насквозь… е. евтушенко
Написати новелу “Моя мить просвітлення душі”. прочитати оповідання останній дюйм” дж. Олдріджа.
Домашнє завдання:
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/fviyon-balada-prikmet.html
|
Ф.Війон "Балада прикмет"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/40ac9512232a43112cc30dc121629a6b.pptx
|
files/40ac9512232a43112cc30dc121629a6b.pptx
|
Франсуа Війон
“Я знаю все й не знаю лиш себе”.
(Балада прикмет)
Франсуа Монкорб’є (де Лож)
Народився в Парижі 1431 або 1432 року в бідній родині. Рано залишився без батьків, був усиновлений капеланом Гійомом Війоном.
1443-1449 рр. – навчався на факультеті мистецтв у Сорбонні, бійки, крадіжки.
1445 р. – заарештований за вбивство священника, виправданий.
1463 р. – за вироком Паризького суду вигнаний з міста.
1464 р. – сліди втрачаються, подальша доля невідома.
Балада
Фольклорна
Літературна
Спільне
Філософський підтекст образів і мотивів твору Ф.Війона “Балада прикмет”
Балада прикмет
Підтекст балади
Я знаю - мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю - є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе.
Буденність;
Час;
Людство (люди бідні і багаті, духовні й бездуховні, раби і господарі);
Природа;
Справжнє кохання;
Зло і добро;
Божа воля;
Балада прикмет
Підтекст балади
Я знаю всі шляхи й всі манівці, Я знаю небо щастя й сліз долину, Я знаю, як на смерть ідуть бійці, Я знаю і чернички спідничину, Я знаю гріх, але грішить не кину, Я знаю, хто під течію гребе, Я знаю, як в бочках скисають вина, Я знаю все й не знаю лиш себе.
Доля
Горе й радість
Смерть, війна
Кохання фальшиве
Спокуса
Зрада
Зрада
Я знаю - коні є і є їздці, Я знаю, скільки мул бере на спину, Я знаю, хто працює без упину, Я знаю сну й пробудження хвилину, Я знаю Рим і як він всіх скубе, Я знаю і гуситську всю провину, Я знаю все й не знаю лиш себе.
Господарі й раби
Праця
Тяжка праця
Мрія й реальність
Церква
Інквізиція
Балада прикмет
Підтекст балади
Я знаю палац, знаю і хатину, Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе, Я знаю смерть і знаю домовину, Я знаю все й не знаю лиш себе.
Багатство і бідність
Юність, зрілість, старість
Кінець життя
Підтекст балади
Балада прикмет
“Людина пізнає світ через пізнання самої себе, а себе – через пізнання світу”
Й.В.Гете
Логічне гроно “Моє життя”
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/totalirizm.html
|
Тоталіризм
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/a7d7f29a3ddad8a7c527241c88f4998b.pptx
|
files/a7d7f29a3ddad8a7c527241c88f4998b.pptx
|
Кричевський Федір Григорович
-український художник
Підпотувала:
Уршеджук Юліана
Верховина 2014
(22(10).05.1879 — 30.07.1947) — художник-живописець, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з1940). Він відігравав помітну роль у мистецькому житті України від початку ХХ століття до другої світової війни. Один з засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва. Дитячі роки провів у селі Ворожбі, де одержав початкову освіту. Змалку захопився малюванням та ліпленням, любив робити глиняні фігурки людей, тварин, птахів, навчившись цьому у гончарів славетного центру гончарства в селі Межиріччі. За рекомендацією гончарів з Межиріча познайомився з художником К. Савицьким, який запросив його до себе в Москву й підготував до іспитів. 1896 К. став студентом Моск. уч-ща живопису, скульптури та арх-ри. В уч-щі заприятелював із сином художника-передвижника Г. Мясоєдова — Іваном Мясоєдовим.
1902 разом зі своїм товаришем був направлений як маляр у складі царського двору до Лондона замалювати урочистості церемонії з нагоди коронації Едуарда VII. 1903 вступив до петерб. Акад. мист-в у майстерню І. Рєпіна та Д. Кардовського. Невдовзі, однак, через хворобу залишив навчання і повернувся в Україну, поселився у родовій садибі матері Мясоєдова Павленки під Полтавою. Часто їздив до мальовничого села на р. Псьол (прит. Дніпра) — Шишаки, де багато малював з натури, а згодом придбав там хату. 1907 відновив навчання в академії у майстерні баталіста Ф.Рубо. Водночас відвідував скульптурну майстерню В. Беклемішева та опановував графічні техніки в майстерні В. Мате. Влаштувався працювати викл. Київ. худож. уч-ща, з 1914 став його директором.
З початком української революції 1917—1921 взяв активну участь у створенні Української академії мистецтв, після її відкриття 18 груд. 1917 був обраний її першим ректором. 1919 у зв’язку зі складнощами проживання в Києві переїхав до своєї хати в Шишаках. 1926—28 створив для Малого залу ВУАН (нині Національна академія наук України) погрудні портрети М. В.Л исенка, М. Костомарова, І. Котляревського, Г. Сковороди, Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка та ін. Написав полотно, що згодом стало найбільш відомою з усіх його робіт, — триптих «Життя».
Після того, як в Україні розпочався процес згортання українізації політики, щоб уникнути переслідувань, переїхав працювати до Харкова, викладав у Харків. худож. ін-ті. 1933, коли власті дозволили поставити оперу М.Лисенка «Тарас Бульба», займався оформленням цієї постановки. У черв. 1939 за мистецьку й пед. діяльність йому присвоїли (з його братом — Василем) ступінь д-ра мистецтвознавчих наук, а в трав. 1940 (також разом з братом) — звання засл. діяча мист-в УРСР. 1941 К. здійснив творчу подорож до Західної України, був у Коломиї, Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), Яворові, Криворіччі, Косові, в Кутах, Жаб’єму (нині смт Верховина). На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 повернувся до Києва.
За роки своєї пед. діяльності виховав плеяду видатних художників, серед них, зокрема: Є.Волобуєв, С.Грош, В.Костецький, Г.Меліхов, Л.Морозова, А.Петрицький, Т.Яблонська.
У своїх творах поєднував декоративну звучність палітри з реалістичною формою, гострою лаконічною композицією, чітким вишуканим малюнком. Визначний творчий доробок митця займає вагоме місце в національній мистецькій скарбниці України. Найвідоміші твори: «Наречена» (1910), «Три віки» (1913), триптих «Життя» (1925—27), «Свати» (1928), «Мати» (1929), «Переможці Врангеля» (1934—35), «Веселі доярки» (1937), цикл картин за поемою Т.Шевченка «Катерина» (1937—40) і багато ін. Створив понад 40 портретів видатних діячів науки і культури, колоритних національних образів, більша частина яких не збереглася. Творчо працював до останнього дня.
1965 перепохований у Києві на Лук’янівському цвинтарі. На його честь названо вулицю в Києві, яка пролягає від проспекту Перемоги у Святошинському р-ні міста.
Більшість творів К. зберігається в Національному художньому музеї України.
Сім’я
Повернення
Беатріче
Портрет Романа Кричевського, сина художника
Портрет історика мистецтв, професора Г.Г. Павлуцького
Автопортрет
Дівчина з косами
Портрет Л.Я. Старицької на золотому тлі
Довбуш
Три віки
Голівка дівчини в хустинці
Невеста
Дівчата
Портрет хлопчика
Портрет П.Г. Кричевської, матері художника
Мар`яна Кричевська у мордовському костюмі
Автопортрет
Оплакування Христа
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/fedor-dostoevskiy.html
|
"Федір Достоєвський"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/ae45b28a1af9f09464a6360ca3f0f766.pptx
|
files/ae45b28a1af9f09464a6360ca3f0f766.pptx
|
Федор Достоевский
(1821-1881)
один из самых значительных и известных в мире русских писателей и мыслителей.
Достоевский Федор Михайлович
Родился 30 октября [11 ноября] 1821 в Москве (Российская империя)
Предки писателя по отцовской линии с 1577 года получили право на использование Радвана — польского дворянского герба [основным элементом которого была Золотоордынская тамга (тавро, печать)]. Отец Достоевского много пил и был чрезвычайно жесток. «Мой дед Михаил, — сообщает Любовь Достоевская, — обращался всегда очень строго со своими крепостными. Чем больше он пил, тем свирепее становился, до тех пор, пока они, в конце концов, не убили его».
Мать, Мария Федоровна Нечаева (1800—1837), дочь купца 3-й гильдии Федора Тимофеевича Нечаева (1769—1832), происходившего из старых посадских города Боровска Калужской губернии, родилась в московской разночинной семье, где были купцы, сидельцы в лавках, лекари, универсанты, профессора, художники, духовные особы.
Достоевский Федор Михайлович
Достоевский Федор Михайлович
Когда Достоевскому было 16 лет, его мать умерла от чахотки, и отец отправил старших сыновей, Фёдора и Михаила (впоследствии также ставшего писателем), в пансион К. Ф. Костомарова в Петербурге.
1837 год стал важной датой для Достоевского. Это год смерти его матери, год смерти Пушкина, творчеством которого он (как и его брат) зачитывался с детства, год переезда в Петербург и поступления в Главное инженерное училище. В 1839 году его отец был убит, возможно, это сделали его крепостные крестьяне
Вскоре после публикации «Белых ночей» писатель был арестован (1849) в связи с «делом Петрашевского». Хотя Достоевский отрицал предъявленные ему обвинения, суд признал его «одним из важнейших преступников»[3].
Военный суд находит подсудимого Достоевского виновным в том, что он, получив в марте сего года из Москвы от дворянина Плещеева… копию с преступного письма литератора Белинского — читал это письмо в собраниях: сначала у подсудимого Дурова, потом у подсудимого Петрашевского. А потому военный суд приговорил его за недонесение о распространении преступного о религии и правительстве письма литератора Белинского… лишить на основании Свода военных постановлений… чинов и всех прав состояния и подвергнуть смертной казни расстрелянием
Суд и суровый приговор к смертной казни (22 декабря 1849) на Семёновском плацу был обставлен как инсценировка казни. В последний момент осуждённым объявили о помиловании, назначив наказание в виде каторжных работ. Во время короткого пребывания в Тобольске на пути к месту каторги (11—20 января 1850) писатель встретился с жёнами сосланных декабристов. Следующие четыре года Достоевский провёл на каторге в Омске. В 1854 году Достоевский был освобождён и отправлен рядовым в седьмой линейный сибирский батальон. Здесь же у него начался роман с Марией Дмитриевной Исаевой. Период заключения и военной службы был поворотным в жизни Достоевского: из ещё не определившегося в жизни «искателя правды в человеке» он превратился в глубоко религиозного человека, единственным идеалом которого на всю последующую жизнь стал Христос.
Ссылка и каторга
30 июня 1859 года Достоевскому выдали временный билет № 2030, разрешающий ему выезд в Тверь, и 2 июля писатель покинул Семипалатинск. В 1860 году Достоевский с женой и приёмным сыном Павлом вернулся в Петербург, но негласное наблюдение за ним не прекращалось до середины 1870-х годов.
После каторги
Достоевский предпринял поездку за границу с молодой эмансипированной особой Аполлинарией Сусловой, в Баден-Бадене увлёкся разорительной игрой в рулетку, испытывал постоянную нужду в деньгах и в это же время (1864 год) потерял жену и брата. Непривычный уклад европейской жизни довершил разрушение социалистических иллюзий юности, сформировал критическое восприятие буржуазных ценностей и неприятие Запада.
Федор Достоевский
Сниткина обустроила жизнь писателя, взяла на себя все экономические вопросы его деятельности, а с 1871 года Достоевский навсегда бросил рулетку.
С 1872 по 1878 годы писатель прожил в городе Старая Русса Новгородской губернии. Эти годы жизни были очень плодотворными: 1872 — «Бесы», 1873 — начало «Дневника писателя» (серия фельетонов, очерков, полемических заметок и страстных публицистических заметок на злобу дня), 1875 — «Подросток», 1876 — «Кроткая».
В октябре 1878 года Достоевский возвращается в Петербург, где поселяется в квартире в доме на Кузнечном переулке,5/2, в которой и проживает до дня своей смерти 28 января (9 февраля) 1881 года.
Достоевский Федор Михайлович
Последние годы жизни
В последние несколько лет жизни 2 события стали особо значимыми для Достоевского. В 1878 году император Александр II пригласил к себе писателя, чтобы представить его своей семье, и в 1880 году, всего лишь за год до смерти, Достоевский произнёс знаменитую речь на открытии памятника Пушкину в Москве. В эти же годы писатель сблизился с консервативными журналистами, публицистами и мыслителями, переписывался с видным государственным деятелем К. П. Победоносцевым.
Памятник на могиле Ф. М. Достоевского
Несмотря на известность, которую Достоевский обрёл в конце своей жизни, поистине непреходящая, всемирная слава пришла к нему после смерти. В частности, Фридрих Ницше признавал, что Достоевский был единственным психологом, у которого он мог кое-чему поучиться
26 января (7 февраля) 1881 года сестра Достоевского Вера Михайловна приехала в дом к Достоевским, чтобы просить брата отказаться от своей доли рязанского имения, доставшейся ему по наследству от тётки А. Ф. Куманиной, в пользу сестёр. По рассказу Любови Фёдоровны Достоевской, была бурная сцена с объяснениями и слезами, после чего у Достоевского пошла кровь горлом. Возможно, этот неприятный разговор стал толчком к обострению его болезни (эмфиземы) — через два дня писатель скончался.
Похоронен на Тихвинском кладбище Александро-Невской лавры в Санкт-Петербурге.
Дякую за увагу
Підготував
Учень 10 класу
Зош №12
Шпак Денис
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/fedor-ivanovich-tyutchev.html
|
"Федор Иванович Тютчев"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/8306f092dd3670e3d45971f31b0dbfcc.pptx
|
files/8306f092dd3670e3d45971f31b0dbfcc.pptx
|
Федор Иванович Тютчев
Тютчев Федор Иванович происходил из родовитой, но небогатой дворянской семьи. Тютчев не был плодовит как поэт (его наследие - около 300 стихотворений). Начал печататься в 16 лет, но печатался редко, в малоизвестных альманахах, в период 1837-1847 почти не писал стихов и, вообще, мало заботился о своей репутации поэта.
Впервые поэзия Тютчева обратила на себя внимание после публикации ряда его стихов в пушкинском "Современнике" в 1836-1837. Первое собрание стихов, выпустил в 1854 Тургенев. Однако прижизненная известность Тютчева ограничивалась кругом литераторов и знатоков.
В конце 1837 года поэт встретился с Дернберг в Генуе. Тютчев понимает, что пришло время расстаться с любимой женщиной.
Так здесь-то суждено нам было Сказать последнее прости...
Интересные факты
…О, как убийственно мы любим, Как в буйной слепоте страстей Мы то всего вернее губим, Что сердцу нашему милей! Ф.И.Тютчев
Но 1838 году умерла Элеонора. Незадолго до этого она испытала страшное потрясение во время пожара на пароходе «Николай I», на котором она с дочерьми возвращалась из России. Тютчев так тяжело переживал утрату жены, что поседел за одну ночь...
«Тютчев — лев сезона», — отозвался о нем П.А. Вяземский, очевидец его первых успехов в петербургском светском кругу. Таким бессменным «львом сезона», увлекательным собеседником, тонким острословом и любимцем салонов Тютчев остался вплоть до конца своих дней.
В августе 1850 года Тютчев вместе с Денисьевой и старшей дочерью Анной совершил поездку в Валаамский монастырь. Дочь поэта, по-видимому, еще не подозревала о близких отношениях, которые установились между ее отцом и Денисьевой.
В глазах той части петербургского общества, к которой принадлежали Тютчев и Денисьева, любовь их приобрела интерес светского скандала. При этом жестокие обвинения пали почти исключительно на Денисьеву.
Любовь Тютчева и Денисьевой продолжалась в течение четырнадцати лет, до самой ее смерти. У них было трое детей. Все они по настоянию матери записывались в метрические книги под фамилией Тютчевых. Поэта она любила страстной, беззаветной и требовательной любовью, внесшей в его жизнь немало счастливых, но и немало тяжелых минут.
…В разлуке есть высокое значенье: Как ни люби, хоть день один, хоть век, Любовь есть сон, а сон — одно мгновенье, И рано ль, поздно ль пробужденье, А должен наконец проснуться человек... Ф.И.Тютчев
Поэт пережил свою «последнюю любовь» Денисьеву на девять лет. Узнав о смерти Тютчева, Тургенев писал Фету из Буживаля: «Милый, умный, как день умный Федор Иванович, прости — прощай!»
1964 год для Тютчева стал поистине зловещим: его жизнь настигает целая череда смертей. За короткий период времени у него умирают двое детей, мать, затем ещё один, самый старший сын, брат, а затем любимая дочка Машенька.
…Нам не дано предугадать, как наше слово отзовется, - и нам сочувствие дается, как нам дается благодать. Ф.И.Тютчев
В Мюнхене, ещё до отношений со своей первой женой, у него был роман с молодой красавицей графиней Амалией Крюденер, которая отказывала в чувствах Пушкину, Гейне и даже Баварскому королю Людвигу. А вот в Тютчева влюбилась. И если бы не строгая мать, отношения закончились бы свадьбой.
…Стоим мы слепо пред Судьбою, не нам сорвать с нее покров.
Ф.И.Тютчев
Тютчева обожали женщины, они его боготворили. Федор Иванович никогда не был донжуаном, развратником, ловеласом. Он обожал женщин и они ему отвечали тем же. Его множество прекрасных лирических стихотворений посвящены именно женщинам.
4 декабря 1872 года поэт утратил свободу движения левой рукой и ощутил резкое ухудшение зрения; его начали одолевать мучительные головные боли. Утром 1 января 1873 года, невзирая на предостережение окружающих, поэт пошёл на прогулку, намереваясь посетить знакомых. На улице с ним случился удар, парализовавший всю левую половину тела. 15 июля 1873 в Царском Селе Тютчев скончался. 18 июля гроб с телом поэта был перевезен из Царского села в Петербург и похоронен на кладбище Новодевичьего монастыря.
Когда в наших сердцах бледнеют воспоминания, смерть заставляет их вновь расцвести в своих руках. Ф.И.Тютчев
Интернет-ресурсы
http://biografix.ru/biografii/poets/186-biografiya-fedora-tyutcheva.html http://www.omg-mozg.ru/tutchev.htm http://funfacts.ru/interesnye-fakty-biografii/1272-interesnye-fakty-o-tjutcheve.html
Спасибо за внимание
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/mark-tven-prigodi-toma-soyera-sonyachniy-radisnobeshketliviy-svit-diti.html
|
Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра». Сонячний, радісно-бешкетливий світ дитинства в повісті.
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/23dc5205cd3f0395b57cbeada222c097.pptx
|
files/23dc5205cd3f0395b57cbeada222c097.pptx
|
Тема уроку Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра». Сонячний, радісно-бешкетливий світ дитинства в повісті.
На цьому уроці ви зможете :
Ознайомитися із життям і творчістю Марка Твена;
вивчити термін «повість»;
вдосконалити навички виразного читання;
вміти аналізувати прозовий твір;
вдосконалити усне зв'язне мовлення;
вміти аналізувати вчинки і характер героїв.
Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя. В. Гюго
Марк Твен (Семюель Ленгхорн Клеменс) (1835-1910)
ВИДАТНИЙ АМЕРИКАНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК , САТИРИК , ЖУРНАЛІСТ
Перегляд відеофрагменту «Життя і творчість Марка Твена»
Завдання: уважно переглянути сюжет і письмово дати відповідь на запитання
Народився Марк Твен у невеличкому селищі Флорида.
Коли йому було чотири роки, сім'я переїхала до містечка
Ганнібал
Американське містечко Ганнібал, прообраз Сент-Пітерсберга – мала батьківщина Марка Твена
Повноводна Міссісі́пі,
описана в книгах Марка Твена
Містечко Ганнібал розташоване на березі річки . Міссісіпі
Справжнє ім'я Марка Твена
Семюель Клеменс
«Марк- Твен» означає
з англійської буквально : мірка-два
Пароплав “Марк Твен”, стилізований під “Велику Міссурі”
У дитинстві майбутній письменник найбільше мріяв стати матросом
М. Твен почав писати «Пригоди Тома Сойєра»
у 1876 році
Містечко живе й дихає одним
Марком Твеном
Будинок, у якому жив майбутній письменник
Одна з кімнат музею Марка Твена
Будинок суду, де працював батько Марка Твена
На березі Міссісіпі розкинувся парк,
а в ньому - пам’ятник письменнику
Пам’ятник героям Марка Твена – Тому і Геку
Робота зі словником літературознавчих термінів
Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який визначається однолінійним сюжетом. Найчастіше це історія одного людського життя, розказана від імені самого автора чи якогось героя.
Робота з текстом. Аналіз І розділу.
Що ви дізналися про Тома Сойєра з перших розділів – про обставини життя, родину й стосунки в ній, про хлоп’ячий гурт містечка, про головного героя – його характер, звички?
Чому, на вашу думку, Том не міг порозумітися із Сідом?
Уважно перегляньте відео фрагмент «Пригоди Тома Сойєра» і дайте відповідь на запитання:
Які риси характеру героя виявилися в цьому епізоді?
Робота з текстом. Аналіз ІІІ-ІV розділів.
Як Том вперше побачив Беккі?
Зачитайте портрет дівчинки.
Розкажіть, як Том поводив себе у школі.
Якою, на вашу думку, була система освіти в містечку?
Як Том розважав прихожан у церкві?
Робота в групах.
І група. Дослідити епізод, у якому Том жертвує собою ради Беккі.
ІІ група. Пояснити бажання Тома наслідувати дорослих (епізод «Спроба паління»).
ІІІ група. Проаналізувати епізод «У пошуках скарбів», довести, що в цей момент дорослі виглядали не найкраще.
ІV група. Знайти уривок з твору, який підтверджує думку, що Том непосида і фантазер, радіє своїм витівкам.
КРОСВОРД
Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя. В. Гюго
Домашнє завдання
Високий рівень - прочитати 5-10 глави повісті, придумати питання до прочитаного у вигляді кросворда.
Достатній рівень - прочитати 5-10 глави повісті, відповідати на питання підручника
Середній рівень - прочитати 5-10 глави повісті, намалювати ілюстрацію до прочитаного.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/milorad-pavich.html
|
Мілорад Павич
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/823395f260a3f7840d4791febdb453d8.pptx
|
files/823395f260a3f7840d4791febdb453d8.pptx
|
Мілорад Павич
Дата народження: 15 жовтня 1929
Місце народження: Белград
Дата смерті: 30 листопада 2009
Місце смерті: Белград
Національність: серб
Громадянство: Сербія Рід діяльності: письменник, історик, літературознавець, перекладач
Мілорад Павич, 2007
Мілорад Павич народився 15 жовтня 1929 року в Белграді. Його батько був скульптором і походив з інтелігентної сім'ї, мати викладала філософію і була знавцем сербського фольклору. Писати Павич почав з раннього віку і завжди вважав літературу своїм родовим покликанням — серед його родичів і предків по лінії батька були письменники, і Павич у своїх інтерв'ю віддавав їм належне.
Дитинство Павича прийшлося на німецьку окупацію. Переживши два бомбардування Белграда, при яких загинули 25 тисяч чоловік, письменник одного разу мало не загинув від рук німецьких солдат: його зупинив патруль, але крім учнівського квитка ніяких документів у 15-річного Павича не було. Лише завдяки зусиллям батька, який трохи знав німецьку і зумів порозумітися з солдатами, Павича не розстріляли. Згодом, у 1999-му, письменнику довелося пережити третього в його житті бомбардування — ці враження знайшли відображення в його романі «Зоряна мантія».
У 1953 році Павич закінчив філософський факультет Белградського університету, а потім отримав докторський ступінь у Загребському університеті. Незважаючи на те, що Павич не залишав письменництва, за родом діяльності він залишався вченим, літературознавцем, журналістом, перекладачем і викладачем — ким завгодно, але не письменником. Так було до 1973 року, коли в Югославії була опублікована його перша книга — збірка оповідань «Залізна завіса». Втім, навіть після цього Павич, як він скаже пізніше, був «найбільш нечитабельним письменником своєї країни».
У світову літературу Павич увійшов завдяки роману «Хозарський словник», що вийшов в 1984 році. Цей роман, перший для письменника, став європейським відображенням магічного реалізму, гіпертекстової фантазією на тему Борхеса. Влаштований так, щоб кожен мав читати його по-своєму, роман без початку і кінця вийшов ідеальним втіленням того, що передбачив Борхес у своєму «Саді, де розбігаються стежки». Критики, не чекали появи настільки сильного автора в тому місці, де, здавалося, не існувало літературної традиції, захоплено прийняли роман, назвавши його першим зразком нелінійної прози, а самого Павича — першим письменником XXI століття.
Книги, опубліковані після «Хозарського словника», не мали такого успіху, але й письменником одного роману Павич не став. Постмодерні експерименти успішно продовжилися в романі-клепсидри («Повість про Геро і Леандро»), романі-кросворді («Пейзаж, намальований чаєм») та романі-ворожінні на картах Таро («Остання любов у Константинополі»). Зрештою Павич завернув свій творчий досвід в ультимативну літературну форму — «Унікальний роман», детектив з сотнею кінцівок, що пропонує читачеві максимальну участь у вигляді порожніх сторінок, на яких кожен може дописати свій фінал.
Сербський класик, за його власним визнанням боявся набриднути читачеві, зумів підкорити читача, зробивши його співавтором своїх творів. Експерименти з інтерактивністю, персонажі і місця, що час від часу міняють агрегатний стан, де розходяться сюжетні лінії — у своїх творах Павич змішував сон з дійсністю, не намагався робити між ними відмінностей і в цьому залишився неперевершений.
Був одружений з Ясміною Михайлович, письменницею й літературним критиком.
Помер у віці 80 років від інфаркту міокарда.
Мілора́д Па́вич - сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, фахівець з історії сербської літератури XVII—XIX ст.ст., сербського бароко та поезії символізму. Однин з найбільш читаних письменників екс-Югославії ХХ століття, його твори перекладено 30 мовами.
Письменника вважають одним з найяскравіших представників постмодернізму і магічного реалізму XX століття. Свій найбільш знаменитий роман «Хозарський словник», який Павич видав 1984 року, приніс авторові всесвітню відомість. Серед інших його творів — «Пейзаж, намальований чаєм», «Ящик для письмового приладдя», «Зоряна мантія» та інші. Свою останню книгу, «Мушка», письменник видав в 2009 році.
М.Павич викладав у багатьох європейських університетах (в Парижі, Відні, Фрайбурзі, Реґензбурзі, Белграді), переклав сербською Байрона і Пушкіна, був номінований на Нобелівську премію в галузі літератури у 2004 році.
Перший голова Товариства сербсько-української дружби.
Бесіда.
1. Які особливості літератури постмодернізму?
1. Вони захоплюються колективним позасвідомим, міфологією, пропагують культ незалежної особистості.
2. Намагаються поєднати різні філософські релігії і культури, їх твори відзначаються надмірною ерудованістю.
3. Постмодерністи сприймають реальне життя як театр абсурду, апокаліптичний карнавал, у якому людина втрачається, перетворюючись на маску, маріонетку.
4. Постмодернізму властивий ігровий стиль, обігрують старі класичні і неокласичні зразки творів, пародіюють, травестіюють здобутки літератури попередніх епох.
5. Поєднання, гібридизація різних стилів (класичного, сентиментального, натуралістичного, гумористичного). У художні твори включаються наукові трактати, звіти.
6. Сюжети постмодерністичних творів — це алюзії на сюжети творів минулих епох.
7. Іронічність і пародійність — характерні ознаки стилю постмодерністів.
8. Постмодерністи висунули високі вимоги до митця — аж до відмежування від навколишнього життя. Вони відмовилися від традиційних способів характеристики, причинно-наслідкових зв'язків, вдаються до складної метафоричності, домінування суб'єктивного досвіду над суспільним. Постмодерністи створили образ оповідача, який, представляючи різні історії, події, акцентує на суб'єктивності, відносності оцінок, ілюзорності життєвої реальності.
2.В чому сутність постмодерністської ідеї «смерть автора»?
Текст створюється таким чином, що автор усувається на всіх етапах його створення, що і дозволяє говорити про смерть автора, на зміну якому приходить скриптор, змішуючий різні види письма, в якому і зникає суб'єктивність.
Поява скріптора відбувається разом з появою тексту, тому що до і поза листа він буттям не володіє. Таким чином, у постмодернізмі говорить не автор, але мова, автор же замінюється листом, що «відновлює в правах читача».
3.Дайте поняття «нелінійної літератури».
Літературний текст, який твориться та сприймається за посередництвом комп’ютера, є матеріалізацією літературного першотвору автора, який був задуманий ним з урахуванням можливостей, яки пропонує комп’ютер.
4. Що таке інтерактивність тексту?
Це можливість для реципієнта не лише сприймати щось у готовому, незмінному вигляді, а й упливати на це “щось”, в нашому випадкові - на художній текст. Пасивність реципієнта, таким чином, змінюється на його активність. Так, читач творів Павича може починати їх не лише з початку, а й з будь-якого місця, самостійно обирати план розгортання сюжету тощо. Як каже сам письменник, “я завжди хотів перетворити літературу, незворотне мистецтво, в зворотне. Тому мої книги не мають ані початку, ані кінця в класичному розумінні цього слова” .
5. Які ваші враження від оповідання М. Павича «Дамаскин»?
«Дамаскин» займав вагоме місце у творчому доробку Милорада Павича. Цей невеликий за обсягом твір піднімав складні філософські проблеми, показав процес внутрішньої зміни героїв.
Прототипами головних героїв стали реальні історичні персонажі, відомі церковні діячі.
Історичний Іоанн Дамаскин — один з найвидатніших діячів християнської церкви, літератури і культури, духовний ватажок могутнього руху проти іконоборства, «боротьби з іконами», тобто заборони не лише поклоніння іконам, а й права на саме їхнє існування, прирівнювання їх до язичницьких ідолів. Іоанн Дамаскин вивів ікону з-під смертельного удару, написавши три Слова «Проти супротивників святих ікон». Уже самим цим він засвідчив появу в стані іконошанувальників ватажка, ідеолога. Боротьба з іконоборством тривала ще понад століття і зрештою закінчилася перемогою іконошанувальників, але першим бій прийняв і витримав саме Іоанн Дамаскин. Саме тоді він і заклав підвалини знаменитої теорії Священного образу, що поклала початок канонізації іконопису.
Святий Іван Дамаскин
Преподобний
народився ~675, Дамаск
помер між 749 і 753, Єрусалим
Ікона Божої Матері «Троєручиця» — чудотворна ікона
Милорад Павич не лише добре знав візантійську історію, релігію і культуру, а й сам писав вірші тією «візантійською» мовою, яку використовував історичний Дамаскин: «Я дуже любив писати вірші — літургійну поезію мовою наших древніх церковних переказів, мовою, яку, на жаль, уже ніхто не розуміє». Це теж позначилося на ідейно-художніх особливостях оповідання «Дамаскин».
Іоанн Мансур
(що значить «переможний, саме таким було його успадковане ім'я») отримав прізвисько Дамаскин, тому що народився і довго жив у Дамаску, столиці Сирії, яка тоді вже була мусульманською, не залежною від християнської Візантії державою.
Йован Лествичник
це ім'я теж аж ніяк не випадкове. Так звали видатного діяча православної церкви ченця Іоанна, названого за своєю головною працею «Лествичником». «Лествиця», тобто «драбина» — наскрізний символ важкого духовного сходження, що проходить через усю книгу.
У оповіданні «Дамаскин» можемо виділити такі лейтмотиви:
Постійні війни двох одвічних суперників: Австрійської й Османської імперій. Так, на самому початку оповідання йшлося про «бойовище, де тільки-но відгриміла війна між Австрією і Туреччиною». Цей лейтмотив можна тлумачити як суцільну руйнацію, руйнацію звідусіль.
Описи будівництва взагалі і будівництва храмів зокрема. Згаданий лейтмотив також пронизував усю творчість Павича. Бо його народові, сербам, аби вціліти, весь час доводилося щось відбудовувати, піднімати з праху та руїн. В оповіданні «Дамаскин» мотив будівництва не просто присутній, на ньому фактично тримався сюжет, зокрема, головний конфлікт твору ґрунтувався саме на подіях, пов'язаних із будівництвом храму і палацу для Атиллії.
Останнім лейтмотивом стала думка про необхідність самоідентифікації сербського народу, його не розчинення в морі інших етносів як необхідна умова виживання. Ця думка постійно була присутня у творах письменника, про що свідчило постійне вживання числівників та топонімів: «Носячи вуса на стамбульський, віденський чи пейтський кшталт, вони у двох царствах, в Австрії та Туреччині, бралися за неймовірні будівельні задуми... Безупинно мурували. Від перевтоми вряди-годи забували все про себе. Бачачи сни п'ятьма мовами й хрестячись на два лади, зводили вони нові православні церкви в Бачевцях, Купинові, Мирковцях, Якові, Михалеві, у Добринцях».
Автор визначав жанр твору: оповідання для комп'ютера та циркуля: Дамаскин
Будівничі
Обід
Перше перехрестя:
┌────┴────┐ Третій храм Палац
Друге перехрестя:
┌────┴────┐
Їдальня Спочивальня
В центрі оповідання Милорада Павича «Дамаскин» проблема духовності і «необхідності сходження драбиною» духовного самовдосконалення людини, проблема гріха й спокути за нього. Ці проблеми розкривалися у оповіданні на прикладі головних героїв: пана Николича та його дочки Атиллії. Батько протягом твору так і не змінився, а залишився таким же жорстоким, егоїстичним, самовпевненим. Проте в динаміці показана героїня Атиллія.
Показавши внутрішні зміни головної героїні, Милорад Павич підвів читача до думки, що якщо хочеш щасливо жити, будувати й володіти храмом (домом, палацом) на землі, то треба прагнути до моральної чистоти — будувати храм на небі.
Майстерність Милорада Павича:
прагнення нової, «нелінійної літератури»: твори гіпертекстуальні, тобто їх можна читати як з початку, так і з будь-якого фрагмента. Гіпертекст — текст, упорядкований таким чином, що він перетворюється в систему, ієрархію текстів, одночасно складаючи єдність і велику кількість текстів;
оповідь ведеться навколо кількох вузлових тем: історичний час, історична наука, інтерактивна проза;
тема твору звучить на кількох рівнях: структурному (компонування частин), сюжетному (долі героїв); вона набуває незліченної множини відтінків, вплітаючись у діалоги, слугуючи підставою для вставних притч і афоризмів;
романи — інтерактивні, які можна читати, як він сам говорив, обираючи свій маршрут і створюючи свій текст, стаючи співавтором; минуле та майбутнє існувало у просторово-розділених відгалуженнях теперішнього;
введення у прозу специфічних фактів балканської етнографії, сербських звичаїв і побутових деталей;
використання елементів готичного роману (роману жахів і таємниць) і його близького родича — детективу, необарокових та розгорнутих метафор, стрижневих мотивів або лейтмотивів. Один із найулюбленіших лейтмотивів — лейтмотив будівництва і гри з часом;
майстер специфічного портрету, який поєднував риси імпресіонізму та символізму;
чергування лаконічності викладу із розгорнутими відступами;
непередбачуваність сюжетних ходів;
метафорика і смислова парадоксальність;
поєднання традицій візантійського роману із постмодерністським арсеналом художніх засобів:
мистецтво автоцитатного комбінування — один із найулюбленіших методів творчого стилю романіста.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhovanni-bokachcho.html
|
"Джованні Бокаччо"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/7e7243bdabd3b71a1f93c9d3c54ac3e0.pptx
|
files/7e7243bdabd3b71a1f93c9d3c54ac3e0.pptx
|
Джованні Бокаччо
(Червень або липень 1313-†21 грудня 1375)
Біографія
Народився Джованні Бокаччо в 1313 році[1] в Флоренції або Чертальдо. Батько його був крамарем, мати – французькою аристократкою, невдовзі після народження Джованні вона померла. Дитинство Боккаччо провів у Флоренції, перші вірші написав у десять років. Навчався крамарству. У 1327 році крамар, в якого він проходив навчання, направив його до Неаполя.
Боккаччо в 1327 році взявся вчити право, проте після шести років кинув навчання, не завершивши. Завів знайомства серед впливових придворних в Неаполі, зблизився з гуртком гуманістів, що існував при дворі короля Роберта Анжуйського. За непевними свідченнями, в 1336 році був закоханий у Марію, доньку короля Неаполя Роберта Анжуйського, одруженої з графом д’Аквіно. Вона стала прообразом Ф’яметти з його перших літературних творів (роман «Філоколо», 1338; поема «Філострато», 1338; поема «Тезеїда»,1339).
Біографія
Біля 1340 року Боккаччо повернувся до батьківського дому, працював у Флоренції як нотар і суддя, відчуваючи певну ностальгію за інтелектуальним життям Неаполя. У гострій політичній боротьбі виявив себе прихильником республіки; брав участь у громадському житті міста. Жив у досить скромних умовах. Брав участь у військових походах: в 1344-1346 роках (Неаполь), 1346 рік (Равенна) та 1348 рік (Форлі). Часом йому довіряють очолити дипломатичні місії. Так в 1350 році він має запросити Петрарку на посаду професора у Флоренцію. Зустріч з Петраркою поклала початок їхньої багаторічної дружби та спільних гуманістичних студій.
У Флоренції Боккаччо написав пасторалі «Амето» (1341) та «Ф'єзоланські німфи» (1344—1345), поему «Любовне видіння» (1342). Роман «Ф'яметта» (1345), в якому Боккаччо прославлє любов і заперечує лицемірну мораль тодішнього суспільства, був кроком на шляху поступового наближення до реалізму. Найвизначніший твір Боккаччо — «Декамерон» (1350—1353) складається зі ста новел. В ньому розкривається реалістична картина тогочасної італійської дійсності. Боккаччо гостросатирично висміював і викривав католицьке духівництво, виступав на захист прав людини та її особистих почуттів.
