Datasets:

nyuuzyou

/

urokosvitaua

like 1

https://urok.osvita.ua/materials/administration/10874/

Инновации в менеджменте современного образовательного учреждения. (Рос. мова.)

Под понятием "менеджмент" мы понимаем науку и искусство  управления. Развитие всех участников учебно-воспитательного процесса осуществляется через инновационный процесс, под которым понимается совокупность процедур и средств, с помощью которых педагогическая идея превращается в образовательное но вовведение. Школа должна быть максимально приближена по уровню интеллекта, техническому развитию к окружающему социуму, брать на вооружение всё лучшее и новое.Автори: Стерхова А. А., директор; Кульчейко О. В., заступник директора з НМР, Гвардейский НВК "Загальноосвітня школа – гимназія", АР Крим. Завантажити>>>

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/10874/attachment-download/1545/

files/innovats_1__1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/11033/

Планування роботи шкільного МО вчителів англійської мови

Автори:Жигло І. В., учитель англійської мови, Донецький багатопрофільний ліцей № 37; Чубарова М. В., учитель англійської мови, Донецький багатопрофільний ліцей № 37. Завантажити>>& gt;

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/11033/attachment-download/1549/

files/plan_raboty_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/11528/

Проект ‑ составная имиджа учебного заведения. (Рос. мова.)

Сегодня понятия "имидж школы", "имидж руководителя" наряду с понятиями "инновация", "мониторинг" становятся характеристиками образовательной среды учебного заведения. Формирование позитивного имиджа общеобразовательного учреждения обуславливается умением и способностью педагогического коллектива организовывать свою деятельность с учетом многочисленных запросов различных социальных групп населения.Автори: Кульчейко О. В., Шараєвська Н. Г., заступники директора з НМР, Гвардейский НВК "Загальноосвітня школа – гімназія" Сімферопольського району АРК. Завантажити>>>

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/11528/attachment-download/1662/

files/proekt_1_27.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/13272/

Шкільна кваліметрична лабораторія: моніторинг ключових життєвих компетентностей. Принципи гуманізації та демократизації освіти

Проект на заявлену тему, де наголошується, що традиційна освітня парадигма поступається новій, котра базується на формуванні життєвої компетентності школяра. Це передбачає мобільність знань, гнучкість методів і критичність мислення, що залежать від професіоналізму вчителя

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/13272/attachment-download/2354/

files/proekt_1_26.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/13440/

Новый статус - новая страница в образовательном процессе. Концепція розвитку школи-гімназії (Рос. мова)

Матеріали з досвіду роботи НВК, де розроблено концепцію розвитку школи-гімназії. Її головна мета - забезпечити кожній дитині умови для становлення фізично здорової, духовно збагаченої, інтелектуально розвинутої особистості

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/13440/attachment-download/2392/

files/proekt_3_15.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/13683/

Школа кадрового резерву. План занять (Рос. мова)

Подано план занять школи кадрового резерву для заступника директора з виховної роботи. До тематичного плану додається розгорнута розробка занять із кожної теми: „Нормативно-правові основи системи соціально-педагогічного виховання”; „Питання діагностики та моніторингу результатів виховної практики ос вітньої установи” тощо

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/13683/attachment-download/2457/

files/plan_3_7.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/14784/

Творчий портрет учителя. Сценарій засідання педагогічної ради

Сценарій засідання педагогічної ради школи у формі презентації. Мета - презентувати педагогічний досвід учителів, які атестуються; розвивати в них уміння об’єктивно оцінювати результати своєї праці; стулювати безперервну фахову та загальну освіту педагогів школи, активізувати їхню творчу професійну діяльність

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/14784/attachment-download/2675/

files/pedagog_1_2.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/15255/

Моніторинг професійної педагогічної майстерності

Авторка акцентує - надійним інструментом, що дозволяє виміряти якість освіти та має особистісне спрямування, є комплексний моніторинг як цілісна система досліджень. Моніторинг як інформаційний супровід шкільної діяльності повинен охопити всі задачі, що постають перед школою

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/15255/attachment-download/2751/

files/monitoring_1_2.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/15873/

Організація профільного навчання в загальноосвітньому просторі школи

Проектування роботи школи на заявлену тему, що подано у формі мультимедійної презентації. Завдання проекту - запровадити нові технології роботи з учнями, що забезпечують переорієнтацію навчального процесу на оволодіння системою компетентностей; підвищити соціально-економічну ефективність загальної с ередньої освіти

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/15873/attachment-download/2881/

files/navchannya_1.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/16162/

Школа кадрового резерва. (Рос. мова)

Продовження попередньої розробки з організації роботи школи кадрового резерву заступника директора з ВР (заняття 4, 5, 6). Представлено такі теми: „Проектна діяльність і планування виховної роботи у школі”; „Профілактична роботи з учнями, які мають вади в поведінці” тощо

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/16162/attachment-download/2934/

files/school_1_2.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/16224/

Психологічні особливості професії та педагогічні моральні позиції учителя

Ілюстративний супровід проведення педагогічної ради на заявлену тему у формі мультимедійної презентації формату Power Point. На раді розв’язується низка питань щодо розвитку педагогічної майстерності педагогів за певними критеріями

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/16224/attachment-download/2959/

files/pedsovet_1.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/16501/

Реалізація проекту електронного журналу в сучасній школі

Авторка наголошує, що в умовах інформатизації система освіти освоює нові інформаційні технології. Створення інформаційного середовища школи ініціює процеси інтелектуалізації діяльності колективів сфери освіти, зміну структури взаємин і взаємозв’язків (із додатками)

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/16501/attachment-download/2976/

files/proekt_5_15.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/23970/

Допоміжні матеріали при здійснені атестації педагогічних працівників

Поданий у збірці матеріал допоможе при здійсненні атестації педагогічних працівників навчального закладу, стане підґрунтям для аналітичної діяльності адміністрації школи та інструментом у організації атестації педагогічних працівників. Рекомендовано керівникам шкіл, членам атестаційної комісій

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/23970/attachment-download/3890/

files/atestaziya_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/24130/

Створення оптимальних умов для розвитку якісної освіти

Доповідь керівника навчального закладу на заявлену тему. Мета - визначити найбільш ефективні компоненти роботи з підвищення якості знань учнів, вивчити досвід спонукання вчителів до активної роботи з підвищення якості освіти учнів

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/24130/attachment-download/3910/

files/dopovid_1_5.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/24421/

Щасливий разом із дітьми

Матеріали конкурсу професійної майстерності на заявлену тему як одна із форм проведення підсумкового засідання атестаційної комісії. Мета - сприяти формуванню професійної майстерності учителів; показати розвиток їх професійних здібностей; розвивати потребу в самовдосконаленні

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/24421/attachment-download/3969/

files/diti_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/24887/

Портфоліо вчителя математики

Авторка презентує власний портфоліо як учитель математики та вказує: Люблю - школу, дітей, життя, математику. Знаю - методи, підходи, технології навчання. Умію - розказати, пояснити, навчити. Мета життя та діяльності - жити, творити, робити добро

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/24887/attachment-download/4081/

files/portfolio_1_4.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/25956/

Моніторингові дослідження якості освіти

На запитання про те, що таке якісна сучасна освіта, як виміряти її якість та на багато інших подібних запитань намагаються дати відповідь провідні вчені, відомі політики багатьох країн світу. ХХ cт. ознаменувалося тим, що розгорнулася так звана квалітативна революція, тобто революція якості, яка охопила всі сфери життя та діяльності людини. Від того, чи вільно орієнтуватиметься людина у сучасному житті, адаптуватиметься до різних видів діяльності й умов, наскільки легко вона опановуватиме нові професії, засвоюватиме величезні обсяги інформації, залежить не тільки її власна успішність як особистості, а й розвиток усієї держави, її конкурентоспроможність і престиж на світовій арені. Якісний рівень освіти забезпечується за допомогою відповідних механізмів, що отримали назву моніторингу, який розуміється як система збирання, опрацювання та розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, що забезпечує безперервне відстеження її стану і прогноз розвитку. Педагогічний моніторинг – система відбору, обробки аналізу, зберігання інформації про діяльність педагогічної системи в конкретному напрямку, що забезпечує безперервне тривале відстеження її стану, наступну корекцію навчально-виховного процесу та прогнозування розвитку освітньої системи Управлінські рівні особистісного орієнтованого моніторингу В Україні, починаючи з радянських часів і донині, визначення якості освіти у більшості випадків зводилося до з'ясування рівня знань, умінь і навичок учнів, що, у свою чергу, найчастіше виражався відсотком успішності. Проте необхідність розвитку та удосконалення існуючих принципів оцінювання освіти і педагогічної праці педагоги-новатори відчували вже тоді. Сучасні економічні та суспільні відносини потребують пошуку нових шляхів розв'язання проблеми об'єктивного оцінювання якості освіти, надання теоретичного оґрунтування показникам, критеріям якості та методам, які при цьому застосовуються. Саме це спричинило нагальну необхідність розвитку та удосконалення системи оцінювання якості освіти і створення національної системи моніторингу якості загальної середньої освіти. В умовах оновлення освіти актуальними стають проблеми педагогічної діагностики. Неможливо досягти високого рівня навчальних досягнень учнів без відповідного контролю за ходом навчального процесу. Проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів та оцінювання ефективності навчання пов’язані між собою. Вирішення цієї проблеми стає можливим шляхом моніторингового дослідження. Тому поняття "моніторинг" увійшло в наше життя як необхідність. Слово "моніторинг" походить від лат. "монітор" - той, що попереджає, наглядає, нагадує. Оксфордський словник визначає моніторинг як ретельне спостереження, контроль за роботою. Людство давно "приміряло" моніторинг на себе. Його апробували в різних сферах та напрямках, і ось нарешті він захопив і педагогів. Основний зміст моніторингу полягає в одержання інформації про стан освіти з метою прийняття управлінських рішень щодо переведення її на якісно новий рівень. Освітній моніторинг в Костянтинівській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів здійснює методичний кабінет, який організовує управління якістю освіти на кількох рівнях: учень (моніторинг навчальних досягнень), учитель (моніторинг педагогічної діяльності), навчально-виховний заклад (вінутрішньошкільний моніторинг). Проводячи педагогічний моніторинг, шкільна методична служба покликана не тільки зосереджуватись на обробці отриманої інформації, а практично повинна досягти своєї домінуючої функції – управлінської, тобто коригування та прогнозування результатів. Моніторинг націлює на постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Кожен учитель і учень повинні чітко окреслити той бажаний результат (перспективну мету), на який вони вийдуть у процесі співпраці. А мета одна: випускник повинен бути освіченою людиною. Для того існує Школа. Для керівника освітнього закладу, а особливо для завуча, дуже важливо мати оперативну, об’єктивну інформацію про дійсний стан навчального процесу. За необхідності це дозволить йому своєчасно здійснити методичну підтримку і внести необхідні корективи. Таку інформацію можуть надати регулярно здійснені моніторингові дослідження, які є хорошим інструментом аналізу різноманітних сторін навчального процесу. Вони дозволять одержати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального закладу, від мети дослідження можна виділити найрізноманітніші напрями моніторингу. Однак найважливішим з них було і залишається визначення результативності навчального процесу. Залежно від мети дослідження можна виділити такі напрямки моніторингу: діагностичний моніторинг, основною метою якого є визначення рівня навичок учня залежно від їх особистості; статистичний, який дає можливість одночасно зняти показники за одним або кількома напрямками діяльності освітнього закладу, порівняти отриманий результат з нормативом і визначити відхилення від стандарту, здійснити аналіз і прийняти управлінське рішення; змістовний (особистісно орієнтований моніторинг, змістом якого є розвиток якостей особистості дитини, тобто динаміка особистісного розвитку); супровідний педагогічний моніторинг, який передбачає контроль на поточне коригування взаємодії вчителя й учня в організації і здійснення навчально-виховного процесу. Щоб освітній моніторинг на шкільному рівні став реальним фактором управління, його потрібно організувати таким чином, щоб він виконував наступні функції: інформаційну; діагностичну; прогнозуючу; управлінську; педагогічну. Ідея моніторингу – відстежити, скоригувати й отримати результат. Проведення управлінського педагогічного моніторингу проходить три етапи: підготовчий; практичний; аналітичний. Мета управлінського супроводу полягає у створенні умов для оптимізації навчально-виховного процесу, інноваційної освітньої діяльності педагогів, індивідуального розвитку учня. Адміністрація закладу повинна під час моніторингу якості освіти сприяти створенню гармонічних взаємин між дітьми, педагогами, батьками. Управлінський супровід шкільного моніторингу повинен бути спрямований на поглиблення професійної свідомості вчителя, має орієнтувати педагога на розширення діапазону застосування інноваційних технологій навчання. Проведення моніторингу якості викладання відповідних предметів у навчальному закладі має на меті аналіз стану викладання його, а також рівня компетентності учнів. Завдання моніторингу полягають у наданні методичної допомоги вчителям-предметникам, тобто виявленні кращого педагогічного досвіду роботи вчителів-предметників та рекомендації його до розповсюдження в педагогічному колективі. Технології впровадження моніторингу якості освіти з базових дисциплін Проведення моніторингу якості освіти з базових дисциплін у навчальному закладі має на меті аналіз стану викладання відповідних предметів, а також рівня компетентності учнів. Річний процес внутрішньо шкільного моніторингу фіксує діяльність кожного учня та діяльність школи, спрямовану на досягнення мети, що стоїть перед ними, та містить три етапи: вхідний (діагностичний); проміжний (поточний;) вихідний (підсумковий). Діагностичний моніторинг проводиться на початку навчального року і констатує якість освіти, набутої у попередніх класах (чи то підтверджує достатній і високий рівні знань, чи примушує замислитись над початком і середнім рівнем). Проміжний етап – це, по суті вся робота, яка планується на навчальний рік з метою підвищення якості знань з відповідного предмета. Вчителю бажано побачити перспективу роботи учня і надати йому вчасно фаховий супровід протягом навчального року під час вивчення будь-якої теми. Таким чином, другий етап моніторингу якості освіти з базових дисциплін важливий тим, що не тільки вносить корекцію в систему знань, але й організовує на самостійно-творчу роботу. Завдання будь-якого характеру націлюють учнів на самооцінку якості знань з предмета, спонукають до самовдосконалення та наштовхують на пошуки умов для реалізації особистості. Досвідчені вчителі, проаналізувавши помилки кожного учня і класу в цілому, розробляють план педагогічних корекційних дій і завдання для самоосвітньої діяльності кожного учня, залучають дітей до пошуково-творчої роботи з метою виявлення динаміки індивідуальних досягнень учнів. Це можуть бути різнорівневі тематичні текстові завдання, різнопланова робота над текстом, складання текстів творчого характеру, вирішення проблемно-пізнавальних завдань, доказ або спростування гіпотези. Саме в цей період роботи надається можливість кожній дитині інтенсивно попрацювати над підвищенням якості знань з відповідних предметів. У системі моніторингу третій етап (вихідний або підсумковий) є наслідком навчально-корекційної, творчої, самостійної діяльності учнів і підводить до такого рівня якості освіти з базових дисциплін, з якими учень піде в подальше життя та буде виглядати в очах суспільства інтелігентною чи вбогою людиною. Педагогічний моніторинг та оцінка діяльності вчителя Проблема моніторингу педагогічної майстерності вчителя надзвичайно актуальна і важлива. Це розв’язання багатьох питань: удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників; повніше та ефективніше задоволення їхніх професійних запитів та потреб у системі методичної роботи; визначення сильних сторін учителя; планування шляхів і конкретних засобів їх закріплення та розвитку в індивідуальному стилі педагогічної діяльності. Моніторинг успішної професійної діяльності вчителя не лише дає керівництву школи інформацію для роздумів і подальшого аналізу, а й сприяє визначенню напрямів та перспектив професійного зростання, зміцнення адекватної професійної самооцінки, позитивного само сприйняття й професійної комфортності педагога. Він також дає змогу оптимально вирішувати проблеми атестації працівників, оскільки максимально усуває суб’єктивізм і упередженість оцінок адміністрації школи. Однак отриманні при цьому матеріали з вивчення, аналізу та оцінки професійної компетентності вчителя дають змогу лише визначити конкретні параметри цієї діяльності. Для визначення професійного рівня вчителя, ефективності його діяльності можна застосувати такі форми моніторингу: анкетування та само тести (виявлення суб’єктів орієнтування вчителя під час вирішення професійних питань); карта відстеження ефективності уроку (зокрема заповнюють учитель та учні, порівнюють їх); відстеження уроку на діалогічній основі "вчитель-адміністратор". У системі внутрішкільного управління необхідно здійснювати моніторинг професійного рівня вчителя за такими критеріями, які фіксуються в діагностичній карті: знання нормативних документів; самоосвіта – творчий підхід до вибору способів, методів, прийомів і засобів забезпечення особистісно орієнтованого навчання через зміст його предмета; участь учителя в розробці методик і технологій розвитку навчально-виховного процесу; вміння вчителя змоделювати активну діяльність учня до уроку та на уроці, позакласну роботу з предмета; ведення шкільної документації (поурочні плани, ведення класних журналів, виконання навчальної програми та дотримання єдиного орфографічного режиму); вміння вчителя підтримувати життєдіяльність школи; виконавська дисципліна; робота з батьками та виконання громадських доручень. Загальна структура організації та проведення моніторингу та оцінки діяльності педагогічних працівників є досить сталою, що й забезпечує можливість отримання об'єктивної та надійної управлінської інформації. Реалізація в цілісності всіх компонентів моніторингу навчання забезпечує оптимальну організацію об’єктів педагогічного процесу, робить його результативним, конкретизованим та особистісно орієнтованим. Таким чином процес навчання стає обміркованим, цілеспрямованим. Висновок Сьогодні перед суспільством взагалі і перед школою зокрема, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення та пізнання буття, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. Мова йде про створення нової освітньої школи України ХХІ століття, школи, яка виховує творчу особистість, створює умови для її повноцінного фізичного, інтелектуального, духовного розвитку, для примноження культури та духовності. Щоб бути гідною України ХХІ століття, освіта повинна бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем століття, розвиток творчих здібностей учнів, формування у них загальнолюдської культури, гуманних способів розв’язання світових проблем. Адже від сучасного випускника вимагається осмислено діяти в ситуації життєвого вибору, свідомо ставити перед собою завдання, досягати власної мети, діяти продуктивно в усіх життєвих сферах. Список використаних джерел Лукіна Т. Моніторинг якості освіти. Теорія і практика. - К.: Видавничий дім "Шкільний світ", 2006. Шарко В. Д. Урок у технології особистісно орієнтованого навчання. - К., 2005. Крупеніна Н. Моніторинг у середньому загальноосвітньому закладі // Управління освітою. – 2002. - №2. – С. 9. Матвієнко П. Проблеми оцінювання діяльності навчального закладу // Директор школи. – 2002. - №37. – С. 11.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/28006/

10 творчих кроків на посаді керівника навчального закладу

Хто є керівник навчального закладу? Ким повинен бути директор школи? Точно не господарем чи завгоспом школи! І точно не сліпим виконавцем наказів згори! Більш всього директор повинен бути менеджером свого навчального закладу, тобто управляти педагогічним колективом на засадах "демократичної поваги" - щоб і все виконували, і любили, і поважали. А директор в свою чергу шукає додаткові шляхи підвищення мотивації та стимуляції своїх педагогів. Окрім того, директор повинен залишатися вчителем, який постійно шукає шляхи самовдосконалення і вдосконалення своєї школи. Я пропоную свої 10 кроків успішного керівника навчального закладу. Деякі з них реальні, які можна легко втілити в життя школи, проте деякі кроки досить мрійливі, можливо їх реалізація буде можлива у недалекому майбутньому. 1. Зміна режиму роботи школи. Уроки краще починати о 8.30. Це дасть можливість проводити нульові уроки етики чи культури поведінки, тобто година неформального спілкування учнів з вчителями. Для учнів початкової школи створити кімнату раннього прийому до школи, тобто черговий вчитель приймає дітей від батьків, які повинні рано йти на роботу (щось на зразок групи продовженого дня). Необхідна велика перерва близько 30 хвилин для якісного відпочинку працівників та учнів школи. У фойє школи встановити лавки чи інші куточки відпочинку. Запровадити в школі кабінетну систему для учнів середньої та старшої школи із забезпеченням хоча б одного комп’ютера (з проектором) в кожному кабінеті. Але виникає проблема роздягальні та чергування у класі. Хоча це можна вирішити за допомогою техпрацівників. 2. Забезпечення навчального та виховного процесу. Щодо навчального процесу: вчителі-предметники повинні об’єднуватися в творчі групи для втілення міжпредметних проектів. Всі проекти повинні мати практичне спрямування, а результати слід висвітлювати у пресі, обмінюватися досвідом з іншими навчальними закладами країни та світу. Для цього, звичайно, слід підняти рівень вивчення іноземної мови як учнями, так і вчителями. Вважаю за нагальну необхідність забезпечення поділу класів на групи при вивченні іноземної мови (не більше 12 учнів). Предмети бажано вивчати блоками, наприклад учні вивчають фізику щодня протягом чверті чи семестру (в залежності від кількості годин), потім переходять до наступного предмету математичного циклу. Таким чином буде забезпечено "занурення" у навчальний предмет і більш високі результати. Хоча, власне, слід вже відійти від поняття "золота медаль" та дати можливість учням старшої школи обирати уроки. У виховному процесі: необхідно перекласти більше відповідальності на батьків. Хоча за рахунок 30 хвилин на початку дня вчитель матиме змогу скоригувати виховний процес учнів. Також слід щомісяця проводити обговорення роботи учнів певного класу серед вчителів, що там читають. Посаду класного керівника змінити на посаду куратора чи вихователя, який не читає години, а лише займається вихованням учнів. 3. Створення позитивного іміджу навчального закладу. Постійно слід "рекламувати" свою школу. Навіть проведення найменшого виховного заходу чи будь-яка новина у шкільному житті повинна бути висвітлена у засобах масової інформації міста та району. У нашому невеличкому місті дуже легко опублікувати свою статтю у газеті, чи запросити працівників місцевого телебачення. Читаючи чи слухаючи про навчальний заклад, у населення буде складатися враження про школу та директора, як про соціально активний заклад. Координувати роботу по написанню статей слід заступнику з виховної роботи, а власне писати статті про проведені заходи слід тим вчителям, хто організовує захід. Та сама інформація повинна з’являтися і на сайті школи. 4. Віртуальне життя навчального закладу. Сайт навчального закладу – це обличчя школи. До користування ним слід привчати і вчителів, і учнів, і батьків. Тобто, саме на сайті повинна з’являтися цікава найактуальніша інформація. Дописувачами сайту слід призначити по одному вчителю з кожної кафедри, які будуть мінятися кожного семестру чи року. Класним керівникам бажано вести блоги чи сайти своїх класів, гіперпосилання на які будуть розміщені на центральному шкільному сайті. Нам, вчителям, слід якось вирвати наших учнів з тенет соціальних мереж, таких як "В контакте", "Однокласники", а для цього слід створити щось альтернативне. 5. Пошук альтернативних джерел фінансування. Не слід сподіватися лише на державу у питанні фінансування навчального закладу, необхідно шукати додаткових шляхів для вирішення цього питання. Участь у конкурсах міжнародних донорів, що надають гранти для реалізації різноманітних проектів – ось основна мета успішного керівника. Хоча не слід забувати і про спонсорську допомогу від підприємств міста та батьків учнів. 6. Налагодження психологічного мікроклімату у колективі. Спокійний, врівноважений вчитель так само проводить і свої уроки. Темп нашого життя призводить до педагогічного вигорання. Для його попередження слід дбати про психологічний клімат у колективі. Звичайно, це досить довготривалий процес і вимагає ретельного планування, а головне постійності. Неможливо провести одне загальношкільне святкування якогось свята і мріяти про згуртування педагогічного колективу. Постійність та різноманітність форм спілкування – ось золотий ключик до взаєморозуміння. Наприклад: екскурсії педколективом, виїзд на природу, організація різноманітних спортивних змагань, спільні святкування визначних дат, суботники, театральні постанови та організація вчительських концертів, створення хореографічної школи для вчителів на базі школи, проведення нестандартних педагогічних засідань. Обов’язки за виконанням слід покладати власне на самого директора, профспілковий комітет та заступників з методичної та виховної роботи. 7. Підвищення комп’ютерної грамотності учителів. Незважаючи на те, що ця проблема винесена на рівні Міністерства Освіти вона й досі залишається нагальною. Практичний вихід досить простий – організація шкільних комп’ютерних курсів для вчителів. Курсів, на яких не дають ніяких сертифікатів чи дипломів, а практикуми для отримання навиків користування комп’ютером. Хто їх проводитиме? У школі працює лаборант комп’ютерного класу, який зобов’язаний перебувати на робочому місці до 16.00, тож він і повинен навчити азам роботи на комп’ютері вчителів. Хоча можливий і варіант невеличкої оплати кожного учасника курсів, яка буде стимулювати до постійних занять, адже згідно нашого українського світогляду, лише те цінне, за що я заплатив певну суму. Окрім того слід провести попереднє тестування для визначення рівня володіння ПК. Як показує практика лише 10-20% вчителів можуть з легкістю створити папку, надрукувати документ, вставити таблицю, зберегти створене і відіслати по електронній пошті. Решта ж вчителів користуються допомогою друзів, колег чи своїх учнів, що знижує рівень самооцінки вчителя та рівня статусу його сприйняття у навколишніх. 8. Створення моделі соціально-активної школи. Школа повинна бути не лише місцем навчання учнів, вона повинна бути місцем активного життя громади. Існує дуже багато прикладів втілення в практику так званої моделі соціально-активного навчального закладу. Залучення батьків чи дідусів та бабусь до проведення безкоштовних гуртків чи курсів, організація екологічних акцій, облаштування шкільної території, використання приміщень школи для певних суспільних проектів – це лише частина "добрих справ", які можуть робити разом школа та громада міста. 9. Створення міської батьківської асоціації. Можливо цей крок і дещо мрійливий, проте у високо розвинутих країнах, він дійсно дієвий. Батьки повинні нести більшу відповідальність за навчання та виховання своїх дітей, тож вони повинні більше співпрацювати з навчальним закладом. Ще з Радянських часів тягнеться за нами практика Батьківських комітетів, які займаються лише збором коштів на ремонт класних кімнат або організацію свят. Як правило, активність батьків зменшується з віком дітей, і лише в одиничних випадках триває справжній зв'язок батьків-вчителів-учнів до закінчення школи. В США батьки організовують постановки вистав, шкільні дискотеки, навчальні екскурсії. Батьки самі проводять гуртки для учнів, відвідують уроки для моніторингу стану поведінки, перевіряють якість їжі в їдальні, залишаються на додаткові заняття з психологами. А найголовніше, що за ними, а точніше перед ними, не стоять класні керівники, щоб координувати їх роботу, вони самі є ініціаторами всіх дій!!! 10. Реорганізація шкіл. Мій останній крок – найбільш нереальний. В Україні (або в експериментальному районі) слід змінити систему освіти, слід розділити школи на рівні. В одному приміщенні повинні навчатися учні лише однієї вікової категорії. Наприклад, учні початкової школи 1-4 клас, далі середня ланка 5-8 клас, і старша школа 9-11 клас. Початкові школи слід буде забезпечити спальними кімнатами, ігровими майданчиками на подвір'ї, ігровими кімнатами чи кімнатами психологічної розвантаженості. Середній школі більш необхідні спортивні зали, велика кількість гуртків і строга дисципліна – адже саме у цей час починається критичний підлітковий вік школярів, яким слід надати широкий спектр саме виховних розважальних заходів. Старша школа – це школа з індивідуальним навчанням чи навчанням у малих вузькоспеціалізованих групах. Комп'ютери, Інтернет, поглиблене вивчення декількох предметів, спрямованість на наукову діяльність – це старша школа майбутнього. Хоча при цьому слід буде вирішити питання працевлаштування вчителів та наповнюваність класів. Тож директор повинен: Бути лідером і гарним прикладом у колективі! Бути генератором ідей!!! Навіть найзухваліших!!!