У 1359 році разом з Петраркою Боккаччо перебуває в Мілані. У 1362 році чернець Джякіно Чіяні з Сієнни навертає його до богомільного життя. 1363рік Боккаччо проводить у Венеції, знову разом з Петраркою. Потім живе відлюдьком у своєму помісті Чертальдо біля Флоренції, різноманіття вносять лише поодинокі дипломатичні місії: в 1365 році – до папи Урбана V в Авіньйон, в 1367 році – до Риму. В 1368 році знову приїздить до Петрарки, на цей раз в Падую. В 1370-1371 роках перебуває в Неаполі й планує поступити в монастир, але врешті відмовляється від цієї ідеї. Внаслідок хвороби повертається до Флоренції.
Останні роки життя Боккаччо присвятив науковій роботі, писав наукові праці латинською мовою, присвячені античній культурі, яку висвітлив згуманістичних позицій. У 1373 році взявся за дослідження творчості Данте й виступав з публічими лекціями, присвяченими “Божественній комедії”. Був ініціатором першого повного перекладу Гомера латинською мовою. Останні роки життя провів у своєму помісті Чертальдо, де й помер 21 грудня 1375 року.
Гуманістична діяльність
Боккаччо був першим гуманістом і одним з найосвіченіших людей Італії. У Андалоне дель Неро він вивчав астрономію й цілих три роки тримав у своєму будинку калабрійця Леонтія Пілата, великого знавця грецької літератури, щоб читати з ним Гомера. Подібно своєму другові Петрарці, він збирав книги і власноруч переписав дуже багато рідкісних рукописів, які майже всі були знищені під час пожежі в монастирі Санто-Спіріто (1471). Він скористався своїм впливом на сучасників, щоб збудити в них любов до вивчення і знайомства з древніми. Його стараннями у Флоренції була заснована кафедра грецької мови та літератури. Одним з перших він звернув увагу суспільства на жалюгідний стан наук в монастирях, які вважалися їх хранителями. У монастирі Монте-Кассіно, найвідомішому в усій тогочасній Європі, Боккаччо знайшов бібліотеку, запущену до такої міри, що книги на полицях були покриті товстими шарами пилу, у одних рукописів були видерті сторінки, інші були порізані й понівечені, а, наприклад, чудові рукописи Гомера і Платона були помережані написами й богословською полемікою. Там він дізнався, між іншим, що брати роблять з цих рукописів свистульки дітям і талісмани жінкам.
Творчість
Твори народною мовою
До ранніх творів Боккаччо (неаполітанського періоду) відносяться: поеми «Філострато» (бл. 1335 р.), «Тезєїда» (бл. 1339-41 рр.), роман «Філоколо» (бл. 1336-38 рр.), що базуються на сюжетах середньовічних романів. Пізніші твори (Флорентійського періоду): «Ф'єзоланські німфи» (1345 р.), навіяні «Метаморфозами» Овідія, «Амето», і повість «Ф'яметта» (1343 р.). Вершина творчості Боккаччо — «Декамерон».
Італійською мовою їм написані «Тезеїда» («La Teseide», перше видання, Феррара, 1475 р.), перша спроба романтичного епосу в октавах; «Любовна візія» («Amorosa visione»); «Філоколо» («Filocolo»), роман, в якому сюжет запозичений зі старофранцузського роману «Флуар і Бланшфлор»; «Ф'яметта» («L’amorosa Fiammetta», Падуя, 1472), зворушлива історія душевних страждань покинутої Ф'яметти; «Ameto» (Венеція, 1477 р.) — пасторальний роман в прозі й віршах; «Філострато» («Il Filostrato», видання 1480 р.), поема в октавах про історію кохання Троїла і Крессиди; «Il corbaccio про labirinto d’amore» (Флоренція, 1487 р.) — їдкий памфлет про жінок («Корбаччо») (1354—1355 рр., опублікований в 1487 р.).
Декамерон
Головним твором Боккаччо, що обезсмертив його ім'я, був його прославлений та ославлений «Декамерон» (10-денні розповіді) — збірка 100 повістей, розказаних товариством з 7 паній і 3 чоловіків, які під час чуми переселилися до села і там гаяли час цими розповідями. «Декамерон» написаний частково в Неаполі, частково у Флоренції. Сюжети Боккаччо запозичував або зі старофранцузських фабліо («Fabliaux»), або зі збірки «Cento novelle antiche», а також з сучасних для поета подій. Оповіді написані витонченою, легкою мовою, вражаючим багатством та добором слів та виразів. Усі оповіді дихають життєвою правдою й строкатістю життя. Боккаччо використовував цілий набір схем і прийомів. Він зобразив людей усіх станів, будь-якого віку й характеру, пригоди найрізноманітніші, починаючи від найвеселіших і найкумедніших й закінчуючи найтрагічнішими й найзворушливішими.
«Декамерон» перекладений ледь не всіма мовами світу (класичний український переклад Миколи Лукаша), з нього черпали багато письменників, й чи не найбільше Шекспір. У французькій літературі традиції Боккаччо розвинула Маргарита Наваррська, створивши свій шедевр, близький за стилем й перейнятий гуманістичним духом французької культури й неоплатонізму — "Гептамерон". Говорячи про вплив Боккаччо на європейську літературу, варто згадати й Рабле та його роман "Гаргантюа й Пантагрюель".
Творчість
Латинські твори
Боккаччо — автор ряду історичних і міфологічних творів латинською мовою. Серед них енциклопедична праця «Генеалогія поганських богів» в 15 книгах («De genealogia deorum gentilium», перша редакція близько 1360 р., трактати «Про гори, ліси, джерела, озера, річки, болота і моря» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», початий близько 1355—1357 рр.); 9 книг «Про нещастя знаменитих людей» («De casibus virorum et feminarum illustrium», перша редакція близько 1360 р.). Книга «Про знаменитих жінок» («De claris mulieribus», почата близько 1361 р.) включає 106 жіночих біографій — від Єви до королеви Іоанни Неаполітанської.
[ред.]Боккаччо про Данте
Данте Боккаччо присвятив два твори італійською мовою — «Малий трактат на хвалу Данте» («Trattatello in laude di Dante»; точна назва — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», перша редакція — 1352, третя — до 1372) і незавершений цикл лекцій про «Божественну Комедію».
Перший твір містить біографію великого поета, щоправда, більш схожу на роман і апологію, ніж на історію; другий твір є коментарем «Божественної комедії», доведеним лише до початку 17-ої пісні «Пекла».
Неаполітанський період:
1334, еротична поема «Дім Діани» (La caccia di Diana)
бл. 1336-38, роман «Філоколо» (Filocolo)
бл. 1335-40, поема «Філострато» (Filostrato)
бл. 1339-41, поема «Тезеїда» (Teseida delle nozze di Emilia)
Флорентійський період:
1341-42, пасторальний роман «Амето» (Comedia delle ninfe fiorentine; Ninfale d'Ameto; Ameto)
початок 1340-х, алегорична поема «Любовна візія» (Amorosa visione)
1343-44, повість «Ф'яметти» (Elegia di Madonna Fiammetta; Fiammetta)
1345, поема «Ф'єзоланські німфи» (Ninfale fiesolano)
1350-е: «Декамерон» (Decameron), 1349—1352, переглянуто 1370—1371), український переклад — Декамерон. X., 1928
1354—1355, сатирична поема проти жіноцтва «Корбаччо» («Il corbaccio о labirinto d’amore»)
бл. 1360, книга «Життя Данте Аліг'єрі» («Малий трактат на хвалу Данте»), «Trattatello in laude di Dante»; точна назва — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», перша редакція — 1352, третья — до 1372)
Цикл лекцій про «Божественну Комедію» (Argomenti in terza rima alla Divina Commedia), незавершений
Трактат «Про гори, ліси, джерела, озера, ріки, болота й моря» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», початий біля 1355—1357), написано латиною
«Генеалогія поганських богів» в 15 книгах (De genealogia deorum gentilium, перша редакція біля 1360), написано латиною
«Про нещастя знаменитих людей» (De casibus virorum et feminarum illustrium, перша редакція біля 1360), в 9 книгах, написано латиною
«Про знаменитих жінок» (De claris mulieribus, почато біля 1361), складається з 106 жіночих біографій
Буколічні пісні (Bucolicum carmen)
Сонети
Листи
Твори
Виконав учень 8ФМ Лоза Олег
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/grigoriya-pilipovicha-boyko.html
|
Григорія Пилиповича Бойко
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/4b5ed6ecb65b88fb3ee1f409bbcef349.ppt
|
files/4b5ed6ecb65b88fb3ee1f409bbcef349.ppt
|
(1923-1978)
|
https://svitppt.com.ua/ya-i-ukraina/vislovlyuvannya-pro-movu.html
|
Висловлювання про мову
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/40bcc76285f441ca2c2603e7f83d73cf.ppt
|
files/40bcc76285f441ca2c2603e7f83d73cf.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/list.html
|
Лист
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/763fd1ba52c45a6b2f2841d1fc8e20f7.ppt
|
files/763fd1ba52c45a6b2f2841d1fc8e20f7.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/boris-pasternak2.html
|
"Борис Пастернак"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/e88c261e7dbf5d26998c5af5bd12b9a4.ppt
|
files/e88c261e7dbf5d26998c5af5bd12b9a4.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzherald-darrel.html
|
Джеральд Даррел
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/ec9cf9ba3cb9b4976371e17279d25ed0.ppt
|
files/ec9cf9ba3cb9b4976371e17279d25ed0.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/gimn-ditinstvu-za-tvorchistyu-mtvena.html
|
Гімн дитинству (за творчістю М.Твена)
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/b05e1a4548fec3b97ddc71cfbe0b78b5.ppt
|
files/b05e1a4548fec3b97ddc71cfbe0b78b5.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/persha-svitova-viyna4.html
|
"Перша свiтова вiйна"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/57/2249d8a97f721821936f0c22f26b350c.pptx
|
files/2249d8a97f721821936f0c22f26b350c.pptx
|
.
Учениці
Прищепчук Надiї
Перша свiтова вiйна
Битви першої світової ВіЙНИ
«Найжахливіше, не рахуючи програного бою, це виграний бій.»
герцог Веллінгтон
Би́тва під Танненбе́ргом (26 серпня — 30 серпня 1914) — велика битва російської імператорської армії та імперської армії Німеччини в ході Східно-Пруської операції на Східному фронті Першої світової війни. Битва завершилася поразкою росіян.
Тривалість битви — 5 діб.
Битва під Танненбе́ргом
Га́лицька би́тва — одна з найбільших битв Першої світової війни. У операції брали участь 3-я, 4-а, 5-а, 8-а, 9-а армії у складі російського Південно-Західного фронту (командувач фронтом — генерал Микола Іванов) і 4 австро-угорських армії (ерцгерцог Фрідріх, фельдмаршал Гетцендорф), а також німецька група генерала Р. Войрша.
В результаті цієї битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли до карпатських перевалів. Там розгорілись тяжкі бої. Росіяни вступили до Львова, Чернівців. Під час битви австро-угорські війська втратили 400 тисяч осіб, з яких 100 тисяч були полонені. Тільки завдяки терміновій допомозі з боку Німеччини і перекиданню військ з інших фронтів Австро-Угорщина уникнула остаточного розгрому. Завоювання Галичини характеризувалося росіянами як завершення «справи великого князя Івана Калити».
Галицька битва
Бойові дії в районі міста Сарикамиш (північний схід Туреччини) російської Кавказької армії (63 тис. чол.) Проти 3-ої турецької армії під командуванням генерала Енвер-Паші (90 тис. чол.). Операція проходила з 9 грудня 1914 р. по 5 січня 1915. Турецьке командування планувало оточити і знищити Сарикамиській загін Кавказької армії (генерал Г.Є. Берхман), а потім оволодіти Карсом.
Битва при Сарикамишi
Го́рлицька би́тва 1915 року — наступальна операція німецько-австрійських військ під час Першої світової війни, проведена з 2 травня по 15 травня. Ця наступальна операція була частиною стратегічного плану німецького командування на 1915 рік з розгрому Російської армії. План полягав у тому, щоб завдати послідовних потужних флангових ударів зі Східної Пруссії та Галичини, прорвати оборону Російської армії, оточити її і в Польщі знищити основні сили.
Горлицька битва
Ве́рденська би́тва — битва під Верденом, яка тривала з 21 лютого по 18 грудня 1916 року. Найбільша військова операція Першої світової війни. Ця битва увійшла в історію як «верденська м'ясорубка».
Початок 1916 р. Головні сили німецька армія зосередила на Західному фронті.
21 лютого 1916 р. Німецькі війська перейшли в наступ поблизу Вердена, який прикривав шлях на Париж. У бій проти англо-французьких військ Німеччина кинула 12 дивізій.
21 лютого — червень 1916 р. Німцям вдалося подолати 4 оборонних лінії англо-французьких військ, але вони просунулися вглиб лише на 7 км. Прорвати фронт їм не вдалося. В ході битви масово використовувалася артилерія, авіація, кавалерія, піхота.
Під Верденом німці використали: 1200 гармат, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів. У ході битви загинуло 120 дивізій (69 французьких і 50 німецьких)-приблизно 1 млн. людей.
Ве́рденська би́тва
Брусиловський прорив (Лу́цький прори́в) — наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ під час Першої світової війни. Проведена чотирма російськими арміями під командуванням генерала від кавалерії Олексія Брусилова від 22 травня (4 червня за новим стилем) до 7 вересня (20 вересня) 1916 року на фронті від Луцька до Чернівців.
У ході операції було завдано серйозної поразки австро-угорській армії та зайнято Галичину і Буковину.
Брусиловський прорив
Варшавсько-Івангородська операція — військова оборонно-наступальна операція російських військ Південно-Західного та Північно-Західного фронтів проти об'єднаних 9-ї німецької та 1-ї австрійської армій. Битва тривала протягом 16 вересня — 18 жовтня 1914 року, в ході Першої світової війни.
Одна з найбільших та найуспішніших військових операцій Російської імперії в Першій світовій війні.
Варшавсько-Івангородська операція
Бій під Городком — один із перших боїв Першої світової війни. Відбувся 4 серпня 1914 року біля містечка Городок Кам'янецького повіту Подільської губернії (нині місто, один із районних центрів Хмельницької області). Причиною бою стало те, що 5-а австро-угорська дивізія перейшла Збруч, а наслідком те, що російська 2-а зведена козача дивізія розбила її поблизу Городка.
Бій під Городком
Бої за гору Маківка — запеклі позиційні бої, що точилися з 29 квітня до 4 травня 1915 року, у ході Першої світової війни, на східному фронті, в Карпатах між підрозділами австро-угорської 55-ї піхотної дивізії І. фон Фляйшнера (до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів УСС) та російськими військами 78-ї піхотної дивізії генерала Альфтана.
Бої за гору Макіïвка
Пропаганда
«Пропаганда має мету спрямовувати думки людей в потрібну сторону і керувати ними, граючи на їх почуттях.»
Йозеф Геббельс
Плакати Росії
Плакати Великої Британії
Плакати США
Плакати Германії
Плакати Канади
Плакати Італії
Плакати Австро-Угорщини
Плакати Франції
Цікаві та маловідомі факти Першої світової війни
1 квітня 1915 року у розпал Першої світової війни над німецьким табором з’явився французький літак і скинув величезну бомбу. Солдати кинулися врозтіч, але вибуху не дочекалися. Замість бомби приземлився великий м’яч з написом "З першим квітня!".
У Різдво 1914 року, під час Першої Світової війни, німецькі та англійські солдати на лінії фронту влаштували незаплановане перемир'я. Вони співали різдвяні гімни, обмінювалися надісланими з тилу подарунками і грали в футбол. У наступні роки війни організувати подібні перемир'я вже не вийшло.
Квашена капуста, що дуже популярна в німецькій кухні і саме під німецькою назвою Sauerkraut відома в Англії і США. Під час Першої Світової війни споживачі стали негативно відноситися до всього німецького, що сподвигло американських торговців перейменувати цей продукт в «Капусту свободи».
Найдешевша війна. Як відомо, війну вважають дуже дорогим справою. Так ось, в листопаді 1923 року в Німеччині вирішили підрахувати суму військових витрат у першу світову війну. Виявилося, що війна обійшлася колишньої імперії у 15,4 пфеніга - оскільки внаслідок інфляції рейхсмарка подешевшала до цього часу рівно в трильйон разів!
Які тварини попереджали солдат про газову атаку? Під час Першої світової війни кішок тримали в окопах, щоб вони заздалегідь попереджали про газовій атаці.
Яка хвороба забрала більше життів в період Першої Світової війни, ніж самі військові дії? У Першій Світовій війні загинуло 14 мільйонів людей, а за той же термін не менше 20 мільйонів померло від епідемії іспанського грипу.
Де поштового голуба справили в полковники? За великі заслуги у Першій світовій війні звання полковника англійської армії було присвоєно поштову голубу № 888, який був похований після смерті з усіма військовими почестями.
Дякую за перегляд
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/marshak.html
|
Маршак
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/60880e6022950f4de0889655b2071109.pptx
|
files/60880e6022950f4de0889655b2071109.pptx
|
Тема уроку: С. Я. Маршак.” Дванадцять місяців”. Добро і зло у казці. Мета уроку : Розкрити конфлікт добра і зла у казці; поглибити знання тексту казки; розвивати навички характеристики персонажа з використанням цитатного матеріалу; виховувати щирість, доброту, ввічливість.
Епіграф
За добро — добром платять.
Народна мудрість.
Самуїл Якович Маршак
Детские сказки:
Пудель
Багаж
Отчего у месяца нет платья
Где обедал воробей?
Волга и Вазуза
Кот скорняк
Лунный вечер
Усатый полосатый
Храбрецы
Угомон
Разговор
Что я видел
Мельник, мальчик и осел.
Сказка о глупом мышонке.
Сказка про короля и солдата.
ДРУЖЕ МИЛИЙ, ПАМ’ЯТАЙ…
Друже милий, пам’ятай,
Цю абетку завжди знай:
Щоби зла не сіяти,
Думай перш ніж діяти.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhovanni-bokkachcho2.html
|
"Джованні Боккаччо"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/fb51594ec729663887b79e5a047416c5.pptx
|
files/fb51594ec729663887b79e5a047416c5.pptx
|
Джованні Боккаччо (1313-1375)
Джованні Боккаччо був одним з найвідоміших учених-гуманістів свого часу. Його батько був багатим і впливовим флорентійським комерсантом і вів торгові справи навіть у Франції. Батько Боккаччо сподівався зробити з сина свого спадкоємця і готував його до комерційної діяльності.
Народився в Парижі, але все свідоме і творче життя було пов'язане з такими центрами культури італійського Ренесансу, як Неаполь і Флоренція. Був позашлюбним сином француженки шляхетного походження і багатого флорентійського купця, за наполяганням якого в дуже ранньому віці став вивчати право, банківське та торгівельне справу в компанії Барді – знаменитого купецького сімейства.
З 1330 року перебував при батькові в Неаполі, який був постачальником двору неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Саме цей государ, покровитель мистецтв, зауважив дар юного Боккаччо, який, за його власним визнанням, став складати вірші, як тільки вивчив букви. Творче покликання Боккаччо, його інтерес до образотворчих мистецтв і класичним старожитностей були підтримані і отримали розвиток в спілкуванні з колом художників, поетів і мислителів, наближених до двору Роберта Анжуйського.