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/28009/

Стратегічне управління школою життєтворчості

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57 Миколаївської міської ради Миколаївської області – єдина і перша україномовна школа в обласному центрі, яка збудована при незалежній Україні. Їй виповнилося вже 19 років. У мікрорайоні Намив, де вона розташована, в переважній більшості мешкаю ть робітники Чорноморського суднобудівного заводу. І тому педагогічний колектив нашої школи прагне створити всі умови для повноцінного життя, реалізації сутнісних творчих сил кожного виховання. З перших кроків її становлення ми розуміли, що працюємо не лише у новій школі, а у навчальному закладі нового типу і нового змісту. Ми розуміли те, що повинні враховувати самобутність різних вікових етапів школярів, особливості соціального, культурного контексту їх життя. І за короткий час школа змогла довести, що вона повністю відповідає вимогам часу. Уже на перших етапах становлення школи життєтворчості однією з найважливіших проблем ми вважали створення поліфункціональної, мобільної системи організації навчального процесу, який передбачає формування нових функцій в діяльності вчителя і нових підходів до організації методичної роботи. Така структура в першу чергу була спрямована на стимуляцію саморозвитку учителя. Найбільш оптимальною, на нашу думку, формою організації професійної діяльності учителів-предметників стали діючі творчі та проблемні групи. Творчі і проблемні групи розширили поле професійної діяльності учителя. Перед ними була поставлена надважлива задача: вирішення проблеми якості навчання з предмету (тобто забезпечення рівня змісту; відбір програм і учасників; вибір засобів досягнення якості; пошуки шляхів оптимізації навчального процесу і видів контролю і т. д.). Перед учителями виникли питання поглибленого аналізу стану викладання предмету; знаходження шляхів вирішення протиріч; підвищення професійного рівня як невід’ємної умови досягнення поставленої задачі. Стали формуватися функції, не властиві раніше для діяльності звичайного вчителя, - аналітична, прогностична, проектувальна. Науково-методична рада засновувалась в структурі як координуюча ланка в управлінні, наділена функціями аналізу, прогнозів, експертизи, розробки стратегічних напрямків розвитку школи життєтворчості. Саме на цій раді узагальнюється і аналізується колективний методично-науковий досвід, визначаються найбільш актуальні проблеми, розробляються програми їх виконання. Школа життєтворчості безпроблемно перейшла на програмно-цільове планування методичною і науково-методичною роботою. Серед основних завдань, які забезпечують досягнення мети в дослідженні проблем життєтворчості, можна назвати: дослідження духовних аспектів життєтворчості особистості; розробка критеріїв життєвої компетентності; експериментальне моделювання, виявлення та створення умов для задоволення потреб у самоствердженні особистості дитини, самореалізації учня і вчителя; психолого-педагогічне проектування їхнього духовного, інтелектуально-креативного буття; розробка та впровадження програми "Духовність" і "Психологія життєтворчості"; розробка методики прогнозування саморозвитку в процесі життєтворчості, вивчення впливу громадських і позашкільних організацій на рівень саморозвитку та соціальної адаптації особистості школяра. Школа життєтворчості – це соціально-педагогічна система, в якій створюються умови для розвитку i саморозвитку особистості. Нові форми в організації освітнього процесу ЗОШ № 57 не самоціль, а засіб творення нової людини – громадянина України з високим ідейним, розумовим і духовним потенціалом. Нині наш навчальний заклад – один з найкращих навчальних закладів м. Миколаєва. Школа була експериментальним майданчиком регіонального значення. За 8 років експерименту, що тривав з 1998 року, спостерігався розвиток школи як соціально-педагогічної системи в контексті життєтворчості особистості. Ми будували і будуємо педагогічну систему школи нової генерації, в якій забезпечується нова якість освітньо-виховного простору. У 2009-2010 н. р школа нагороджена срібною медаллю Міжнародної виставки-презентації "Сучасні навчальні заклади – 2010", яка проходила в м. Києві 17-19 березня 2010 р. У 2010 році школа визнана Флагманом освіти і науки України в Загальнонаціональній громадській акції. Рішенням Миколаївської міської ради педагогічний колектив ЗОШ №57 занесено у Книгу пошани Миколаєва. З дня заснування школи колектив прагнув через навчально-виховну систему створити українську родинну школу. Сьогодні маємо правильний орієнтир – працювати на особистість. Цьому сприяє педагогіка життєтворчості, модульно-розвивальна система та програма "Реалістичне виховання", якими формується навчально-виховний процес. Адже як стверджують психологи, якщо дитина у шкільному віці ні в якій галузі не досягла успіху, то навряд чи вона буде успішною у дорослому житті. Для того, щоб бути успішним і створена школа життєтворчості. Сьогодні успіхи наших вихованців вже приносять славу школі: вони є переможцями міських, обласних, Всеукраїнських предметних олімпіад, конкурсів і змагань. З року в рік збільшується кількість випускників 11-х класів, які стають студентами вищих навчальних закладів. Школа має тісні партнерські зв’язки з багатьма вищими навчальними закладами. Зокрема, Миколаївським державним університетом імені В. О. Сухомлинського, Національними університетом кораблебудування імені адміралі Макарова, університетом розвитку людини "Україна", Чорноморським державним гуманітарним університетом імені П. Могили. За шість років СП "НІБУЛОН" подарував школі кабінети інформаційно-комунікаційних технологій. Досі в Україні жоден загальноосвітній заклад в організації навчального процесу не мав такого високого стандарту комп’ютерних технологій. Це не лише найсучасніше комп’ютерне, а й програмне забезпечення для всіх шкільних навчальних предметів. Наш спонсор СП "НІБУЛОН" подбав, щоб нове обладнання було встановлене у кабінетах, де він за власні кошти провів євроремонт та придбав зручні сучасні меблі. Комп’ютери, плазмова панель, магнітна дошка, принтер, сканер, мультимедійна дошка, цілодобове підключення до мережі Інтернет, - у наш складний час учні звичайної загальноосвітньої школи сприйняли як подарунок з казки. Головною метою школи є виховання здорової, творчої, компетентної особистості – громадянина України – носія національних цінностей, загальнолюдських, наукових, філософських, релігійних надбань, яка живе в гармонії з природою, сама з собою, вміє самовизначитися і самореалізуватися. Стратегія розвитку освітнього простору школи розглядається нами як важлива умова ефективності інновацій на шляху реалізації педагогіки життєтворчості. Під поняттям інноваційних освітніх процесів, їх організацію та протікання, що характеризується стратегією змін, спрямуванням нововведень і вказують на рівень розвитку школи як складної відкритої соціально-педагогічної системи. Стратегія розвитку освітнього простору школи формує інноваційне середовище навчального закладу, яке не тільки забезпечує необхідні умови для інноваційної діяльності, а й створює інноваційний клімат. Концепцією розвитку школи ще 1999-2000 н. р. визнано, що ЗОШ № 57 м. Миколаєва є школою життєтворчості. Головне в цій Концепції – ідея самовизначення особистості: в культурі, у взаємовідносинах з людьми, в найрізноманітніших цінностях життя. Дитина повинна самоствердитися в житті, вибрати справу за своїми здібностями. Адже кожна людина хоче бути щасливою, жити повноцінним життям, що є найсуттєвішим для педагогів школи життєтворчості № 57 м. Миколаєва. Вони навчають дитину жити сьогоденням, сприймати життя у його розмаїтті. Важливим стратегічним завданням у процесах упровадження педагогіки життєтворчості є оптимізація мотиваційної сфери членів шкільної спільноти. У вирішенні цієї проблеми суттєве значення має формування процедур партнерства, орієнтація на успіх, створення відповідних умов для саморозвитку. Важливими механізмами ефективного управління переходу школи в режим розвитку є узгодження дій, цілей шкільної організації із цілями, змістом шкільної освіти; оптимізація зв’язків між внутрішнім та зовнішнім середовищами шкільної організації; забезпечення співуправління шкільною організацією; перехід на горизонтальні комунікації та збільшення неформальних зв’язків в оргструктурах шкільної організації. Основою управління є розвиток педагогічного колективу в умовах інноваційного розвитку навчального закладу є особистісно-зорієнтований підхід, який передбачає не тільки знання можливостей кожного педагога, а й визнання його права на творче самовираження й самоствердження. У своїй управлінській діяльності виходимо з того, що "метод – це я", метод – власна душа вчителя, і що тільки беручи до уваги природу дитини, педагога, розуміючи її і спостерігаючи за нею ми можемо дати їй необхідну освіту. А тому важливим завданням у виборі шляху реалізації концепції школи життєтворчості є визначення її пріоритетів. І для себе ми їх чітко окреслили: Нові підходи до питань підвищення кваліфікації, професійної компетентності вчителів, які продиктовані "інформаційним бумом", необхідністю діалогічного спілкування, що змусило нас проводити семінари-практикуми з інтерактивних технологій. Заміна форм педагогічних, методичних, виробничих нарад із традиційно-інформативних на організаційно діяльні, де думка кожного є обов’язковою складовою колективного рішення, що впливає на стратегію і тактику розвитку нашого закладу. Оволодіння інноваційними технологіями, що передбачають створення нових зразків діяльності вчителів, які сприяли б їхньому професійному зростанню та виводили на принципово новий, якісний фаховий рівень Залучення педагогів до участі в різних проектах, експериментах, до написання авторських програм, методичних розробок, статей та публікацій, що є безпосереднім виявленням творчого потенціалу кожного, прямим шляхом самоствердження і самореалізації вчителя. Співпраця з науково-дослідним інститутом Академії педагогічних наук України, Миколаївським державним університетом ім. В. О. Сухомлинського, науково-методичним центром Миколаївської міської ради, Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. Створення умов, мотивації для пошукової, наукової, дослідницької діяльності педагогів, учнів, їхня участь у конкурсах, проектах, програмах, семінарах, конференціях як внутрішніх, так і республіканських. Створення психологічного комфорту: задовольнити людину (учня, вчителя) щодо цікавої роботи. Зацікавленості кожного з них визнанням своєї діяльності, бажанні бачити результати своєї праці. Реалізація концепції школи життєтворчості опирається на принципи колегіальності, гуманізму, демократизму, системності, інтеграції, відкритості, тісного взаємозв’язку, взаємовпливу всіх напрямків освітньо-виховної діяльності. Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57 протягом 2011-2012 навчального року продовжила роботу з реалізації національної програми "Освіта", інших державних програм і концепцій освітньої області, Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про мови", а також керівних законодавчих актів і інструктивно-методичних документів. У 2011-2012 навчальному році школа № 57 має 3 ступені: Початкова – 11 класів, у яких навчаються 333 учні; Основна – 15 класів, у яких навчаються 432 учні; Старша – 4 класи, у яких навчаються 99 учнів. У 30 класах школи навчаються 866 учнів, середня наповнюваність класів становить 28,86 ос/клас. У мікрорайоні школи мешкають 1184 дитини, з них 1161 навчається в навчальних закладах для здобуття повної загальної освіти. Слід зазначити, що серед учнів школи № 57 37% учнів мешкають у мікрорайонах прилеглих шкіл. Це свідчить про високий авторитет школи серед батьків та учнів та вимагає продовження ефективної навчально-виховної роботи з учнями, якщо до того ж врахувати, що поряд розміщена школа, яка має статус навчального закладу нового типу (гімназія). В останні роки ця тенденція не порушується навіть при врахуванні складностей, пов’язаних з набором перших класів у зв’язку із загальним зниженням кількості першокласників у державі. На всіх дітей, які з різних причин навчаються за межами школи, оформлені необхідні документи. Колективом школи вжито заходів щодо збереження контингенту учнів: контроль за відвідуванням занять; індивідуальна робота з учнями та батьками; робота Ради профілактики, тощо. У школі протягом кількох років діє єдина загальношкільна система обліку відвідування учнями занять. Відповідно діючих вимог у школі організована робота з індивідуального навчання учнів. У 2011-2012 навчальному році за індивідуальними планами навчаються 17 учнів. 47 учнів закінчили в минулому році школу III ступеня, з них -2 отримали медалі. 52 учні (7%) одержали за підсумками навчального року Похвальні листи за високі досягнення у навчанні. Ще 52% учнів показали достатній та високий рівень навчальних досягнень. Школа працює в режимі п’ятиденного робочого тижня за робочим навчальним планом. Початкова школа забезпечує становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток. Пріоритетом у початкових класах школи є розвиваючі функції. Основна школа дає базову середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки дітей, готує до вибору форм подальшого навчання, профільного навчання. З варіативної частини навчального плану додатково виділені години на фізичну культуру (футбол), вивчення інформатики, починаючи з 1-го класу, математики, української, російської, англійської мов, досліджуючого гуманітарного права, ОБЖ. Для реалізації в повному обсязі інтересів старшокласників, з урахуванням анкетування учнів 9 класів, побажань батьків, у школі ІІІ ступеню функціонують профільні класи філологічного, фізико-математичного, природничого напрямків. У навчальних планах школи відображена подальша робота з виявлення інтересів дітей, розвитку їхніх здібностей. Профільне навчання у ІІІ ступені школи №57 спрямоване на реалізацію особистісно-орієнтовного підходу. Метою профільного навчання є створення умов для диференціації та індивідуалізації навчання, врахування та забезпечення подальшого розвитку інтересів, нахилів, здібностей учнів у тій сфері діяльності, з якою у них пов’язаний вибір майбутньої професії. Аналіз моніторингових досліджень досягнень учнів профільних класів показує, що їхня успішність з профільних предметів в цілому не змінюється. Педагогічним колективом школи проведений також комплекс заходів щодо підготовчої роботи з учнями допрофільних 9-х класів: робота психолога (тестування) з виявлення нахилів підлітків, вироблення рекомендацій учням, ознайомлення з ними учнів, батьків і класних керівників; вироблення методичними об'єднаннями предметників пропозицій щодо планування спецкурсів, факультативів у профільних класах (варіативна частина навчального плану); батьківські збори паралелі допрофільних класів з участю психолога. Продовжує роботу науково-дослідне товариство учнів. У своїй роботі з учнями вчителі, які є керівники секційних відділень, ставили за мету розширення знань з предметів, ведення дослідницької роботи, розвиток пізнавальних інтересів, написання та захист рефератів, науково-дослідницьких робіт, проведення конференцій, тощо. Проводиться сумлінна робота щодо організації та підготовки науково-дослідницьких робіт учнів за програмою МАН, вчасно подані роботи і заявки на участь в ІІ та ІІІ етапах. Організація роботи з обдарованими дітьми була досить ефективною: переможцями ІІ туру Всеукраїнських олімпіад з базових предметів 14 учнів, що говорить про стабільність роботи вчителів з обдарованими дітьми Педагогічний колектив школи у 2011-2012 навчальному році продовжував роботу над реалізацією проблемної теми школи "Удосконалення самореалізації суб’єктів освітнього процесу". В поточному році було проведено вивчення та аналіз вітчизняної та методичної літератури з теми "Використання інформаційно-комунікаційних технологій", "Метод проектів", "Система розвивального навчання", цикл відкритих уроків та позакласних заходів, що дало можливість чіткіше сформулювати вимоги до проведення сучасних уроків та випускника школи, які ставить перед освітою сучасне суспільство. Визначені психолого-педагогічні умови інтелектуального розвитку особистості, готовність та методична підготовка вчителів до формування інтелектуальної культури особистості. Ефективно працювала у минулому році методична рада, на засіданнях якої розглянуті питання, безпосередньо пов’язані з пошуком шляхів підвищення якості та результативності навчально-виховного процесу. В компетенції методичної ради знаходяться такі напрямки діяльності педагогічного колективу: реалізація принципу диференціації навчально-виховного процесу; забезпечення профільності навчання; організація роботи по підвищенню фахової майстерності вчителів; організація позаурочної роботи з навчальних предметів як однієї із умов поглиблення знань учнів; вивчення і аналіз стану викладання, моніторинг навчальних досягнень учнів; залучення вчителів до узагальнення та обмін досвідом роботи з науково-дослідницької діяльності; координація роботи зі здібними та обдарованими учнями. З метою обміну досвідом роботи у жовтні 2011 р. був проведений місячник відкритих уроків вчителів-наставників, у березні 2011 р. місячник вчителів, які атестуються. Як показав досвід, така форма роботи є одним із засобів професійного навчання вчителів. Малодосвідчені вчителі при відвідуванні уроків у досвідчених вчителів вивчають їх досвід і цим підвищують свою фахову майстерність. При відвідуванні уроків досвідчені вчителі можуть надати своїм колегам методичну допомогу. Найбільшу увагу цій формі методичної роботи приділяють методичні об’єднання вчителів фізичної культури, початкових класів, математики, інформатики. На замовлення Миколаївського ОІППО для слухачів курсів були проведені заняття для: новопризначених керівників (листопад, лютий); вчителів української мови та літератури (листопад); вчителів початкових класів (грудень); вчителів музичного мистецтва (січень); вчителів зарубіжної літератури (лютий); вчителів математики "Ефективне використання інформаційно-комп’ютерних технологій на уроках математики" В поточному році вчителі та адміністрація школи співпрацювати з Миколаївським науково-методичним центром управління освіти Миколаївської міської ради та проводили семінари для членів предметних методичних об’єднань міста. На базі школи проведено міський конкурс з інформаційних технологій для учнів загальноосвітніх шкіл та вихованців позашкільних закладів міста. Методична скарбниця школи поповнилась у цьому році чудовими розробками уроків, методичних рекомендацій – і все це до послуг педагогічного колективу. Розробка вчителя початкових класів Ракової А. І. "Весняна екскурсія" надрукована в журналі "Початкові класи" №4, 2009 р. З метою оптимізації навчально-виховного процесу педагогічний колектив продовжує роботу над створенням інноваційного середовища, яке націлене на самоактуалізацію учня та вчителя, як цілісної особистості. Головним в інноваційному середовищі є ставлення педагога до дитини як суб’єкта психічної активності. Це є запорукою розвитку її ініціативності, самостійності та творчого потенціалу. Одночасно такий підхід створює умови і для розвитку потенційних творчих можливостей кожного вчителя, можливості вдосконалювати себе, керувати власним розвитком. Методична робота включає в себе і відділ психологічного супроводу. Значні зусилля були спрямовані на надання реальної дієвої допомоги педагогічним працівникам, особливо молодим, у підвищенні їхньої професійної майстерності. В повсякденній роботі в школі адміністрація створює творчу атмосферу, стимулює втілення інноваційних технологій в навчально-виховний процес. У забезпеченні неперервності підвищення кваліфікації педкадрів, з метою поліпшення педагогічної майстерності у 2011-2012 навчальному році були сплановані та організовані курси підвищення кваліфікації педагогічних працівників школи. План курсової перепідготовки виконано. Адміністрація школи систематично проводить роботу з удосконалення і посилення стимулюючої ролі атестації у фаховому зростанні педагогічних кадрів. Проведення атестації значно впливає на формування структури внутрішньошкільного контролю, який спрямовується на вивчення відповідності рівня знань, умінь і навичок учнів державним вимогам, вивчення рівня вихованості учнів та їх соціальної адаптації, професійної підготовки вчителів, знання ними основ педагогічної науки, передового та новаторського досвіду. Всі кадрові проблеми вирішувались своєчасно, зривів навчального процесу не допущено. Виховна робота спланована згідно з комплексно-цільовою програмою "Духовність" за напрямками: розвиток учнівського самоврядування, робота з батьками; морально-естетичне, національне виховання; патріотичне (в т. ч. військово-патріотичне) виховання; правове, громадянське виховання; охорона дитинства, запобігання злочинності; екологічне, формування здорового способу життя; сприяння творчому розвитку особистості. У цих напрямках у школі працювали гуртки: хореографічний, духовий оркестр, секції з гандболу та футболу, хор, гурток з основ інформаційних технологій, краєзнавчий, секції з гандболу та футболу;гуртки з програмування, організовані за рахунок коштів спонсора. Під керівництвом викладача "Захисту Вітчизни" Обухова М. М. проводилася робота з військово-патріотичного напрямку. Вихованці гуртків добилися певних успіхів. Зокрема, команда учнів 6-10-х класів двічі ставала призером обласних змагань з футзалу, у міських змаганнях з гандболу команда хлопців стала першою, а дівчата зайняли друге місце. Учасники краєзнавчого гуртка нашої школи стали призерами районного конкурсу серед лекторських учнівських груп у рамках акції "Щоб знали і пам’ятали ". З метою гармонійного всебічного розвитку дитини, підготовки її до життя в існуючих соціальних умовах, реалізації її творчого потенціалу, формування в дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, правди, людяності, розуміння пріоритету виховання дітей у родині і гуманних взаєминах між членами кожної родини, важливості ролі родини в житті суспільства, створення сприятливої трудової атмосфери в родині, виховання національної свідомості і самосвідомості, культури поводження в родині, прилучення до традицій сімейно-побутової культури українців, активній участі у всенародних і сімейних святах проводились КТС із залученням батьків та громадськості (Всі ми діти твої, Україно, Великодній вернісаж та інші). Проводилась профілактична робота з правопорушень серед учнів школи. Відповідним наказом по школі створена Рада профілактики правопорушень, яка працювала протягом навчального року. Рада працювала відповідно до плану, складеного адміністрацією та затвердженого директором. На засіданнях ради були розглянуті такі теоретичні питання, як педагогічна занедбаність серед учнів "групи ризику", робота класних керівників з учнями, схильними до бродяжництва, стан правопорушень у районі, залучення учнів, схильних до правопорушень, до гуртків та секцій, пропуски навчальних занять учнями без поважних причин, запобігання поширення наркоманії, токсикоманії, негативних явищ серед учнів 9-11 класів. Для розгляду цих питань запрошувались представники різних служб: служби в справах дітей, лікар – нарколог, психолог школи, батьки – фахівці. Методичним об’єднанням класних керівників протягом року розглядалися питання: Про особливості роботи з учнями, що мають девіантну поведінку. Про забезпечення прав дітей на освіту та охорону дитинства. Про моральне виховання в сім’ї та школі. В рамках роботи правової освіти всі класні керівники щомісяця проводили бесіди з учнями з правового виховання: "Символіка України", "Правопорушення та як його запобігти", "Жити за правилами, жити за законом", "Профілактика негативних явищ серед учнів" та ін. Робота з екологічного виховання в школі впродовж останніх років знаходиться на достатньо високому рівні. Кожного року учні нашої школи беруть участь в екологічних акціях, конкурсах і займають призові місця. При цьому дуже важливо, що ідеї екологічного світогляду донесені до кожного учня школи. Традиційними стали відзначення Дня довкілля, дня Землі, які супроводжуються прибиранням території школи та ділянок, прилеглих до неї, а також висадженням дерев та кущів. З метою забезпечення підростаючого покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, формування розуміння, що природа – першооснова існування, а людина – частина природи, в школі двічі на рік провидиться загальношкільний збір макулатури. На сучасному етапі становлення Української держави за умови складного політичного і соціально-економічного її стану особливо відчутний негативний вплив на сучасну школу таких суспільних явищ, як посилення аморальності, злочинності, зубожіння та інше, що призводить до знецінення освіти, падіння авторитету учителя, росту агресивності, жорстокості, нігілізму підлітків. Аналіз цих деструктивних процесів у сучасному суспільстві дозволяє зробити висновок, що є небезпека виростити бездуховне покоління, не "обтяжене" інтелігентністю, порядністю, яке зневажливо ставиться до культурних та загальнолюдських цінностей, не прагне до здорового способу життя. Розв’язання цієї проблеми, як підтверджує вітчизняний і світовий досвід, можливе за умови оптимізації управління процесом виховання за допомогою гуманізації освіти, що має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у суспільстві. Гуманізація освіти передбачає, насамперед, сприяння розвитку творчих можливостей людини, її інтелектуальної свободи, створення максимально сприятливих умов для розкриття особистості. Гуманні цінності і духовність є тим культурним кодом, який визначає повсякденну поведінку і регулює взаємини людей, забезпечує раціональність і людяність їхнього способу життя, а отже життєздатність суспільства. Це актуалізує проблему гуманізації навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, яка набуває виключної актуальності в останні роки. Саме духовне виховання особистості в Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 57 сприяє олюдненню суспільних відносин, формуванню взаємодії людей за суб’єкт-суб’єктною моделлю, зміст якої безпосередньо впливає на спрямованість і характер потреб, цілей, інтересів особистості, тоді як процеси дегуманізації суспільства негативно впливають на духовний та емоційний стан його членів, їхнє фізичне та психічне здоров’я. Вирішальним фактором впровадження принципу духовності в реальне життя Миколаївської загальноосвітньої школи № 57 є створення в ній особистісно-орієнтованого виховного середовища, яке ми визначаємо як сукупність ціленаправлено створених соціальних і педагогічних умов, які забезпечують формування духовно збагаченої особистості з гармонійним поєднанням загальнолюдських та національних цінностей, здатної до соціального самовизначення та самореалізації. Процеси гуманізації освіти масштабні та складні, це процеси морально-психологічної перебудови людини, внутрішньої переорієнтації системи духовних цінностей, усвідомлення власної гідності і цінності іншої людини, формування почуттів відповідальності і причетності до минулого, сучасного і майбутнього. Основними положеннями сучасної концепції виховання духовності ЗОШ № 57 є: визнання пріоритету особистості, її унікальності; співробітництво всіх суб'єктів педагогічного процесу в розв'язанні навчально-виховних завдань; опора на загальнолюдські і національні духовні цінності; широкий культурологічний підхід до вибору виховних технологій; гуманізація виховного середовища, міжособистісних стосунків у всіх підсистемах педагогічної навчально-виховної системи; засудження і безумовне усунення з педагогічної практики методів адміністрування, примусу, авторитаризму, волюнтаризму; звернення до скарбниці народної педагогічної думки і досвіду. Практична реалізація принципів гуманізації виховання Школи життєтворчості означає посилення у всіх без винятку структурах навчального закладу особистісного фактору, більш повне врахування індивідуальних особливостей школярів, реалізацію творчого потенціалу вчителів. Існує, на нашу думку, кілька особливо важливих сфер, які можуть сприяти формуванню духовності в дітях: історія минулого нашого народу, оскільки історичне забуття означає втрату зв'язку поколінь; культ сім'ї і рідного дому, адже діалог поколінь - одне із потужних джерел духовності; література, вид мистецтва, який має доступ до глибин духовно-емоційного життя дитини; рідна мова, через яку найперше повинно здійснюватись сприймання духовних цінностей; народознавство – предмет про духовне коріння людини, її витоки; дисципліни естетичного циклу – вони стосуються сфери емоційного сприймання світу; природознавство, бо природа – "мати", яка потребує любові, добра, милосердя; живі стосунки учнів з учителями, з керівниками школи, з товаришами. Проблема формування особистісно-зорієнтованого, а значить, гуманного виховного середовища надзвичайно складна, багатогранна. Тому, ми вважаємо, для виховання духовністі необхідно введення нових особистісно орієнтованих технологій виховання, які б функціонували за такими принципами: цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних ситуацій; особистісно розвиваючого спілкування; використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні особистості; систематичного аналізу вихованцем власних і чужих вчинків. Усі виховні впливи на дитину повинні ніби переломлюватись крізь призму моральності. Без моральної чистоти, на думку Василя Олександровича Сухомлинського, втрачає смисл усе – освіта, духовне багатство, трудова майстерність, фізична досконалість. Сутність основних положень оптимізації упралвіння виховання духовності в ЗОШ № 57 у наступному: 1. У центрі навчально-виховного процесу - дитина, яка є не тільки об'єктом, але й суб'єктом виховання. Життєвий досвід дитини - вирішальний фактор формування особистості; дитина сама створює свою особистість, а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити у собі і розвинути те, що їй органічно притаманне. 2. У вихованні: орієнтація на духовно збагачену особистість, як альтернатива функціонуючим односторонньо інтелектуалістичним моделям шкіл. Звідси основне завдання вихователя - допомогти дитині створити гармонію між тілесно-фізичним та духовним; виховання повинно бути вільним. Кожна дитина має пізнати світ і знайти у ньому своє місце, не перестаючи його любити. Школа має забезпечити простір вільним та природнім проявам особистості дитини. Свобода дитини повинна бути обмежена лише інтересами колективу; основна увага педагогів повинна надаватись моральному вихованню особистості учня з пріоритетом загально - людських цінностей, де провідна роль належить сім'ї. Недопустиме лише формальне засвоєння моральних правил. Істинно моральній поведінці може навчити лише саме життя, тобто конкретний життєвий досвід дитини. Завдання школи - так побудувати діяльність, щоб сама її організація виховувала дітей у дусі високої моральності; забезпечення індивідуального підходу у вихованні, що ґрунтується на власному виборі дитини, а звідси - побудова виховання на висновках з наукового аналізу результатів спостереження та вивчення дитини. 3. У змісті, формах та методах навчання: збільшення у навчальних планах питомої ваги предметів гуманітарного циклу; гуманістична спрямованість змісту навчальних дисциплін; образне, художнє викладення матеріалу; врахування вікових життєвих ритмів дітей, сензитивних періодів у навчанні; диференційований підхід, робота в індивідуальному режимі учнів; гуманізація форм контролю знань, оцінювання не тільки результату, але й затрачених зусиль; забезпечення почуття успіху у навчанні; уникнення транслювання знань у готовому вигляді. 4. В управлінні школою: колегіальність прийняття рішень, систематична робота учительських колегій; учнівське самоврядування; постійна турбота про здоров'я дітей; створення цілісної системи вивчення учнів, проведення тематичних психологічних семінарів та науково-педагогічних рад і консиліумів; організація навчання вчителів, підвищення їхньої кваліфікації, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом, світовими альтернативними педагогічними системами; організація спільної діяльності школи та сім'ї, робота батьківських університетів, теоретичних семінарів; організація "життєвого простору" дітей, продумане оточення, яке якомога більше наближається до умов сім’ї. 5. У характері взаємовідносин всіх учасників педагогічного процесу: створення особливої атмосфери взаємодовіри та взаємоповаги; використання стилів педагогічного спілкування на основі дружньої прихильності та захоплення спільною творчою діяльністю; висока ступінь інтеграції школи та сім'ї; формування учнівських класів за моделлю сім'ї. дотримання і вдосконалення спільно вироблених шкільних традицій, свят, усього, з чого формується "обличчя" школи та її індивідуальність. З метою реалізації комплексно-цільової програми "Здоров’я", забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я, формування фізичних здібностей особистості, гармонії тіла і душі, виховання потреби в регулярних заняттях фізичною культурою і дотриманні режиму дня, в прагненні до оволодіння санітарно-гігієнічними знаннями і навичками у серпні-вересні був проведений місячник безпеки дорожнього руху, проведені зустрічі дітей з працівниками ДАІ. Членами методичного об’єднання фізичної культури та Захисту Вітчизни проведено 15 внутрішкільних змагань. Збірні школи брали участь в: осінній міській естафеті; змаганнях з футболу району "Козацькому гарті"; війсковому троєборстві; кульовій стрільбі; "Нумо, хлопці"; обласних змаганнях з військово-прикладного багатоборства; змаганнях з гандболу. Першості району з легкої атлетики в змаганнях І Спартакіади "Олімпійські надії". Слід відзначити успішну участь групи десятикласників у міському конкурсі-акції "Молодь обирає здоров’я" та перемогу в районі серед фотографій на цю ж тему. Потужним фактором залучення дітей до суспільно-корисної праці є участь у різного роду акціях, конкурсах, дослідженнях. Успішним можна назвати досвід участі в акції "Миколаєву – турботу юних", де пошуковці під керівництвом Дубінки Л. М. дослідили і презентували широкому загалу роботу "Зниклі храми Миколаєва". Відповідно до Положення про загальноосвітню школу, Статуту ЗОШ № 57, педагогічна і батьківська громадськість бере активну участь в управлінні школою. Найважливіші питання напрямку розвитку школи, планування її роботи, виносяться на розгляд педагогічної ради, батьківського комітету. Вищий орган виконавчої влади в нашій школі також колегіальний – на засіданнях Ради школи вирішуються всі поточні питання нашого життя і роботи. На рівні кожного класу створені і діють батьківські комітети, що беруть актину участь в організації повсякденної роботи навчально-виховного процесу. Організація ефективної роботи школи неможлива без діючого постійного зворотного зв'язку з батьками. Адміністрація школи, учителі з увагою ставляться до всіх пропозицій і зауважень збоку батьків. Продовжена робота з батьківською громадськістю: в школі працює батьківський комітет, лекторій для батьків, батьківський клуб. У цьому році він значно обновився. За безпосередньою участю батьківського активу проводяться всі масові шкільні заходи. Батьки учнів беруть участь в контролі організації харчування учнів, їхнього медичного обслуговування (контрольна комісія). Залучаються батьки учнів також до роботи з неблагонадійними родинами з метою запобігання негативних умов виховання дітей (соціальна комісія). Піклувальна рада та фінансово-господарча комісія батьківського комітету школи організовує ремонтні роботи в кабінетах та приміщеннях школи. Велика увага приділялася роботі з батьками. Це батьківські збори, анкетування, конференції, свята. У школі практикуються дні відкритих дверей для батьків та громадськості міста. Під час яких вчителі проводять відкриті уроки, виховні заходи. Ці заходи повинні сприяти підвищенню мотивації до навчання як батьків так і їх дітей. Школа життєтворчості будується на основі стратегічних завдань реформування освіти в державі. Результат навчання – адаптована до реальних умов життя творча особистість, яка: Має сформовані переконання, що необхідні кожній людині для збереження життя i здоров’я; Здатна до самовдосконалення та самореалізації; Естетично i морально розвинена; Вміє спілкуватися; Поважає правові та законодавчі норми, які прийняті в державі; Може адекватно оцінювати себе та оточуючих.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/29705/

Школа життєтворчості - нова модель навчального закладу XXI століття

Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце.С. Русова На початку ХХІ століття закономірним є пошук відповідей на запитання: Як плекати образ людини - господаря власної долі? Якою має бути людина у житті і чим вона озброєна для життя? Сьогодні, як ніколи гостро, постає завдання осмислення й пізнання нових педагогічних реалій, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого й духовного світу. Від того, як школа допоможе своїм вихованцям спроектувати їхню життєву траєкторію, залежить успішність та міра реалізованості дитини у майбутньому. Важливо пам’ятати, що учень, який сьогодні відповідає біля дошки, уже через декілька років змушений буде виконувати куди складніші завдання у різних, часом непростих життєвих ситуаціях. Настільки успішно він виконає їх залежить від рівня, якості і дієвості підготовки до дорослого життя, яку він пройшов у школі. На цій основі формується нова педагогіка – педагогіка життєтворчості, у центрі якої – дитина з її радощами і болями, злетами і драмами, інтересами, потребами, мріями і планами на майбутнє, з її напруженим екзистенційним духовним світом. Життєтворчість - особлива, вища форма виявлення творчої природи людини. Вона сприяє самостійному вибору особистістю стратегії життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації індивідуального життєвого проекту. Педагогіка життєтворчості – це педагогіка спрямована на плекання дитини як суб’єкта життя, надання допомоги їй у визначенні життєвої стратегії та побудові життєвої траєкторії, пошуках смислу життя, його повноти й культури, пізнанні життя як результату життєздійснення. Школа Життєтворчості – сучасна модель розвитку навчального закладу, яка ґрунтуються на основі принципів педагогіки життєтворчості, а саме: ставлення до дитини як до особистості, суб'єктності, софійності, духовності, діалогічності, рефлексії, пріоритетності творчої діяльності над репродуктивною, більшої цінності питань, ніж готових відповідей, розуміння школи як організації всього життя дітей. Цілі Школи Життєтворчості Сприяти задоволенню вітальних та духовних потреб дитини.Позитивно впливати на стрижневе, внутрішнє в людині, тобто на те, чим вона живе, до чого прагне, які дороги обирає, на її переконання, цінності, на основі яких вона намагається будувати свій життєвий проект.Завдання Школи Життєтворчості Забезпечити здобуття школярами ключових компетентностей, необхідних для самостійного життя, виконання професійних та соціальних функцій.Формувати в учнів гнучкість, мобільність, конкурентоздатність, уміння інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці.Виховувати у школярів уміння включатися в систему людських взаємостосунків; самостійно, творчо мислити, правильно сприймати, виважено, адекватно та принципово оцінювати себе та стосунки між людьми.Вчити учнів використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем; цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави; генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність.Вчити учнів здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення.Формувати в учнів бережливе ставлення до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності.Створювати умови для активної соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності учнів школи.Формувати систему гуманізованих суб'єкт-суб'єктних взаємодій між учасниками навчально-виховного процесу.Вчити учнів орієнтуватись у системі найрізноманітніших суперечностей і неоднозначних цінностей.Розвивати вміння будувати відносити з іншими людьми, природою, суспільством і разом з тим творити себе самого.Формувати здатність до вибору численних альтернатив, що пропонує сучасне життя.Вчити визначати життєве кредо та життєвий стиль.Пріоритети Школи Життєтворчості: Найдорожча цінність – людське життя; Якісна освіта – сяйво людського життя; Найскладніше мистецтво – мистецтво життєтворчості; Найбільше багатство – багатство людських стосунків; Найвища краса – краса людських взаємин. Модель випускника Школи Життєтворчості Людина з достатньо широким спектром особистісно значущих позитивних цінностей; розвиненим почуттям власної гідності, віри у свої сили; спрямована на життєтворчість, самовиховання та самовдосконалення; готова до творчої діяльності і моральної поведінки; здатна довгостроково планувати власне життя.Вільна, успішна, життєлюбна особистість, яка веде здоровий спосіб життя, володіє високою культурою поведінки, розвиненими творчими здібностями та талантами; ставленням до професії як до засобу саморозвитку й самореалізації.Людина, яка володіє креативним, критичним, творчим мисленням, культурою спілкування, універсальними інтелектуальними вміннями, навчальними й пізнавальними, що сприяють успішній самоосвіті й реалізації в житті.Умовою успішного формування такої моделі випускника є комплексний підхід до формування ключових компетентностей у школярів, що визначають наступні головні напрямки життєвої підготовки особистості. Пізнавальна сфера. Це сфера формування знань, умінь і навичок учня. Вона визначається не лише базовими знаннями та вміннями, які відповідають програмовим вимогам, а й ціннісними орієнтаціями особистості, мотивами діяльності, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу, умінням добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, та застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення. Головна ознака сучасної освіти – це відмова від рутини, догматизму, знанняцентризму традиційного навчання. Школа має зосередитися на розвитку мислення дитини (розвиток логічного, творчого, критичного, креативного, латерального та інших типів мислення). Для цього вчителі повинні широко застосовувати у своїй практиці новітні педагогічні та інформаційні технології розвивального характеру: технології проблемного навчання, розвитку критичного мислення школярів, проектні, інтерактивні, ігрові технології, педагогіку співпраці, особистісно зорієнтоване навчання. Важливо реалізовувати розвивальний, життєтворчий потенціал освіти, який передбачає здобуття учнями методологічних знань: прийомів мислення, методів пізнання, методів самостійного оволодіння знаннями. Отже, знання як самоціль має поступитися місцем знанню як інструментові життя, що забезпечує молодій людині можливість жити в гармонії з власною природою і довкіллям, суспільством, окремими людьми, можливість оволодіти новими технологіями. Ця сфера передбачає формування пізнавальної, методологічної, інформаційної та креативної компетенцій. Соціальна сфера. Це сфера відносин у соціумі, у межах якої вихованець має освоїти норми соціальної взаємодії та поведінки, уміє поєднувати свої права та обов’язки, виробляти стратегію власного життя на засадах демократизму, толерантності, плюралізму, гуманізму, громадськості. Це підготовка до життя в швидко змінюваних умовах соціокультурного життя. Соціальний аспект передбачає формування таких компетенцій: комунікативної, правової, економічної, екологічної. Здоров’я особистості. Ця сфера передбачає набуття досвіду й життєвих установок на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку, формування вміння правильно поводитись у критичних життєвих ситуаціях і надавати необхідну допомогу собі та оточенню. Передбачає формування валеологічної компетенції. Професійний універсалізм. Школа має зосередити увагу на вихованні такої важливої риси молодої людини, як професійний універсалізм – здатність змінювати сфери і способи діяльності. Поняття «гарний працівник», окрім фахової, професійної підготовки, включає ще й інші якості та вміння: це людина, яка вміє працювати в команді, бути комунікабельною, може приймати самостійні рішення, творчо мислити, ініціативна, здатна генерувати нові ідеї, уникати конфліктних ситуацій та вміти виходити з них, бути спроможною до вибору альтернатив, що пропонує сучасний ринок праці. Реалізується через професійно-трудову компетенцію. Сфера особистого життя. Передбачає посилення відповідальності кожної конкретної особистості за власне майбутнє, за можливість досягнення особистого щастя завдяки своїм потенційним можливостям, що виявляється у любові, сімейних стосунках, у продовженні роду, вихованні дітей. Реалізується через формування сімейно-побутової компетенції. Етична сфера. Передбачає етичне, естетичне становлення особистості, високу духовність, приєднання до системи загальнолюдських моральних цінностей, формування бачення, розуміння, створення краси і гармонії у праці, пізнанні, ставленні до людей, самого себе, природи; відкритість життя юної особистості для добрих справ, колективної праці для інших людей (близьких і далеких), турботи про них, взаємодопомоги, милосердя та ін. Реалізується через естетико-духовну компетенцію. Школа Життєтворчості – це інститут збереження й зміцнення фізичного, психічного, морального, духовного здоров'я дитини, допомоги їй у ситуації життєвої кризи, збереження особистості в драматичних обставинах життя, захисту від різних стресогенних чинників. Школа відіграє важливу роль у попередженні учня про прірви, небезпеки життя. У цьому плані її діяльність набуває випереджувального й попереджувального характеру. Школа повинна допомогти дитині не розгубитися в нестабільному суспільстві, виробити захисні механізми, навчити самостійно вирішувати життєві проблеми. Найціннішим надбанням Школи Життєтворчості є те, що її цілі, зміст близькі не лише реформаторам-педагогам, а й дітям, які стають співтворцями нових моделей школи XXI століття, глибше осмислюють своє життя, навчаються для того, щоб оволодіти мистецтвом життєтворчості, мистецтвом ефективного виконання життєвих і соціальних ролей.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/29726/

Досвід роботи з методичними комісіями

Методичний кабінет навчального закладу є організуючим центром роботи щодо підвищення кваліфікації та фахової майстерності педагогічних кадрів - це робочий орган з організації методичної діяльності, який діє на підставі положення, а робота ведеться під керівництвом методиста відповідно плану роботи

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/29726/attachment-download/5856/

files/dosvid_3_6.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31080/

Про систему методичної підтримки молодого вчителя. (Рос. мова)

Система работы с молодыми учителями достаточно разработана: индивидуальная опека, наставничество, методическая помощь типа "Школы молодого учителя", индивидуальные методические консультации и другие виды поддержки молодого педагога. В УВК "гимназия-школа" № 27 г. Мариуполя создана своя си стема методической поддержки, профессионального становления молодых учителей. При знакомстве с молодыми учителями проводится их анкетирование с определёнными целями: с целью выяснения уровня профессиональной направленности личности учителя (направленность на предмет, уровень организованности, общительности); с целью выяснения барьеров в педагогической деятельности (выявление способности учителя к саморазвитию, определение факторов, стимулирующих и препятствующих обучению и развитию учителя); с целью диагностики типа ориентации педагога на учебно-дисциплинарную или личностно ориентированную модель взаимодействия с учащимися. Анкетирование даёт возможность ближе познакомиться с молодыми учителями и, по возможности, предотвратить их ошибки в профессиональной деятельности. В арсенале заместителя директора достаточное количество данного материала, опубликованного в различных управленческих книгах. Первым в данной системе методической подготовки учителя проводится семинар "Учитель и проблемы дисциплины". Этот курс даёт ответы на вопросы: Почему учащиеся ведут себя "плохо", каковы причины такого поведения? (таковыми могут быть: избегание неудач, привлечение внимания, власть над взрослыми или месть взрослым). Как корректировать поведение этих учащихся и повысить самоуважение учеников? Каковы меры экстренного педагогического вмешательства, как выработать стратегию поведения педагога с учащимися, нарушающими дисциплину? Разработано четыре занятия: Привлечение внимания как цель "плохого" поведения. Выработка мер экстренного педагогического воздействия. Стратегия и тактика экстренного вмешательства учителя в ситуации властолюбивого и мстительного поведения учащихся. Что делать учителю, если целью "плохого" поведения учащихся есть избегание неудач? Как помочь ученикам установить нормальные отношения с учителем и почувствовать свою коммуникативную состоятельность. Вторым семинаром, рекомендованным методическим советом УВК, стал семинар "Основы педагогической техники". Не секрет, что молодой учитель, идя в школу, иногда имеет иллюзорное представление о педагогическом труде. В то же время высшие учебные заведения недостаточно вооружают будущего педагога принципами и приёмами педагогической техники. Приёмы же эти представляют собой сеть, складывающуюся в систему, к созданию которой стремится каждый учитель. Семинар рассчитан на такие занятия: Невербальные коммуникации в педагогическом процессе. Роль и функции жестов педагога в процессе обучения. Практикум жестикуляции как компонента педагогической техники. Принципы педагогической техники. Дидактические приёмы повышения интереса к учебному материалу. Приемы управления классом. Домашнее задание: его роль в формировании учебных навыков, техника. Развитие творческого потенциала учащегося, формирование функциональных жизненных компетентностей невозможно без спокойного, толерантного отношения учителя к личности ученика, невозможно без создания учителем психологического комфорта на уроке. Несмотря на новое поколение учителей, 75% из них изначально имеют ярко выраженную ориентацию на учебно-дисциплинарную модель взаимодействия с учащимися. По всей видимости, сказывается их профессиональная неуверенность, эмоциональная неустойчивость во взаимоотношении с учащимися, а также отсутствие навыков работы молодого учителя с внутренним миром ребёнка. Современное требование к личности педагога прямо связано с такой тенденцией развития образования, как ориентация на личность, возможность ее самовыражения в процессе обучения и воспитания. Поддержание самовыражения личности учащегося, обучение его методам самоподдержки, самоодобрения, самопредъявления представляет большую психологическую трудность для педагогов, особенно молодых. Таким образом, третьим шагом в формировании профессионального становления молодого учителя был определен цикл психологических семинаров по изменению педагогической практики через изменение личности педагога. В данный цикл вошли: Система работы со своими негативными чувствами и негативными чувствами учащихся. Создание психологического комфорта в классе во время урока. Педагогическая толерантность. Профессиональное самосознание педагога. Способы саморегуляции эмоционального состояния учителем. Организация труда учителя. Необходима помощь учителю в овладении приёмами убеждения и активного слушания. Это поможет ему в общении с учащимися. Считаем, что данная система семинаров представляет собой эффективный инструмент личностного и профессионального роста педагога. Таким образом, система методической поддержки молодого учителя, его профессионального становления, созданная в УВК "гимназия-школа" №27, в достаточной мере помогает в короткое время осуществить качественный профессиональный рост учителя в учебном учреждении.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31145/

Слово о директоре. (Рос. мова)

У статті авторка пише, що на базі маленької гарнізонної школи директор створила новий багато профільний навчальний комплекс, який із року в рік випускає у велике життя всебічно підготовлених учнів, які вирізняються міцними знаннями

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31145/attachment-download/6250/

files/director_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31667/

Модель технологии образования педагогов в школе. (Рос. мова)

У статті авторка пише, що соціально-педагогічні орієнтири багатьох учителів мало змінились, тому суттєвого значення набуває систематична та наполеглива робота щодо вдосконалення та розвитку творчого потенціалу педагогів у школі

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31667/attachment-download/6392/

files/pedagog_1_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31683/

Системний підхід до організації методичної роботи ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

У роботі розкрита стратегічна система методичної роботи в ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, представлені основні складові методичної роботи при системному підході в її організації в межах конкретного навчального закладу. Рекомендована для роботи керівникам методичних кабінетів, заступникам директорів з н авчально-методичної роботи ВНЗ I-II рівнів акредитації

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31683/attachment-download/6407/

files/podhod_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/31886/

Шляхи удосконалення професійної компетентності педагога

У сучасній системі освіти все більше уваги приділяється компетентності вчителів. Вивчення рефлексії та рефлексивної компетентності, їх вплив на професійну компетентність представляє великий інтерес, як в теоретичному, так і в практичному житті. Численні наукові праці з педагогіки та психології пр исвячені цьому питанню. Існує багато літератури з проблеми компетентності в освіті. Г. І. Рузавін говорить, що професійна компетентність, зокрема педагога, - це його здатність до вирішення певного класу професійних завдань [1]. Д. Равен - один з авторів компетентного підходу в англійській освіті-розуміє під цим поняттям досить різноманітний і простий перелік навичок як загально навчального характеру, так і вузько спеціальних [2]. І. А. Зімня визначає компетентність як інтегральну якість особистості з великою кількістю компонентів, не залежних один від одного [3]. Тому професійна компетентність є головною складовою частиною професіоналізму особистості, у нашому випадку, педагога, і діяльності, важливою умовою професіонала. Практика переконує, що потрібно створювати систему неперервної освіти всіх членів педагогічного колективу за системою індивідуальних траєкторій. Для досягнення успіху необхідно врахувати принцип педагогічної синергії. Синергія означає, що ціле значно більше, ніж сума його складових. Індивідуальна освітня траєкторія - це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного вчителя на засадах синергії в профільній освіті. Головне завдання - забезпечити розробку індивідуальної програми професійного розвитку та індивідуальної траєкторії самовдосконалення всіх складових професійної компетентності педагога. Індивідуальна освітня траєкторія вчителя з питань профільного навчання - це персональний шлях до реалізації компетентності педагога. Вдало створена система індивідуальних міні-модулів, яка включає такі елементи: Діагностика, оцінка та самооцінка свого професіоналізму, майстерності. Складання індивідуального освітнього міні-модуля з урахуванням програми розвитку школи, єдиною методичною проблемою школи, району, області, задач школи на навчальний рік, нормативно-правової бази, методологічної основи роботи на навчальний рік. Професійна взаємодія, рефлексія та корекція власної діяльності. Семестровий та річний рефлексійний аналіз і корекція втілення індивідуального міні-модуля, презентація результатів. Курсова перепідготовка педагогічного працівника. Атестація педагогічного працівника. Професійна компетентність стимулює розвиток та сприяє формуванню нових професійних еталонів і стандартів. Якщо співвіднести цю компетентність з іншими, то вона цілеспрямовано веде до всебічного удосконалення педагогічного працівника. Література Рузавін, Г. І. Методологія навчального пізнання, 2005 – 287 с.Дахін, А. Н. Навчальна компетентність, 2006 – с. 35 – 44Зімняя, І. А. Ключові компетентності як результативно – цільова основа компетентного підходу до навчання, 2004 – с. 42

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32004/

Управління розвитком навчального закладу

Презентований проект визначає основні напрями, пріоритети, завдання та механізми реалізації освітньої, кадрової та соціальної політики навчального закладу. Його розробка зумовлена необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості та конкурентоспроможності навчального закладу

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32004/attachment-download/6552/

files/upravlinnya_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32100/

Справки по внутришкольному контролю для завучей начальной школы (Рос. мова)

У пропонованій збірці на допомогу заступнику директора з НВР у початкових класах подано такі довідки: про перевірку щоденників, про перевірку прописів, про перевірку контрольних зошитів, про перевірку календарно-тематичного планування тощо

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32100/attachment-download/6571/

files/spravky_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32341/

Виховання здорового способу життя учнів на основі розвитку життєвих навичок через систему шкільної освіти. (Рос. мова)

Розробка педагогічної ради школи на заявлену тему у формі тренінгу, де пропонується розглянути питання розвитку життєвих навичок. Цей тренінг розпочинається зі знайомства - ми добре знаємо один одного, але духовний світ людини безмежний

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32341/attachment-download/6641/

files/pedrada_1_6.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32428/

Освітній округ як інноваційна модель управління освітою

У зв'язку з чим виникла необхідність упровадження освітніх округів? Чи то проява нового підходу до управління й розвитку загальної середньої освіти на місцевому рівні? Чи то черговий експеримент щодо модернізації управлінської діяльності на місцях? А може це, взагалі, використання інноваці йних технологій в освіті щодо створення нових форм кооперації? Чи може модель освітнього округу бути новітньою перспективою для суспільної громади? Багато питань. Відповідь одна: освітньому округу бути! Це актуально, інноваційно, якісно! Виходячи з основних нормативних документів, можна чітко визначити найактуальнішу проблему сьогодення – доступність якісної освіти. Єдиний засіб вирішити її - це відмовитись від думки створення біля кожного будинку своєї школи (хоча це і зручно) і організувати роботу закладів, де мають бути зосереджені найсучасніші освітні ресурси (яких немає в окремо розташованих школах). Освітній округ - один із можливих варіантів створити необхідні й достатні умови для отримання дітьми якісної освіти. Сьогодні в Україні поширюється ідея "знаходження свого обличчя". Вона втілюється в життя кожного окремого закладу шляхом складання програми розвитку, в основу якої покладено конкретні принципи, концептуальні засади організації навчально-виховного процесу, ідеї, завдання. Важливо вміти виходити за межі власної системи, щоб успішно формувати такі зовнішні канали зв’язку, які були б здатні постійно відтворювати суспільну цінність освіти. Управлінням освіти Макіївської міської ради Донецької області щодо забезпечення учнями рівнодоступної якісної освіти створено певну систему розвитку освітніх округів (всього 9). Але слід підкреслити, що освітній округ - це не тільки територіальне утворення, а й потужна матеріально-технічна та навчально-методична база з висококваліфікованим кадровим потенціалом. Це дієвий чинник покращення якості освітніх послуг. Освітній округ №2 м. Макіївка – це добровільне об’єднання 7 загальноосвітніх навчальних закладів різних типів (Макіївська міська гімназія, Макіївський міський ліцей, Макіївський ліцей №1 із ЗШ ІІ ступеня №61, Макіївська загальноосвітня школа І ступеня №5, Макіївська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №22, 11, 7, 4), 2 позашкільних навчальних заклади (Будинок дитячої та юнацької творчості і Дитяча юнацька спортивна школа). Округ здійснює освітню діяльність, створюючи сприятливі умови щодо забезпечення культурно-освітніх потреб громадян, які проживають у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Макіївський ліцей №1 із ЗШ ІІ ступеня №61 - опорний заклад освітнього округу №2 м. Макіївки, найголовніші задачі якого полягають у тому, щоб створити освітянську територію з максимальними умовами для задоволення потреб населення. Опорний заклад покликаний координувати методичну роботу, давати навчально-методичні консультації педагогам, організувати систему заходів, спрямованих на розвиток активності, творчого потенціалу як педагогів, так і учнів. Округ діє на підставі Положення про опорний заклад освітнього округу. Управління освітнім округом здійснюється на колегіальних засадах координаційною радою освітнього округу, до складу якої входять представники міського управління освіти та навчально-методичного центру, керівники всіх суб'єктів освітнього округу. Науковий, навчально-методичний, психолого-педагогічний супровід діяльності освітнього округу здійснюють фахівці навчально-методичного центру управління освіти Макіївської міської ради. Ще задовго до створення горизонтальної форми самоврядування та кооперації в системі освіті міста в Макіївському ліцеї №1 із ЗШ ІІ ступеня №61 виникла ідея створення корпоративного проекту щодо роботи культурно - просвітницького центру для учнівської молоді освітнього округу №2 м. Макіївка. Це було спроба спільного рішення актуальних навчально-виховних та соціальних проблем учнівської молоді, а також сприяння налагодженню постійного діалогу між державними інституціями, недержавними установами та громадськими організаціями із молодими людьми, які є головним інтелектуальним, трудовим, культурним, творчим, духовним та фізичним потенціалом незалежної України. За ідеєю, робота окружного культурно - просвітницького центру уявляє собою не тільки систему надання освітніх послуг учням шкіл, закріплених за округом, та організацію дозвілля дітей, які у повній безпеці можуть вільно спілкуватися, розважатися, почувати себе незалежними, проявляти інтерес, ініціативу, активність і творчість, але і можливість отримувати юридичну, соціальну, медичну та психологічну допомогу. Цей проект був признаний лауреатом Всеукраїнського конкурсу на грант Президента України для обдарованої молоді у 2009 році. Робота освітнього округу №2 м. Макіївка здійснюється у трьох напрямках: діяльність управлінського апарату, методична робота з кадрами (як з висококваліфікованими, так і з молодими педагогами) та спільна робота з учнівським та батьківськими колективами. На нинішньому етапі опорною школою відпрацьовується технологія зовнішнього управління школами округу. Спільне планування дозволяє прогнозувати шляхи становлення великого колективу (учителів округу), створювати об’єктивну ситуацію, коли можливий максимальний і різнобічний розвиток особистості учителя і учня, самореалізація їх творчих можливостей. Основною фігурою організації роботи освітнього округу є опорна школа освітнього округу (безпосередньо директор опорної школи), різко змінюється статус, зростають вимоги до кваліфікації, управлінського мислення. Велику допомогу у плануванні спільної діяльності надають різні форми корпоративної роботи. Проведення засідання круглого столу серед директорів навчальних закладів освітнього округу №2 м. Макіївка (тема "Управління закладом освіти в сучасних умовах", січень 2012 року) де обговорювалися питання стратегічного розвитку округу, управлінські дії адміністрації школи щодо підвищення якості освіти, організаторська діяльність керівника в сучасних умовах та управління персоналом у умовах інноваційних змін. Особлива увага в роботі освітнього округу №2 м. Макіївка приділяється реалізації питання допрофільного та профільного навчання учнів. Профілізація навчання реалізується через допрофільне диференційоване навчання, метою якого є забезпечення базової освіти та підготовка учнів до свідомого вибору предметів для поглибленого вивчення на третьому ступені навчання, та профільне навчання, яке є шляхом органічної єдності загальноосвітніх дисциплін і профільних спецкурсів, забезпечення високого рівня знань учнів та орієнтації у професійному виборі. Для задоволення освітніх потреб обдарованих учнів в освітньому окрузі № 2 ведуться міжшкільні факультативи Центру розвитку обдарованої молоді (інформатика, українська мова, історія, математика). Базовий навчальний заклад оновлює навчально-виховний процес на засадах особистісно орієнтованого навчання, впроваджуючи освітні технології організації групової діяльності, створення ситуації успіху, проектної технології. Досвід роботи опорної школи з питання організації профільного навчання було презентовано під час обласного конкурсу на кращу модель профільного навчання (2010р.). Власний досвід впровадження сучасних освітніх технологій педагогічний колектив представив в обласній збірці інноваційного досвіду "Альманах інноваційної діяльності Донеччини" (2011р.). Робота опорної школи спрямована на розширення освітньо-розвивальних послуг округу. Це, перш за все, включення нових суб’єктів до складу освітнього округу, розширення мережі профільного навчання, збільшення кількості міжшкільних факультативів, організація дистанційного навчання, впровадження гнучких методів організації навчально — виховного процесу. Перший крок зроблений. Робота масштабна, але цікава. Освітній округ №2 – це ще не цілісна та не самодостатня соціально-педагогічна система, але це - система, яка здатна забезпечувати надання високоякісних освітніх послуг і задовольняти освітні потреби населення.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32566/