У1330 році він прямує у справах фірми до Неаполя. Але він не відчуває ніякої схильності до комерції, обтяжується дрібною опікою користолюбного і скупого батька. Тому вирішує ні лишитися назавжди в Неаполі і вчитися там канонічного права, тобто стати юристом — фахівцем з релігійних і церковних справ. Якщо у Флоренції хлопець знав тільки жадібних торговців, банкірів або безпринципних, спритних політиків, то тут, в Неаполі, він потрапив у середовище учених-гуманістів і поетів. Його запросив до і мого двору місцевий король — Роберт Анжуйський, який сам писав вірші і протежував мистецтвам. Особливо він любив поезію і наблизив до себе самого Франческо Петрарку (1304-1374) — «короля» італійської поезії, коронованого лавровим вінком у Римі на Капітолії за звичаєм поетів старовини. Петрарка мав величезний вплив на Боккаччо, став його найближчим другом на все життя і ввів у коло придворних поетів та вчених, які оточували старого неаполітанського короля. За роки перебування в Неаполі (1330-1340) майбутній автор «Декамерона» дістає добру освіту, опановує грецьку і латинську мови,починає писати вірші і одночасно вчені трактати (латинською мовою).
12 квітня 1338 року в церкві Св. Лаврентія він побачив молоду жінку — графиню Марію Аквіно. Вона стала великою любов'ю всього Його життя. Але Марія була заміжня, тому їх любов була складною, болісною, що відобразилося в поезії Боккаччо. У 1340 році батько вимагає його повернення у Флоренцію. Боккаччо покидає Неаполь на цілих п'ять років. За роки розлуки і страждань він створює значні, глибокі поеми про кохання у дусі античних пасторалей, пройняті живим щирим відчуттям. З них найбільш відомі «Ф'єзоланські німфи» — (1343), а також невеликий прозаїчний твір «Ф'ямметта» (1343). Це фактично перший досвід психологічного роману в Європі, що привертає і сьогодні силою та інтенсивністю зображених в ньому відчуттів жінки, що сумує через розлуку зі своїм коханим, який її щойно покинув. (Якоюсь мірою в «Ф'ямметті» була відображена історія любові автора і Марії Аквіно.)
У1345 році письменнику вдалося повернутися до Неаполя. До цього другого приїзду в улюблене місто він став вже знаменитим письменником, а також визнаним ученим-гуманістом і авторитетним юристом-каноніком. До його послуг вдаються головні діячі церкви, у тому числі і її глава — римський папа, який регулярно доручає Боккаччо складні дипломатичні і юридичні місії. У Неаполі вже немає Роберта Анжуйського. Престол успадкувала його онучка — молода Іоанна Неаполітанська, жінка темпераментна, схильна до веселого, яскравого життя. При її дворі тепер рідко звучали вірші і не велися більше вчені диспути. Зате було шумно від балів, свят і карнавалів. Джованні Боккаччо почувався чужим у цьому оточенні. Його відштовхували неробство і відверта схильність до розпусти й інтриг, характерна для оточення легковажної королеви. Але в той же час він цінував її живу вдачу, її безпосередність і ту атмосферу невимушеної веселості, яка постійно панувала при її дворі, позбавленому манірного лицемірства палаців католицьких правителів.
Але справжнім поштовхом до написання Боккаччо «Декамерона» стала жахлива, не бачена ні до, ні після епідемія чуми 1348 року. Вона пройшла по всіх країнах Західної Європи, скосила не менше половини населення. Боккаччо, який перебував у цей час в Неаполі, чудом уцілів, але втратив безліч рідних і близьких, зокрема батька і молоду мачуху. Йому довелося знову повертатися у Флоренцію, займатися справами фірми яка дуже занепала, і поклопотатися про маленького брата, що зали шився сиротою. Він їде у маєток, залишений йому батьком, і постійно живе там до самої смерті, лише виїжджаючи час від часу в різні міста і країни для виконання окремих дипломатичних доручень римського папи, який довіряв йому навіть секретні місії.
Весь вільний час Боккаччо віддає літературним і науковим працям. Живе він самотньо, без сім'ї. Після смерті Марії Аквіно він не знайшов жінки, гідної його любові. Дещо заспокоївшись після потрясінь, спричинених епідемією чуми 1348 року, він в 1350 році починає роботу над «Декамероном» і публікує його в 1353 році. Цей твір приніс йому світову славу і закріпив у століттях його ім'я. Написаний прекрасною італійською мовою, він став еталоном літературної мови; «генієм італійської прози» нарікали Боккаччо його співвітчизники.
Декамерон
Головним твором Джованні Боккаччо, що увічнив його ім'я, був прославлений і ославлений «Декамерон» (10-денні розповіді) — збірка 100 повістей, розказаних товариством із семи жінок і трьох чоловіків, які під час чуми переселилися в село і там забавлялися цими розповідями.
Розповіді висловлені витонченою, легкою мовою, насиченою багатством слів і виразів, і дихають життєвою правдою і різноманітністю. В них зображені люди різного віку і характеру, найрізноманітніші пригоди, починаючи з найвеселіших і смішніших і завершуючи найтрагічнішими і зворушливими. «Декамерон» перекладений майже всіма мовами, з нього черпали натхнення багато письменників, і більше за всіх Шекспір.
Назва «Декамерон» означає в перекладі з грецької «десятиденник», оскільки він містить новели, які протягом десяти днів розказують одне одному ті, що втекли від чуми з Флоренції на заміську багату віллу. Кожен розповідає по одній історії в день. За десять днів набирається в цілому сто розповідей, які і складають цю книгу. «Декамерон» Боккаччо ніби підбиває підсумок цілої епохи, завершує собою величезний період середньовічної культури і відкриває літературу Нового часу. Боккаччо став основоположником жанру новели, як і жанру психологічного роману. «Декамерон» Дж. Боккаччо — внесок до літературної спадщини епохи Відродження. Давно вже ввійшло в ужиток протиставлення «Декамерона» Дантовій «Божественній комедії», і найвидатніші історики італійської літератури — Де Санктіс, Кардуччі — охоче застосовують до «Декамерона» формулу «людської комедії». І справді, вся різноманітність людського життя, метушня й мішанина постатей, ситуація, вражає читача «Декамерона». Здається, вперше в світовій літературі такий калейдоскоп життя пройшов перед читачем на сторінках твору. Автор намагається якось впорядкувати строкатість своїх картин, групуючи більш-менш за змістом: кожен день присвячений розповідям на якусь одну тематику.
«Декамерон» Джованні Боккаччо був опублікований в 1353році. Але інтерес до нього не згаснув і 650 років опісля. Цей твір належить по тих дивних творінь людського генія, які не підвладні часу і не втрачають із століттями своєї художньої цінності. Його називають пам'яткою світової культури або класикою. Але в класичній літературі «Декамерон» посідає абсолютно особливе місце: його люблять читати. Жвавістю викладу, кипучою життєлюбністю або ж, навпаки, гострим драматизмом змісту він при вертає читачів сильніше, ніж більшість інших пам'яток культури. Кожен, хто хоч один раз в житті брав у руки цю книгу, ніколи не забуде відчуття пекучого хвилювання і вражаючої захопленості, яке він відчув, особливо якщо читав її в юності. «Декамерон» Боккаччо — не лише етап на шляху розвитку літератури, але й книга, що лишається живою естетичною цінністю. Ця книга не належить до тих «вічних супутниць», до яких хочеться повертатися часто, в яких шукаєш відповіді на найболючіші життєві питання. Не в ній зосереджено найбільше духовне багатство й найбільше проникнення в людську природу. Але свої принади є і в ній, — і сучасного читача не раз і розважить, і наведе на поважні думки строката юрба людських постатей, що населяють сторінки цієї книги, розмаїтість пригод і подій, пристрастей і характерів, не раз зачарує і старомодна, приваблива в своїй старовинній красномовності манера розповіді, пахощі того минулого, що зникло без повороту, а стількома нитками зв'язане з сучасним.
Виконав учень 8 фмек класу Шибіко Василь
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/kipling.html
|
Кіплінг
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/fdebccef201714d635f461431d6e89b3.pptx
|
files/fdebccef201714d635f461431d6e89b3.pptx
|
Джозеф Редьярд Кіплінг (30.12.1865 - 18.01.1936)
Презентацію підготувала М. П. Короленко,
вчитель світової літератури Бучацької ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
2012-2013 н.р.
Джозеф Редьярд Кіплінг, англійський поет, прозаїк і новеліст, народився в Бомбеї 1865 року в родині англійця, який служив у Індії Джона Локвуда Кіплінга, ректора та професора Бомбейської школи мистецтв, і Аліси (Макдональд) Кіплінг.
Будинок Кіплінгів у Лахорі, Індія,
в якому народився майбутній письменник. 1837 - 1911
Бомбей
Батько поета був скульптором і декоратором, ерудитом, відомим фахівцем з історії індійського мистецтва.
Мати друкувалася в місцевих журналах
Ілюстрація
Джона Локвуда Кіплінга
«Мауглі тужить за Акелою»
У віці 6 років, як це було прийнято в англоіндійскіх сім'ях, Редьярд і його молодша сестра були відправлені вчитися в Англію.
Вони жили в приватному пансіоні, а на свята виїжджали до родичів матері, в родину художника прерафаелітської школи Едуарда Берн-Джонса.
Переживання дитини, яку переслідувала жорстока господиня пансіону, знайшли відображення в новелі Кіплінга «Чорна овечка» 1888), а також у романі «Світло згасло» (1890) і в автобіографії (1937).
Редьярду Кіплінгу 6 років
1876. Кіплінг пливе з родиною з Бомбею до Портсмута
У 1878 р. Кіплінг був посланий в девонське училище, де сини офіцерів готувалися до вступу в престижні військові академії. Директором училища був один з членів того естетичного гуртка, до якого входили Берн-Джонс і Вільям Морріс. Хоча перший час хлопчикові неабияк діставалося від задирак-однокашників, в кінці кінців він полюбив училище, описане ним у збірнику оповідань «Сталки і К °» (1899).
Редьярд Кіплінг у військовому коледжі United Services, Westward Ho, Девон
1878-1882 рр.
Оскільки училище не давало дипломів для вступу в Оксфорд чи Кембридж, а короткозорість не дозволила юнакові обрати військову кар'єру, на цьому освіта Кіплінга закінчилася. Його батько під враженням оповідань, написаних сином в училищі, підшукав йому роботу в редакції англомовної «Цивільної та військової газети» («Цивільна і військова газета»), що виходила в Лахорі (Індія), і в жовтні 1882 р., проживши в Англії 11 років, Кіплінг повертається до Індії.
Для газети, в якій він працює, Кіплінг регулярно пише оповідання і вірші. Перша збірка віршів письменника «Департаментські пісні» (1886) була видана обмеженим накладом і розійшлася настільки швидко, що була перевидана в тому ж році. Збірка новел «Прості оповідання з гір» з'явилася двома роками пізніше. З 1887 по 1889 р. Кіплінг написав шість збірників коротких розповідей для серії «Бібліотека Індійської залізниці», призначеної для мандрівників, що принесло йому широку популярність як в Індії, так і у всій Британській імперії.
У роботі Кіплінг використовує знання мови хіндустані, яку він не забув за час свого перебування в Англії, а також знайомство з англо-індійським суспільством для зображення тієї Індії, яка відома нам по його книгах.
Прагнучи змусити говорити про себе в Англії, Кіплінг повертається туди через Японію і Північну Америку. Перед від'їздом він укладає в Аллахабаді контракт з місцевою газетою «Піонер» на написання подорожніх нарисів. У жовтні 1889 р. письменник приїжджає в Лондон, де він вже встиг стати знаменитим і навіть придбати репутацію літературного спадкоємця Чарльза Діккенса. Його збірки для серії «Бібліотека Індійської залізниці» були перевидані в Англії в 1890 р. і з захопленням прийняті критикою.
У Лондоні Кіплінг знайомиться з молодим американським видавцем Уолкоттом Бейлстіром, разом з яким працює над повістю «Наулаха» (1892). Незабаром після того, як Бейлстір помер від тифу в 1892 р., Кіплінг одружився на його сестрі Кароліні. В опублікованій у тому ж році поетичній збірці «Пісні казарми» увійшли два найбільш відомих вірша письменника - «Гунга Дін» і «Мандалай».
Р. Кіплінг. 1892 р.
Кароліна Бейлстір
Молода пара переїхала
в Браттльборо,
штат Вермонт, США
(Brattlboro, Vermont )
У Вермонті у них народилися дві дочки – Жозефіна та Елсі.
Згодом народився син - Джон
У Вермонті Кіплінг пише «Безліч витівок»(1893), двотомник оповідань і віршів - «Книга джунглів» (1894) і «Друга книга джунглів», 1895), а також віршований збірник «Сім морів» (1896). Опублікована в 1897 р. повість «Відважні мореплавці присвячена рибалкам Нової Англії.
Мабуть, найзнаменитіший вірш Кіплінга «Якщо…» (If…). Написаний в 1895 році, опублікований в 1910. Присвячувався англійському офіцеру, який зазнав поразки в поході під час англо – бурської війни. В 1995 році визнаний опитуванням ВВС найулюбленішим віршем британців.
Невдоволення життям у Вермонті і серйозний конфлікт зі швагром змусили Кіплінга покинути Сполучені Штати і повернутися разом з родиною в Англію, де йому незабаром вдалося відновити колишні позиції в літературному світі.
У газетах він публікує вірші, в тому числі «Останній спів» (1897), де міститься застереження проти безвідповідального використання національної могутності.
Найкращим романом Кіплінга вважається «Кім» (1901), в якому описуються пригоди «тубільця-народженого хлопчика» і мандрівного по Індії буддистського ченця.
У 1898 р. під час перебування Кіплінга з родиною (незадовго до цього у письменника народився син) в Нью-Йорку він і його старша дочка захворіли на запалення легенів. Дочка Жозефіна померла (1892 – 1899).
Це стало втратою, що знайшло своє відображення в багатьох оповіданнях Кіплінга тих років. Після початку англобурської війни в 1899 р. Кіплінг провів декілька місяців у Південній Африці, редагуючи армійську газету та виконуючи обов'язки політичного і військового консультанта.
У 1902 р. К. купує заміський будинок у графстві Суссекс, де залишається до кінця життя
У ці роки Кіплінг веде також активну політичну діяльність, виступає на підтримку консерваторів і проти фемінізму та ірландського гомруля, пише про загрозу війни з Німеччиною.
У тому ж році він пише «Казки просто так”, «Прості оповідання з пагорбів» та інші твори.
У 1906 році виходить збірка дитячих оповідань з історії стародавньої Англії
Перше десятиліття 20-го століття принесло Кіплінгу велику популярність. В 1907 році він отримав Нобелівську премію з літератури «за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача».
Хоча в Стокгольм Кіплінг приїхав, традиційної промови він вимовляти не став.
Варто знову ж згадати, що в 1910 році опублікований знаменитий вірш Кіплінга «Якщо…» (англ. If..., (1995), який за результатами опитування, проведеного BBC, був визнаний найулюбленішим британським віршем усіх часів.
До цього часу Кіплінг написав тринадцять томів оповідань, чотири романи, три книги оповідань для дітей, кілька збірок дорожніх нотаток, нарисів, газетних статей і сотні віршів.
У 1907 р. він був удостоєний також почесних ступенів Оксфордського, Кембриджського, Единбурзького і Даремського університетів; крім того, він отримав нагороди від університетів Парижа, Страсбурга, Афін і Торонто.
Незабаром після одержання Нобелівської премії творча активність Кіплінга починає знижуватися.
Під час першої світової війни загинув його єдиний син
Кіплінг з дружиною працює в Червоному Хресті. У 1917 р. випускає «Різноманітні істоти» - збірку віршів та оповідань.
Після війни письменник багато подорожує, в тому числі і як член Комісії з військових поховань.
У 1926 і 1932 рр.. виходить ще дві збірки оповідань Кіплінга
З 1915 р. письменник страждав від гастриту, який згодом виявився виразкою.
Помер Кіплінг в Лондоні від кишкової кровотечі в 1936 р.
Письменник був похований в Куточку поетів
у Вестмінстерському абатстві.
У 1890 р. Оскар Уайльд назвав К. «Генієм, що говорить на кокні (тип лондонського просторіччя, на якому розмовляють представники нижчих соціальних верств населення Лондона)»,
а Генрі Джеймс побачив у ньому «англійського Бальзака».
Втім, до 1907р. інтерес критики до К. починає спадати. Затемнення його письменницької слави, мабуть, пояснюється великодержавними і консервативними поглядами Кіплінга. А також загальнодоступністю його творів модерністи вважали, що Кіплінг сторониться тих тем і естетичних принципів, які сповідують вони.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/antichna-literatura.html
|
Антична література
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/73c2d2257dc17202ff5384981ac1a60f.ppt
|
files/73c2d2257dc17202ff5384981ac1a60f.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/balzak.html
|
Бальзак
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/6061b8d495611152854fe839979f3ef6.pptx
|
files/6061b8d495611152854fe839979f3ef6.pptx
|
Оноре де Бальзак (20 травня1799, — †18 серпня1850)
Оноре де Бальзак
Народження Бальзака
Оноре де Бальзак народився у місті Тур 20 травня 1799. Його життя - це історія трудівника, який невтомно прагне йти вперед, завойовувати собі славу й багатство. Батько письменника був селянином. Закінчивши школу, Оноре працював писарем, а потім канцеляристом при королівській раді Людовіка XVI; тоді він і надав своєму прізвищу Бальса більш аристократичного звучання, переробивши його на Бальзак.
Дитинство
Раннє дитинство Оноре минуло поза батьківською домівкою. Спочатку він жив у годівниці, простої туринської селянки.. У чотири роки його віддали до пансіону Леге. Одинадцять років дитинства й отроцтва провів він у пансіонах та інтернатах. Найпохмурішими були для нього сім років перебування у Вандському колежі, закритому навчальному закладі, під керівництвом монахів-ораторіанців, де вихованці змушені були підкорятися суворому монастирському режиму. Бальзак мав мало друзів і вважався похмурим і несумлінним учнем. У ці роки болісної дитячої самотності Бальзак залучився до світу книжок. Він читав усе, що було в бібліотеці колежу, намагався сам писати, але це викликало лише сміху товаришів. Перебування в колежі скінчилося серйозним нервовим захворюванням, і батьки ненадовго забирають його додому.