План роботи бібліотеки

У матеріалі з досвіду роботи авторка зазначає, що бібліотека поступово перетворюється в центр інформаційних електронних ресурсів, який зберігає за собою функції звичайної сучасної бібліотеки для обслуговування користувачів друкованими документами

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32566/attachment-download/6807/

files/biblioteka_1_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32838/

Річний план з виховної роботи

Подано річне планування виховної роботи у школі на 2011\12 н. р. Основні напрями виховання сплановані відповідно до Концепції виховання дітей і молоді в національній системі виховання, Концепції громадянського виховання, програм „Обдаровані діти”, „Діти України”, „Краса та біль України”

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/32838/attachment-download/6942/

files/plan_1_4.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33079/

Моніторинг якості знань учнів початкових класів

У матеріалі з досвіду роботи з медіапрезентаціями (додаються) авторка пише, що отримання об’єктивної інформації про стан знань учнів є надзвичайно важливим, оскільки дає змогу усунути можливі прорахунки та розробити стратегію подальшого навчання

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33079/attachment-download/7117/

files/monitoring_1_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33148/

Аналітичний звіт із підсумкової контрольної роботи з математики у 5 класі

Підсумкова контрольна робота з математики в 5 класі за I семестр дала змогу відслідкувати ріст навчальних досягнень учнів на протязі семестру, рівень компетентності освіти учнів 5 класу, зробити висновок про знання та вміння учнів, здобутих за І семестр, відслідкувати рівень сформованості логічно го мислення, практичних вмінь та навичок самоосвітньої діяльності учнів. Для виконання роботи були запропоновані 10 та 11 варіанти завдань. Завдання були складені згідно з програмним матеріалом І семестру та включали такі теми: "Натуральні числа. Відрізок. Промінь. Порівняння натуральних чисел", "Додавання і віднімання натуральних чисел", "Рівняння. Кут. Многокутники", "Множення і ділення натуральних чисел", "Ділення з остачею. Площі геометричних фігур". Кожен варіант складався з трьох частин, які відрізнялися за складністю та формою тестових завдань. У І частині контрольної роботи було запропоновано п’ять завдань з вибором однієї правильної відповіді, що відповідали навчальним досягненням учнів початкового та середнього рівнів. Кожне із завдань оцінювалось одним балом. ІІ частина контрольної роботи складалася з двох завдань, що відповідали достатньому рівню навчальних досягнень учнів. Розв’язання мало короткий запис рішення без обґрунтування. Правильне розв’язання кожного із завдань цього блоку оцінювалося двома балами. ІІІ частина контрольної роботи складалася з одного завдання, що відповідало високому рівню навчальних досягнень учнів, розв’язання якого мало розгорнутий запис рішення з обґрунтуванням. Правильне розв’язання завдання цього блоку оцінювалося трьома балами. Контрольна робота показала, що найбільш засвоєні такі теми: "Порівняння натуральних чисел", "Розподільна властивість множення", "Розв’язування рівнянь", "Вимірювання кутів", "Площа прямокутника", "Периметр трикутника", "Розв’язування текстових задач", тому учні добре виконали такі завдання - 1, 2, 3, 5, 7, 8 та показали вміння порівнювати числа, виконувати письмові обчислення, розв’язувати рівняння ускладненої структури з однією змінною, розв’язувати складені задачі на збільшення та зменшення чисел та задачі, в яких використовується залежність між величинами (швидкістю, часом, відстанню), обчислювати площу прямокутника, виражати сторони трикутника через відомий периметр. Найбільш важкими виявилися такі теми: "Відрізок", "Ділення з остачею", "Квадрат і куб числа" - завдання 4, 6. Учні недостатньо вміють розв’язувати вправи на ділення з остачею, знаходити квадрат та куб числа. Помилки: допускають обчислювальні помилки – 7-25%; нечітко розуміють умови текстових задач -5-18%; розв’язують задачі нераціональними способами-5-18%; не мають достатньої просторової уяви -13-46%; не знають властивостей множення – 4 - 14%; не вміють обчислювати квадрат та куб числа – 11 - 39%; не знають формули залежності між величинами (швидкістю, часом, відстанню) -2-7%; не вміють знаходити ділене, якщо відомі дільник, неповна частка та остача – 4-14%. Причини виникнення: відсутність системного підходу до повторення раніше вивченого матеріалу; недостатня самоосвітня діяльність учнів; прогалини в знаннях, отриманих в початковій школі; не до кінця опрацьований і закріплений учнями матеріал останньої теми "Ділення з остачею". Шляхи усунення: систематичне повторення всіх етапів алгоритмів виконання множення та ділення, регулярне включення в проведення усного рахунку завдань на множення та ділення натуральних чисел та відпрацювання загальної системи повторення; стимулювання учнів до самостійного пошуку знань; посилення індивідуальної роботи з учнями; детальне обґрунтування на уроці учителем контрольних моментів з теми; визначення психологічних аспектів низької успішності учнів при написанні контрольних робіт та психологічна підтримка дітей. У наступному семестрі треба активізувати роботу по формуванню навичок логічного мислення учнів, просторових уявлень, більше використовувати нові технології навчання та формувати в учнів навички самоконтролю.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33387/

Ергономічність колективного інформаційного простору навчального закладу як фактор ефективності внурішньошкільного контролю та спосіб зворотного зв’язку в управлінській діяльності

У матеріалі авторка пише, що дотримування ергономічних вимог під час створення комп’ютерної продукції змушує звернути увагу на сутність поняття „ергономіка”, як діяльнісної сфери людини, оптимізації умов її діяльності, ефективності процесу пізнання

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33387/attachment-download/7338/

files/ergonomichnist_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33402/

Ребрендинг шкільної бібліотеки

Творчість без стратегії називається мистецтвом. Творчість із стратегією називається рекламою. ДЖЕФФ Річардс Реклама є всюдисущою в сучасному суспільстві. Її можна зневажати за недостатній смак та недолюблювати за надмірну настирливість. Однак саме завдяки їй ми дізнаємося про відкриття сучасних магазинів та ресторанів, дістаємо інформацію про переваги нових видів товарів та послуг, отримуємо можливість, не підводячись з дивана, замовити собі додому піцу або квитки до кіно. Звертаючись до всіх наших почуттів, вона в кожній сфері людської діяльності. Газети, журнали, телебачення, радіо, Інтернет, поштові скриньки, громадський транспорт, і інші сфери життя переповнені рекламою, а рекламодавці продовжують шукати нові способи поширення своїх ідей для нових аудиторій. Відповідно до законодавства України, реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. За матеріалами вільної енциклопедії «Вікіпедія», реклама — це популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників і т. ін. // Поширення відомостей про кого-, що-небудь для створення популярності. // Плакат, об'ява і т. ін., що використовуються як засіб привертання уваги покупців, споживачів. Реклама справедливо визначається як частина загальнолюдської культури. За останнє десятиліття і ми – бібліотекарі - почали розуміти: для того щоб задовольнити споживача, завоювати репутацію, отримати схвалення своєї діяльності на різних рівнях, недостатньо надати послугу, якісну за змістом. Важливо й те, щоб ця послуга була сучасно оформлена, надана в хорошому інтер'єрі, співробітником, який вміє спілкуватися з клієнтом. Не факт, що людина відправиться в бібліотеку, якщо ви розповісте їй, що там дуже кваліфіковано і швидко виконують бібліографічні довідки. А ось якщо ви додасте, що там затишно, є зручні, оснащені сучасним обладнанням комп'ютерні місця, а співробітники одягнені в елегантну форму, більш імовірно, що до вашої рекомендації прислухаються. Пора вчитися бути нескромними! Але з чого ж почати? Почнемо, мабуть, з визначення того, що ми хочемо створити за допомогою реклами. Наша мета – допомогти книжці витримати конкуренцію з відео, комп’ютерами та Інтернетом; створити бібліотеку, яка зволіє поборотися за місце на ринку послуг, визнає, що світ змінився, і постарається змінитися сама. Іншими словами, нам потрібен бренд! Загалом, бренд - це скорочена історія організації, що розповідає потенційним користувачам про свої можливості задовольнити їх потреби. Бренд - ще один спосіб підвищити репутацію. Скоріше, бренд – це і є репутація. Це те, що учні відчувають, коли чують про шкільну бібліотеку або бібліотекаря. Бренд – це образ, імідж, набір сприйнять в уяві споживача. Гуру маркетингу Томас Гед, який подарував світу і Nokia слоган «Connecting People», вважає, що успішним в XXI столітті може бути тільки бренд, присутній в чотирьох вимірах. Перший вимір - функціональний - відповідає на запитання споживача «Що цей продукт / послуга дає мені, які потреби задовольняє?» Друге - соціальне: «Чи можу я підкреслити свій статус, споживаючи цей продукт?» Третє - ментальне: «Як бренд підтримує мої переконання та вчинки, мій спосіб життя? »і останнє - духовне:« Яку глобальну відповідальність бере на себе бренд? »Зрозуміло, ми повинні прагнути, щоб бренд був позитивним. Користувачам не потрібне негативне, недружнє середовище. Діти не соромляться висловлювати іншим свою думку. Потенційного користувача бібліотеки може відштовхнути негативний відгук незадоволеного учня. Обов'язковою умовою успішного існування і функціонування бренду є дотримання загального фірмового стилю - візуальної та смислової єдності образу організації. Бібліотечний брендинг являє собою поєднання елементів: ім'я бібліотеки, ім'я бібліотечного обслуговування або продукту (наприклад, «Запитай бібліотекаря»), символи, логотипи, слогани, послідовність у дизайні публікацій і т.д. Наприклад, легко впізнавані символи громадських бібліотек - відкрита книга та сова. Ці елементи надають продукту або послузі свою власну індивідуальність і створюють асоціацію у свідомості користувачів. Виходячи з цього, маємо визнати, що бренд «бібліотека» існує. Існують логотипи, слогани. Але сьогоднішній бібліотечний бренд не відповідає заявленій меті. Тому нам скоріш підійде ребрендинг, тобто зміна існуючого бренду. Зміна бренду здійснюється, як правило, коли відбулися досить сильні зміни (наш випадок). Вдалий ребрендинг дозволяє вийти на новий рівень розвитку, привернути увагу нових клієнтів і збільшити лояльність існуючих (наша мета). Як зазначалося раніше, одним із засобів створення та підтримання іміджу є фірмовий стиль, який складається з декількох компонентів: фірмового знаку, логотипу, слогану, емблеми. Фірмовий знак – це емблема, унікальний ідентифікаційний графічний елемент. Дуже часто для створення бібліотечного знаку використовують зображення самої бібліотеки. Складнішим завданням буде розробка оригінального, смислового знаку. Логотип - оригінальне графічне зображення назви. Логотип повинен бути простий для сприйняття. Дизайн логотипу повинен бути чітким, яскравим, оригінальним і відповідати завданням позиціювання. Багато хто плутає фірмовий знак з логотипом. Різницю можна зрозуміти, пригадавши бренд «Aplle»: надкушене яблуко – це фірмовий знак, а оригінальний надпис «Aplle» (укр. «Яблуко») - логотип. Під яблуком також присутній девіз або слоган компанії «Think Different» (укр. «Думай Інакше» ). Слоган – це рекламний девіз, що передає суть компанії або товару, такий собі «бойовий клич». Вдалий слоган допомагає викликати миттєву асоціацію з тим товаром, заради якого і був створений. Він повинен враховувати психологічні особливості користувачів: бути коротким, динамічним і щоб його можна було легко запам'ятати. Для бібліотеки вважаю вдалими такі слогани: «Читати – модно!», «Кинь мишку! Візьми книжку!», «Читай книжки - будь особистістю!» Слоган можна розробити, оголосивши в школі конкурс (він буде також і непоганим рекламним ходом). Зазвичай діти проявляють неабиякі здібності, приймаючи участь в таких конкурсах. Емблема - умовне або символічне зображення якогось поняття, ідеї. Словом, в емблемі можна поєднати всі вищезазначені елементи фірмового стилю. Велику роль має і колір. Необхідно пам'ятати, що, обираючи колір фірмового стилю, ви обираєте кольори для всього фірмового іміджу, включаючи деяку документацію, а іноді навіть внутрішнє оздоблення бібліотеки. Крім того, варто враховувати психологічне значення кольорів і пам’ятати, що, за німецьким прислів’ям, «черв'як повинен подобатися не рибалці, а рибці». Оптимальний набір ділової документації бібліотеки може включати: фірмовий бланк, візитну картку, діловий конверт, запрошення, фірмову папку, бейджи для співробітників. Тепер, маючи фірмовий стиль, можемо взятися за рекламу. Для бібліотек використання реклами дозволяє формувати попит на свої послуги, направити його на користувача, який не знає, які з його потреб можуть задовольнити послуги, запропоновані бібліотекою, на якому вони якісному рівні у порівнянні з конкурентами. Для початку визначимо основні види реклами. Їх розрізняють як по каналу розповсюдження реклами, так і за її безпосередніми джерелами. Засоби масової інформації В цій категорії потрібно виділити три підкатегорії: усна, екранна та друкована реклама. Друкована реклама: плакати, листівки , інформаційні листи, буклети, прес-релізи, афіші заходів, брошури, візитні картки. Все це нам знайомо з нашої повсякденної роботи. Важливо не забувати використовувати прийнятий раніше стиль. Одне з головних переваг друкованих засобів реклами пов'язано з можливістю одночасно звернутися до широкої аудиторії, в тому числі і до тієї її частини, яка не відвідує бібліотеку. Екранна реклама. У випадку з бібліотекою, це можуть бути: радіо, місцеве телебачення (спеціальні передачі, відеоролики, заставки), відео, анімація, мультимедійні презентації. Замініть бібліотечну лекцію – відео-уроком, знятим власноруч, або разом з учнями, а звичайну книжкову виставку – мультимедійною чи інтерактивною. Виставка-діалог надасть можливість читачам обмінятися думкою про прочитану книгу. Виставка-квест допоможе читачеві не тільки знайти потрібну книгу в бібліотеці, але і виконати ряд цікавих завдань. Зрештою, спробуйте зняти невеличкий фільм про свою бібліотеку. В тенетах Інтернету є багато доволі вдалих прикладів бібліотечних реклам. Усна реклама: бесіди, лекції, огляди, таке інше. Перевага усної реклами в тому, що бібліотекар постійно відчуває настрій аудиторії та може скоригувати напрям бесіди, повернути розмову в необхідне русло, в повному обсязі задовольнити читацькі потреби. Відгуки вчителів, учнів, інших користувачів про бібліотеку також є усною рекламою. Роблячи шкільну бібліотеку більш помітною, ми даємо користувачам можливість отримати більш глибоке розуміння значення бібліотек у школі. Завдяки бібліотечній пропаганді, батьки більше не будуть дивитися на шкільну бібліотеку через фільтр своєї дитини. Замість цього, коли їх дитина матиме потребу в ресурсах батьки будуть знати, що бібліотека має необхідні ресурси. Найприємнішою та найцікавішою я вважаю «сувенірну рекламу». Хто ж відмовиться від невеличкого презенту? Це може бути книжкова закладка у фірмовому стилі, листівка-привітання. Краще, якщо сувеніри будуть ексклюзивними. Для кожного – свій, один-єдиний. Такий презент нікого не залишить байдужим та, водночас, послужить постійним нагадуванням про бібліотеку та бібліотекаря. На закладці буде доречним вказати дні та часи роботи бібліотеки, адресу веб-сайту, один з афоризмів про читання, якусь корисну інформацію. Все це необхідно об’єднати єдиним фірмовим стилем. Істотний внесок в формування іміджу бібліотеки надає Наочна реклама (внутрішня, зовнішня). Внутрішня наочна реклама: вивіски в залі, вітрини,виставки, манекени і бутафорія, гірки й стелажі, розпис стін, дизайн приміщення. Зовнішня наочна реклама: щити з інформацією або вивіски, великогабаритні плакати. Вивіска створює первісне уявлення про бібліотеку, її статус. Вона повинна бути яскравою, красивою і включати саму необхідну інформацію (найменування бібліотеки і режим роботи). Привабливий образ бібліотеки створюють її вітрини. При цьому враховується, що вітрина (наскрізна) з'єднує зовнішнє середовище з внутрішнім простором бібліотеки. Наприклад, можна біля вікна розмістити велику іграшку. Рекламним ходом буде те, що в руках цієї іграшки - книга! А як ми можемо донести свої повідомлення до більшого кола освітньої спільноти? Звичайно ж, за допомогою спеціальних стимулюючих заходів: проведення виставок, змагань, лотерей, конкурсів, ігор, дня відкритих дверей; сенсаційні видовища; запрошення в бібліотеку відомих людей. Всі події фотографуються та публікуються в шкільній або місцевій газеті. Гуру маркетингу називають такі заходи «піаром». “PR” (public relations) - громадські зв'язки, розповідь для публіки, взаємовідносини з громадськістю. Добрий “паблiк рiлейшнз” підвищує імідж бібліотеки за межами школи. Завдяки новітнім технологіям це можна зробити не виходячи зі шкільної бібліотеки. Нинішнє покоління підлітків можна визначити як покоління"цифрових аборигенів". Це покоління не знає часів, коли не було Інтернету або мобільних телефонів. Вони спілкуються багатьма формами миттєвого зв’язку протягом дня. Це покоління постійно на зв'язку з друзями. Тому цілком логічно, що ті, хто хоче спілкуватися з ними, повинні йти в тому ж напрямку. Здається очевидним, що шкільний бібліотекар повинен робити те ж саме. В даний час більшість шкіл і шкільних бібліотек мають свій сайт, але учні не витрачають свій час на його відвідування. Вони «висять» у Facebook, VK, Twitter і інших соціальних мережах. Тому, крім веб-сторінки, потрібно мати сторінки в соц-мережах з посиланням на офіційний сайт. І навпаки, на офіційному сайті потрібно вказувати адреси сторінок в соціальних мережах. Що ми можемо зробити, щоб переконати учнів користуватись бібліотечним сайтом? Для створення ефективного сайту, необхідно знати деякі закони юзабіліті (від англ. Usability - простота и зручність використання веб-сайту): 1. Чим більше часу потрібно, або може знадобитися, на здійснення якої-небудь дії, тим менша ймовірність того, що цю дію буде зроблено. З цього виходить, що потрібно прагнути зробити сайт з добре продуманою навігацією і з простою формою реєстрації. Потрібно також враховувати, що користувачі залишаються на сайті менше 10 секунд, якщо не знаходять те, за чим "прийшли", і деякі, ймовірно, не будуть напружуватися, щоб прокрутити сторінку вниз. Таким чином, рекомендується основну інформацію розташовувати в тій частині веб-сторінки, яку видно без прокручування. 2. Сторінка повинна бути максимально простою і зручною. Чим менше користувачеві потрібно думати, тим легше йому користуватися вашим сайтом. Питання, яких ніколи не повинно виникати у користувачів: Де я? Звідки слід почати? Що найголовніше на цій сторінці? Чому це називається так? Переконайтеся, що назва сайту, бібліотеки і перелік основних послуг легко доступні і їх видно одразу при вході на сайт. Застосуйте раніше позначені елементи брендингу. Можливо вам доведеться змінити розташування та форму подачі важливого посилання, тому що веб-користувачі швидко вчаться ігнорувати частини сайту, які не цікавлять їх при першому відвідуванні. (Ви ж розумієте, для чого всі ці докучливі миготливі банери, що вискакують, стрибають, змінюють колір? Вони призначені для неможливості ігнорувати їх!). 4. Сторінка сайту повинна бути не для читання, а для перегляду. Четвертий закон юзабіліті говорить нам, що писати купу тексту без картинок таблиць і графіків даремно витрачений час. Відвідувачі не будуть детально вивчати кожну строчку. Використовуйте маркіровані списки, виділяйте важливе, розбавляйте текст іншим контентом (картинки, відеоролики, аудіо ролики, таблиці). Запропонуйте користувачам те, що вони хочуть, дайте їм знати про акції, пропоновані послуги на сайті. Підкресліть різні функції для різних цільових аудиторій. Включіть різні способи зворотного зв'язку, щоб ви могли дізнатися, що користувачам подобається і не подобається на сайті, та змінити його відповідним чином. Як і з іншими небезпеками, з якими стикаються підлітки, краще навчати дітей бути досвідченими користувачами, а не намагатися ізолювати їх від світу онлайн. Будь-яка технологія може бути спрямована на шкоду чи на благо. Ми повинні думати про те, як ми можемо використовувати ці потужні інструменти, щоб замовити слово про бібліотеку. Способів реклами величезна кількість. Головне тут - не заплутатися і вибрати потрібний. Не переставайте поважати своїх клієнтів, відобразіть ваше ставлення в рекламному повідомленні, і на нього обов'язково відгукнуться. Не забувайте перевіряти результати реклами. Будьте винахідливі. Будьте різними. Що б ви не робили, робіть це добре, тому що всі рекламні акції впливають на імідж бібліотеки в суспільстві. Вдалих рекламних ходів! Список літератури 1. 24 маркетинговых кейса:[Електронний ресурс]//Forbes.ua. К., 2012. – Режим доступу: http://forbes.ua/business/1344681-24-marketingovyh-kejsa.(Дата звернення: 28.12.2012). 2. Вікіпедія, вільна енциклопедія:[Електронний ресурс].К., 2001 – 2012. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki.(Дата звернення: 28.12.2012). 3. Брендинг — это главная задача любой крупной компании:[Електронний ресурс]//ООО «Бренд Аналитикс». СПб., 999-2009. – Режим доступу: http://brandan.ru/branding.html. (Дата звернення: 03.01.2013). 4. Основные законы юзабилити, или каким должен быть сайт для людей: [Електронний ресурс]// Блог компании Spinup. 2012. – Режим доступу: http://blog.spinup.su/osnovnye-zakony-yuzabiliti-ili-kakim-dolzhen-byt-sajt-dlya-lyudej.html. (Дата звернення: 04.01.2013).