Дитинство
Коли хлопцеві виповнилося п'ятнадцять років, його батька переводять по службі до Парижа. Батько майбутнього письменника хотів бачити свого сина поважним нотаріусом або відомим адвокатом. Він наполіг, щоб Оноре вступив у Школу права (1816). Одночасно юнак працює писарем у конторі адвоката Пльионеде Мервіля, котрий пізніше з'явиться на сторінках "Людської комедії" під ім'ям Дервіля. Роки, що їх Оноре провів у конторі, а потім у нотаріуса Пассе, помітно розширили його світогляд. Тут Бальзак осягнув ті приховані пружини, знанням яких згодом він так вражатиме своїх читачів. У цей час таємно від батьків юнак відвідує лекції з літератури у Сорбоні
Навчання
У 1819 році він склав випускні іспити й успішно закінчив Школу права. Тепер перед ним відкрилася кар'єра нотаріуса, адвоката. Професія адвоката його не приваблювала. Він мріяв про письменницьку діяльність. несподівано для батьків Бальзак заявляє про своє тверде рішення стати літератором. Ні батькові погрози і прокляття, ні материні благання і сльози не змогли зламати волі двадцятирічного юнака. Тоді на сімейній раді вирішили дати синові два роки випробувального строку, упродовж якого він мав виявити свій талант. Юнак успадкував світогляд свого батька, його здоров'я і залізну волю. Він залишився в столиці, і був у захопленні від почуття повної свободи (батько виїхав з родиною в провінцію), попри те, що родина позбавила його підтримки. Як свідчать його листи до сестри Лаури, це не заважало йому бути сповненим енергії і честолюбних задумів. У своїй убогій кімнатці він мріяв про славу й багатство, про те, що завоює це велике місто Париж.
Життя
Трагедія "Кромвель" - перша літературна спроба Бальзака - була невдалою. Згодом він пише під псевдонімом низку романів, що не мали літературного значення. Іноді Оноре живе у батьків у Вільпаризі. Там він познайомився з Лаурою де Берні. Це була немолода, сорокарічна жінка, мати шістьох дітей, дуже нещаслива у своєму сімейному житті. Це стало першим коханням Бальзака. Лаура відіграла велику роль у його житті, зі співчуттям поставилася до мрій і планів молодого письменника, підбадьорювала, підтримувала в тяжкі хвилини до самої своєї смерті (померла в 1836 році). У той же час у ньому прокидається прожектер і підприємець. Бальзак перший впроваджує однотомні видання класиків і випускає (1825-1826) зі своїми примітками Мольєра і Лафонтена. Але видання його не мали успіху. Ще сумніше закінчилася поїздка Бальзака в Сардинію, де він мріяв відкрити срібло, залишене там давніми римлянами в розроблюваних ними копальнях. У результаті всіх цих підприємств Бальзак опинився в боргах, що спонукало його до завзятої літературної роботи. Він пише повісті, брошури з різних питань, співпрацює в журналах "Карикатура" і "Силует".
Життя
Популярність Бальзака починається появою 1829 року роману "Останній Шуань, або Бретань у 1800 році". Він сподобався читачам, хоча критика зустріла його стримано. З цього моменту Бальзак майже не сходить зі шляху, на який він став. Один за одним з'являються його романи, в яких він всебічно змальовує французьке життя, виводить нескінченну низку найрізноманітніших типів. Він працював, як письменник-ремісник по 15-18 годин на добу. Він не чекає натхнення, сідає за стіл після півночі майже не залишає пера до шести годин наступного вечора, перериваючи роботу тільки для ванни, сніданку, а особливо для кави, якою підтримує в собі енергію і яку сам ретельно готує і вживає у величезній кількості.
Творчість
З 1821 Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і створив низку модних тоді «готичних романів», спочатку в співавторстві, а потім самостійно. В них можна побачити набір прийомів і тем, властивих такому типу літератури: руїни замків, таємниці, кістяки та небесно чисте кохання. Ці твори теж не принесли Бальзакові бажаних грошей, але відіграли позитивну роль у становленні письменника: саме на них він вигострював свою майстерність, щоб в 1829, коли з'явився роман «Останній шуан», увійти до французької літератури одним з її найоригінальніших авторів
Творчість
Двадцяті роки багато в чому ускладнили життя Бальзака. Боротьба з кредиторами — одна з найпопулярніших тем анекдотів, пов'язаних з його ім'ям. Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи роман за романом, працюючи по 16 годин на добу та одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім того, він був світською людиною, завойовував серця жінок, мав славу трохи кумедного «денді». Встигнути скрізь він міг тільки завдяки життєлюбності і працьовитості, які, мов потік, нуртували і виливались на сторінки його книжок.Згодом письменник використовує «фізіологічний нарис» для створення своїх новел. Саме так виник його всесвітньо відомий твір «Гобсек», що був спочатку «фізіологічним нарисом» про лихваря
Творчість
Від початку 30-х років Бальзак пише великі прозові твори — романи і повісті («Шагренева шкіра», «Полковник Шабер», «Євгенія Гранде», «Історія величі і падіння Цезаря Білото» та ін.). Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність писати твори циклами, внаслідок чого виник задум об'єднати всі романи в епопею.У 1840 з'явилась і назва -„Людська комедія“, а у 1842 — «Передмова». До епопеї увійшло майже все створене Бальзаком у 30-х роках та написане після 1842: романи «Втрачені ілюзії», «Кузина Бетта», «Кузен Понс», «Розкоші і злидні куртизанок» та ін. Останній роман Бальзака «Селяни» залишився незавершеним.
Смерть
Помер Оноре де Бальзак 18 серпня 1850 року у Парижі.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/obrazfausta-u-literaturi.html
|
ОБРАЗФАУСТА У ЛІТЕРАТУРІ
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/617cdd81ff45e0284468b4ca2a999a8b.pptx
|
files/617cdd81ff45e0284468b4ca2a999a8b.pptx
|
Образ Фауста у літературі
Фауст - особа iсторична, про що свiдчать численні спогади його сучасників. Вiн жив на межi 15 i 16 столiть, мав iм`я Йоган-Георгiю згiдно з католицьким i лютеранським звичаєм, прізвище Фауст. Вчені по рiзному пояснюють походження його прізвища. Одні стверджують, що воно походить вiд нiмецького Faust, що в перекладi означає кулак. iншi вбачають в ньому псевдонiм, утворений вiд латинського Faustus - щасливий. Цей псевдонiм пiдкреслював успiшний характер дiяльностi вченого, мага, астролога, віщуна. Сам Фауст називав себе i лiкарем i хiромантом. Отже, точки зору лютеранської церкви вiн прагнув недозволених знань, а значить заслуговував засудження, був грiшником, бо з точки зору людини того часу цi знання можна здобути тiльки в союзi з дияволом. Письмові джерела повiдомляють також, що Фауст був професором, читав лекції в рiзних унiверситетах, мав учнів - послідовників. Ще за життя вченого про нього ходили рiзнi розповiдi про його вчинки, в яких вбачали щось незвичайне, фантастичне.
Загинув Фауст внаслідок несподіваної катастрофи, яка вразила сучасникiв. Передбачають, що це був вибух у лабораторії вченого. Iсторичний Фауст помер близько 1540 року. Ця остання подiя в життi вченого надала подальшого iмпульсу розвитку легенди. Фауст стає популярним улюбленим героєм народної легенди. Його образ в легендi несе на собi вiдбиток часу. Вiн людина, яка заради знання готова знатися i з нечистою силою, i тому вкiнцi легенди диявол забирає Фауста до пекла. Водночас вiн типовий представник епохи Вiдродження, смiливий i безстрашний шукач таємних знань i заборонених шляхiв отримання цих знань.
Головна суть фаустiвського сюжету - жага безмежного знання, допитливiсть, свобода духу - приваблювала багатьох письменникiв наступних епохи зумовила світову популярнiсть образу Фауста.
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/persha-svitova-viyna-bitva-pid-verdenom.html
|
"Перша Світова Війна. Битва під Верденом"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/57/73ad4f9e52c50ef2e96513dc258b8f31.pptx
|
files/73ad4f9e52c50ef2e96513dc258b8f31.pptx
|
Презентація з всесвітньої історії на тему:
Перша Світова Війна. Битва під Верденом
Перша світова війна
На початку 1916 р. головні сили німецької армії були зосереджені на Західному фронті. У лютому почався їх наступ поблизу Вердена, що прикривав шлях на Париж. Німецьке командування сподівалося прорвати оборону союзників швидкою і масованою атакою, зруйнувавши всі укріплення французів могутньою артилерією.
Ве́рденська би́тва — битва під Верденом, яка тривала з 21 лютого по 18 грудня 1916 року. Найбільша військова операція Першої світової війни. Ця битва увійшла в історію як «верденська м'ясорубка».
РОЗВИТОК ПОДІЙ
У бій проти англо-французьких військ Німеччина кинула 12 дивізій. Верденська фортеця мала потужну оборону: 4 оборонних позицій (частина бетонних), які були обладнані окопами, траншеями, ходами сполучення з дротяними загородженнями; оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами.
Бойові дії
21 лютого — червень 1916 р. Німцям вдалося подолати 4 оборонних лінії англо-французьких військ, але просунутися вглиб лише на 7 км. Прорвати фронт їм не вдалося. В ході битви масово використовувалася артилерія, авіація, кавалерія, піхота.
Під Верденом німці використали: 1200 гармат, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів. У ході битви загинуло 120 дивізій (69 французьких і 50 німецьких)-приблизно 1 млн. людей
Підсумки і значення
Ніяких тактичних і стратегічних результатів бій не приніс - до грудня 1916 року лінія фронту зрушилася до рубежів, які займали обома арміями до 25 лютого 1916 року. Під Верденом вперше отримали широке застосування легкі кулемети, рушничні гранатомети, вогнемети і хімічні снаряди. Значно зросли артилерійські щільності, велася енергійна боротьба за панування в повітрі, застосовувалися штурмові дії авіації. Піхота в наступі будувала глибокі бойові порядки і створювала штурмові групи. Вперше за допомогою автомобільного транспорту проводилися оперативні перегрупування військ. Під Верденом зазнав аварії німецький стратегічний план кампанії 1916 - одним сильним і нетривалим ударом вивести з війни Францію. Верденська операція, а також Битва при Соммі ознаменували собою початок виснаження військового потенціалу Німецької імперії і посилення Антанти.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/ernst-teodor-amadey-gofman1.html
|
.
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/6d3502bc82b834cd1c53e245f6aac9b2.pptx
|
files/6d3502bc82b834cd1c53e245f6aac9b2.pptx
|
Мистецтво народів східної Африки і Судану
Підготувала
Васильченко Ірина
Мистецтво Африки охоплює різні регіональні області, налічує кілька історичних епох, проте становить собою єдину художню систему. Самобутнє мистецтво народів Африки розвивалося переважно в західному Судані, на Гвінейському узбережжі та в Конго. Саме тут досягла найвищого розквіту художня творчість народів цього континенту: скульптура, живопис та архітектура.
На мистецтві народів Східної Африки й півночі Судану був поширений іслам. Тут майже відсутня скульптура, був живопис, що значною мірою пояснюється впливом мусульманства і його заборони зображення людської фігури.
У Судані вже в першому тисячолітті нашої ери існували великі полурабовласні, напівфеодальні держави: Канемо - на берегах озера Чад, Сон-даі - в долині річки Нігер, Гана і Малі - у верхній течії Нігера. Царі та і знати цих держав вели торгівлю золотом, рабами і слоновою кісткою з країнами Північної Африки - Магрібом і Єгиптом, Прагнучи зміцнити свою владу, вони приймали іслам, долучалися до арабської культури, вводили при дворі мусульманські звичаї.
Те ж ми бачимо і в Східній Африці, яка була здавна пов'язана морською торгівлею з Аравією, Індією та іншими країнами Сходу. Багато століть тому на узбережжі Індійського океану в Африці склалася особлива, місцева, банду-індо-арабська культура. Щоправда,вплив її обмежувалося переважно вузькою смугою узбережжя і вона не проникала в глиб материка. Культура ця пов'язана з Іраном, Індією і середньовічним арабським світом.
Однак як до північній частині Судану, так і на східному узбережжя художня творчість місцевого африканського населення знайшло і своє самобутнє вираз - переважно в народній архітектурі та оздобленні будинків ліпним геометричним і рослинним орнаментом, який зустрічається також у різьбленні по дереву. Отже, власне африканське образотворче мистецтво, переважно скульптура, - є мистецтво Західної і Центральної Африки.
Скульптура та Різьблення
У ранньому залізному віці представники народів Африки і Судану, створювали вражаючі теракотові скульптури, які часто зображали абстрактні фігури давніх людей та тварин, як надгробники або магічні амулети.
І хоча про їх культуру практично нічого не відомо, у ході розкопок, археологами було знайдено багато глиняних статуеток, створених приблизно 2 тис. років тому. Стилізовані голови, прикрашені хитромудрими коштовностями ледь пережили довгі роки руйнівного впливу води, і зараз дозволяють нам побачити життя цієї ранньої цивілізації.
Навіть сьогодні, скульптура - дуже розповсюджена форма мистецтва у Африці. Історично, її виконували з дерева та інших органічних матеріалів, зібраних митцями.
Західні африканці, однак, пізніше сприяли припливу бронзового лиття до цього регіону, так як воно використовувалося для прикрашання палаців правителей та багато іншого.
Мистецтво Судану
Мистецтво в Судані, головним чином, племінне за своєю природою. Найпопулярнішими формами мистецтва в Судані є виготовлення масок, різьблення абстрактних візерунків по дереву, виготовлення племінних головних уборів з дерева, ткацтво, вишивання малюнків, що мають історичний сенс, на тканині, і виготовлення барабанів.
Композитна культура Судану об'єднує близько 600 окремих культур, різних для кожної національності і для кожного племені. У країні використовується близько 142 різних мов, і понад 400 діалектів. Однак багато з них вже не вживаються, багато в чому, через війни, що відбулися в 1980-х і 1990-х роках.
Багато музичні традиції Судану були забуті, можливо навіть втрачені, через постійні громадянських воєн, що ведуться в країні. Однак, незважаючи на все це, деякі традиції продовжують існувати, і їх можна почути в народній музиці племен нуба. Традиційна суданська музика заснована на ударних інструментах, зокрема, важливою частиною музики в Судані є барабани. З плином часу європейські музичні особливості також внесли свій внесок у музику Судану. В результаті, сьогодні під час виконанні музики в Судані використовуються такі інструменти, як шотландська волинка, а також гітара.
Шотландська волинка
Дякую за увагу
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/totalitarni-rezhimi-hh-stolittya.html
|
Тоталітарні режими ХХ століття
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/59d3f42fbeb107ed351a2cc8bc3eb6ad.ppt
|
files/59d3f42fbeb107ed351a2cc8bc3eb6ad.ppt
|
SOS !!!
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/obrazfausta-u-literaturi-i-muzici.html
|
ОБРАЗФАУСТА У ЛІТЕРАТУРІ І МУЗИЦІ.
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/bb691e3c10e41076941ec30f2e64d126.pptx
|
files/bb691e3c10e41076941ec30f2e64d126.pptx
|
Презентація на тему : Образ Фауста у літературі і музиці.
Фауст - особа iсторична, про що свiдчать численні спогади його сучасників. Вiн жив на межi 15 i 16 столiть, мав iм`я Йоган-Георгiю згiдно з католицьким i лютеранським звичаєм, прізвище Фауст. Вчені по рiзному пояснюють походження його прізвища. Одні стверджують, що воно походить вiд нiмецького Faust, що в перекладi означає кулак. iншi вбачають в ньому псевдонiм, утворений вiд латинського Faustus - щасливий. Цей псевдонiм пiдкреслював успiшний характер дiяльностi вченого, мага, астролога, віщуна. Сам Фауст називав себе i лiкарем i хiромантом. Отже, точки зору лютеранської церкви вiн прагнув недозволених знань, а значить заслуговував засудження, був грiшником, бо з точки зору людини того часу цi знання можна здобути тiльки в союзi з дияволом. Письмові джерела повiдомляють також, що Фауст був професором, читав лекції в рiзних унiверситетах, мав учнів - послідовників. Ще за життя вченого про нього ходили рiзнi розповiдi про його вчинки, в яких вбачали щось незвичайне, фантастичне.
Загинув Фауст внаслідок несподіваної катастрофи, яка вразила сучасникiв. Передбачають, що це був вибух у лабораторії вченого. Iсторичний Фауст помер близько 1540 року. Ця остання подiя в життi вченого надала подальшого iмпульсу розвитку легенди. Фауст стає популярним улюбленим героєм народної легенди. Його образ в легендi несе на собi вiдбиток часу. Вiн людина, яка заради знання готова знатися i з нечистою силою, i тому вкiнцi легенди диявол забирає Фауста до пекла. Водночас вiн типовий представник епохи Вiдродження, смiливий i безстрашний шукач таємних знань i заборонених шляхiв отримання цих знань.
Головна суть фаустiвського сюжету - жага безмежного знання, допитливiсть, свобода духу - приваблювала багатьох письменникiв наступних епохи зумовила світову популярнiсть образу Фауста.
Гете з його тонким сприйманням старовини, вiдчув красу та значимiсть цього сюжету ще в юностi. Письменник вiддав основнiй книзi 62 роки свого життя. Безперечно, Гете знав не тiльки легенду про Фауста, а й лiтературнi обробки. Використав вiн також i легенду про Симона-мага. Гете знайшов простий спосiб, як поєднати цi два сюжети: Мефiстофель омолоджує вченого i перетворює його на юнака. Такий задум, за словами нiмецького письменника Томаса Манна, міг народитися тiльки "з юнацького ритму кровi" поета. Гетевський Фауст мало чим схожий зi своїми праобразами. Він надiлений рисами людини не Середньовiччя, а епохи Вiдродження. Мабуть, тому вся культура нової доби була визначена Шпенглером,як "фаустiвська".
Основний мотив у вiршi Пушкiна - нудьга, вiдчай.
Фауст не знаходить собi мiсця тому, що всi його бажання давно збулися. Вiн не хоче бiльше нiчого, Фауст не знає жодного бажання, виконання якого могло б його захопити i примусити забути нудьгу життя. Вiн нудьгує, бо завжди у владi роздумiв.
Фауст
Что там белеет? Говори.
Мефистофель
Корабль испанский трехмачтовый,
Пристать в Голландию готовый:
На нем мерзавцев сотни три,
Две обезьяны, бочки злата,
Да груз богатый шоколата,
Да модная болезнь: она
Недавно вам подарена.
Фауст
Все утопить.
Мефистофель
Сейчас.
Пушкiнський Фауст страждає хворобою "світової скорботи". Автор не знаходить по вiдношенню до свого героя спiвчуття, скорiше засуджує його i трохи знущається над ним. Це можна помiтити в останнiх реплiках Фауста i Мефiстофеля:
Пушкiн не протиставляє гетевському тлумаченню Фауста свого тлумачення. Вiн доповнює Гете, описує ще один трагiчний етап на шляху Фауста. Звiдси i назва вiрша: "Сцена iз Фауста". Пушкiнський Фауст - це людина, яка пiзнала всi муки розчарування i весь жах спустошення.
Для Гете i для Пушкiна Фауст був iх сучасником. Муки героя для Гете i Пушкiна були проблемами iх часу. Але якщо основним для всієї епохи Гете було прагнення до оновлення свiту, то основним для Пушкiна був вiдчай, зневiра.
Оптимiстична кiнцiвка трагедії "Фауст" зумовлена просвiтницькою вiрою в розум i моральнi якостi людини, особистостi, яка свiдомо вiдмовилась вiд традицiй i постiйно шукає нове, прагне досконалостi.
Пушкiнський Фауст - син i жертва свого часу, коли людина почала сумнiватися в можливостi перетворення свiту на розумних началах, а розчарування i невдоволення собою породжували свiтову тугу i печаль.