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33473/

Модернізація виховного процесу в початковій школі з метою розвитку креативності молодших школярів

У матеріалі до проведення педагогічної ради автори пишуть, що кожна людина мислить по-своєму. Завжди знаходяться люди, які мислять інакше, ніж інші, уміють глянути на дійсність під іншим кутом зору. Креативність мислення лежить у основі майже усіх винаходів, наукових відкриттів

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33473/attachment-download/7394/

files/rada_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33527/

Статистика. Статистичні дослідження

У статті автори пишуть, що володіння методами статистики дає можливість перетворювати безлику та розрізнену масу числових даних у струнку систему знань, ґрунтуючись на яких можна приймати ефективні управлінські рішення. Мета роботи - освоїти інструменти статистики для подальшого застосування у виріш енні управлінських завдань

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33527/attachment-download/7436/

files/statistika_1_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33545/

Діяльність Шосткінської гімназії в Міжнародному проекті українських DSD-шкіл

Проект передбачає роботу над лексикою та граматикою, а також опанування методів роботи з текстом і викладання його змісту; тренуються письмові й усні навички аргументування „за” і „проти”. Мовний диплом із німецької мови (Шпрахдиплом) запроваджений Постійною Конференцією Міністрів культури ФРН в 197 2 р. для учнів за кордоном, а в Україні ця програма існує з 1995 року

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33545/attachment-download/7452/

files/gimnaziya_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/33795/

Гуманістичні принципи управління сучасною загальноосвітньою школою

Реформування національної системи освіти відіграє велику роль у перебудовних процесах, що відбуваються зараз в Україні, визначається масштабністю і радикальністю змін. Мова йде не тільки про гуманістичні принципи управління сучасною загальноосвітньою школою, чи окремі вдосконалення певних напрямк ів освітньої практики, а про перехід систем освіти на якісно новий рівень функціонування із зміною парадигмальних основ свого розвитку і саме на гуманістичних засадах. Розвиток реформ у системі освіти повинний здійснюватись на основі добре розроблених і інтегрованих світоглядних, концептуальних та методологічних основах. Цей процес викликав до життя появу нової самостійної галузі знань - філософії освіти. Філософія освіти - це корінне питання будь-якої освіти, це її ядро, до якого мають тяжіти всі інші сутнісні питання, особливо управління школою, зміст навчання та виховання, підготовка сучасних педагогів, психологів, вихователів. Філософія освіти сьогодні спрямована на людину, на особистість, її внутрішню культуру, функції в новому відкритому суспільстві. Сьогодні цілі й завдання управління освітою - це формування саме філософії сучасної освіти. Виходячи із завдання переорієнтації сучасних навчальних закладів на ідеї гуманізації навчання і виховання підростаючої особистості, організації гуманістичної за змістом педагогічної діяльності, управління в системі середньої освіти також повинно здійснюватися на гуманістичних засадах. Адже успішна діяльність будь-якої Системи, а саме, системи гуманістичного виховання і виховання підростаючої особистості, неможлива за наявності в ній "чужих", а тим більше, центральних механізмів функціонування. Іншими словами, не може бути "гуманним" за ставленням до дитини той учитель, який постійно відчуває на собі "негуманність" управлінських впливів свого директора, і, в свою чергу, важко чекати виявів "гуманності" до вчителів з боку директора школи, який постійно відчуває на собі "негуманність" спілкування та взаємодії з боку завідувача районного (міського) відділу (управління) освіти. І цей ланцюг можна продовжити. І розроблення цього напряму повинно складати спеціальний напрям досліджень у проблематиці психологічних основ гуманізації освіти, який сьогодні, як показує аналіз літератури, ще недостатньо актуалізований. Основні характеристики гуманістичного підходу до управління закладами середньої освіти, виявляються у певних положеннях, які відображають: необхідність побудови управлінських стосунків між керівником та підлеглим на основі партнерства; доцільність реалізації Спільної діяльності керівника і членів педколективу в процесі управління освітянськими організаціями; важливість розуміння та врахування індивідуально-психологічних особливостей підлеглих в управлінській взаємодії; необхідність створення умов для реалізації творчого потенціалу підлеглих та здійснення ними самоуправління своєю професійною діяльністю та особистісним розвитком. Конкретні положення гуманістичного підходу до управління середньою освітою можна відобразити так: конструктивна взаємодія керівника освітянської установи з членами свого колективу можлива тоді, коли з ними встановлюються людські (а не "чисто" формальні) управлінські стосунки. Ці стосунки виявляються в рівності партнерів по спілкуванню, емоційній відкритості і довірі один до одного, прийнятті іншої людини як цінності у свій внутрішній світ; управління освітньою організацією (вироблення управлінської концепції, визначення змісту і структури навчально-виховного процесу, впровадження нових технологій навчання тощо) повинно здійснюватися в процесі спільної діяльності керівника і членів педагогічного колективу, в ході якої вони реалізують себе як творчі індивідуальності; кожен член педагогічного колективу - унікальна особистість, тому керівник освітянської організації повинен створювати умови для виявлення і реалізації її неповторної індивідуальності; ефективно здійснювати педагогічну взаємодію, забезпечувати розвиток учнів як суб'єктів творчої праці, пізнання і спілкування може працівник освітянської організації, який досягнув певного рівня особистісного розвитку. Тому створення умов для безперервного соціального, інтелектуального і особистісного розвитку кожного працівника — важливе завдання керівника середньої освіти; у процесі управління освітньою організацією керівник школи не просто "керує" членами свого колективу, координує їхні дії, а створює умови для розвитку в них здатності до самоуправління (самоаналізу, самоорганізації, саморегуляції) своєю діяльністю і поведінкою, враховуючи при цьому індивідуально-психологічні особливості працівників; створення керівником освітньої організації атмосфери гуманістичних стосунків і спільної діяльності у педагогічному колективі нерозривно пов'язане з реалізацією ним такої атмосфери у процесі взаємодії з учнями, оскільки управлінська діяльність має здвоєний предмет праці. А це означає, що керівник освітньої організації повинен бути і прекрасним управлінцем, і прекрасним фахівцем, тобто водночас і керівником педколективу, і вчителем, який сам безпосередньо впроваджує гуманістичні засади у навчально-виховний процес; реалізувати гуманістичні ідеї і цінності у процесі взаємодії з учнями та їхніми батьками може лише педагогічний колектив, який у своєму "внутрішньому" житті керується гуманістичними ідеалами і нормами; управління освітньою організацією на гуманістичних засадах може здійснюватися такими керівниками, які досягай певного рівня особистісного розвитку (позитивно оцінюють ідеї гуманізації; орієнтуються на подальший професійний розвиток, самовдосконалення і самотворення; розвивають психологічну готовність до управлінської діяльності на гуманістичних засадах тощо). Слід зазначити, що принцип гуманізації управління освітніми закладами дуже близький за своєю сутністю до людиноцентристського підходу в управлінні. Особливість людиноцентристського підходу в управлінні полягає в тому, що він ставить у центрі своєї уваги людину, на противагу іншим підходам. Зміст цього підходу розкривається у таких основних положеннях: шлях до успіху організації лежить через індивідуальний успіх її співробітників, в основі якого закладені вищі людські потреби, які задовольняються за допомогою спеціальних методів; створення ситуації успіху можливе на основі вияву та пояснення індивідуальних характеристик та поведінки особистості в конкретній ситуації; піддаються виміру та впливу такі характеристики особистості, як здібності, потреби, очікування, сприймання, ставлення, цінності (ці характеристики складають суть терміна людські похідні); на поведінку людини впливають середовище, групи та лідери; людські похідні повинні враховуватися у процесі комунікації, під час прийняття рішень та делегування повноважень. Розвиваючись паралельно та взаємодоповнюючи один одного, принцип гуманізації управління та людиноцентристський підхід до управління спрямовані на забезпечення, поряд з реалізацією цілей освітньої організації, реалізацію цілей конкретного працівника, самореалізації, самоствердження тощо. Необхідно також вказати, що принцип гуманізації управління системою середньої освіти тісно пов'язаний з принципом демократизації управління, про який так багато говориться у контексті реформування освіти. Взаємодоповнюючи один одного і тісно взаємодіючи між собою, ці принципи мають свою специфіку і самостійне значення. Принцип демократизації управління системою середньої освіти зорієнтований на залучення всіх організаторів і учасників педагогічного процесу до активної постановки та вирішення актуальних завдань навчання та виховання, забезпечення умов для висловлювання всіма педагогами і учнями думок з тих чи інших питань, внесення пропозицій, формування новаторських ідей, інноваційних підходів та шляхів їх реалізації тощо. Принцип гуманізації управління системою середньої освіти передбачає врахування індивідуально-психологічних особливостей, прийняття унікальної неповторності кожного учасника навчально-виховного і управлінського процесу, створення умов для максимального вияву його творчих потенцій, вільного розвитку, самореалізації, самотворчості у процесі здійснення навчальної і педагогічної діяльності. Таким чином, можна стверджувати, що принцип демократизації управління системою середньої освіти створює основу для вияву унікальної неповторності, вільного розвитку кожного учасника навчально-виховного процесу, тобто забезпечує базу для реалізації гуманізації управління. І водночас гуманізація управління збагачує саму суть, "внутрішній" зміст демократизації навчання та виховання підростаючої особистості — управління системою середньої освіти, підіймає її на значно вищий рівень.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/34011/

Професійна компетентність учителя - важлива складова якісної освіти

В основному компетентісного підходу (як нової освітньої парадигми) не можуть бути покладені знання, вміння та навички. У сучасному змісті освіти вони розглядаються не як мета та основа освіти, а як засіб, матеріал моделювання знання, необхідного завтра. Таким чином, знання, вміння та навички стаю ть допоміжним компонентом змісту освіти, інструментом досягнення освітніх цілей та завдань. Успіх інноваційних змін, у першу чергу залежить від учителя, його творчого потенціалу, готовності до безперервної самоосвіти, здібності до гнучкого соціально-педагогічного мислення, гуманістичної спрямованості особистості. Важливу роль у забезпеченні позитивних змін в системі освіти має вирішити удосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів та підвищення їх наукового і загальнокультурного рівня. Педагогічна компетентність – це процес і результат творчої професійної діяльності, інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності вчителя, зумовлений рівнем реалізації його гуманістичної спрямованості. Удосконалення рівня професійної компетентності – один із основних напрямків реформування освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». (Закон України «Про освіту») «Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти». (Національна доктрина розвитку освіти) Таким чином, основним напрямком удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності. Нові освітні технології сприяють поступовому зміщенню співвідношення «освіта – самоосвіта» до домінування самоосвіти. Швидкий розвиток сучасної науки, постійне нарощування інформації, підвищення вимог до будь-якого професіонала щодо його професійної компетентності потребують від кожної особистості прагнення й уміння систематично та наполегливо займатися самоосвітою. Створення системи підготовки учителів і учнів до самоосвіти – багатоаспектна проблема, що охоплює питання навчально-методичного, технічного, програмового, інформаційного, лінгвістичного, організаційного, психологічного забезпечення. Аналіз планів самоосвітньої діяльності вчителів країни свідчить, що більша частина педагогів не мають системи планування, зорієнтованої на досягнення кінцевих якісних результатів. Н.В.Бухлова підкреслює, що за результатами анкетування 38% учителів не володіють знаннями з теорії самоосвіти та засобами вивчення потенційних можливостей учнів, не вміють відстежувати результати свого впливу на розвиток учнів. Таким чином, третина педагогів працює на репродуктивному рівні самоосвітньої діяльності. Сучасна ж педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів. Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що виникає потреба в досконалій організації та управлінні самоосвітньою діяльністю педагогів. Тому однією із задач післядипломної освіти педагогів є удосконалення роботи в між курсовий період за темою самоосвітньої діяльності шляхом самоосвіти, саморозвитку та пошуку шляхів самореалізації особистості вчителя. Педагогічні працівники повинні бути здатні до безупинного самовдосконалення, орієнтованого на відповідність динаміці дійсності. «Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним» - сказав Сенека. Ці слова дуже вдало розкривають зміст самоосвіти педагогів. Завдяки моніторингу особистої педагогічної діяльності відбувається накопичення інформації про рівень самоосвіти педагога. Таким чином, у кожного педагога з’являється можливість прогнозувати та моделювати особистий розвиток, забезпечуючи безперервне професійне зростання. Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення. Механізм самоосвіти – це само формування (яким я себе зроблю, яким я себе уявляю). Самоосвіта – це усвідомлений рух від: «Я» РЕАЛЬНЕ - «Я»ІДЕАЛЬНЕ - «Я» СФОРМОВАНЕ Л.Бровкіна відзначає, що в основі ефективної педагогічної діяльності лежить позитивна «Я-концепція» вчителя. Прийняття себе, розуміння себе, оптимістичне світосприймання – чи не головний принцип забезпечення умов для зміцнення і збереження сприятливих тенденцій у самовдосконаленні та самореалізації особистості педагога. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає не лише самовдосконалення в особистому та професійному плані, а й розвиток учнів. Вчитель повинен досягти успіху, щоб досягли учні, а учні повинні досягнути успіху, щоб його досягло суспільство. Н.В.Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність декількох «само-»: Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості; Само облік – вміння вибирати своє місце в житті, у суспільстві, усвідомити свої інтереси; Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність; Самореалізація – реалізація особистістю своїх можливостей; Самокритичність –вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи; Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність; Саморозвиток – результат самоосвіти. Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність учителя, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. «Творчість – це виживання», - вказує К.Роджерс. Таким чином, творчо працюючи педагог сам створює свій особливий імідж. Імідж, який сприймається, - це той образ, який бачать інші. Частіше бажаний імідж формується згідно із соціально прийнятою моделлю вчителя-майстера. Модель вчителя-майстера Професійність Знання предмета діяльності (учитель повинен вільно і гучно оперувати інформацією, бачити зв'язок в складній структурі доказів, уміти легко подовати учням знання і націлювати їх на оволодіння ними); Любов до дітей (віра в потенційні можливості учнів); Розумна вимогливість (дисциплінує учня); Педагогічний такт (створення толерантних стосунків); Педагогічне передбачення (уміння визначити можливі утруднення); Іноваційність науково-педагогічного мислення Особисті якості: Високий рівень соціальної відповідальності; Прагнення до самоосвіти (тісно пов’язане із зацікавленістю вчителя, натхнення до роботи, що, у свою чергу, підвищує емоційно-вольовий вплив педагога на учнів); Духовна культура, справжня інтелігентність; Гуманність, оптимізм, почуття гумору; Критичність і самокритичність; Креативність мислення Компетентності Інтелектуальна компетентність (наукові знання); Психологічна компетентність; Управлінська компетентність (базові вміння); Мотиваційна компетентність; Проективна компетентність; Методична компетентність Творчі якості Креативність (здібність виробляти нові ідеї); Інтуїція (виявлення суттєвості); Дивергентність (здібність мати декілька підходів до рішення однієї проблеми); Оригінальність (наявність творчої уяви до підходу); Асоціативність (вміння проводити аналогію)   Наслідком цього є продуктивність: зростання професійного рівня; сучасність та ефективність виконання прийнятих рішень; високий ступень навченості учнів; високий рівень вихованості учнів.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/34249/

Внутрішньошкільний контроль - важлива умова для прийняття управлінського рішення

В умовах сучасної школи значно зросли вимоги до керівництва навчально-виховного закладу. Значення контролю в управлінні сучасною школою особливо зростає у зв'язку з наданням закладу великих повноважень в оцінюванні якості навчання і виховання учнів. В той же час управлінська діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу, кінцеві результати її діяльності стають об'єктом контролю вищих органів управління освітою. Важливу роль у забезпеченні успіху в організації роботи з питання внутрішньошкільного контролю відіграє раціональне управління на всіх ступенях освіти: Міністерство освіти і науки, управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації, управління освіти Донецької міської ради, районний відділ освіти, адміністрація навчальних закладів. Одним із питань компетенції районного відділу освіти є організація та здійснення контролю за роботою школи з питань внутрішньошкільного контролю. Розглянемо взаємовідносини з даного напряму між відділом освіти та навчально-виховним закладом. Районний відділ освіти здійснює керівництво діяльністю ЗНЗ щодо внутрішньошкільного контролю через їх адміністративно-управлінську ланку (директора та його заступників). В управлінській діяльності РВО належне місце займає система поточного контролю та корегування діяльності керівників шкіл і педагогічних колективів. Одне із важливих завдань відділу освіти в цьому напрямку роботи - це вміння поставити завдання, які можливо виконати, актуальність питання, гнучкість, демократизм, мобільність, результат. Для досягнення вищезазначених завдань роботу районного відділу освіти можна розподілити таким чином: Постановка конкретних завдань. Збір інформації. Здійснення контролю (за необхідністю). Висновки та рекомендації. Повторний контроль (у разі застосування п. 4). Прийняття управлінського рішення. Важливою умовою підвищення ефективності управлінської діяльності відділу освіти та керівників ЗНЗ у вирішенні питання організації внутрішньошкільного контролю виступає інформаційне забезпечення всіх підструктур. Оперативна та достовірна інформація про стан роботи навчально-виховного закладу забезпечує не тільки прийняття правильного управлінського рішення, але й, по-перше, бачення розвитку цього напрямку роботи та загальноосвітнього закладу в цілому. Системний аналіз інформації надає змогу районному відділу освіти відслідкувати систему роботи навчального закладу, зміни, які відбуваються в процесі роботи та перспективи його розвитку. З цією метою районний відділ освіти складає річний, місячний, тижневий плани та організовує свою роботу за такими принципами: Цілепокладання- покладання мети діяльності РВО на рік, передбачення її кінцевого результату; Перспективність - врахування специфіки та перспективи розвитку шкіл; Наступність - врахування досягнень і досвіду роботи та недоліків попереднього навчального року; Диференціація - відбір і концентрація уваги на найбільш актуальних проблемах, виділення головного, перехід в якісно новий стан; Об’єктивність - планування роботи на діагностичних даних про стан і результативність роботи НВЗ; Конкретність - передбачення реалізації поставленої мети і завдань роботи, визначення приоритетних напрямків на поточний рік; Координація - узгодженість між метою, завданнями та змістом конкретних розділів плану, враховуючи всі ланки управління. Внутрішньошкільний контроль передбачає: всебічне вивчення й аналіз навчально-виховного процесу в школі; об’єктивне оцінювання досягнутих результатів; запобігання можливим помилкам; координація зусиль відповідно до визначених завдань. Контроль має бути регулятором навчально-виховного процесу. Зупинимось більш докладніше на організації внутрішньошкільного контролю з питання здобуття загальної середньої освіти. Основними документами, які регламентують роботу районного відділу освіти, навчально-виховного закладу з даного напрямку є Конституція України ст. 53, Закон України "Про освіту" ст. 35, Інструкція з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.04. 2000 року № 646, рішення виконкому районної ради "Про затвердження територій обслуговування". На підставі названих документів відділ освіти починає організацію роботи з зазначеного напрямку з визначення заходів у річному плані, організаційного наказу (кінець серпня), організаційних нарад директорів та заступників директорів, які відповідають за цей напрямок роботи, з обов’язковим звертанням уваги на ведення документації, яка чітко визначена у наказі МОНУ № 240 від 23.06. 2000 р. "Про затвердження Інструкції з ведення ділової документації загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів": алфавітна книга; книга руху учнів; документація про вибуття та прибуття учнів; інформація про працевлаштування випускників 9-х класів; книга наказів з основної діяльності. Районний відділ освіти здійснює систематичний контроль за веденням вищеназваних документів. Якщо в навчальному закладі чітко визначена робота з даною документацією, то це свідчить про системність у роботі закладу. Також аналіз документації допомагає визначити типові недоліки в роботі шкіл: Відсутність системи контролю (як результат нераціонального розподілу об'єктів контролю між директором і його заступниками, мета контролю - це тільки звітування про кількість відвіданих уроків або занять). Формалізм в організації контролю, або відсутність чітко поставленої мети контролю. Однобічність внутрішньошкільного контролю, що проводиться, як правило, з одного напряму вивчення навчально-виховного процесу. Участь в контролі тільки посадовців, без залучення вчителів,, методистів, або навпаки, недостатня участь представників адміністрації. Щоб уникнути зазначених чи інших недоліків або непорозумінь в організації внутрішньошкільного контролю, районний відділ освіти-визначав такі вимоги: Контроль повинен бути плановим та системним. Головним об’єктом контролю в навчальному закладі мають бути багатоаспектні, конкретні результати навчально-виховного процесу, а не діяльність педагога. Контроль має розглядатися як інструмент дієвого та системного впливу на весь педагогічний процес, а не лише для отримання інформації про стан справ. Контроль має сприяти організації справжньої співпраці між педагогами та адміністрацією закладу. Контроль обов’язково має поєднуватися з аналізом. Здійснювати ці управлінські функції у відокремленому режимі неможливо. На нашу думку, ефективність контролю залежить від управлінської культури керівника закладу. Це значить - правильно розставити кадри на вирішальних ланках, працювати творчо, з перспективою, завжди бачити кінцеву мету і вибирати найбільш раціональні методи її досягнення. Зрозуміло, що кожна з цих функцій вимагає високої відповідальності, виконавчої культури, яка цілком і повністю залежить від компетентності керівника школи, а також його найближчих помічників, від їх майстерності і педагогічного таланту працювати з людьми. Щоб контроль був ефективним, адміністрації необхідно: Відображати і підтримувати загальні цілі школи. Об'єктивно вимірювати і оцінювати те, що дійсно важливе. Дотримуватись нормативно-правової бази. Виходячи з аналізу роботи, планувати перспективні завдання розвитку навчально-виховного процесу. Витрати часу, зусиль на контроль мають бути оптимальними, а віддача від нього - забезпечувати якісне зростання результатів контрольованої діяльності. При проведенні контролю можливий загальний аналіз вивчення шкільної документації (враховуючи мету контролю), в якій відображається основна діяльність навчально-виховного закладу. До навчально-педагогічної документації школи відносяться: алфавітна книга запису учнів, особисті справи учнів, класні журнали, журнали факультативних занять та груп продовженого дня, книги обліку видачі атестатів про освіту, книга обліку видачі золотих і срібних медалей, книга протоколів засідань ради школи і педагогічної ради, книга наказів по школі, книга обліку педагогічних працівників, журнал обліку пропусків і заміщення уроків і ін. Якими б різноманітними не були управлінські функції керівника школи, головна з них - бути організатором навчально-виховного процесу. Висока якість навчально-виховного процесу в школі можлива тоді, коли в керівників є достатньо фактів для аналізу і відповідних висновків. Саме урок - те місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання і розвитку особистості. Тому керівники школи значну частину свого робочого часу повинні розподіляти для відвідування уроків. Лише той керівник, який часто, систематично відвідує уроки й аналізує їх, може робити правильні висновки про якість навчально-виховного процесу. За діючими нині нормативними документами, кожний адміністратор повинен відвідати стільки уроків, щоб знати стан справ у школі. Плануючи відвідування уроків, потрібно чітко визначити мету відвідування як системи викладання предметів, так і епізодичного відвідування уроку. Результати обраної форми контролю повинні бути відображені у книзі обліку підсумків внутрішньошкільного контролю, яка є проміжною ланкою між плануванням роботи закладу та прийняттям управлінського рішення. На нашу думку, у книзі обліку підсумків внутрішкільного контролю повинна бути відображена контрольна-аналітична діяльність адміністрації з наступних питань: Аналіз відвіданих уроків, висновки та пропозиції щодо їх проведення; Використання варіативної складової навчального плану та результативність допрофільності і профільності навчання. Реалізація виховних цілей через позашкільні заходи; Аналіз роботи учителя-предметника та класного керівника (контроль за веденням щоденників, зошитів тощо). Вищезазначені питання можуть бути узяті за основу або розширені, за бажанням керівника закладу. Як вже було зазначено, контроль повинен бути плановим та системним. Але, виходячи з практики роботи управління освіти та попереднього контролю районного відділу освіти за веденням книг обліку підсумків внутрішнього контролю, були виявлені типові недоліки: Відвідування уроків має нерегулярний, епізодичний характер. Часто не визначається мета відвідування. Не завжди проводиться аналіз уроку. Висновки не завжди або не повністю відповідають меті відвідування уроку. Висновки неконкретні. 3а висновками не простежується основного - результативності уроку. Для аналізу уроків використовується єдина схема. Рекомендації загальні, часом суперечливі, випадкові, неадресні. Відсутній підпис вчителя, який свідчить про ознайомлення його з висновками уроку та рекомендаціями. Не простежується робота щодо виконання рекомендацій, наданих під час відвідування уроків. З метою усунення виявлених недоліків, пропонуємо декілька варіантів ведення книг обліку підсумків внутрішньошкільного контролю. Кожний навчальний заклад може обрати ту чи іншу форму, але слід зауважити, вона повинна бути єдиною у загальноосвітньому навчальному закладі. Важливий факт прийняття правильного управлінського рішення - це узгодженість між усіма ладками, які здійснювали перевірку або підлягали контролю. Таким чином,) книга обліку підсумків внутрішньошкільного контролю повинна відображати різні види і форми контролю, достовірність фактів, і тоді вже можна свідчити про ефективність управлінської діяльності. Презентація книг Таким чином, якщо Ви здійснили управлінський процес за поданим зразком і відчули рух по висхідній спіралі, а не рух замкнутим колом, це означає, що наступний процес від задуму до здійснення матиме більш високий якісний рівень. Пропонуємо розглянути питання щодо організації внутрішньошкільного контролю на прикладі гімназії № 18.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/34357/

Проектна діяльність у навчально-виховному процесі та управлінні

У матеріалі з досвіду роботи авторкою ставиться мета - дослідити значення проектної технології в навчально-виховному процесі й управлінській діяльності, завдання - зрозуміти, наскільки важливим є впровадження методу проектів у роботі сучасного педагога та що нового дозволяє досягнути цей метод

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/34357/attachment-download/7949/

files/metod_1_4.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/34536/

Сутність і головні завдання моніторингу якості освіти

Аналізуючи якість освіти, треба оцінювати показники, які лежать поза системою освіти. Це передусім якість життя, яка вбирає в себе і ціннісні орієнтири особистості, і заробітну плату, і озброєність комп'ютерами та ін. Ці показники в Україні, порівняно з розвиненими країнами світу, значно нижчі. Н авчати і виховувати на іншому змісті, інших цінностях повинні інші викладачі, які самі впроваджують та дотримуються інших ціннісних засад освіти. Ці зміни відбуваються і впродовж десятиліть. А зараз якість життя в Україні значною мірою і залежить від якості освіти, яку мають українські громадяни. Сьогодні дуже популярною "новою" темою наукового обговорення вважається проблема якості освіти. Дивно, адже завжди науковці, педагоги переймалися саме підвищенням якості освіти. Дослідження проблеми якості освіти доцільно було б розпочати з етимології слова "якість". Цей термін тлумачать з двох позицій. Існує філософський підхід, за яким якість – це саме те, що відрізняє освіту від інших соціальних явищ. У філософії ця категорія не має оціночного характеру, тому безглуздо ставити питання про зміну якості, її оцінювання. Є й виробничий підхід, де йдеться про "якість продукції" як сукупність споживчих властивостей цієї продукції, які мають значення для споживачів. До так званої продукції освіти можна віднести випускників, які здобули освіту ліпшої або гіршої якості. Тому саме з цих "виробничих" позицій словосполучення "керівництво якістю освіти" є коректним. Якість освіти особистості ми визначаємо як співвідношення мети та результату освітньої діяльності. Ніякі результати не можна визнавати добрими, якими б значними вони не були, якщо той, хто навчається, може досягти більшого, та ніякі результати, якими б незначними вони не були, не можна визнавати поганими, якщо вони відповідають максимальним можливостям особистості. Безумовно, при оцінюванні якості освіти спочатку треба проаналізувати та оцінити якість мети. Якщо цілі сформульовані неграмотно, неправильно, некоректно, то про якість не може йтися зовсім, бо під ці неправильні цілі вибиратимуться й відповідні їм неправильні методи, форми, засоби та ін., тому й результати освіти не будуть позитивними. Якщо якість – це відношення результату до мети, то ефективність – це відношення результату до витрат. Чим більше держава витрачає коштів на освіту, тим вищою буде якість життя. При визначенні ефективності керівництва освітою відношення результатів до витрат визначається не арифметичною дією, а порівнянням витрат за інших результатів. Спочатку визначають область, в межах якої будь-які результати вважаються оптимальними, та область, в межах якої всі витрати визначають припустимими або мінімально необхідними, тобто оптимальними. Оптимальними визначають витрати в тому випадку, коли вони не перебільшують раніше запланованих, тобто відповідають їм. Якщо результати максимально можливі для конкретних умов або відповідають заздалегідь заданим критеріям, а витрати мінімально необхідні або не виходять за межі можливостей, то ефективність управління визначається найвищою, тобто оптимальною. Але тут треба зауважити, що йдеться не про загально мінімальні, а про мінімально необхідні витрати, тобто поріг умов, витрат, нижче якого навіть мінімальна якість стає недосяжною. Ефективне управління завжди має на увазі мінімально необхідні витрати сил, коштів, ресурсів, а також часу, а не мінімальні витрати взагалі. У будь-яких контекстах, роздумах, міркуваннях, постулатах, які стосуються сфери освіти, максимально можлива ефективність завжди передбачає значення параметрів, за якими не виникає ніяких ушкоджень для вихованця, студента, викладача. Якщо система освіти на всіх етапах спрацьовує відповідно, професійно, а показники якості не задовольняють викладачів, повинно йтися про перехід до режиму розвитку. А останній, як відомо, здійснюється тільки через розробку нових технологій, тобто через інноваційний процес. Узагалі при аналізі якості освіти треба оцінювати показники, які лежать поза системою освіти. Це передусім якість життя, яка вбирає в себе і ціннісні орієнтири особистості, і заробітну плату, і озброєність комп'ютерами та ін. Ці показники в Україні, порівняно з розвиненими країнами світу, значно нижчі. Навчати і виховувати на іншому змісті, інших цінностях повинні інші викладачі, які самі впроваджують та дотримуються інших ціннісних засад освіти. Ці зміни відбуваються впродовж десятиліть. А зараз якість життя в Україні значною мірою залежить від якості освіти, яку мають українські громадяни [6, с. 109]. Сьогодні треба ретельно проаналізувати та оцінити позиції аналітиків як вітчизняних, так і іноземних, які по-різному трактують потреби своїх країн в якісній освіти. Так, деякі американські вчені вважають, що для процвітання їхньої країни у XXI ст. необхідно мати 20-25% людей з високою якістю вищої освіти, водночас японські вчені розглядають питання про необхідність введення у країні загальної обов'язкової над середньої освіти (тобто загальна освіта вищого рівня, ніж дає середня школа), оскільки, на їхню думку, на початку XXI ст. більшість робітничих професій потребує від людини освіти вище середньої. Аналіз наведених вище доводів дає нам підстави узагальнити деякі думки, спираючись на які можна сформулювати своє бачення означеної проблеми та шляхи її розв'язання: управління якістю освіти – дуже широка проблема, яка потребує свого розв'язання протягом багатьох років. Вона потребує зусиль вчених, практиків, її рішення можливе в межах різних, у тому числі нових галузей наукових знань, що розвиваються; ні в Україні, ні у світовій практиці не існує загальних, незмінних критеріїв, показників, тим більше цілісної системи, за допомогою якої можна було б визначити якість освіти в навчальному закладі; розв'язання проблеми управління якістю освіти має ґрунтуватися на багато дисциплінарному підході, треба сміливіше використовувати відомі інтегративні показники, одночасно розробляючи механізми інтеграції різних показників, які оцінюють якість освіти з різних боків, підходів та в різних аспектах; якість освіти, як і управління нею, слід розглядати не абсолютно, не взагалі, а тільки з урахуванням конкретних національних умов. Найважливішою умовою є український, слов'янський менталітет, вивченню якого ми повинні приділяти достатньо уваги та зусиль. Також треба враховувати ті соціально-економічні, політичні перетворення, які відбуваються у країні; розв'язання проблем управління якістю освіти – це не тимчасова компанія інноваційних освітніх закладів; це те, що повинен здійснювати кожний навчальний заклад, послідовно створюючи культурні зразки прогресивного досвіду управління якістю освіти, доки вона не буде прогнозувати в межах потенційного розвитку особистості, гарантовано досягатися та технологічно визначатися, наскільки це буде можливим; якість освіти треба оцінювати не тільки за допомогою педагогічних, освітніх параметрів, а й за допомогою критеріїв, які перебувають поза сферою освіти та коригуються за такими глобальними категоріями, як життєвий рівень, якість життя та ін.; одним із найважливіших, принципово нових напрямів підвищення якості освіти є ціннісний підхід до управління цією якістю на засадах культурно-історичної педагогіки, яка передбачає послідовне зміщення акцентів: з освіти, що формує культуру корисності (знання, вміння і т. ін.), на освіту, що формує передусім культуру відродження гідності, підйому, відповідальності (дух, духовність, гуманістичні цінності) [2, с. 34]. Зауважимо, що управління якістю освіти – дуже важливе питання. Його аналіз, пошуки відповідей на нього знаходяться у двох взаємодіючих, але не тотожних галузях знань: педагогіці та менеджменті в освіті. Моніторинг освіти розглядається в теорії спеціального управління як одна із головних, відносно самостійних ланок управлінського циклу. В межах моніторингу проводиться виявлення та оцінювання проведених педагогічних дій. При цьому забезпечується зворотний зв'язок, який повідомляє про відповідність фактичних результатів діяльності педагогічного колективу кінцевій меті. Той факт, що вона не завжди досягається повністю, є звичайною ситуацією і завдання полягає в тому, щоб оцінювати ступінь її досягнення, направленість та причини відхилень. Зрозуміло, що результати педагогічного процесу обумовлюються впливом різних зовнішніх і внутрішніх факторів: це зміни в навчальних планах, забезпечення інформаційною літературою та засобами навчання, застосування сучасних методик і технологій навчання, а також суб'єктивних факторів: як склад педагогічних працівників та тих, хто навчається. Таким чином, моніторинг освіти передбачає виявлення і врегулювання впливу факторів зовнішнього середовища та внутрішніх факторів самої педагогічної системи. В реальних умовах моніторинг тісно пов'язаний з функціями та стадіями управління навчальним закладом, тобто він охоплює цілі, інформації, рішення, організацію та рівень педагогічної діяльності колективу та управління ним. Сьогодні існує реальна суттєва відмінність в підходах до системи моніторингу в вітчизняній і зарубіжній практиці. Це різниці в тлумаченні, ефективності та результативності роботи навчального закладу та відповідальності за результати діяльності. Моніторинг здійснюється принципово різними шляхами: контроль навчального процесу та контроль знань тих, хто навчається. Перший шлях методично відпрацьований та виконується систематично в кожному навчальному закладі. Його характерною рисою є всеохоплюючий характер. Він реалізується періодично і постійно. Періодично – це ліцензування, акредитація та атестація як зовнішня перевірка навчального закладу. Постійний контроль за станом навчального процесу здійснюється "власними" силами – ректором, дирекцією, деканатами, відділеннями, кафедрами, методичними та адміністративними комісіями. Він ґрунтується на правовій основі і охоплює, перед усім, стан навчально-методичного забезпечення, лабораторну базу, кадровий склад та, по-друге, організацію навчального процесу (розклад занять, ведення поточної документації, виховна робота тощо) [4, с. 84]. Вихідним положенням моніторингу є його зв'язок з цілями навчання, які зазвичай передбачені навчальним планом, тобто, моніторинг, пов'язаний з оцінкою реалізації цілей і планів, порівняння фактичного рівня підготовки з планами. Головним завданням моніторингу є зменшення різниці між ними, виявлення та усунення негативних факторів впливу на неї. Якісною і кількісною мірою оцінки результатів педагогічної діяльності є досягнення бажаного результату. Останній визначається нормами, стандартами відповідної спеціальності. Саме норма, стандарт є необхідною умовою та підґрунтям моніторингу в освіті, оскільки з ними порівнюються фактичні результати, після чого здійснюється оцінювання і корекція. В освітньому процесі таке співставлення фактичних досягнень з нормою, еталонам, вимогами стандартів називається перевіркою. За допомогою моніторингу є можливість дати відповідь на запитання про ефективність певної технології навчання, виділити фактори впливу на результати, довести залежність від кваліфікації педагога. Одна з головних вимог оцінювання роботи навчального закладу – об'єктивність: відповідність фактичних успіхам науково-педагогічних працівників, студентів; оцінювання виявленого рівня знань, відповідно до державних стандартів. Дослідження якості освітніх процесів у навчальних закладах передбачає такі етапи: Діагностика та експертиза діяльності навчального закладу; Зіставно-порівняльний аналіз результатів, консультування та практична допомога в подоланні недоліків, труднощів, які виникають під час навчального процесу; Проектні плани майбутнього розвитку навчального закладу [1, с. 57]. Моніторинг діяльності навчального закладу включає збір потрібної інформації, підготовку звіту та презентацію його перед учасниками навчального процесу. В звіті має бути представлений реальний стан діяльності навчального закладу, рівень розбіжності результатів навчального процесу зі спеціальностей передбаченим нормам, стандартам, освітнім цілям підготовки фахівців. При цьому слід зважати на те, що моніторинг і оцінка будуть ефективні настільки, наскільки коректно сформовані стандарти і норми, відповідно до принципових вимог сучасного виробництва. З дидактики відомо, що структура процесу навчання включає: мету (цілі), зміст навчального матеріалу, засоби, методи і форми контролю результату. На перший погляд контроль, призначений для з'ясування рівня засвоєння навчального матеріалу і визначення результатів навчання. Але, моніторинг тим і відрізняється від контролю, що його завданням є виявлення зв'язків з другими складовими навчального процесу, зокрема з цілепокладанням. Моніторинг як технологія передбачає визначення результатів навчання і його корекцію, відповідно до стану засвоєння конкретних знань і умінь (когнітивна сфера діяльності) – які студент повинен був сформувати в процесі вивчення даного навчального матеріалу. Таким чином, моніторинг встановлює не тільки рівень сформованості знань і умінь студентами, але й їх відповідність заданим цілям даного навчального процесу, а також створює можливості корекції їх, відповідно до визначеного еталону стандарту майбутньої професійної діяльності. Кінцеві результати функціонування освітньої системи, тобто якість цієї освіти, залежать від багатьох чинників (зовнішніх і внутрішніх), умов, складників і підсистем самої освітньої сфери. Не можна забувати також і того, що система освіти та освітня діяльність – надзвичайно багатогранні. Тому об'єктами моніторингу в освітній сфері можуть бути різноманітні види діяльності людини (викладача, учня або студента, керівника навчального закладу, управлінця будь-якого рівня), окремі складники всієї системи освіти, навчально-виховний та освітній процеси, їх етапи й результати, діяльність навчальних закладів, освітніх систем різних рівнів (муніципального, районного, обласного, регіонального, національного), освітні технології й методики, їх ефективність; зміст освіти та засоби, що забезпечують навчально-виховний процес та багато іншого. У науковій літературі досі немає чітко визначеної класифікації видів моніторингу. Така ситуація частково спричинена тим, що жорсткий поділ освітнього моніторингу за різними видами не доцільний. Це також можна пояснити іншими причинами, а саме: відкритістю освітньої системи, отже, залежністю результатів її розвитку від багатьох чинників, що не завжди належать до самої системи освіти; необхідністю отримання різнобічної інформації для вироблення освітньої політики та прийняття рішень органами державного управління освітою або іншими владними структурами; використанням у процесі формування особистості випускника навчального закладу знань і методик, що властиві іншим наукам (психології, соціології, фізіології тощо) [8, c. 41]. Задля досягнення зазначених цілей проводяться дослідження психологічних особливостей, соціальних умов життя всіх учасників освітнього процесу (школярів та їхніх родин, учителів), стану фізичного та морального здоров'я дітей, рівня економічного розвитку суспільства й окремого регіону, а також інших об'єктів. Крім того, не всі види моніторингу, які називаються в літературі, на практиці активно застосовуються, але можна сподіватися, що з часом вони реалізуються, оскільки стратегічне планування в освітній сфері та стійкий розвиток системи освіти потребуватиме різнобічного потужного інформаційного забезпечення для реалізації цих напрямів діяльності. Усі види моніторингу можна розділити на два типи залежно від того, хто проводить це дослідження. На цьому підґрунті виокремлюють зовнішній та внутрішній моніторинги. Внутрішній моніторинг проводять фахівці самої установи (навчального закладу або органу управління освітою) задля поліпшення ефективності адміністрування, активізації навчально-виховної діяльності, виявлення прогалин у знаннях учнів, проведенні дослідницької роботи щодо раціональності педагогічної методики тощо. Результати цього моніторингу мають вагу лише при внутрішньому використанні: збір даних про певні характеристики учнів і показники їх розвитку; ресурси; конкретні факти порушення технологічності освітнього процесу та окремих його етапів, умов тощо. Не всі результати, отримані під час внутрішнього моніторингу, після їх аналізу й узагальнення треба оприлюднювати; частину з них використовуватиме керівництво в подальшій роботі без оголошення [7, c. 28]. Зовнішній моніторинг здійснюють незалежні спеціальні установи (центри моніторингу, соціологічних досліджень) найчастіше для отримання статистично значущої достовірної інформації, яка є основою освітньої статистики держави. Збір інформації здійснюється переважно за показниками якості ЗСО, що нормативно затверджені й надаються Державному комітетові статистики України, Міністерству освіти і науки України, урядові й іншим відомствам і зацікавленим державним структурам, громадськості як офіційна інформація про результати діяльності системи освіти відповідного рівня. Характерною відзнакою будь-якого моніторингу (як внутрішнього, так і зовнішнього) є те, що він має бути систематичним, планомірним і систематизованим. Цілі, завдання таких досліджень мають бути оголошеними заздалегідь, результати проаналізованими, узагальненими на відповідному рівні та оприлюдненими. За підсумками таких перевірок керівництво певної установи або підрозділу (рівня) прийматиме відповідні управлінські рішення, спрямовані або на підтримку й поліпшення наявного рівня якості, або на усунення виявлених недоліків. Крім зазначених зовнішнього і внутрішнього моніторингу, виділяють такі види освітнього моніторингу: Інформаційний, що полягає в зборі, накопиченні та систематизації, а іноді й поширенні інформації, але не передбачає проведення спеціального обстеження на етапі збору інформації. Управлінський, що передбачає збір та узагальнення інформації за певними показниками для вивчення конкретної освітньої проблеми та вироблення відповідних рекомендацій щодо формування політики й прийняття органами державного управління освітою необхідних рішень. Управлінським моніторингом називається стеження за характером взаємодії на різних управлінських рівнях у системах: керівник – педагогічний колектив; керівник – учнівський колектив; керівник – батьківський колектив; керівник – зовнішнє середовище; вчитель – учитель; вчитель – учні; вчитель – родина [9]. Як основу для класифікації можна обрати засоби, що їх використовують для проведення моніторингу. Це дає змогу виокремити такі види моніторингу в освіті: педагогічний; соціологічний; психологічний; медичний; економічний; демографічний. Кожен з цих видів моніторингу має свій об'єкт вивчення і передбачає використання не лише загальних, а й специфічних методів дослідження. Якість освіти є досить складною й багатогранною категорією, отже, для отримання узагальненої оцінки необхідно виміряти й оцінити якість різних її складників і процесів. Особливий інтерес у дослідників різних країн викликає педагогічний моніторинг який трактується, як тривале стеження за процесом інтеграції психолого-педагогічних знань в усіх його станах і проявах, співвіднесення одержаної інформації із заданим еталоном і прогнозуванням на цій підставі нового технологічного забезпечення цього процесу [5, c. 31]. Оскільки педагогіка – це наука про навчання, виховання й освіту, то цілком закономірним є виокремлення дидактичного, виховного та освітнього як підвидів педагогічного моніторингу. Дидактичний моніторинг передбачає стеження за різними аспектами навчально-освітнього процесу. Виховний моніторинг означає стеження за різними сторонами освітньо-виховного процесу. Освітнім моніторингом або моніторингом в освіті називають систему збору, опрацювання, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, яка орієнтована на інформаційне забезпечення управління й дозволяє судити про стан об'єкта в будь-який момент часу та прогнозує його розвиток. Об'єктами дослідження при цьому є різноманітні етапи навчально-виховного процесу, зміст освіти, результати навчальної діяльності учнів (рівень навчальних досягнень), умови, що забезпечують можливість виховання та самовиховання особистості, моральні, етичні цінності школяра тощо. Система освіти не є ізольованою системою, отже, на її функціонування, кінцеві результати суттєво впливає соціальне середовище (так звані зовнішні чинники), у якому знаходиться й функціонує конкретний її елемент (навчальний заклад) та учні. Саме тому для вироблення освітньої політики (як держави, так і конкретного регіону), прийняття управлінського рішення на будь-якому рівні державного управління освітою, організації педагогічної діяльності, спрямованої на подолання недоліків у вихованні й навчанні як конкретного учня, так і всієї учнівської молоді, велике значення має проведення соціологічних досліджень. Отже, соціологічний моніторинг, як самостійний вид, водночас можна розглядати і як підвид управлінського. Соціологічним моніторингом в освітній сфері, називається "сукупність систематичних спостережень за певними соціальними об'єктами в просторі й часі їхньої еволюції за наперед визначеними показниками (індикаторами) ". При цьому автор наголошує, що час спостережень за об'єктами має надзвичайно важливе значення, оскільки йдеться про становлення, ґенезу, динаміку їх послідовних перетворень [3, c. 7]. Моніторинг у соціології є засобом забезпечення ефективного функціонування системи прогнозування; систематичним спостереженням, оцінюванням і прогнозом стану навколишнього середовища, що обумовлений господарською діяльністю людства. Соціологічний моніторинг розглядається як системна сукупність регулярно повторюваних досліджень, мета яких полягає в науково-інформаційній допомозі зацікавленим організаціям у реалізації соціальних програм, що відповідають соціокультурним характеристикам та особливостям масової свідомості різних поколінь населення. Соціально-психологічний моніторинг – це спеціально організоване стеження за системою колективно-групових, особистісних відносин, за характером психологічної атмосфери колективу, групи. За класифікацією, що ґрунтується на ієрархії систем управління, виокремлюють такі види моніторингу: шкільний (або внутрішньо шкільний); районний; обласний (регіональний); національний (федеральний або загальнодержавний); міжнародний [8, c. 44]. Варто наголосити на важливості проведення порівняльних досліджень на міжнародному рівні. Такі оглядові широкомасштабні дослідження дають гарну нагоду урядам країн-учасниць всебічно оцінити ефективність функціонування власних систем шкільної освіти та систем державного управління освітою, визначити загальносвітові освітні тенденції, спільні проблеми освітньої сфери та державного управління нею, вивчити й оцінити місцеві соціально-економічні умови навчання, виявити чинники негативного впливу на результативність навчання та зіставити одержані результати з міжнародними стандартами в галузі освіти. Важливість участі України в різноманітних міжнародних моніторингових дослідженнях пояснюється інтеграцією нашої держави до світового та європейського освітніх просторів та тими процесами модернізації освіти і системи державного управління нею, що відбуваються останнім часом. Зазначені види моніторингу мають суттєві відмінності не лише в меті й завданнях, технології їх організації та проведення, а також у поданні та поширенні результатів досліджень, способів прийняття й реалізації державно-управлінських рішень на підставі вивчення отриманої інформації. Будь-яке моніторингове дослідження – доволі складний і тривалий процес, що потребує ґрунтовного підготування й ретельного дотримання певних правил, процедур і технологій. Лише в такому разі отримані результати можна буде вважати об'єктивними й достовірними, використовувати їх для планування розвитку освітньої системи відповідного рівня та робити політичні висновки. Залежно від обраного об'єкта загальний план проведення моніторингового дослідження може мати певні особливості, проте існує набір певних послідовних дій, що є обов'язковими для будь-якого дослідження якості освіти. Наведемо орієнтовний план такого дослідження. Отже, моніторинг в освіті – це система заходів щодо збирання, опрацювання, аналізу та поширення інформації з метою вивчення й оцінювання стану функціонування певного суб'єкта освітньої діяльності чи освітньої системи загалом та прогнозування їх розвитку на основі аналізу одержаних даних і виявлених тенденцій та закономірностей. Необхідно зауважити, що система освітнього моніторингу функціонує в динамічних умовах освітньої діяльності, тому критерії й показники, що їх обирають відповідно до певної моделі об'єкта моніторингу, мають сенс лише в певній програмі моніторингу. Тому всі рейтинги та показники якості освіти слід сприймати аналітично, тлумачити по-різному, зважаючи на їх природу, і не робити упереджених висновків. Література 1. Вікторов В. Основні критерії та показники якості освіти // Вища освіта України, 2006. – № 1. – С. 54 – 59. 2. Волобуєва Т. Б. Управлінський супровід моніторингу якості освіти. – Харків: Основа, 2004. – 94с. 3. Гавриленко І. М. Соціологічний моніторинг і діагностика в освіті // Освіта і управління, 1998. - №. 2. – Т. 2. – С. 7 – 9. 4. Єльнікова Г. В. Освітній моніторинг в регуляції управління загальною середньою освітою // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (28 – 30 жовтня 1998 року). – К.: Правда Ярославичів, 1998. – С. 83 – 86. 5. Качалова Л. П. Педагогический мониторинг: Процессы интеграции психолого-педагогических знаний будущего учителя // Стандарты и мониторинг в образовании. – 1999. – № 6. – С. 31 – 34. 6. Локшина О. І. Моніторинг якості освіти: світовий досвід // Педагогіка і психологія, 2003. – № 1. – С. 108 – 116. 7. Матрос Д. Ш., Полев Д. М., Мельникова Н. Н. Управление качеством образования на основе новых информационных технологий и образовательного мониторинга. – М.: Педагогическое общество России, 2001. – 128с. 8. Моніторинг якості освіти: Світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О. І. Локшиної. – К.: К. І. С., 2004. – 128с. 9. Основы педагогических технологий. Краткий толковый словарь. – Екатеринбург: Изд-во УРГПУ, 1995. – 264с.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/35174/

Методична робота в діяльності закладу освіти

Матеріали з досвіду роботи школи на заявлену тему, де авторка пише, що для заступника директора школи з НМР особливого значення набуває розвиток педагогічної творчості, створення колективу однодумців, які б усвідомлювали значення своєї ролі в суспільстві та на основі цього прагнули самовдосконалення та розвивали свій творчий потенціал

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/35174/attachment-download/8415/

files/robota_1_23.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/35186/

Інноваційні форми методичної роботи як засіб удосконалення професійної компетентності педагогів

Розробка семінару заступників директорів шкіл на заявлену тему з медіапрезентацією (додається). Проводиться у формі зустрічі в „Інтелект-кафе”

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/35186/attachment-download/8423/

files/seminar_3_4.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/35257/

Майстер-клас «Нетрадиційні форми проведення педагогічних рад. Педагогічна вітальня»

У матеріалі з досвіду роботи на заявлену тему авторка вказує, що у формі педагогічної вітальні доречно проводити батьківський всеобуч, заняття школи молодого педагога, підсумкового засідання атестаційної комісії, засідання методичних об’єднань

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/35257/attachment-download/8468/