Фауст - вiчний образ, не випадково став надбанням світової культури, бо в кожний iсторичний перiод втiлював характернi риси того часу, в якому жив i творив його автор: середньовiчний народ Європи, просвiтник Й.В.Гете, романтик i реалiст О.С.Пушкiн.
Образ Фауста у музиці
Л.Бетховен. «Песня о блохе»
Ф.Шуберт. «Гретхен за прялкой»
Ф.Мендельсон. «Первая Вальпургиева ночь»
Р.Шуман. «Сцены из Фауста»
Р.Вагнер. Увертюра «Фауст»
Ш.Гуно. Опера «Фауст»
Г.Берлиоз. «Фантастическая симфония»
Г.Берлиоз. «Осуждение Фауста»
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/kitay0.html
|
Китай
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/828add58a9dc33e177ed48592f0b4521.ppt
|
files/828add58a9dc33e177ed48592f0b4521.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/totalitarizm-otricatelnie-cherti.html
|
"Тоталитаризм. Отрицательные черты"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/41/37f04033ff37f95a9a46ecee9d736d71.ppt
|
files/37f04033ff37f95a9a46ecee9d736d71.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/mifologii-narodiv-svitu1.html
|
Міфології народів світу
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/e8dfb1176b277b1c44c43c30c5f119c8.ppt
|
files/e8dfb1176b277b1c44c43c30c5f119c8.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/patrik-zyuskind-parfumer.html
|
"Патрік Зюскінд. Парфумер"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/2cad194d7d7c4f45ce3e3d585dea425f.pptx
|
files/2cad194d7d7c4f45ce3e3d585dea425f.pptx
|
Патрік Зюскінд
«Парфумер. Історія одного вбивці".
Презентацію виконали студентки 811 групи: Рудніцька Д.А., Любка А.А.
“Злетіти – з цим
проблем не було.
Проте як можна було
спуститися додолу?”
П. Зюскінд
Сторінки біографії
Патрік Зюскінд – німецький письменник і драматург, один із найталановитіших представників літератури постмодернізму. В інакомовних сюжетах його творів, що іронічно переосмислюють штампи “масової” літератури та комплекс модерністських ідей, вирізняються головні проблеми сучасного духовного життя особистості й суспільства. Він являється автором роману “Парфумер. Історія одного вбивці”.
“Парфумер”
П. Зюскінда
“Малюк Цахес
на прізвисько Циннобер”
Е.Т.А. Гофмана
(історія піднесення та
падіння аморального
виродка, який чарівним
чином привласнював
собі чужі заслуги й чесноти)
“Фауст” Й.В. Гете
( доля людини, яка
присвятила себе пошуку
досконалості й заради
цієї мети продала душу
дияволу)
“Маріо і чарівник” Т. Манна
(розповідь про тріумф і безславний
кінець штукаря, який завдяки своєму
таємничому обдарованню й майстерному
володінню мистецтвом гіпнозу маніпулював
натовпом, збуджуючи в людях найнижчі
інстинкти)
“Гра з чужим твором”
Роман “Парфумер. Історія одного вбивці” вважається класичним взірцем постмодерністської прози. Літературні критики відверто висловлювали захоплення, викликане цим твором - ”блискучим, образним, відчутним на дотик і привабливо іронічним”. Вони вбачали у “Парфумері” “щасливий випадок німецької літератури і твердили, що він дарує “читацьке потрясіння, яке рідко випадає пережити”.
Осмислення феноменів художника
(змальованого в образі Гренуя),
мистецтва
(що постає цариною ароматів)
та творчості
(яка є інакомовним значенням
парфумного ремісництва).
Тема роману:
Сюжет роману
Дія відбувається у Франції XVIIIст. Сюжет роман становить опис напівкримінального, напівфантастичного життя парфумера Жан-Батіста Гренуя. Він побудований як хронологічно викладена історія становлення, розквіту й падіння генія-монстра.
Із поняттям мистецтва ми звикли пов'язувати висоту думки, почуття, людського інтелекту. А ось П. Зюскінд змалював в образі свого героя Гренуя моральну потвору, але він мав феноменальну обдарованість: помічати і відчувати кожен запах і аромат.
Риси характеру героя
Він зовсім не зважав на людей, на Бога: “Про Бога він і
гадки не мав. Він не каявся і не чекав небесного провидіння”.
Він не мав ні совісті, ні жалю, не знав співчуття до живого.
Проте йому вдавалося створювати такі парфуми, рівних яким
не було. Він створив навіть пахощі, які змушували людей
полюбити його до нестями. “Він хотів стати всемогутнім богом Запаху... у справжньому світі і над реальними людьми”. Він мислив себе довершеним митцем, здатним керувати людьми. Задля цього йому нічого не жаль...
1.Народження. Страта матері. Відмова годувальниці від малюка. Прагнення панотця Тер" є позбавитися підозрілої дитини.
2.Пансіон мадам Гайяр.
3.У майстерні чинбаря Грімаля.
4.Роки навчання у Бальдіні.
5.Сім років, проведених на вершині гори.
6. Повернення до людства. Роль “живого експоната” в псевдонаукових дослідах маркіза де ла Тайад-Еспінассу.
7. Життя у Грасі.
8. Страта й загибель.
Перший досвід відчуження; виявлення вродженої маргінальності, дивної несхожості зі звичайними людьми.
Перші зіткнення зі світом (вороже ставлення дітей до Гренуя); перші відкриття світу й мови, що відбуваються через єдиний канал сприйняття героя – його надзвичайний нюх.
Продовження боротьби за фізичне виживання; перше відкриття чудового аромату й перше вбивство дівчини.
Здобуття знань, опанування технологіями парфумного ремісництва, перші спроби самостійної творчості.
Відкриття “внутрішньої імперії”; мрії про боротьбу з огидними запахами світу та про створення досконалого аромату, за допомогою якого можна було б перетворити дійсність на царство гармонії й краси.
Загострення взаємонерозуміння зі світом; перші спроби створення та апробації людського запаху.
Подальше удосконалення майстерності, реалізація плану створення “божественного аромату” шляхом вбивства найвродливіших дівчат.
Тріумф і поразка Гренуя.
Етапи життя Гренуя
Духовний і творчий досвід,
який він здобуває
Образна система роману виростає на грунті метафори запаху, прихованим значенням якої є духовне життя. Сморід навколишнього світу є символом катастрофічного духовного стану суспільства.
Часом сюжет вражає, так легко даються Гренуєві смерті молоденьких дівчаток, які є матеріалом для його так званого “мистецтва”. Здається, в цьому і полягав задум автора – показати, якими насправді бувають засоби створення найвищого мистецтва.
“…він повинен стати творцем запахів. І не абияким. А найвизначішим парфумером усіх часів”.
“…справжня бальна ніч з гігантським фейєрверком найблискучіших запахів”.
“…його геній і єдине його шанолюбство були обмежені…нетривким царством запахів”.
“…він вимовляв …тільки назви конкретних речей, рослин, тварин і людей, та й то лише тоді, коли його раптом вражав їхній запах”.
“Між тим, що вважали добрим запахом чи поганим, він різниці не відчував”.
“…цей аромат має стати ключем до цілої низки інших ароматів”.
“…взагалі у внутрішньому всесвіті Гренуя не було ніяких речей, а були тільки аромати речей”.
“…і невдовзі не лишилося жодного закутка, куди б він не кинув зерно аромату”.
“Та все ж був єдиний у своїй постійній мінливості, універсальний аромат на славу Його, Великого, Єдиного, Прекрасного Гренуя…”.
“Аромат”, ”Запахи”, “Парфумер”
Сутність поразки Гренуя
Здавалося б, створивши досконалий аромат і з його допомогою здобувши містичну владу над натовпом, Гренуй досягнув своєї мети. Але...
По-перше, за самою історією Гренуєвих злочинів постає стара проблема гуманістичної культури;
По-друге, винайдений парфумером досконалий аромат не лише облагороджує людей, а, навпаки, украй їх розбещує.
По-третє, Гренуй так і не спромігся привласнити створений ним запах, а відтак – не спромігся стати природним, а не штучним “джерелом досконалості”, не спромігся стати справжнім Великим Імператором.
Дякуємо
за
увагу!
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/obraz-fausta.html
|
образ Фауста
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/5deda4c9b0aef46d99e3cdaceca15791.pptx
|
files/5deda4c9b0aef46d99e3cdaceca15791.pptx
|
Презентація на тему : Образ Фауста у літературі і музиці.
Фауст - особа iсторична, про що свiдчать численні спогади його сучасників. Вiн жив на межi 15 i 16 столiть, мав iм`я Йоган-Георгiю згiдно з католицьким i лютеранським звичаєм, прізвище Фауст. Вчені по рiзному пояснюють походження його прізвища. Одні стверджують, що воно походить вiд нiмецького Faust, що в перекладi означає кулак. iншi вбачають в ньому псевдонiм, утворений вiд латинського Faustus - щасливий. Цей псевдонiм пiдкреслював успiшний характер дiяльностi вченого, мага, астролога, віщуна. Сам Фауст називав себе i лiкарем i хiромантом. Отже, точки зору лютеранської церкви вiн прагнув недозволених знань, а значить заслуговував засудження, був грiшником, бо з точки зору людини того часу цi знання можна здобути тiльки в союзi з дияволом. Письмові джерела повiдомляють також, що Фауст був професором, читав лекції в рiзних унiверситетах, мав учнів - послідовників. Ще за життя вченого про нього ходили рiзнi розповiдi про його вчинки, в яких вбачали щось незвичайне, фантастичне.
Загинув Фауст внаслідок несподіваної катастрофи, яка вразила сучасникiв. Передбачають, що це був вибух у лабораторії вченого. Iсторичний Фауст помер близько 1540 року. Ця остання подiя в життi вченого надала подальшого iмпульсу розвитку легенди. Фауст стає популярним улюбленим героєм народної легенди. Його образ в легендi несе на собi вiдбиток часу. Вiн людина, яка заради знання готова знатися i з нечистою силою, i тому вкiнцi легенди диявол забирає Фауста до пекла. Водночас вiн типовий представник епохи Вiдродження, смiливий i безстрашний шукач таємних знань i заборонених шляхiв отримання цих знань.
Головна суть фаустiвського сюжету - жага безмежного знання, допитливiсть, свобода духу - приваблювала багатьох письменникiв наступних епохи зумовила світову популярнiсть образу Фауста.
Гете з його тонким сприйманням старовини, вiдчув красу та значимiсть цього сюжету ще в юностi. Письменник вiддав основнiй книзi 62 роки свого життя. Безперечно, Гете знав не тiльки легенду про Фауста, а й лiтературнi обробки. Використав вiн також i легенду про Симона-мага. Гете знайшов простий спосiб, як поєднати цi два сюжети: Мефiстофель омолоджує вченого i перетворює його на юнака. Такий задум, за словами нiмецького письменника Томаса Манна, міг народитися тiльки "з юнацького ритму кровi" поета. Гетевський Фауст мало чим схожий зi своїми праобразами. Він надiлений рисами людини не Середньовiччя, а епохи Вiдродження. Мабуть, тому вся культура нової доби була визначена Шпенглером,як "фаустiвська".
Основний мотив у вiршi Пушкiна - нудьга, вiдчай.
Фауст не знаходить собi мiсця тому, що всi його бажання давно збулися. Вiн не хоче бiльше нiчого, Фауст не знає жодного бажання, виконання якого могло б його захопити i примусити забути нудьгу життя. Вiн нудьгує, бо завжди у владi роздумiв.
Фауст
Что там белеет? Говори.
Мефистофель
Корабль испанский трехмачтовый,
Пристать в Голландию готовый:
На нем мерзавцев сотни три,
Две обезьяны, бочки злата,
Да груз богатый шоколата,
Да модная болезнь: она
Недавно вам подарена.
Фауст
Все утопить.
Мефистофель
Сейчас.
Пушкiнський Фауст страждає хворобою "світової скорботи". Автор не знаходить по вiдношенню до свого героя спiвчуття, скорiше засуджує його i трохи знущається над ним. Це можна помiтити в останнiх реплiках Фауста i Мефiстофеля:
Пушкiн не протиставляє гетевському тлумаченню Фауста свого тлумачення. Вiн доповнює Гете, описує ще один трагiчний етап на шляху Фауста. Звiдси i назва вiрша: "Сцена iз Фауста". Пушкiнський Фауст - це людина, яка пiзнала всi муки розчарування i весь жах спустошення.
Для Гете i для Пушкiна Фауст був iх сучасником. Муки героя для Гете i Пушкiна були проблемами iх часу. Але якщо основним для всієї епохи Гете було прагнення до оновлення свiту, то основним для Пушкiна був вiдчай, зневiра.
Оптимiстична кiнцiвка трагедії "Фауст" зумовлена просвiтницькою вiрою в розум i моральнi якостi людини, особистостi, яка свiдомо вiдмовилась вiд традицiй i постiйно шукає нове, прагне досконалостi.
Пушкiнський Фауст - син i жертва свого часу, коли людина почала сумнiватися в можливостi перетворення свiту на розумних началах, а розчарування i невдоволення собою породжували свiтову тугу i печаль.
Фауст - вiчний образ, не випадково став надбанням світової культури, бо в кожний iсторичний перiод втiлював характернi риси того часу, в якому жив i творив його автор: середньовiчний народ Європи, просвiтник Й.В.Гете, романтик i реалiст О.С.Пушкiн.
Образ Фауста у музиці
Л.Бетховен. «Песня о блохе»
Ф.Шуберт. «Гретхен за прялкой»
Ф.Мендельсон. «Первая Вальпургиева ночь»
Р.Шуман. «Сцены из Фауста»
Р.Вагнер. Увертюра «Фауст»
Ш.Гуно. Опера «Фауст»
Г.Берлиоз. «Фантастическая симфония»
Г.Берлиоз. «Осуждение Фауста»
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhovanni-bokkachcho.html
|
Джованні Боккаччо
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/34515eb4d3c8ae0d2639a6288f94b004.pptx
|
files/34515eb4d3c8ae0d2639a6288f94b004.pptx
|
Джованні Боккаччо
(1313 – 1375)
Джованні Боккаччо народився у червні чи липні 1313 року. Його народження оповите таємницею, адже ніхто достеменно не знає, де народився Боккаччо.
Флорентійський історик Філіппо Вілані стверджував, нібито Джованні побачив світ у Парижі, а його матір’ю була шляхетна француженка. З інших джерел відомо, що Боккаччо народився у Флоренції або поблизу в невеличкому містечку Чертальдо (до його імені часто додавали прізвисько де Чертальдо).
Батько письменника походив із селян, був купцем і лихварем, тому він сподівався, що син продовжить його справу.
Дитинство Джованні минало у Флоренції, там він почав відвідувати школу, там змалку в нього виявились поетичні нахили. Батько віддав його вивчати торговельну справу, але торгівля викликала в хлопця відразу. Тому після кількох змарнованих років батько вирішив з невдалого купця зробити юриста, і майбутній письменник почав вивчати канонічне право, до якого ставився не з більшою прихильністю, ніж до торгівлі. Юриста з нього не вийшло.
Канонічне право Боккаччо вивчав у Неаполі.
Перебування в Неаполі лишило значний слід у житті й діяльності Боккаччо. Тут він глибше познайомився з творами античних, точніше кажучи, давньоримських письменників.
Тут він по-справжньому розпочав і власну літературну працю, встановив зв'язки з ученими, зосередженими в Неаполі, доступився й до королівського двору, навіть разом з королем опрацював карту Італії, ледве чи не першу в історії італійської картографії.
У Неаполі він знайомиться з королем Робертом Анжуйським, який відкрив перед ним двері у світ літератури.
За роки перебування в Неаполі (1330-1340) майбутній автор «Декамерона» дістає добру освіту, опановує грецьку і латинську мови,починає писати вірші і одночасно вчені трактати (латинською мовою).
Проте батько збіднів, тому юнакові у 1340 році довелося повертатися до Флоренції та самому дбати про себе. Він пішов на державну службу — став одним із дипломатів Флорентійської республіки.
Ф’ямметта
У Неаполі Джованні Боккаччо пережив палке і щире кохання до Марії Аквіно. Уперше побачив її в церкві Сан-Лоренцо великодньої суботи 1336 року.
Через руде волосся Джованні назвав її Ф’ямметтою (Вогником) і прославив у своїй творчості.
Ф’ямметта
Написані в Неаполі сонети і канцони присвячені Марії Аквіно. Образ коханої з’являється у романі “Філоколо”, поемі “Любовне видіння”, романі “Елегія мадонни Ф’ямметти”. І холча Марія дуже швидко знехтувала палко закоханим Боккаччо, вона надовго залишилася його музою.
У Флоренції він створює значні, глибокі поеми про кохання у дусі античних пасторалей, пройняті живим щирим відчуттям. З них найбільш відомі «Ф'єзоланські німфи» — (1343), а також невеликий прозаїчний твір «Ф'ямметта» (1343). Це фактично перший досвід психологічного роману в Європі, що привертає і сьогодні силою та інтенсивністю зображених в ньому відчуттів жінки, що сумує через розлуку зі своїм коханим, який її щойно покинув.
1348 р. у Європу прийшла «чорна смерть» — чума, яку багато хто сприймав як Божу кару й кінець світу. Дві третини Флоренції (у тому числі батька Джованні) «викосила» її безжальна коса. Саме тоді в Боккаччо виник задум «Декамерона», над яким він працював з 1350 по 1353 р.
Цей твір приніс йому світову славу і закріпив у століттях його ім'я.
Після появи «Декамерона» творчість Джованні Боккаччо помітно занепала. Настав час глибоких розчарувань, усвідомлення суперечностей епохи і неможливостей реалізації задуманого.
Останні роки свого життя Боккаччо присвятив великому Данте. Започаткував курс лекцій про «Божественну комедію», але через хворобу був змушений відмовитися від публічних виступів. Незакінченою залишилася розпочата письменником перша біографія видатного майстра слова «Життя Данте Аліг’єрі».
21 грудня 1375 року Джованні Боккаччо помер у рідному містечку Чертальдо.
Боккаччо і Петрарка
Петрарка був для скромного й щирого Боккаччо учителем, прикладом для наслідування, недосяжним зразком. Він звертається до Петрарки в критичні хвилини, шукаючи підтримки, поради, сподіваючись напучування.
Особиста зустріч їх відбулась досить пізно, 1350 року, після того Боккаччо ще кілька разів навідував свого друга, а листовні стосунки підтримувались між ними безперервно. Таким чином між двома митцями зав’язалися теплі дружні та творчі стосунки.
Боккаччо і Петрарка
Боккаччо побожно перечитував і списував усі твори свого друга, захоплювався ними, навіть спалив значну частину ранніх своїх італійських віршів, вважаючи, що вони нічого не варті в порівнянні з лірикою Петрарки.
Петрарка, свідомий свого значення, егоїстичний і самозакоханий, дозволяє собою захоплюватись, але сам, незважаючи на пишну риторику своїх фраз про дружбу ставиться до нього не без почуття зверхності. Показово, що з «Декамероном» він познайомився досить пізно, за багато років після його написання.
Смерть Петрарки була важким ударом для Боккаччо.