files/mayster_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36055/

Управління розвитком культури спілкування педагогічних працівників ліцею

Анотація. Мета статті полягає у розкритті особливостей управління розвитком культури спілкування педагогічних працівників ліцею. Ключові слова: керівник, спілкування, культура, педагогічний колектив, ліцей. Аннотация. < /em>Цель статьи состоит в раскрытии особенностей управления культуры общения педагогического коллектива в лицее. Ключевые слова: руководитель, общение, культура, педагогический коллектив, лицей. Annotation. The article describes the specialties of management of culture of communication of a pedagogical collective. Keywords: leader, communication, culture, pedagogical collective, lyceum. Постановка проблеми. В умовах економічного, політичного, духовного життя, в процесі ділової та емоціональної взаємодії людей нерідко з’являються взаємовідносини, які будуються на упередженому ставленні, неприйнятті, відчуженості. Найпоширеніша причина такого явища – низька культура спілкування. Слово "культура" (в перекладі з латини – вирощування, виховання, освіта, розвиток, шанування) означає історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей. Культуру ділового спілкування можна визначити як сукупність моральних норм та уявлень, що регулюють поведінку і взаємини людей у процесі їхньої виробничої та педагогічної діяльності. Культура спілкування як спосіб реалізації життєвих сил на ниві педагогічної діяльності обумовлює цілеспрямованість керівника та педагогічного колективу і дає установку на творче застосування, розширення і поглиблення наявних знань та одержання нових знань. Неодностайність існуючих поглядів та наявність різноманітних підходів не дозволяє виокремити єдине, «універсальне» пояснення сутності феномену культури спілкування, у зв’язку з чим залишаються недостатньо дослідженими проблеми, що вимагають теоретичних розробок і практичної реалізації в системі управління навчальними закладами в цілому і професійно-технічними навчальними закладами зокрема [2, c. 15]. Аналіз останніх досліджень. Дослідженню питання культури спілкування приділили достатньо уваги вчені К.А.Альбуханова, А.В. Базилевич, А.В. Барабанщиков, О.В. Бондаренська, О.Б. Гармаш, В.М. Гриньов, С.Б. Єлканов, І.Я. Зязюн, Н.В. Кузьміна, І.І. Огієнко, Н.В. Пєхота, М.І. Поночовний, Т.І. Саламатова, В.А. Семиченко, В.О. Сухомлинський, а як окремий напрям розглянули проблему управлінської культури спілкування керівників організацій та навчальних закладів Б.А. Гаєвський, В.М. Іванов, М.І. Кабушкін, О.І. Мармаза, В.І. Новоселов, Л.Є. Орбан-Лембрик, Ю.І. Палеха, В.І. Патрушев, Н.І. Рождественська, О.М. Ярковой та інші. Метою статті є обґрунтувати зміст, складові, чинники культури спілкування педагогічних працівників ліцею та умови управління її розвитком. Виклад основного матеріалу. Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, суттєво впливають на діючу систему освіти. До того ж формуються нові ідеологія та практика життєдіяльності сучасної школи як соціально-педагогічної системи, результатом якої є «забезпечення сучасної якості освіти на підставі збереження її фундаментальності та відповідності актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства й держави». Управління є тією рушійною силою, яка націлена на активізацію людини через створення оптимальних умов для прояву та розвитку її творчого потенціалу. Тому керівнику закладу освіти слід орієнтуватися в різноманітності сучасних управлінських ідей, вивчати й успішно застосовувати досягнення науки та перспективного педагогічного досвіду, організовувати творчу діяльність. У зв'язку з цим питання управління освітніми процесами є актуальними, оскільки шкільна практика свідчить про недостатню підготовленість керівників шкіл до професійної управлінської діяльності, про відсутність у багатьох із них необхідної культури спілкування [1, c. 56]. Важливими розглядати професійну культуру керівника школи як цілісну, інтегративну особистісну властивість. Ідеться про вивчення особливостей персональної управлінської діяльності, суті управлінської культури як особистої властивості, оскільки ми говоримо не про суб'єкт управління, який, звісно, може бути не тільки індивідуальним, а й груповим, а й про керівника середнього загальноосвітнього закладу (школи, гімназії, ліцею). Аналіз розглянутого поняття в такому аспекті дає змогу говорити про те, що управлінська культура - це властивість керівника школи як особистості, але проявляється вона в усіх царинах його діяльності як професіонала, і зробити висновок, що поняття «управлінська культура керівника школи» є, з одного боку, поняттям видовим (окремим) стосовно загальніших (управлінська культура керівника, управлінська культура праці), з іншого, як одна з характеристик особистості керівника школи, що суттєво впливає на якість його професійної управлінської діяльності. Підкреслюючи роль школи в духовному розвитку юнацтва, не можна не відзначити гостру необхідність підвищення культурного рівня спілкування вчителів, у тому числі й керівників навчальних закладів, які сьогодні не завжди відповідають сучасним вимогам. Для інтеграції України в міжнародний простір важливим є визначення людини як найвищої цінності суспільства не тільки на словах, а й у справах. Безумовно, керівник сучасної школи має бути носієм високої культури спілкування, що визначається, насамперед, справжньою інтелектуальністю та високою духовністю, широким світоглядом, глибокою ерудицією, а також повинен мати справжні поняття про честь, совість, громадську мужність, уміти володіти собою в будь-якій, навіть екстремальній ситуації. Феномен культури спілкування знаходиться у центрі численних наукових досліджень. Фундаментальне значення для його осмислення мають праці, в яких вивчаються явища культури. Питання культури спілкування керівника з підлеглими є вічною проблемою педагогічної теорії та практики [3, c. 29]. Культура спілкування має глибокі історичні та соціальні джерела, оскільки в усі періоди життєдіяльності людина відчувала потребу розуміти інших. Феноменом культури спілкування педагогічних працівників є сукупність форм і правил, внутрішні і зовнішні комунікації у яких знаходять своє вираження професійні, моральні, етичні, естетичні норми поведінки. І.І. Огієнко вважав, що спілкування має базуватися на принципах гуманності. Особливого значення він надавав володінню педагогом уміннями культури спілкування. Відповідно до законів України з проблем освіти та сучасних теоретичних розробок у галузі управління соціальними системами, керівники загальноосвітніх навчальних закладів мають здійснювати управління на засадах демократизму, гуманізму, системності. Проте більшість із них демонструють недостатній рівень культури спілкування. Таким чином, виникає суперечність між наявним рівнем культури спілкування та вимогами, що ставляться суспільством і державою до сучасного керівника навчального закладу. Слово «культура» є одним із найбільш вживаних сучасною мовою, що, з одного боку, говорить про його надзвичайну багатозначність, а з іншого – про погану вивченість й недостатню осмисленість цих значень, що за ним стоять. Культура – це складна цілісність, яка включає в себе знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї, здібності і звички, що набуваються і досягаються людиною як членом суспільства впродовж всього життя. Таке найбільш вдале визначення цього терміна дав англійський етнограф Е. Тейлор. "Великий тлумачний словник сучасної української мови" розглядає культуру як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Коли культура вказує на те, як і що ми повинні робити або не робити, говорять, що вона нормативна, тобто така, що дає зразки необхідної поведінки. У своїй роботі ми виходили з припущення про те, що: по-перше, культура спілкування педагогічних працівників в ліцеї залежить від ряду зовнішніх (особливостей культури спілкування в суспільстві, в освітній галузі та ін.) і внутрішніх (толерантності, комунікативної компетентності освітян та ін.) чинників; по-друге, управління розвитком культури спілкування педагогічних працівників передбачає планування, організацію та контроль спеціальних заходів, спрямованих на: а) визначення рівня розвитку культури спілкування педагогічних працівників; б) передачу знань педагогічним працівникам щодо сутності, складових, показників розвитку культури спілкування; в) розвиток умінь і навичок ефективного спілкування педагогічних працівників з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу; г) розвиток особистісних якостей педагогічних працівників, що забезпечують високий рівень культури спілкування (комунікативної толерантності, емпатії, гуманістичної спрямованості та ін.). Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і експериментальних методів: теоретичні методи: теоретичний аналіз, узагальнення, що застосовувалися для узагальнення теоретико-методологічних основ дослідження змісту і складових культури спілкування педагогічних працівників; емпіричні методи: психодіагностичні методи (анкетування, тестування, зокрема: методика «Діагностика комунікативної та соціальної компетентності КСК», за М. П. Фетіскіним, В. В. Козловим, Г. М. Мануйловим;  методика вивчення здатності до самоуправління в спілкуванні за М. П. Фетіскіним, В. В. Козловим, Г. М. Мануйловим; шкала Кемпбелла щодо визначення доброзичливості; методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина - людина», вимірює особливості емоційної сфери як інтегративної характеристики, а також спостереження та аналіз документації, які використовувалися для дослідження основних тенденцій, складових і чинників культури спілкування педагогічних працівників, методи математичного опрацювання даних з подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням [4, c. 78]. Дослідження проводилося на базі ліцею інформаційних технологій №30 м. Кременчука. У дослідженні взяли участь 36 педагогічних працівників, які були поділені на 3 групи за стажем професійної діяльності: 1) стаж до 5 років; 2) від 5 до 15 років; 3) понад 15 років. На першому етапі дослідження проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження проблеми управління розвитком культури спілкування педагогічних працівників на основі яких визначено культуру спілкування особистості як : складну цілісність, яка включає в себе знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї, здібності і звички, що набуваються і досягаються людиною як членом суспільства впродовж всього життя. (Таке найбільш вдале визначення цього терміна дав англійський етнограф Е. Тейлор) Розкрито співвідношення між поняттями «педагогічне спілкування»і «педагогічна культура», визначено специфіку професійної культури педагогічних працівників загалом, що характеризується компетентністю, широтою кругозору, гуманними відносинами з усіма суб'єктами освітнього процесу, творчою активністю, почуттям комфортності й задоволеності реалізацією свого особистісного та професійного потенціалу і культури спілкування як її складової зокрема. Встановлено, що культура спілкування педагогічних працівників вчителів як система включає: мотиваційно-ціннісний - (збудований образ Я) і поведінку в ній, реалізується надалі у професійній діяльності; (методики: «Діагностика комунікативної та соціальної компетентності КСК», за М. П. Фетіскіним, В. В. Козловим, Г. М. Мануйловим; шкала Кемпбелла щодо визначення доброзичливості); когнітивний - когнітивна регуляція характеризується узгодженням внутрішніх засобів і способів діяльності (сенсорних, перцептивних еталонів, предметних і концептуальних значень, образів, оперативних одиниць сприйняття і пам'яті, образно-концептуальних моделей реальності, моторних схем і програм) з цілями і завданнями діяльності, зі сформованим уявленням про об'єктивний значенні проблемної ситуації та її компонентів, а також тих її перетворень, які повинні бути зроблені для досягнення необхідного об'єктивного результату, (методика «Діагностика комунікативної та соціальної компетентності КСК», за М. П. Фетіскіним, В. В. Козловим, Г. М. Мануйловим); діяльнісний - вміння і навички щодо визначає вміння. Зафіксовані в наступних: активність в самоорганізації і саморегуляції професійно-педагогічного поведінки і педагогічної діяльності, способи і прийоми діяльності, спрямовані на її ефективність, уміння і навички культурно - педагогічної взаємодії та спілкування, (методика вивчення здатності до самоуправління в спілкуванні за М. П. Фетіскіним, В. В. Козловим, Г. М. Мануйловим);рефлексивно-творчий (здатність до визначення вмінь) - активність в самоорганізації і саморегуляції професійно-педагогічного поведінки і педагогічної діяльності, способи і прийоми діяльності, спрямовані на її ефективність, уміння і навички культурно - педагогічної взаємодії та спілкування, (методика вивчення здатності до самоуправління в спілкуванні за М. П. Фетіскіним, В. В. Козловим, Г. М. Мануйловим). Крім того, на основі теоретичного аналізу літератури та практики управління визначено проблеми управління розвитком культури спілкування педагогічних працівників у навчальних закладах, зокрема закладів нового типу, які зумовлені зовнішніми та внутрішніми чинниками: виникнення психічного напруження (можна розглядати прихід нового керівника до колективу, який має свої устої і традиції. Люди його не знають. Природно, виникають питання, як поводитиме себе новий шеф, який його стиль керівництва. Спостерігається різний щодо сили рівень тривоги, залежно від багатьох факторів – професійної підготовленості співробітників, психіки особистості тощо. У наведеному прикладі соціальне напруження визначиться стилем, що його обере новий шеф); соціальне напруження (як наслідок психічного напруження та може провокувати конфлікти. Соціальне напруження психологи розглядають як закриту форму конфлікту); психологічна сумісність (передбачає спільність поглядів, переконань, цінностей, ставлень). Для культури спілкування велике значення мають вихованість людини, її делікатність, такт, уміння враховувати почуття і настрої інших, привітність і доброзичливість. Культура спілкування людей у різних ситуаціях ґрунтується на дотриманні певних правил, їх виробляло людство протягом тисячоліть. Ці правила визначають форми спілкування, регламентовані суспільством, і мають назву етикет. Він містить як технічні аспекти спілкування, тобто правила, що стосуються лише зовнішнього боку поведінки, так і принципи, невиконання яких тягне за собою осуд і навіть покарання. Багато правил етикету стали невід'ємними елементами культури спілкування. На наступному етапі проводиться емпіричне дослідження розвитку культури спілкування педагогічних працівників ліцею. У відповідності до поставленої мети, а також враховуючи конкретні завдання нашого дослідження, ми вважаємо за доцільне використання комплексної методики, про яку вже йшла мова. В ході нашої роботи, по закінченню експериментального етапу, буде розроблено модель управління розвитком культури спілкування педагогічних працівників ліцею, реалізація якої в практиці управління передбачала вирішення ряду взаємопов'язаних завдань: мотивацію членів колективу до адекватної самооцінки та розвитку рівня культури педагогічного спілкування; саморозвиток кожним педагогом свого комунікативного потенціалу; тренінг комунікативного контролю; дотримання етичних норм управлінської діяльності адміністрацією освітньої установи; увага до проблеми комунікативної культури у внутрішньошкільній системі підвищення кваліфікації та інше. В процесі дослідження ми будемо намагатись показати динаміку, яка буде характеризувати певні зміни. Аналізуючи результати анкетування з окремих питань педагогічних працівників з приводу різноманітних ситуацій спілкування їх з керівником з’ясовано рівень культури спілкування керівника. Спостереження, бесіди та інтерв’ю окремо з педагогічним колективом і керівником дозволяють говорити про визначення пріоритетних напрямків удосконалення культури спілкування, їх основних аспектів. На основі аналізу та основних аспектів розроблені методичні рекомендації керівникам навчальних закладів для підвищення ефективного спілкування: Дотримання певних правил культури мовлення під час спілкування з педагогічним колективом. Дотримання культури у процесі оперативного спілкування з колективом. Створення ситуації успіху під час проведення методичних та педагогічних рад. Відпрацювання вимог до культури спілкування під час організації прийому підлеглих та відвідувачів. Висновки. З урахуванням вищезазначеного уявляється можливим зрозуміти феномен культури спілкування педагогічних працівників у навчальному закладі, а саме «педагогічний працівник - керівник», «педагогічний працівник - педагогічний працівник», «педагогічний працівник - учень», «педагогічний працівник - батьки». Результат засвоєння суспільного досвіду і педагогічного аспекту визначати у контексті опанування духовного змісту досвіду культури спілкування. Заслуговує на увагу підхід, за яким при атестації педагогічних працівників ліцею вивчається рівень сформованості їх культури спілкування, як складової загальної культури і визначати такими категоріями: низький, середній і високий. Підвищення рівня культури спілкування дасть змогу членам педагогічного колективу вільно спілкуватися між собою, з адміністрацією, вільно висловлюючи свої думки. пропозиції та прохання з учнями, даючи їм настанови. Розвиток культури спілкування вчителів загальноосвітніх навчальних закладів дозволяє поліпшити організацію управління, підвищити трудову дисципліну, забезпечити злагодженість і чіткість роботи колективу. Література 1. Довгань Л. Є. Праця керівника або практичний менеджмент / Л. Є. Довгань. – К. : ЕксОб, 2002. – 384 с. 2. Дяченко Т. О. Скібіцька Л.І. Організаційна культура та корпоративний імідж підприємства / Т. О. Дяченко, Л. І. Скібіцька. – К. : Освіта України, 2011. – 248 с. 3. Іванова І. В. Менеджер - професійний керівник: навч. посіб. / І. В. Іванова. – К. : Київський національний торгівельно-економічний ун-т, 2003. – 243 с. 4. Кроль Л. А. Управлінська культура організацій / Л. А. Кроль. – М., 2004. – 400 с. 5. Характеристика менеджерів освіти за стилем керівництва : зб. наук. праць за матеріалами всеукраїнської науково-практичної конференції, 23 жовтня 2001р. / С. В. Королюк. – П. : ПОІППО, 2001. – С. 129-134.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36057/

Система научно-методической работы учебного учреждения как основа построения и реализации индивидуальной траектории профессионального развития педагога. (Рос. мова)

У статті з досвіду роботи авторка пише, що керівник навчального закладу велику увагу має приділяти створенню системи методичної роботи, що допомагає сформувати траєкторію індивідуального розвитку вчителя, а для цього має бути певний алгоритм прийняття управлінського рішення

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36057/attachment-download/8714/

files/systema_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36257/

Мониторинг качества образования. (Рос. мова)

У матеріалі з досвіду роботи (медіапрезентація додається) авторка пише, що у школі розробляється шкільна модель моніторингу, що спрямований на аналітичне відслідковування процесів, що визначають якісні й кількісні зміни

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36257/attachment-download/8791/

files/monitoring_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36357/

Риси сучасного керівника

За останнє десятиліття помітно зросла зацікавленість учених, педагогів-практиків у вивченні проблеми управлінської компетентності керівника навчального закладу, що говорить про важливість і соціальну значущість проблеми. Сучасний керівник навчального закладу не стільки має давати розпорядження, с кільки співпрацювати, а це означає, що потрібно змінити стиль роботи, виробити нову управлінську культуру. Для цього слід по-перше, перебудуватися, змінитись внутрішньо, підходити до вчителя й учня не з позиції учасника спільної діяльності, в якій зацікавлені всі; по-друге, прагнути більше знати з наукової точки зору про людину та сучасне управління. Директор навчального закладу стає ключовою фігурою в здійсненні управлінської діяльності навчально-виховного процесу. Тому модернізація освітнього процесу вимагає зробити універсальними вимоги до професійної компетенції керівника навчального закладу, а саме: Сучасний навчальний заклад існує в умовах ринкових відносин. Директор має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь від реалій сучасного життя. Він лідер-менеджер, який управляє педагогічною системою навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, організовує та забезпечує їх діяльність, вивчає попит на освітні послуги, організовує та забезпечує їх якість. Запровадження державно-громадської моделі управління навчальним закладом передбачає залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним з головних напрямків оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління школою як соціальною системою. Директор у такому вимірі стає соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення. Перехід на нову структуру та зміст загальної середньої освіти потребує створення принципово нових моделей науково-методичної роботи в навчальному закладі. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працювала школа, то в нових умовах доцільно опрацювати цілісну концепцію освітньої практики, яка б врахувала особливості і можливості конкретного навчального закладу. Таку діяльність педагогічного колективу повинен спрямувати творчий керівник навчального закладу. Застосування сучасного комплексу знань і вмінь теорії управління, зокрема в ринкових умовах, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу директора школи, як керівника. Оновлення процесу управління має випереджати процеси розвитку сучасного навчального закладу. Особливо це необхідно у контексті підготовки керівника навчального закладу, модернізації програми підвищення кваліфікації з урахування досвіду європейських країн. Необхідно використовувати розвиток можливостей Асоціації керівників навчальних закладів України щодо удосконалення форм співпраці з громадськими організаціями, органами управління освітою, інститутами післядипломної освіти, установами тощо. Сучасний керівник навчального закладу виступає трансформатором оновленого змісту освіти, освітніх технологій, форм та методів навчання, виховання й розвитку особистості, піклується про власну управлінську діяльність, про впровадження елементів новизни, оригінальності, тобто всього того, що необхідне для забезпечення реформування навчально-виховного процесу в навчальному закладі та підвищення результативності управлінської діяльності. Результат управлінської діяльності - це результати дій керуючої системи щодо переведення освітньої системи, педагогічного колективу, навчально-виховного процесу, фінансово-господарської діяльності, санітарно-гігієнічних і безпечних умов у новий стан, що забезпечує керуюча система. Тому основними складовими результатів управлінської діяльності сучасного керівника навчального закладу стають: навчально-виховний процес; педагогічний колектив; забезпечення умов освітньої діяльності; фінансово-господарська діяльність; система управління навчального закладу. Для досягнення мети в практичній діяльності керівник використовує різні управлінські технології, підходи. Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності: системний підхід; ситуаційний підхід; програмне управління; колегіальне управління; управління якістю освіти; адаптивне управління; особистісно-зорієнтоване управління; демократичне управління; управління інноваційними процесами. Застосування сучасного комплексу знань і умінь теорії управління, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу самого працівника. Модернізація функцій управлінської діяльності керівника Бачення стратегії й розвитку є визначальною з позиції прогнозу організації життєдіяльності навчального закладу в умовах реформування управлінської освіти з урахуванням найкращого світового досвіду й особливостей розвитку освіти в регіонах нашої держави. Керівництво освітнім процесом та здійснення моніторингу - провідна функція у створенні системи управління навчальним закладом, спрямоване на вироблення у керівника необхідних умінь і навичок, необхідних для прийняття управлінських рішень й усвідомлення відповідальності за їх реалізацію. Мотивація й управління персоналом – це створення сприятливих умов для стимулювання учасників навчально-виховного процесу до творчої праці, усвідомлення відповідальності за роботу з персоналом на демократичних засадах. Управління розвитком та фінансами сприяє ефективному розвитку навчального закладу в нових економічних умовах, пошуку додаткових джерел фінансування й організації маркетингової діяльності. Внутрішня й зовнішня комунікація – це адаптування керівника до необхідності засвоєння інформаційних та комунікативних технологій на засадах відкритості й толерантності. Здійснення стратегічного управління навчальним закладом зможе забезпечити його розвиток у майбутньому, не тільки функціонування. Забезпечення саморозвитку у вчителів та учнів, уміння бути самокритичними і готовими до змін. Усвідомлення значення своєї ролі керівника й організатора, формування почуття впевненості в собі. Визначення життєвого середовища, в якому в учнів формується прогнози щодо реалізації місії (призначення) організації та досягнення цілей. Щоб навчальний заклад зміг забезпечувати свій розвиток у довготривалій перспективі. Керівник навчального закладу зможе впоратися зі своїми завданнями лише за умови, якщо надає освітні послуги, які стабільно задовольняють потреби споживачів. Це означає, що освітні послуги навчального закладу повинні мати конкурентні переваги, які можна створити лише за стратегічного управління. Керівнику сучасного навчального закладу доводиться працювати в період оновлення функціональних обов'язків та видів управлінської діяльності, що пов'язаний з конкретно-історичними умовами розвитку країни, розширення сфери знань та умінь в галузі менеджменту освіти та іншими об’єктивними обставинами. Обов'язок керівника - створити умови, в яких кожен міг би самореалізуватися.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36407/

Інформація як головний предмет праці керівника навчального закладу

Процес інформатизації, що охопив сьогодні всі сторони життя сучасного суспільства, має кілька пріоритетних напрямків, до яких, безумовно, слід віднести інформатизацію освіти. Вона є першоосновою глобальної раціоналізації інтелектуальної діяльності людини за рахунок використання інформаційно-комун ікаційних технологій (ІКТ). Інформаційна функція пронизує всі етапи процесу управління, оскільки ніяке прогнозування і моделювання без необхідної інформації не може бути здійснено. Проблема інформаційного забезпечення управлінської діяльності стала об'єктом особливої уваги та предметом спеціальних досліджень у педагогічній науці в останні два десятиріччя і набуває подальшої активної розробки в наш час. У діяльності керівника навчального закладу інформація відіграє вирішальну роль у забезпеченні ефективного управління. Тільки достовірне знання щодо якісних змін в процесах навчання, виховання, методичного і матеріально-технічного їх забезпечення, інформація з наслідків діяльності педагогічних кадрів і функціонування всіх структурних підрозділів навчальних закладів дає змогу приймати обґрунтовані рішення, адекватні їх потребам, регулювати умови, необхідні для ефективної роботи педагогічного колективу. Проблема збору, обробки і використання організаційно-управлінської інформації на науковому рівні розглядається в працях вітчизняних науковців В. Бикова, В. Гуменюк, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльникової, В. Лунячека, В. Пікельної, В. Руденка. Використання засобів ІКТ в організації та плануванні діяльності загальноосвітнього навчального закладу має певні переваги, а саме: підвищення ефективності навчального процесу; можливість управління з використанням результатів попередньої діяльності; прийняття більш ефективних управлінських рішень; підвищення об’єктивності в оцінці діяльності вчителів та учнів; більш ефективне управління пізнавальною діяльністю учнів; можливість прийняття більш виважених рішень, які стосуються підвищення результативності навчання; оперативний доступ до організаційної інформації стосовно діяльності освітнього закладу; економія як матеріальних, так і людських ресурсів; вільний час на вирішення важливих питань; скорочення обсягу рутинної роботи. Керівнику навчального закладу для вирішення зазначеної проблеми, крім моделювання інформаційної мережі, необхідно вирішувати й інші управлінські завдання. Це такі, як створення та розвиток матеріальної бази інформатизації, що передбачає придбання або отримання комп'ютерів, придбання або розробку комп'ютерних програм, створення корпоративної мережі, підключення до мережі Інтернет, обладнання відповідних приміщень, внесення змін до посадових обов'язків працівників навчального закладу, призначення відповідального за цей процес. Підготовка членів колективу до оптимального використання можливостей інформаційних технологій, підготовка учнів здійснюється за допомогою навчального процесу, позаурочної роботи, створення можливості використовувати комп'ютерну техніку в повсякденному житті. Підготовка працівників навчального закладу здійснюється за допомогою лекцій, семінарів, практикумів (курси "INTEL"), вивчення літератури, досвіду комп'ютеризації навчального закладу. Усі перелічені вище завдання вирішуються на початковому етапі інформатизації, але вони не вичерпують усіх завдань управління процесом інформатизації. Інформаційні технології навчання є необхідним інструментом на даному етапі інформатизації освіти. Інформаційні технології не тільки полегшують доступ до інформації і відкривають можливості варіативності навчальної діяльності, її індивідуалізації та диференціації, але і дозволяють по-новому організувати взаємодію всіх суб'єктів навчання, побудувати освітню систему, в якій учень був би активним і рівноправним учасником освітньої діяльності. Впровадження ІКТ у сферу освіти має сенс, якщо це дозволяє створити додаткові можливості та організаційно-технічні ресурси. А це, у свою чергу, означає доступ до значного обсягу навчальної інформації; наочну форму подання матеріалу, що вивчається; підтримку методів активного навчання; модульний принцип побудови, що дозволяє тиражувати окремі складові частини ІКТ; підтримку ІКТ відповідним інструментальним програмним забезпеченням. Засобом досягнення цілей, а також засобом розв’язання проблеми інформатизації освіти є системна інтеграція ІКТ у різних галузях освіти. Метою реалізації системної інтеграції як засобу є створення успішно інтегрованих ІКТ у соціально-психологічному середовищі освіти, а не лише в апаратно-програмний комплекс. Якщо на початковій стадії розвитку інформаційного суспільства формувалися національні інформаційні освітні простори, то нині ми спостерігаємо їх інтеграцію в єдине світове інформаційне освітнє середовище. У процесі інформатизації організаційно-управлінської діяльності навчального закладу визначну роль має відігравати інформація стосовно управління, яка надходить з: паспорту навчального закладу (загальні дані про навчальний заклад, матеріально-технічне та методичне забезпечення тощо); відділу кадрів (ведення особових справ, облік співробітників, ведення книги наказів по особовому складу, тарифікація тощо); учнів (ведення особистих справ, облік успішності та відвідувань, психолого-педагогічний супровід тощо); розкладу (автоматизація процесу складання розкладу, його варіативність та оптимальність); бібліотеки (облік бібліотечного фонду, ведення електронного каталогу бібліотеки); медичного кабінету (ведення медичних карт, медичний супровід тощо); бухгалтерії (облік фінансових документів, ведення фінансово-господарської діяльності, статистична звітність). Використання ІКТ в управлінні освітою є складовою розвитку єдиного інформаційного середовища. Без чіткої організації роботи центрального органу системи управління освітою неможливо організувати управління всією системою в цілому. Для створення єдиної освітньої інформаційної системи управління використовується корпоративна система, яка дозволяє: узагальнити інформаційні потоки; класифікувати всю інформацію; забезпечити доступ до центральних баз даних; забезпечити обмін інформацією. Усе це дозволяє забезпечити робітникам системи управління освітою доступ до якісно нового рівня інформатизації та дозволяє підвищити ефективність роботи. Загальноосвітній навчальний заклад самостійно приймає рішення щодо застосування того чи іншого програмного продукту. Інформаційні системи в освітньому закладі використовуються переважно для автоматизації таких задач: управління навчальним процесом (формування навчальних планів, розклад, моніторинг результатів навчання); фінансове планування та бухгалтерський облік; облік матеріально-технічної бази; управління персоналом; автоматизація діяльності бібліотеки; документообіг; підготовка оперативної та зовнішньої звітності. Отже, процес інформатизації навчального закладу - це, по-перше, визначення сутності управління навчальним закладом; по-друге, створення бази даних для інформаційного супроводу управлінської діяльності керівника. Зміст інформації має відповідати змісту управлінських функцій і сприяти забезпеченню наукової основи для прийняття управлінських рішень. Д ля якісного процесу управління навчальним закладом потребують подальшої розробки наступні питання: удосконалення матеріально-технічного забезпечення навчального закладу, бази даних; створення програмного забезпечення для вирішення управлінських задач; впровадження електронної бібліотеки. Застосування в управлінні навчальним закладом інформаційних комп'ютерних технологій дає можливість: підвищити ефективність навчального процесу; зменшити час на виконання поточної роботи; оперативного доступу до інформації стосовно діяльності навчального закладу.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36540/

Розвиток творчого потенціалу педагога в системі науково-методичної роботи школи

Матеріали з досвіду роботи Гвардійського НВК на заявлену тему, де розглянуто проблему формування творчого потенціалу педагога в системі науково-методичної роботи школи. Автори приділяють увагу основам педагогічної творчої діяльності, важливості розвитку професійних умінь та творчої індивідуальності педагога

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36540/attachment-download/8890/

files/rozvitok_1_8.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36744/

Состояние преподавания государственного языка в школах Симферопольского района. (Образец справки на коллегию). (Рос. мова)

У довідці відзначено, що Крим є специфічним мовним регіоном, а одним із завдань, що стоять перед освітою, є забезпечення реалізації державної політики у сфері оволодіння державною мовою

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36744/attachment-download/8982/

files/spravka_1_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36844/

Допоміжні матеріали при здійсненні контролю за станом викладання предметів

Поданий у збірці матеріал допоможе при здійсненні моніторингу результативності роботи членів педагогічного колективу, стане підґрунтям для аналітичної діяльності адміністрації школи та інструментом у організації внутрішньошкільного контролю

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/36844/attachment-download/9040/

files/materialy_1_2.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37028/

Управління персоналом у навчальному закладі

Актуальність дослідження проблем управління педагогічним персоналом зумовлена підвищенням ролі людського фактору в управлінні освітою, концентрацією уваги керівників навчального закладу на пошук інноваційних технологій до роботи з педагогами

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37028/attachment-download/9122/

files/personal_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37032/

Об осуществлении преемственности в изучении государственного языка в школах 1-й и 2-й ступеней. (Рос. мова)

Подано зразок узагальнюючої довідки на заявлену тему для розгляду на колегії

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37032/attachment-download/9126/