Періоди творчості Боккаччо
I-ий період
Юнацький або неаполітанський
(до 1340 року)
II-ий період
Перший флорентійський
(1340 – 1355)
III-ий період
Другий флорентійський
(1355 – 1375)
Юнацький або неаполітанський період
(до 1340 року)
У цей період Боккаччо вдається до розробки літературних жанрів, у яких оспівує кохання і насолоду життям. Так з’являється роман у п’яти книгах «Філоколо» (обробка відомої в середньовічній літературі історії кохання язичника Флоріо та християнки Б'янчіфйоре) та дві великі поеми «Філострато» і «Тезеїда».
Юнацький або неаполітанський період
(до 1340 року)
Ранні твори Боккаччо - це підготовчий етап, ніби вступ, що провіщає наступний розквіт творчості письменника. Історики літератури в заслугу молодому письменникові ставлять те, що він перший запровадив до «великої літератури» октаву - строфу, яка доти зустрічалася тільки в італійських народних співців.
Перший флорентійський період
(1340 – 1355)
Розпочинається цей період з пасторалі «Амето» (1341); пастуша ідилія, суміш прози з віршами, її тема - сила кохання, що підносить, ушляхетнює навіть грубу, тваринну вдачу.
Наступний твір Боккаччо, поема в октавах «Ф'єзоланські німфи» (1344-1345)(2) - трагічна історія кохання пастуха Афріко до німфи Мензоли. Боккаччо тут досягає найбільшої простоти в розповіді, найбільшої майстерності в володінні віршем. На загальну думку, ця поема - найвище досягнення Боккаччо-поета, єдиний поетичний його твір, до якого часом звертаються й теперішні читачі.
Перший флорентійський період
(1340 – 1355)
Не встановлена дата написання невеликої повісті «Елегія донни Ф'ямметти», частіше званої «Ф'ямметта». Найпевніше, що вона виникла десь близько 1346 чи 1348 року. Це твір, позначений печаттю творчої дозрілості. Майже позбавлена сюжету, ця повість є сповіддю жінки, яку покинув коханець.
«Ф'ямметта» - перший зразок того жанру, якому в майбутньому судився такий блискучий розвиток, - психологічного роману.
Закінчується цей період збіркою новел «Декамерон».
Другий флорентійський період
(1355 – 1375)
Цей період представлено творами латинською мовою: «Про нещасну долю славетних людей» та «Походження поганських богів».
Новела
Новели – невеликі за обсягом прозові твори із напруженим сюжетом і незначною кількістю персонажів. У них зображено одну незвичайну життєву подію. Творам властива несподівана розв’язка, точність художніх деталей, глибокий психологічний аналіз, майстерність творення характерів.
В Італії перша збірка оригінальних новел з’явилася наприкінці XIII століття і мала назву «Новеліно, або сто давніх новел».
Новела
Джованні Боккаччо вважають творцем ренесансної новели, а його «Декамерон» - класичним зразком новелістики доби Відродження.
Своєрідність новел Боккаччо:
побудовані переважно за сюжетними схемами середньовічних латинських оповідань, східних притч, французьких фабліо – невеличких гумористичних оповідань;
в основі багатьох новел – реальні випадки з життя флорентійців, зокрема анекдотичні;
присутні ідилічні описи природи і портретні характеристики персонажів;
відомі сюжети художньо оброблені згідно з новими гуманістичними ідеалами, прапагують філософію людяності, любові та гармонії.
Декамерон
«Декамерон» Джованні Боккаччо – одна з найвизначніших літературних пам’яток доби Відродження, книга, яка відкриває своєю появою історію європейської прози.
Задум написати збірку новел про сучасне письменникові життя виник під час епідемії чуми у Флоренції.
Грецька назва «Декамерон» перекладається як «десятиденник». Хоча серед простолюду книга дістала назву «Принц Галеотто», яка, хоча і походила із середньовічних романів про лицарів Круглого столу, однак у Флоренції мала негативне забарвлення.
Декамерон
Композиція.
Збірка Боккаччо становить єдине ідейне та художнє мозаїчне полотно: кожна новела відображає певний фрагмент життя, а увесь твір – гуманістичне бачення світу та людини.
«Декамерон» складається з десять розділів (днів), кожен з яких уміщує по десять оповідок.
Боккаччо застосовує прийом обрамлення. Усі сто новел обрамлені ліричними «Переднім словом» та «Одавторською післямовою», в яких автор розмірковує про вміння співчувати чужому горю і розповідає про своє кохання.
Декамерон
Композиція.
За словами Боккаччо, книга призначена для закоханих, зокрема жінок.
Десяти новелам кожного розділу передує інтродукція – вступ до літературного твору або вистави, в якій автор переважно описує ідилічні ранкові пейзажі кожного нового дня, розваги товариства.
Декамерон
Оповідачі.
Нове суспільство в книзі Боккаччо представляють семеро дам і троє кавалерів, які вирішують залишити зачумлене місто і виїхати за околиці в чийсь маєток, щоб уберегтися від страшної хвороби і весело провести час. Кожен з них щодня розповідає по одній цікавій історії. Так народжується сто новел «Декамерона».
Юнаків письменник наділяє іменами Панфіл, Філострат і Діоней. Усі юнаки гарні на вроду і добрі, але різні за вдачею. Панфіл – розсудливий, Філострат – меланхолічний, а Діоней – веселий жартівник.
Декамерон
Оповідачі.
Справжні імені жінок Боккаччо нібито приховує з етичних міркувань і наділяє їх вигаданими: Пампінея, Ф’ямметті, Філомена, Емілія, Лауретта, Неїфіла, Еліза. Вдачі жінок також розкриваються у їхніх розповідях, поведінці, але ще менш виразно.
Декамерон
Тематичне розмаїття.
Вісім із десяти днів мають визначені теми, які оповідачі по-різному трактують у своїх розповідях.
Декамерон
Тематичне розмаїття.
Любовна тематика – всеосяжна, універсальна, Боккаччо зображає її в найрізноманітніших варіаціях. Ситуації можуть бути комічними та веселими, агресивними та непристойними; любовні історії можуть закінчуватися щасливо або трагічно;
Тема юності – безпосередньо пов’язана з темою кохання. Письменник розхваляє непідробність почуттів та мотивів, котрі рухають молодими людьми, та висміює розважливість та несправедливість бажань стариків;
Декамерон
Тематичне розмаїття.
3. Жіноча тематика. В творі багато героїнь – жінки. Нерідко вони стають як об’єкт бажань, приховують в собі тайну.
4. Релігійна тематика та зображення духовенства. Боккаччо враховує той факт, що релігія являє собою один з найзначніших елементів сучасного йому суспільства, - але він не надає своєту твору ніякої духовної направленості, ні різкої критики по відношенню до релігійного світу. Автор обмежується лише епізодичними зауваженнями щодо лицемірства та недостойної поведінки представників церкви.
5. Тема глузування та іронії займають значне місце в творі. Автор дає можливість читачу ототожнити себе з персонажами, уявити себе на їх місці.
Декамерон
«Декамерон» Джованні Боккаччо не відразу набув світової слави. Книга ще не була завершеною, а письменникові вже докоряли богохульством, розбещеністю.
Бокаччо не засмучувало несприйняття його книги. Він писав її щиро, за покликом серця. Навряд чи письменник тоді усвідомлював, що створив книгу, яка трактувала одвічні загальнолюдські цінності, ренесансні гуманістичні погялди на природу людини.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/daniel-defo.html
|
Даніель Дефо
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/c5d7e37641f874bb78436876c8fd7ea1.ppsx
|
files/c5d7e37641f874bb78436876c8fd7ea1.ppsx
| null |
https://svitppt.com.ua/ya-i-ukraina/iniciativa-ridne-selo.html
|
ІНІЦІАТИВА «РІДНЕ СЕЛО»
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/24/1e5fe078fdc113dacc32811cd2f22157.ppt
|
files/1e5fe078fdc113dacc32811cd2f22157.ppt
|
1075,0
+
+
+
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/persha-svitova-viyna3.html
|
"Перша Світова війна"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/954252e3c543dbbb8106551338fdeff3.ppt
|
files/954252e3c543dbbb8106551338fdeff3.ppt
|
.
.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/literatura-dobi-barokko.html
|
Література доби барокко
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/dad6beb8358768994e5c34472c478169.pps
|
files/dad6beb8358768994e5c34472c478169.pps
| null |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/martin-borulya.html
|
Мартин Боруля
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/a94ed11f5c6d59d7b53283a3abc403e6.pptx
|
files/a94ed11f5c6d59d7b53283a3abc403e6.pptx
|
Мартин Боруля
Иван Карпенко-Карий
Мартин Боруля — головний персонаж комедіï. Це людина із заможноï верхівки села, не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманності. Однак це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лінію». Коли б його спитали, навіщо йому те дворянство, він, певно, не зміг би належно пояснити своє дивне бажання. Мартин — гарний сім'янин, у домі порядок і достаток; i авторитет, i гроші — все це в нього є. Виявляється, герою треба дворянського титулу, який, на думку Мартина, зробить його паном.
Мартин велить своïм дітям називати себе не татом, а «папінькою», а маму «мамінькою». Він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, від довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче віддати заміж за «образованого чоловіка», сина Степана мріє бачити знатним чиновником. Смішно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім'ï Мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини.
Марисю ледь не від дали заміж за бідного гульвісу, але чиновника, дворянина Націєвського. Степан займався чужою йому справою, їх мало не вигнали з орендованої землі. І сам малограмотний Мартин, і його рідні не розуміють суті вищого класу, і у своєму намаганні формально дорівнятися до них смішні. Кожен має займатися тою справою, до якої він має нахили та здібності.
Висміявши таку поведінку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєï рідноï землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаïв. Головне не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.
Марися й Микола, син іншого багатого шляхтича, Гервасія Гуляницького, кохаючи одне одного, вирішують сказати батькам про весілля. Степан розповідає Миколі, що він працює на службі, як вивчає напам'ять «бумаги», як потім із друзями розважається, п'ючи «трьохпробну» (горілку) й співаючи «крамбамбулі» (романси). Мартин, побачивши Миколу, говорить Степанові, що тепер, коли вони майже дворяни, простий хлопець йому не товариш, у нього інша дорога.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhoys-dzheyms1.html
|
"Джойс Джеймс"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/ee1f03dd6e18f69f4c372bf87fa57df0.pptx
|
files/ee1f03dd6e18f69f4c372bf87fa57df0.pptx
|
Джойс Джеймс
1882-1941
Ірландський англомовний письменник, один із засновників європейського модернізму, зачинатель школи “потоку свідомості”
Народився 1882 року в м. Дубліні, навчався на філологічному факультеті столичного університету, захоплювався мовами, історією. Ірландія в його душі завжди залишалась “святим місцем”, він з болем сприймав залежність Ірландії від англійців. З 1900р. Виходить перша відома публікація Джойса – стаття про Ібсена.
Джеймс Джойс -
Письменник-модерніст. Його творчість – це масштабні експерименти з історією, часом, з лексикою, зі свідомим і підсвідомим.
Світ Джойса – хаос, у якому не існує закономірностей, це світ, де панують зло, жорстокість, горе, суцільні суперечності. Герої Джойса безкінечно самотні, гріховні, нещасні.
Відомі твори:
“Дублінці”(1914), “Джакомо Джойс”(1914) , “ Портрет митця замолоду” (1916), “ Улісс”(1922)
На початку 1941 року Джойс помирає, остаточно змучений хворобами і сліпотою.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzheyms-dzhoys3.html
|
"Джеймс Джойс"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/b5fe8d179eb559a5aad9cf2e47b5e567.pptx
|
files/b5fe8d179eb559a5aad9cf2e47b5e567.pptx
| null |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/adam-mickevich-.html
|
Адам Міцкевич (1798-1855)
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/237cbdeb8a26d1b86e19540a8dbba486.pptx
|
files/237cbdeb8a26d1b86e19540a8dbba486.pptx
|
Адам Міцкевич (1798-1855)
Адам Міцкевич, польский поет-романтик, народився 24 грудня 1798року на хуторі Заоссе, біля Новогрудка, у сім’ї адвоката та збіднілого шляхтича Миколи Міцкевича.
У 1822-1823 роках з допомогою близьких друзів Міцкевич в Вільно видає томик «Поезій».
За організацію та участь у підпільних товариствах у 1824р.
був висланий у віддалені губе-
рнії Польщі, а згодом прибув до
Петербурга, звідки потрапив до
Одеси, працював учителем у
Рішельєвському ліцеї.
За час перебування в Україні Міцкевич написав більшість його сонетів, у тому числі «Кримських», балада «Воєвода», «Дозор».
У 1825р. При переїзді на службу до Москви в Харкові познайомився з відомим письменником Петром Гулаком-Артемовським, за рахунок чого вийшла балада «Пані Твардовська» українською мовою.
Харків
Найяскравішим знайомством була зустріч з видатним російським поетом Олександром Пушкіним.
За поему «Конрад Валленрод» Міцкевича знову починають переслідувати.
Він врятувався виїздом за
кордон у травні 1829року.
Ця подія була фатальною
в його житті: після цього поет
вже ніколи не міг вернутися
в Литву і Польщу. Він жив у
Німеччині, Швейцарії, Італії та
Франції.
У 1832році оселився в Парижі.
Німеччина
Швейцарія
Італія
У 1840-1842рр.читає спочатку курс греко-римської літератури в Лозанні, а потім-курс слов’янських літератур в Колледж де Франс у Парижі.
Там була видана поема»Пан Тадеуш»(1834).
Творчість Адама Міцкевича відома в Україні з 20-30-х років ХІХ століття завдяки перекладам і переспівам таких письменників:
Іван Франко
Леся Українка
Андрій Малишко
Іван Драч
Максим Рильський
Микола Бажан
Поему «Конрад Валленрод», до якої входить балада «Альпухара», Міцкевич присвятив героїчній боротьбі свого народу проти Тевтонського ордену хрестоносців у ХІVст.
На початку VІІ століття на півночі Піренейського півострова почалася РЕКОНКІСТА – відвоювання християнами у маврів рідних земель. Тривала реконкіста майже 800 років і закінчилася в 1492 році захопленням Гренади – останнього оплоту мусульман.
Гранада.
Падіння Гранади.
У 1855р. Міцкевич залишає спокійне життя у Парижі та разом із польським загоном вирушає до Туреччини для участі в російсько-турецькій війні, але у квітні 1855року померла його дружина, а 26листопада того ж року раптово помирає від холери і сам поет в далекому Стамбулі.
Дім-музей Адама Міцкевича у Новогрудку (Білорусія).
Кімнати у його будинку.
Вавельське підземелля у Кракові.
Презентацію розробила
вчитель української мови та літератури,
зарубіжної літератури
Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6
Пріб Тетяна Іванівна
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/gabriel-garsia-markes.html
|
Габріель Гарсіа Маркес
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/b49cf0abaac7e071bcd62b52466549bc.pptx
|
files/b49cf0abaac7e071bcd62b52466549bc.pptx
|
Ґабріель Ґарсія Маркес
Ґабріель Хосе де ла Конкордія Ґарсія Маркес –колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч.
Народився 6 березня 1927 року в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія. Жив у Мексиці та Європі, тепер переважно живе в Мехіко.
У дитинстві виховувався батьками матері. В 1940 році, в 12-річному віці, Ґабрієль почав навчання в єзуїтському коледжі м. Сапакіра, у 1946 році вступив у Національний університет столиці Колумбії - Боготи на юридичний факультет. З 1954 року Маркес працював у газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті і рецензії на фільми.
У 1958 р. він одружується з Мерседес Барча, у них два сина - Родріго та Гонсаліо.
Габріель Гарсія Маркес з сином Гонсаліо і дружиною Мерседес
Поряд із кореспондентською діяльністю Маркес почав писати оповідання і кіносценарії. У 1961 році він опублікував повість «Полковнику ніхто не пише», у 1966 році — роман «Лиха година». Світове визнання йому приніс роман «Сто років самотності» (1967). 2002 року вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії — «Жити, щоб розповісти про це», що стала бестселером в іспаномовному світі.
У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».
Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льоси, Хуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ ст.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhozef-kipling.html
|
Джозеф Кіплінг
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/9171e3f88adb2dc520e9b12fd83f8592.ppsx
|
files/9171e3f88adb2dc520e9b12fd83f8592.ppsx
| null |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/dzhoys-dzheyms.html
|
Джойс Джеймс
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/6f3c34d0fe075131b0582631cd3d5099.pptx
|
files/6f3c34d0fe075131b0582631cd3d5099.pptx
|
Джойс Джеймс
1882-1941
Ірландський англомовний письменник, один із засновників європейського модернізму, зачинатель школи “потоку свідомості”
Народився 1882 року в м. Дубліні, навчався на філологічному факультеті столичного університету, захоплювався мовами, історією. Ірландія в його душі завжди залишалась “святим місцем”, він з болем сприймав залежність Ірландії від англійців. З 1900р. Виходить перша відома публікація Джойса – стаття про Ібсена.
Джеймс Джойс -
Письменник-модерніст. Його творчість – це масштабні експерименти з історією, часом, з лексикою, зі свідомим і підсвідомим.
Світ Джойса – хаос, у якому не існує закономірностей, це світ, де панують зло, жорстокість, горе, суцільні суперечності. Герої Джойса безкінечно самотні, гріховні, нещасні.
Відомі твори:
“Дублінці”(1914), “Джакомо Джойс”(1914) , “ Портрет митця замолоду” (1916), “ Улісс”(1922)
На початку 1941 року Джойс помирає, остаточно змучений хворобами і сліпотою.
|
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/voenni-dii-u-rr.html
|
Воєнні дії у 1914 – 1915 рр.
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/a623aed29c04104939d895e5509257d5.pptx
|
files/a623aed29c04104939d895e5509257d5.pptx
|
Воєнні дії у 1914 – 1915 рр.
У російській армії перебувало 3,5 млн українців, а сама Росія прагнула завоювати Галичину, Буковину і Закарпаття. Це викликало підозри у Австрійського уряду, що вело до репресивної політики стосовно українців, що перебували під Австро-Угорщиною.
1914
Репресивна політика австрійської влади
Тисячі галичан було інтерновано до спеціальних таборів у глибині Австрії, де їх тримали без суду і слідства. Лише у Львові 20.08.1914р. заарештували 1200 осіб, більшість із яких опинилась в сумнозвісному таборі Талергоф.
Репресивна політика австрійської влади
Особливо посилювались репресії під час наступу російських військ. Трибунали за щонайменшою підозрою виносили смертні вироки.
На Україні воєнні дії вів Південно-Західний фронт, що простягався на 450 км від Івангорода до Кам’янця-Подільського. Командуючим був генерал Микола Іванов (зліва), а з березня 1916 р. – Олексій Брусилов (праворуч).
На Південно-Західному фронті розгорнулася грандіозна Галицька битва, яка тривала з 10.08 до 13.09.1914 р. Російські війська змусили австрійські залишити територію Галичини
Галицька битва
На початку зими 1914 р. російські війська вели важкі, кровопролитні бої в передгір’ях Карпат. У результаті вони зайняли Карпатський хребет. Таким чином, у грудні 1914 р. росіяни оволоділи Галичиною, Буковиною і Закарпаттям.
На початку 1915 р. війська перейшли до оборонних боїв з австрійцями уздовж Карпатського хребта.
На зайнятих територіях розгорнулась русифікаторська політика.
Грудень 1914 – початок 1915
З маніфесту головнокомандувача Великого князя Миколи Михайловича
«Хай не буде більше під’яремної Русі! Володіння Володимира Святого, земля Ярослава Осмомисла і князів Данила та Романа, скинувши ярмо, нехай піднімуть прапор єдиної, неподільної і великої Росії. Хай здійсниться Промисел Божий, що благословив справу великих збирачів землі руської…»
Антиукраїнська політика російської влади
У січні–березні російська армія, завдавши поразки австро-угорським військам у Карпатах, здобула важливе місто-фортецю – Перемишль. Однак у квітні наступ припинили через нестачу припасів.
2 – 5.05.1915 р. стався Горлицький прорив німецько-австрійських військ. Російські війська залишили Галичину. 3.06.1915 р. – Перемишль, 22.06 – Львів. Росіяни втратили 500 тис. полоненими. Лише восени 1915 р. фронт було зупинено по лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно.
До осені 1915 р. під окупацію потрапили Східна Галичина, Північна Буковина і 5 повітів Волині. Лінія фронту відійшла далі ніж на кінець 1914 року.
1915
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/adam-mickevich-ta-yogo-tvir-alpuhara.html
|
Адам Міцкевич та його твір “Альпухара”
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/fbd225224a72eb6795aa9845582aabcb.ppt
|
files/fbd225224a72eb6795aa9845582aabcb.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/voenni-kampanii-rr0.html
|
Воєнні кампанії 1917–1918 рр.
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/cda4f33bdab8fb16476a9aa98f7246fe.ppt
|
files/cda4f33bdab8fb16476a9aa98f7246fe.ppt
| |
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/obraz-fausta-u-svitovomu-mistectvi-muzici-literaturi-skulpturi.html
|
"Образ Фауста у світовому мистецтві , музиці , літературі , скульптурі"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/3d8279ef9b5706889c952394d89bd219.pptx
|
files/3d8279ef9b5706889c952394d89bd219.pptx
|
Образ Фауста у світовому мистецтві , музиці , літературі , скульптурі
Письменники ,які зверталися до образу Фауста
До образу Фауста звертались багато письменників, таких як Я.Р.Ленц, Ф.Мюллер, Ф.М.Клінгер, А.Клінгеман та інші, але загальновизнаним творцем «Фауста» вважається Гете, який створював твір на протязі 60-ти років.
Переклад
За переклад «Фауста» бралися М.Старицький, Д.Загул, І.Улезка. Та лише після перекладу «Фауста» М.Лукашем українські читачі мають змогу скласти повне уявлення про геніальний твір Гете.
Величезний вплив «Фауст» Гете мав на світову літературу.
Світове відлуння «Фауст» здобув у великої кількості письменників, зокрема, сам образ Фауста надихав на творчість Байрона. Багато мотивів, сюжетів із трагедії зустрічаються в творах Дж. Мільтона, Т.Шевченка, Т.Манна. Гете та його творчість стала зразком, гідним наслідування для Томаса Манна..
Ілюстрації
Прекрасні ілюстрації створили французький художник Ежен Делакруа, російський М.Врубель, німецький Ернест Берлах, американський Рокуел Кент.
«Фауст» Гете був неодноразово театралізований. Так, Шарль Гуно створив оперу «Фауст». На мотиви гетевського «Фауста» писали музику Людвіг Ван Бетховен, Гектор Берліоз, М.Глінка, Ричард Вагнер, Петро Чайковський, Модест Мусоргський та інші.
До сюжету «Фауста» звертаються і в кіно. Прикладом цього є екранізація американського режисера Брайна Юз дена «Фауст» з Марком Фростом в головній ролі.
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/master-i-margarita1.html
|
"Мастер и Маргарита"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/b293bd2aeff3a3413abad4f0aeb6e27a.pptx
|
files/b293bd2aeff3a3413abad4f0aeb6e27a.pptx
|
Мастер и Маргарита
Роман «Мастер и Маргарита» М. Булгакова – это роман, в котором удивительнейшим образом сочетаются и переплетаются извечные темы добра и зла, любви и ненависти, верности и предательства, греха и святости, преступления и возмездия. Это роман, который будет актуален всегда, потому что злободневные проблемы, поднимающиеся на его страницах, будут существовать столько, сколько будет существовать человечество.
В «Мастере и Маргарите» выставлены напоказ самые отвратительные человеческие пороки, среди которых эгоизм, ложь, лицемерие, корысть, стяжательство и предательство. Однако главным пороком по Булгакову является трусость, которая и привела Га-Ноцри к казни, так как Пилат не осмелился пойти против общественного мнения, хотя и понимал то, что тем самым он подписывает смертный приговор неповинному человеку, за что его и настигла кара в образе вечной одинокой жизни, сопровождающейся угрызениями совести, испепеляющими душу изнутри.
Но прежде всего, это роман о любви двух людей, которые до встречи друг с другом были каждый по-своему одинок и несчастен. Маргарита будет искать своего Мастера, а когда найдет его, то больше они никогда не расстанутся, потому что именно любовь является той силой, благодаря которой можно пережить все тяготы и невзгоды бытия, не растеряв при этом таких качеств как верность, надежда, доброта и сочувствие!
Роман «Мастер и Маргарита» явственно поделено на две части.
Первая часть романа реалистична, несмотря на явную фантастику появления дьявола в Москве, несмотря на скрещение эпох, разделенных двумя тысячелетиями.
Вторая часть фантастична. Совсем иначе – не в будничной детали, а в фантастики обобщений – раскрывается сокровенная сущность образов.
«Майстер і Маргарита» – подвійний роман. Він складається з роману Майстри про Понтія Пілатові й роману про долю самого Майстра. Легендарний бурлака Ієшуа, прокуратор Іудеї Понтій Пілат і ще більш фантастичний Воланд зі своєї свитою, а поруч – місцеві обивателі тридцятих років нинішнього сторіччя. Обидва сюжети формально з’єднує лише фігура Майстра.
Роман Булгакова про споконвічну боротьбу добра й зла. Це добуток, присвячений не долі певної людини, сім’ї або навіть групи людей, якось між собою зв’язаних, – він розглядає долі всього людства в його історичному розвитку. Тимчасовий інтервал майже у два тисячоріччя, що розділяє дію роману про Ісуса і Пілата й роману про Майстра, лише підкреслює, що проблеми добра й зла, волі і духу людини, відносини його із суспільством – це вічні, неминущі проблеми, актуальні для людини будь-якої епохи.
Проблематика романа “Мастер и Маргарита” сложна и разнообразна, понимание ее требует серьезных исследований. Однако можно сказать, что каждый читатель по-своему проникает в глубину булгаковского замысла, открывая для себя новые грани таланта писателя. Читатель с чуткой душой и развитым умом не может не полюбить это необычное, яркое и притягательное произведение. Именно поэтому талант Булгакова завоевал столько искренних поклонников во всем мире.
проблематика
С первых страниц читатель сразу улавливает в романе сатирические нотки, но, на мой взгляд, главное в романе - философские проблемы: мысли о добре и зле, о неотвратимости наказания, о выборе каждого человека. Свой выбор делают в этом романе все: от Иешуа до Мастера. Каждый герой, хочет он того или нет, стоит перед проблемой выбора, он сам выбирает свой путь. От этого в дальнейшем зависит его жизнь. Но обратимся к роману, рассмотрев судьбы его героев.
«Мастер и Маргарита» Михаила Булгакова – это роман, раздвинувший жанровые границы, произведение, где пожалуй, впервые удалось достичь органического соединения исторического, сатирического и философского начал. Роман «Мастер и Маргарита» долго шел к читателю. Много раз этот путь мог оборваться. Но как провозгласил сам писатель, «рукописи не горят».
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/mihaylo-lermontov.html
|
"Михайло Лермонтов"
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/76606b1a39170fe1fa8574263d42aa2b.pptx
|
files/76606b1a39170fe1fa8574263d42aa2b.pptx
|
Михайло Лермонтов (1814 - 1841)
Підготувала
учениця 9-В класу
Кошина Анна
Михайло Юрійович Лермонтов (* 3 (15) жовтня 1814, Москва,— † 15 (27) липня 1841, П'ятигорськ) — російський поет, прозаїк, драматург.
Михайло Юрійович Лермонтов народився 15 жовтня 1814 р. у Москві в родині капітана у відставці. Він син армійського капітана Ю. Лермонтова та М. Лермонтової (у дівоцтві Арсеньєвої), єдиної спадкоємиці значного статку своєї
Пам’ятна дошка на місці народження М.Ю. Лермонтова
матері, Єлизавети, котра належала до багатого та впливового роду Столипіних. Шлюб, узятий проти волі Є. Арсеньєвої, був невдалим, тому хлопчик виростав у атмосфері сімейних чвар.
Після ранньої смерті матері (у 1817 р. у віці 21 р.) дитину взяла на виховання баба Єлизавета, усунувши батька від виховання. Дитинство Лермонтова проминуло у маєтку Тархани Пензенської губернії, де він здобув
Єлизавета Арсеньєва,
бабуся поета
столичну домашню освіту: крім звичного гувернера-француза, у нього була бонна-німка і пізніше — вчитель-англієць. З дитинства Лермонтов добре знав французьку та німецьку мови.
Поет у дитинстві
У 1827 р. сім'я переїхала у Москву, а восени наступного року Лермонтова зарахували напівпансіонером у 4-ий клас Московського університетського благородного пансіону, одного з найкращих учбових закладів Росії. Тут Лермонтов здобув систематичну гуманітарну освіту, яку згодом поповнив самостійним читанням.
Уже в Тарханах Лермонтов зацікавився літературою та поетичною творчістю. Його приваблювали перш за все О. Пушкін і російська «байронічна поема». Ці вподобання суперечили пансіонному літературному вихованню, де панували старі, антиромантичні традиції.
Московський університетський благородний пансіон
У 1828—1829 рр. Лермонтов написав декілька «байронічних поем»: «Корсар», «Злочинець», «Олег» і «Два брати». Для цих поем, як і для «байронічної поеми» загалом, характерною є центральна постать героя — сильної, вольової особистості, наділеної титанічними пристрастями, яка перебуває у стані війни із суспільством. Неодмінний мотив у такій поемі — трагічне кохання.
У 1830 р. Лермонтов вступив на морально-політичний відділ Московського університету, одного із найсвоєрідніших і найдемократичніших учбових закладів тодішньої Росії. Тут ще зберігався дух незалежної студентської корпорації та спогади про декабристський рух. Проте поезія Лермонтова вже відійшла від поезії декабристів — і за проблематикою, і за поетичною мовою.
Московський університет у 1820 році
Із 1830 р. у ліриці Лермонтова з'явився жанр ліричного роздуму, що схожий на уривок із щоденника. Поет мовби ставить себе у центр створеного ним поетичного світу, який постає перед ним як чужий і ворожий, що прирікає тонко організовану особистість на безмежну самотність. У цей час Лермонтов сприймав Дж. Н.Г. Байрона як
Джордж Байрон
особливо близького йому поета й уважно вивчав не лише його твори, а й біографію, з якою порівнює свої духовні пошуки («Ні, я не Байрон...»)
У 1832 р. Лермонтов покинув університет, плануючи продовжити освіту у столиці. Проте у Петербурзькому університеті йому відмовилися зарахувати прослухані у Москві дисципліни. Щоби не розпочинати навчання наново, Лермонтов не без сумнівів схилився до поради рідних обрати військовий шлях.
4 листопада 1832 р. він склав іспити у Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів, яку закінчив у 1835 p., ставши корнетом у лейб-гвардії гусарському полку. Того ж року вийшла друком поема Лермонтова «Хаджі-Абрек», він віддав у цензуру першу редакцію драми «Маскарад», розпочав роботу над поемами «Сашка» та «Боярин Орша», романом «Княгиня Ліговська».
У Петербурзі у 1835—1836 pp. Лермонтов почав зближуватися з літературними колами, проте з О. Пушкіним він ще не був знайомий. Тим принциповішого характеру набув його вірш «Смерть Поета» , написаний відразу ж після загибелі Пушкіна на дуелі. Лермонтов говорив від імені цілого покоління, тому його твір миттєво поширився у списках і зробив Лермонтова широковідомим.
Дуель О. Пушкіна
У березні 1837 р. Лермонтов, переведений із гвардії у нижньоновгородський драгунський полк, виїхав із Петербурга на Кавказ. Розпочалося перше кавказьке заслання Лермонтова. Воно було важким випробуванням для поета, але надзвичайно розширило діапазон його творчих вражень. До кінця року
Лермонтов об'їздив усю Кавказьку лінію, побував у горах і центральних областях Грузії. Кавказьке заслання Л. було скорочене завдяки клопотанням баби та впливових знайомих. Уже в січні 1838 р. він повернувся у Петербург.
Пейзаж Лермонтова “Тіфілс”, 1837
Три з половиною роки життя у столиці — 1838— 1841 pp. — були роками його літературної слави. Лермонтова розглядали тепер як поетичного спадкоємця Пушкіна. Він відразу ж потрапив у пушкінське літературне коло, опублікував у «Современнику» «Бородіно» і «Тамбовську скарбничиху».
Художній досвід Лермонтова - лірика, автора поем, драматурга та прозаїка сконцентрувався у романі «Герой нашого часу» («Герой нашего времени»), який він розпочав писати у 1838 р. на основі кавказьких вражень. Роман побудований як серія повістей зі складною композиційною структурою. Кожна повість опиралася на певну літературну традицію.
На час виходу «Героя нашого часу»(1840) Лермонтов уже міцно пов'язав свою долю з «Отечественными записками». У цьому журналі з'явилося більшість прижиттєвих публікацій Лермонтова.
У березні 1840 р. за дуель із сином французького посла Е. де Варантом Лермонтова перевели у Тенгинський полк і відправили у діючу армію на Кавказ, а в липні того ж року він уже брав участь у постійних сутичках із горянами та кровопролитній битві біля річки Валерік. Після короткої відпустки Лермонтов у травні 1841 р. прибув у П'ятигорськ і отримав дозвіл затриматися для лікування на мінеральних водах. У його нотатнику один за одним з'являються ліричні шедеври: «Сон», «Бескид», «Вони кохали...», «Тамара», «Побачення», «Листок», «Йду я на дорогу в самотині...», «Морська царівна», «Пророк».
У П'ятигорську Л. зустрівся із товариством колишніх знайомих і, зокрема, зі своїм товаришем зі школи юнкерів М. Мартиновим. На одному із вечорів у п'ятигорській родині Верзіліних хворобливо самолюбний і недалекий Мартинов образився на жарт Л. Сварка переросла у дуель, під час якої Лермонтова було вбито. Це трапилося 15 липня 1841 р.
Пам’ятник на місці дуелі
Дякую за увагу!
|
https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/o-balzak.html
|
О. Бальзак
|
https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/0cc374ebea7bec579d6feb2767af60a3.pptx
|
files/0cc374ebea7bec579d6feb2767af60a3.pptx
|
Кіномистецтво. Види кіно.
Кінематограф — один із наймолодших видів мистецтва, який виник на зламі XIX і XX ст
Кінематограф включає такі поняття, як кіномистецтво та його твори, а також кіноіндустріл — галузь економіки, яка виробляє фільми, спецефекти для них, мультиплікацію.
Кінематограф (від грецьк. –рух, писати, малювати; тобто «записує рух») – галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-наукову роботу.
Перші кроки до кінематографа
«Чарівний ліхтар» –
розроблений у XV—XVII,
для проекції зображень
на вертикальний екран.
Зоотроп — пристрій, для створення ілюзії руху від швидкої послідовної зміни статичних зображень,
Історія кінематографу
Брати Огюст і Луї Люм’єри
Брати Люм’єри оголосили про винахід кіноапарата «Сінематограф», отримали на нього патент. Винахідники планували кінокамерою фіксувати історичні події, і не задумували кінематограф як вид мистецтва.
Народження кіно пов'язане із винайденням апарата, що дав змогу відтворювати проекції об'єктів, що рухаються, і цей апарат був створений братами Луї та Огюстом Люм'єрами.
1895 року в Парижі братами Люм'єр було продемонстровано кілька коротких роликів, першим з яких був «Вихід робітників з фабрики» (всього 50 сек.).
Днем народження кіно вважають 28 грудня 1895 р., коли було влаштовано перший публічний сеанс у паризькому «Гранд-кафе» на бульварі Капуцинок. Показували німі ролики, які тривали не більше хвилини, з-поміж них документальна стрічка «Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота».
Спочатку фільми знімали без монтажу і нерухомою камерою. Застосовувати монтаж, трюки й спецефекти першим почав французьзкий режисер Жорж Мельєс, якого навіть прозвали «кіночарівником». Наприклад, він відкрив ефект стоп-кадру в першій науково-фантастичній стрічці «Подорож на Місяць».
Серед піонерів світового кінематографа були й українці. Ще у 1893 р. талановитий винахідник, уродженець Харківщини Йосип Тимченко, який працював механіком Одеського університету, створив кіноапарат (прототип сучасної кінокамери) та кінопроектор. Тимченко зафільмував вершників і метальників списів. Ці дві стрічки демонстрували в одеському готелі «Франція».
У вересні 1896 р., у Харкові, фотограф Альфред Федецький відзняв кілька сюжетів, які демонстрували в оперному театрі (майже рік у рік з першим публічним кіносеансом Люм’єрів у Парижі).
Епоха німого кіно
Перші короткометражні фільми (приблизно 1,5 хвилини) були здебільшого документальні, проте вже у короткому ролику братів Люм'єр «Политий поливальник» відображаються тенденції зародження ігрового комедійного кіно. Невелика довжина перших фільмів була обумовлена технічною недосконалістю кіноапаратури, тим не менш, вже до 1900-х років довжина кінокартин збільшилася до 15-20 хвилин.
Хоча актори німого кіно розмовляли, смисл сприймався через артикуляцію і передавався через титри, шрифт яких відбивав гучність і навіть інтонацію. Виробився неповторний стиль акторської гри з виразними жестами, рухами, мімікою. Кінокартини супроводжувалися живою музикою у виконанні піаніста-тапера або спеціально запрошеного оркестру.
Ера звукового кіно
Першим в історії повнометражним
звуковим фільмом став музичний
кінофільм «Співак джазу» (1927).
Перший примітивний кольоровий фільм (з червоно-зеленої гамою, без синього кольору) вийшов у 1922, він не вразив глядачів. Перший же повнометражний кольоровий фільм «Беккі Шарп» американського режисера вірменського походження Рубена Мамуляна вийшов у 1935, цей рік і прийнято вважати роком появи кольорового кіно.
Основні види кіно
Художнє (ігрове) - сюжет втілюється через акторську гру.
Документальний фільм — фільм, в основу якого покладені зйомки реальних подій та осіб. Темою для документальних фільмів найчастіше стають історичні події, культурні та соціальні явища, відомі особистості та товариства.
Науково-популярне – присвячується дослідженням, фактам і гіпотезам у різних галузях науки.
Мультиплікаційне (анімаційне) – сюжет втілюється за допомогою знятих на плівку малюнків, об’ємних предметів, ляльок.
Дякую за увагу!
|
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.