files/spravka_3.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37353/

Положення про предметну методичну комісію

1. Загальні положення 1.1. Предметна методична комісія (далі ПМК) – структурний підрозділ внутрішньої системи управління навчально-виховним процесом, який координує методичну, організаційну роботу вчителів одного або кількох споріднених навчальних предметі в. 1.2. ПМК здійснює навчально-методичне забезпечення середньої освіти та позакласну діяльність із предмету, організовує вдосконалення відповідної фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників навчального закладу згідно з рівнями, визначеними законодавством. 1.3. Шкільні предметні методичні комісії – це творчі добровільні об'єднання вчителів: суспільно – гуманітарного циклу (української мови та літератури, зарубіжної літератури, іноземної мови, історії та правознавства); Природничо-математичного циклу (математики, інформатики, фізики, хімії, біології, географії); початкових класів та вихователів; спортивно – естетичного та технологічного циклу. 1.4. Шкільні ПМК створюються з метою забезпечення умов для ефективної методичної роботи вчителів та реалізації їхніх творчих задумів. 1.5. Діяльність предметних методичних комісій школи спрямована на вирішення таких завдань: забезпечити засвоєння й використання найбільш раціональних методів і прийомів навчання та виховання школярів; підвищувати рівень загальнодидактичної і методичної підготовки педагогів для організації та здійснення навчально-виховного процесу; проводити обмін досвідом успішної педагогічної діяльності; виявляти, пропагувати та здійснювати нові підходи до організації навчання й виховання; забезпечувати постійне засвоєння сучасної педагогічної теорії та практики; створювати умови для самоосвіти вчителів і здійснювати керівництво творчою діяльністю педагогів. 2. Структура та функції ПМК 2.1. Структура включає всіх учителів навчального закладу за галузями знань державного компонента освіти. 2.2. ПМК може організовувати свою роботу за наявності 3 – х та більше учасників. 2.3. Підрозділами ПМК є творчі групи вчителів. 2.4. Керує предметною методичною комісією голова ПМК із числа педагогічних працівників навчального закладу з відповідною фаховою освітою, яким за результатами атестації встановлена перша або вища кваліфікаційна категорія за наявності стажу роботи за фахом не менше 5 років. 2.5. Загальний контроль за роботою ПМК здійснює заступник директора НВР. 3. Зміст і напрямки роботи ПМК Зміст роботи ПМК включає такі напрямки діяльності: 3.1. Розробка, апробація та впровадження новітніх освітніх технологій та систем, перспективного педагогічного досвіду, поліпшення на цій основі організації методичної роботи в навчальному закладі. 3.2. Аналіз якості освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу педагогічними кадрами. 3.3. Навчально-методичне консультування педагогічних кадрів навчального закладу. 3.4. Організація безперервного вдосконалення фахової освіти та кваліфікації педагогічних кадрів. 3.5. Обговорення питань із методики викладання предмета, принципових питань програм Міністерства освіти, розглядання календарно – тематичних планів. 3.6. Надання допомоги вчителям у розвитку та підвищенні професійної майстерності. 3.7. Забезпечення своєчасного вивчення нормативних документів, виконання нормативних вимог до навчання та виховання учнів. 3.8. Підготовка та проведення олімпіад із базових дисциплін, конкурсів – захистів науково – дослідницьких робіт, турнірів юних науковців тощо. 3.9. Проведення системи заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, вивчення і узагальнення їхнього перспективного педагогічного досвіду та його впровадження, залучення кращих із них до конкурсів професійної майстерності, навчально-методичної та науково – дослідницької роботи. 3.10. Проведення педагогічних експериментів із проблем методики навчання й виховання учнів і впровадження їхніх результатів в освітній процес. 4. Голова шкільної ПМК: 4.1. Голова ПМК повинен мати вищу професійну освіту і педагогічний стаж не менше 5 років. 4.2. Голова ПМК підпорядковується заступникам директора та директору школи. 4.3. У своїй діяльності голова ПМК керується Конвенцією ООН про права дитини, Конституцією і законами України, указами Президента та рішеннями Уряду, органів управління освітою всіх рівнів з питань навчання і виховання, а також Статутом і локальними правовими актами школи, наказами і розпорядженнями директора. 4.4. Голова ПМК працює в режимі ненормованого робочого дня за графіком, складеним у відповідності з навчальним навантаженням і даними функціональними обов’язками. 4.5. Голова ПМК планує роботу на кожен навчальний рік, виходячи із завдань і основних напрямів діяльності, визначеними органами управління освітою та директором школи. 5. Голова ПМК виконує такі посадові обов’язки: 5.1. Організовує поточне і перспективне планування роботи ПМК і своєї діяльності (річний і місячний плани роботи, циклограма роботи, розклад консультацій, перспективний та річний плани підвищення кваліфікації та проходження атестації вчителями ПМК тощо) і після узгодження їх із заступником директора з навально – виховної роботи представляє на затвердження директору закладу освіти. 5.2. Створює і веде банк даних учителів ПМК за встановленою формою, визначає їх потреби у підвищенні професійної майстерності. 5.3. Відвідує уроки та інші заходи, що проводяться вчителями-предметниками, аналізує їх і доводить результати до відома вчителів ПМК. 5.4. Відстежує своєчасну підготовку і проведення шкільного туру предметних олімпіад, конкурсів, інтелектуальних марафонів учителями ПМК, узагальнює та аналізує результати і подає їх заступнику директора. 5.5. Узагальнює інформаційно-аналітичні матеріали з питань діяльності ПМК і 2 рази на рік (грудень, травень) готує узагальнений аналітичний матеріал і подає його заступнику директора. 5.6. Забезпечує методичну допомогу вчителям ПМК в освоєнні інформаційних програм і технологій, оволодіння методикою підготовки і проведення загальношкільних заходів (олімпіади, конкурси тощо), організує просвітницьку роботу для вчителів ПМК, консультує їх із питань організації навчально-методичної роботи. 5.7. Забезпечує своєчасність підвищення професійної майстерності і кваліфікації вчителів ПМК, організує проведення навчальних занять для молодих спеціалістів. 5.8. Організує методичну допомогу вчителям із різними групами учнів. 5.9. Організує методичну допомогу вчителям ПМК із проблеми індивідуального, дистанційного навчання, бере участь у нарадах заступника директора й інформує про підсумки діяльності вчителів ПМК. 5.10. Керує роботою вчителів ПМК з розвитку і удосконалення навчально – лабораторної бази. 5.11. Надає допомогу заступникам директора щодо підбору матеріалу і пропаганді професійного досвіду вчителів ПМК. 6. Голова ПМК має право в межах своєї компетенції: 6.1 Вносити пропозиції щодо удосконалення професійної діяльності вчителів і голів ПМК. 6.2. Доводити і давати обов’язкові для виконання вказівки вчителям ПМК. 6.3. Відвідувати будь – які заходи, що проводять учителі, для надання методичної допомоги і здійснення систематичного контролю якості їх проведення. 6.4. Представляти вчителів ПМК за успіхи в роботі, активну участь у інноваційній і науково – методичній діяльності до нагородження і заохочення директору школи. 6.5. Одержувати від адміністрації закладу інформації нормативно – правового і організаційно – методичного характеру з питань освітньої діяльності. 6.6. Обмінюватися питаннями, що входять у свою компетенцію, з адміністрацією і педагогічними працівниками інших навчальних закладів. 6.7. Звертатися за консультаціями з проблем освітньої діяльності до методистів РНМЦ, до підрозділів вищих навчальних закладів і науково – дослідних інститутів, до дослідників в інтересах удосконалення своєї роботи; підвищувати професійну кваліфікацію. 6.8. Визначати функціональні обов’язки членів ПМК. 6.9. Вивчати та аналізувати роботу шкільної ПМК, складати списки необхідної науково – методичної літератури, технічних засобів навчання. 6.10. Рекомендувати керівництву розподіл навчального навантаження педагогів із предмету при тарифікації, розподіляти методичну роботу окремих педагогів. 6.11. Обговорювати питання про можливість організації поглибленого вивчення предмету в окремих класах за наявності достатніх засобів навчання. 7. Обов’язки вчителів – членів ПМК Кожен вчитель – член ПМК повинен: 7.1. Постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність. 7.2. Мати особисту програму професійної самоосвіти. 7.3. Брати активну участь у розробці відкритих заходів. 7.4. Брати участь у роботі засідань ПМК, практичних семінарах і т.д. 7.5. Кожному члену ПМК необхідно знати тенденції розвитку методики викладання предмета, «Закон про освіту», нормативні документи, методичні вимоги до категорій. 7.6. Володіти основами самоаналізу педагогічної діяльності тощо. 7.7. Створювати Банк методичних розробок, тестів, діагностик, які сприяють поліпшенню якості освіти. 7.8. Вести картотеку ППД із предмета, який викладає. 7.9. Використовувати інноваційні технології під час проведення уроків та позакласних заходів. 7.10. Обговорювати актуальні питання навчання і виховання, пошук ефективних форм ведення уроків 7.11. Вивчати досвід колег інших шкіл району в ході відвідування відкритих уроків, співпраці у семінарах, творчих групах. Впровадження його в практику роботи. 7.12. Систематично проводити відкриті уроки, виховні заходи з обов’язковим самоаналізом та аналізом. 7.13. Ознайомлюватися з новинками психолого-педагогічної та методичної літератури, фаховими періодичними виданнями. 8. Права вчителів – членів ПМК Кожен вчитель – член ПМК має право: 8.1. Звертатися до адміністрації з проханням про відрядження на курси, семінари, тренінги з питань підвищення фахової та професійної майстерності. 8.2. Висувати пропозиції щодо поліпшення організації навчально-виховного процесу в навчальному закладі. 8.3. Вносити пропозиції щодо організації та змісту атестації вчителів. 8.4. Брати участь у роботі ПМК та методичній раді навчального закладу. 8.5. Розробляти та створювати методичні рекомендації з питань освіти, виховання та розвитку, які не суперечать чинному законодавству. 8.6. Вивчати й аналізувати навчальні програми, підручники, інструкції та рекомендації МОН України, районного науково-методичного кабінету. 8.7. Обговорювати та аналізувати результати конкурсів. 8.8. Брати участь у місячниках, декадах передового педагогічного досвіду. 8.9. Підтримувати творчі зв’язки з методичними комісіями вчителів шкіл району. 8.10. Брати участь у різних педагогічних конкурсах. 9. Керівництво діяльністю ПМК Контроль за діяльністю ПМК здійснюється заступником директора з навчально-виховної роботи відповідно до планів методичної роботи й внутрішньошкільного контролю.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37637/

Творчість учителя - передумова зростання його педагогічної майстерності

Життя постійно змінюється, підштовхуючи школу так само до змін. Її розвиток вимагає нових форм організації навчального процесу, нових ритмів та методів узгодження системи освіти з вимогами сучасного життя та з потребами особистості. А оскільки учительська праця і педагогічна творчість є синонімам и, то необхідно розглядати способи подолання інертності й консерватизму нашої діяльності та способи розвитку творчості кожного вчителя. Однак світова економічна криза, що зачепила і Україну, накладає свій відбиток і на школу. Частина освітян охоплена байдужістю та інертністю в навчально-виховній діяльності. Вони не переконані, що тільки безперервна самоосвітня робота сприяє підвищенню майстерності, розвитку інтелекту, допомагає долати застарілі педагогічні позиції, адаптуватись до нових умов роботи. Але варто нагадати відомі слова: "Якщо не відчуваєш любові до школи, до дітей, займайся чим хочеш, але тільки не дітьми. Бо робота з дітьми, викладання – це мистецтво, творчість, а не ремесло". І щоб досягти належного рівня викладання будь-якого предмета, потрібно з багатьох методів обрати свій, а маючи багато підручників - не дотримуватися кожного, а комбінувати, вибирати, тобто творити. Як же подолати інертність, консерватизм і розвивати педагогічну творчість саме у процесі підготовки уроку та його проведення? Отже, саме на уроці забезпечується інтелектуальне збагачення дитини, розкриваються її здібності, нахили та інтереси. Передусім, до виконання навчальних програм потрібно підходити творчо, бо саме вона орієнтує думку вчителя на творчу побудову уроку. Структура кожної навчальної програми спрямована на реалізацію основної мети освіти та виховання дітей певного класу і повинна сприяти створенню умов для вільного переходу учнів від одного ступеня навчання до іншого. Тому кожна навчальна тема повинна оновлюватись, конкретизуватись, спрямовуватись на особистість учня і сприяти його освіченості та гармонійному розвитку. Педагогічна творчість учителя має також важливе значення у побудові структури уроку. Адже, готуючись до уроку, кожен із нас повинен чітко уявляти, кого ми будемо навчати. Одну й ту саму тему в різних класах учитель повинен подати на кількох рівнях, розраховуючи не тільки на класний колектив загалом, а й на групи чи окремого учня. Багато учителів творчо підходять до побудови структури уроку, шукають ефективні методи і прийоми навчання, які спонукали б кожного учня до активної самостійної пізнавальної діяльності. Звичайно, навіть найвдаліша структура уроку не може бути усталеною. Урок – це педагогічний витвір, а вчитель є його творцем. Однак, обираючи методичні прийоми, слід пам'ятати, що вчитель не може не використовувати педагогічну логіку, та доцільність і дидактичні принципи. Тільки науковістю він перевіряє правильність свого вибору. З метою розвитку творчого потенціалу вчителя слід приділяти особливу увагу систематичному залученню всіх членів педагогічного колективу до виступів на семінарах різних рівнів, педрадах, конференціях, конкурсах тощо. Саме підготовка та участь у таких заходах змушують учителя докладно ознайомитися з відповідною науково-педагогічною літературою, передовим досвідом з окремого питання, переосмислити, вдосконалити, засвоїти нові методи та прийоми навчальної роботи, спонукає вчителя конструктивно сприймати нові ідеї, з'ясовувати їх суть, досягнення і недоліки, а також з повагою ставитися до переконань своїх опонентів, виключати категоричне заперечення їхньої точки зору. Така робота формує системне мислення учителя, що пізніше виявляється у цілісному сприйнятті різних педагогічних явищ, здатності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати перспективу свого творчого зростання. Щоб подолати інертність, консерватизм, стати справжнім, творчим учителем, треба вчасно себе оцінити. Бо тільки самоаналіз прискорює розвиток педагогічних здібностей і є одним із найефективніших способів педагогічного самовдосконалення. Об'єктивно оцінюючи свою роботу, вчитель пізнає себе і починає найскладніше: висуває вимоги до себе, а значить, активізує свої власні динамічні духовні резерви. Він стає творцем у педагогічному процесі, а творчість учителя – це ще й управління самим собою. Сьогодні у школі потрібен не просто "урокодавець", а творчий учитель, який повинен усе життя працювати для того, щоб навчання приносило радість і задоволення кожній дитині, було ефективним і плідним. Для стимулювання творчого пошуку вчителя, розвитку творчих здібностей учнів необхідно передбачити проведення нестандартних уроків. Під нестандартними уроками ми розуміємо такі уроки, які позбавлені звичайних шаблонів, мають загальний, об'єднуючий початок – елементи рольової гри. Нестандартні уроки обов'язково містять творчі ситуації, які збуджують до співробітництва і співтворчості на уроці. Найчастіше в практиці роботи шкіл використовуються такі нестандартні уроки, як конференції, диспути, змагання, КВК, спектаклі, усні журнали, уроки-загадки, уроки-мандрівки тощо. Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості... Ми повинні навчати і виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена праця, стимулююча робота школяра забарвлюється радісним почуттям і може принести маленьким людям переживання творця. (В. О. Сухомлинський). На сучасному етапі в школі створюються сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості вчителів і підвищення на цій основі результативності навчально-виховного процесу. Усе це ставить принципово нові вимоги перед керівниками загальноосвітніх шкіл і шкіл нового типу щодо розвитку творчого потенціалу педагогічних колективів взагалі і кожного вчителя зокрема. Нині існує два наукових підходи до керівництва творчими процесами: оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень і створення найсприятливіших умов для творчої діяльності педагогів. Слід зазначити, що ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація вчителя можливі тоді, коли діяльність школи будується з урахуванням особистості вчителя, його ініціативи та здібностей, на колегіальній роботі вчителів, на їх відповідальності за наслідки навчально-виховної роботи з учнями. Саме такий підхід реалізується при створенні вільних вальдорфських шкіл. Учителі вальдорфської школи повинні не тільки досконало знати предмети, які викладають, а й володіти різними видами мистецтва, іноземними мовами, грати на музичних інструментах, бути умільцями, займатися спортом. Спираючись у своїй діяльності на антропософську педагогіку, вони повинні досконало володіти формами і методами виховання характеру учнів, їх фантазії і мислення, формування моральних рис. Аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури, стан вирішення цієї проблеми в практиці роботи загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, дозволили визначити такі основні педагогічні умови, які сприяють творчій діяльності, самореалізації особистості вчителя: забезпечення можливості реалізації вчителем своїх здібностей у найважливішій сфері його життєдіяльності – трудовій, а саме: у навчально-виховному процесі, у пізнавальній роботі з учнями, у системі підвищення кваліфікації з метою самоутвердження вчителя, розвитку в нього почуття самоповаги; сприяння самовизначенню кожного вчителя в усіх сферах внутрішкільного життя через індивідуальний вибір; детальне вивчення найбільш значущих для вчителів видів громадської діяльності і сприяння вияву особистості кожного вчителя у певному виді громадської діяльності для його самовизначення, самоутвердження й самореалізації через них; створення творчої атмосфери, здорового морально-психологічного клімату в колективі; утвердження в колективі демократичного стилю спілкування, свободи критики, творчих дискусій; забезпечення вільного часу вчителя (реалізація у практичній діяльності ідей інтенсифікації праці, оптимізації навчально-виховного процесу, наукової організації праці) з метою створення умов для самореалізації особистості вчителя на дозвіллі, підвищення його загальної культури; своєчасна позитивна оцінка діяльності вчителя для розвитку в нього почуття задоволення; забезпечення естетичних умов праці. Розвиток педагогічної творчості вчителів і підвищення результативності навчально-виховного процесу залежить від психолого-педагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей учителя. Отже, педагогічна діяльність – це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37672/

Формування інформаційного ландшафту та траєкторії навчально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи у процесі вивчення інформаційних технологій англійською мовою в умовах сільської школи

У матеріалі на заявлену тему (медіапрезентація додається), авторка пише, що головною метою роботи школи є забезпечення подальшого розвитку навчального закладу як державної установи соціалізації школяра в певному освітньому середовищі

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37672/attachment-download/9542/

files/robota_31_11.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37679/

Упровадження елементів етнопедагогіки в навчально-виховний процес НВК ім. В. Стуса

У матеріалі з досвіду роботи авторка пише, що етнопедагогіка - галузь педагогіки, котра включає в себе емпіричні педагогічні знання, навички, досвід певного етносу у вихованні підростаючого покоління. В етнопедагогіці загальнолюдські надбання трудового, етичного, естетичного виховання втілюються в с истемі виховання даного народу

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37679/attachment-download/9548/

files/etnopedagogika_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37731/

Методичний семінар із теми „Найбільш типові помилки в роботі вчителів і шляхи їх подолання”

У розробці семінару на заявлену тему автори вказують, що недосконалість сформованої етичної компетентності фахівця призводить до того, що вчитель не може правильно обрати тактику своєї поведінки. Етичні труднощі виражаються в недостатній тактовності, толерантності, необ’єктивності, поспішності та не адекватній оцінці якостей співрозмовника

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37731/attachment-download/9573/

files/pomilky_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37742/

Самоосвіта вчителя - самоціль чи необхідність, міф чи реальність?

2013-2014 н.р. - це останній рік реалізації науково-методичної проблеми школи «Формування ключових компетентностей засобами ІКТ», провідною темою якого стане розв’язання проблеми саморозвитку та самоосвіти вчителя як необхідної умови професійної діяльності педагога, його самовдос коналення. Вже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Сьогодні треба розуміти, що сучасний учитель має знати більше ніж його учні, та його знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Він має бути в курсі передових технологій, орієнтуватися в сучасній політиці, економіці, мати знання в різних сферах суспільного життя тощо. Педагог повинен постійно самовдосконалюватися, тому що його робота пов'язана з постійним оновленням. Щороку до вчителя приходять нові учні, що несуть із собою новий етап розвитку суспільства. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Саме тому основною метою саморозвитку й самоосвіти вчителя має стати досягнення бажаного рівня професійної компетентності. Отже, кожен сучасний учитель має усвідомити, що самоосвіта – це потреба, яка захищає його від інтелектуального зубожіння, це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, це вдосконалення будь-яких рис людини або її навичок, це постійний пошук, зростання, розвиток. Здатність до самоосвіти не формується у педагога разом з дипломом або за наказом. Цьому теж треба вчитися. А чи можна навчити творчості? Виявляється, ні: здатність до самоосвіти у дорослої людини можна розвинути лише у виняткових випадках. Саморозвиток - ознака професіоналу високого класу. Не всіх учителів можна віднести до цієї категорії, і в нашому педагогічному колективі такі теж є. Однак можна спонукати вчителя зробити декілька кроків у своєму професійному розвитку. А як стимулювати вчителя, щоб самоосвіта не проходила стихійно і безсистемно або ж під тиском адміністрації? Практика нашої школи показує, що адміністративний чинник – велика сила. Навіщо б школі потрібна була методична служба, якщо вчитель займатиметься самоосвітою? Спонукання, планування, контролювання й стимулювання – усе це допомагає вчителям школи долучитися до процесу, а для декого стає навіть способом життям. Плануючи роботу на цей навчальний рік, ми хотіли, щоб кожен з вчителів відповів для себе на запитання, яке стало темою засідання педради – «Самоосвіта вчителя – самоціль чи необхідність, міф чи реальність?» Самоосвіта вчителя: чи потрібна вона? Що може мотивувати вчителя займатися самоосвітою? Декілька означень самоосвіти. Самоосвіта - самостійний спосіб отримання знань в певній галузі науки, мистецтва, техніки, політичного життя, культури, ремесла. Самоосвіта - риса характеру наполегливих осіб, позбавлених з якихось обставин можливості отримати систематичні знання у відповідному навчальному закладі (бідність, дискримінація за національною чи релігійною ознакою, географічна віддаленість від освітніх чи культурних центрів, фізичне каліцтво при наявності доброї пам'яті і наполегливості в отриманні знань тощо). Самоосвіта в цих випадках ще й засіб виховання, загартування характеру, перевірка можливостей дорослішаючої особи. Самоосвіта — це навчання, яке планується та здійснюється самостійно. Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів. Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. З чого ж треба почати? Перш за все, вчитель має визначитися зі своїми інтересами. Саме вони повинні стати фундаментом його розвитку. Звичайно, можна змусити людину робити те, що йому не подобається, але в самоосвіті це буде мов крапля води, що подає у розпеченій пустелі на пісок - вона встигне випаруватися, навіть не досягнувши мети. Інтерес - це те, що задасть тонус всієї самоосвітньої діяльності. Зрозумівши свої інтереси в даний період часу, вчитель має визначитися з напрямками своєї роботи у поточному році. Ці напрями залежатимуть від навантаження, від того, чи є класне керівництво, гурток, факультатив і т. п. Після цього бажано вивести для себе проблему, яку потрібно опрацювати. Проблема та напрямки роботи повинні визначати напрями самоосвітньої діяльності. Ось деякі з них: Професійний (предмет викладання) Психолого-педагогічний (орієнтоване на учнів та батьків) Психологічний (імідж, спілкування, мистецтво впливу, лідерські якості та ін) Методичний (педагогічні технології, форми, методи і прийоми навчання) Інтелектуальний (орієнтовано на поповнення загальноосвітніх знань) Інформаційно-комп'ютерні технології (ознайомлення і придбання навичок роботи з новими технологіями) Духовний (мистецтво театральне, образотворче, вокальне, танцювальне, фотографування, відео зйомка) Охорона здоров'я і спорт (розвиток фізичної форми) Головними внутрішніми мотивами самоосвіти педагога мають бути: бажання поліпшити слабкі сторони володіння певним напрямом діяльності, бажання вдосконалювати свою педагогічну майстерність (наприклад, підготовка учнів до міських і обласних олімпіад); глибоке вивчення теорії та практики даної проблеми; намагання осмислити, втілити в практику, запропонувати колегам механізм певної дії; теоретичне осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду по обраній проблемі; поглиблення знань із питань, які викликають інтерес (наприклад, вивчення методики рішення олімпіадних завдань); не зупинятися на досягнутому. Мотиви, які спонукають до самоосвіти: Бажання творчості. Вчитель - професія творча. Творча людина не зможе з року в рік працювати за одним і тим же поурочним планом або сценарієм. Робота повинна бути цікавою і приносити задоволення. Зміни, що відбуваються в житті суспільства. Ці зміни в першу чергу торкаються учнів, формують їхній світогляд, і не хотілося б, щоб образ учителя формувався у них як образ «несучасної людини». Конкуренція. Можливість бути потрібною на роботі. Не секрет, що багато батьків, приводячи дитину до школи, просяться в клас до конкретного вчителя, предметника або класного керівника. Громадська думка. Учителю не повинно бути байдуже, вважають його «хорошим» або «поганим». Поганим вчителем бути прикро. Матеріальне стимулювання. Без постійного засвоєння нових знань не домогтися підвищення категорії, збільшення навантаження у школі. Інтерес. Вчитися просто цікаво. Як людина, яка щодня вчить, не буде постійно вчитися? Чи вправі вона тоді викладати? Самоосвіта здійснюється індивідуально або колективно. Суто індивідуально її може виконувати високорозвинена особистість, діяльність якої продуктивна і творча. Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж. Види діяльності в процесі самоосвіти, які сприяють професійному зростанню вчителя: систематичне читання методичної, педагогічної, предметної літератури і звернення до авторитетних джерел ( на паперових, електронних носіях); систематичний перегляд певних телепередач; огляд в Інтернеті інформації з методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій; розв’язування олімпіадних завдань, тестів, питань ЗНО, кросвордів та інших завдань підвищеної складності або нестандартної форми; прослуховування лекцій, докладів в установах, до яких особа не залучена офіційно; відвідування семінарів, тренінгів, конференцій, уроків колег; дискусії, наради, обмін досвідом з колегами; систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації; організація гурткової та позакласної діяльності з предмету; вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій; відвідування предметних виставок та тематичних екскурсій з предмету при проходженні курсів; спілкування з колегами в школі, районі, області та в Інтернеті; ведення здорового способу життя; використання порад фахівців заради підвищення власних знань чи майстерності; дослідницька діяльність після досягнення певного рівню освіти, експерименти, моделювання, праця помічником під керівництвом освіченого фахівця тощо. В процесі підготовки до педради вчителя працювали в групах та виконували запропоновані завдання: довести, що самоосвіта – це міф, реальність, самоціль, потреба. Звіти груп. Обговорення. Таким чином, самі вчителі підтвердили потребу та реальність самоосвіти. Пропоную до вашої уваги новий стенд «Мені це було цікаво» в шкільному методичному кабінеті, на якому педагоги згідно з графіком розміщуватимуть таку інформацію: назва, автор статті, коротка анотація, джерело, посилання на сайт Інтернету. Проект рішення педагогічної ради 1. Вважати самоосвіту вчителя необхідним чинником для його професійного зростання, реалізації методичної проблеми школи та ефективної роботи в умовах сучасної освіти. 2. Усім педагогам школи систематично відображати результати педагогічної діяльності в методичних картках, портфоліо. 3. Керівникам методичних об’єднань контролювати своєчасне заповнення вчителями методичних карток, портфоліо (кожні канікули). 4. Адміністрації школи під час узагальнення досвіду роботи вчителя в період атестації враховувати ефективність і результативність його самоосвіти. 5. Керівникам методичних об’єднань забезпечити регулярність оновлення стенда «Мені це було цікаво». 6. Учителям школи брати участь у професійних конкурсах різного рівня, залучати учнів до дослідницької діяльності, участі в інтелектуальних конкурсах і змаганнях. Сьогодні можна вчитися із задоволенням. Вчитися можна різними шляхами, і кожен вибирає собі найбільш прийнятний, але хочеться нагадати слова німецького філософа Дістервега: «Ти лише до тієї пори здатний сприяти освіті інших, поки продовжуєш працювати над власною освітою...». Література 1. Вчитель: Самооцінювання /упоряд. Н. Мурашко. – К., 2007. – 128с. 2. Гузова Л.П. Развитие профессиональной культуры учителя – фактор успешной работы // Методист. – 2005. - №2. – С.34-37. 3. Довгопол І. Професійна компетентність педагога: методика комплексного дослідження. – Сімферополь, 2006. – 70с. 4. Діагностика праці вчителя. /Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2007. – жовтень. –С.64-70. 5. Квадріціус Л.В. Професійна самоосвіта вчителя // Управління школою. – 2006. - №13. – С.35-38. 6. Стецюк Л.І. Методологічні основи діяльності вчителя // Все для вчителя. – 2005. - №23-24. – С.11-28. 7. Соф’янц Е. Структура професійної компетентності сучасного педагога // Управління освітою. – 2006. - №17. – С.4-5. 8. Стадник О.Л. Створення умов для розвитку творчої особистості вчителів // Все для вчителя. – 2005. - №21-22. – С.30-32. 9. Тевлін Б. Резерви підвищення професійної майстерності вчителів // Завуч (Шкільний світ). – 2004. - №11. – С.3-6. 10. Темченко О. Впровадження інноваційних підходів для підвищення компетентності педагогів // Завуч (Шкільний світ). – 2005. - №13. – С.10 (вкладка). Цитати до виступу Учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього В.О.Сухомлинський Давня мудрість говорить: Хто стоїть на місці, той відстає. А хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище. У цьому ц полягає основна місія сучасного учителя. Вчитель готується до гарного уроку все життя. Така духовна й філософська основа професії й технології нашої праці: щоб дати учневі іскорку знань, вчителеві необхідно вбрати ціле море світла. В.О.Сухомлинський Виховання, отримане людиною, закінчено, досягло своєї мети, коли людина настільки дозріла, що володіє силою і волею самого себе утворювати протягом подальшого життя, і знає спосіб і засоби, як вона це може здійснити як індивідуум, що впливає на світ. А. Дістервег Кожен день, в який ви не поповнили своєї освіти хоча б маленьким, але новим для вас шматком знання... вважайте безплідно і не зворотно для себе загиблим. К. С. Станіславський

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37766/

Обдарована дитина - обдарований учитель: суб’єкт-суб’єктний діалог

Презентовано матеріали засідання методичного об’єднання класних керівників, учителів-предметників у формі аукціону на заявлену тему з методичними додатками щодо його проведення

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37766/attachment-download/9604/

files/robota_33_10.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37776/

Інтерактивні технології - шлях до формування творчої особистості учнів

Розробка проведення педагогічної ради на заявлену тему у формі тренінгу з медіапрезентацією та методичними додатками, мета якого - сприяти усвідомленню необхідності прийомів інтерактивного навчання на уроках, підвищуючи мотивацію учнів до навчання; спільно працювати над формуванням навичок співпраці та спільного вирішення проблем

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37776/attachment-download/9612/

files/pedrada_1_3.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37908/

Роль контролю, оцінювання та стимулювання навчальної діяльності учнів у підвищенні її результативності та розвитку їхньої творчої активності

Подано матеріали засідання педагогічної ради у формі консиліуму на заявлену тему (медіапрезентація додається), мета якого - на основі узагальнення досвіду, вивчення психолого-педагогічної літератури виявити основні причини неуспішності школярів і способи вирішення даної проблеми; з’ясувати, як створ ити комфортні умови для навчання учня

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37908/attachment-download/9700/

files/robota_1_17.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37943/

Методичний кабінет Білоцерківської гімназії № 2 - майстерня, в якій формується вчитель

У статті на заявлену тему наголошується (медіапрезентація додається), що методичний кабінет гімназії посів у 2013 році І місце в конкурсі-огляді методичних кабінетів загальноосвітніх навчальних закладів на кращу організацію методичної роботи з педагогічними кадрами

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37943/attachment-download/9730/

files/robota_5_18.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/37955/

Державно-громадське управління навчальним закладом

Державно-громадське управління освітою - особливий тип управління, характерною рисою якого є постійна відповідальна участь і взаємодія в управлінні освітою суб'єктів і їх органів з одного боку, що виражають і представляють інтереси, політику, гарантії і компетенцію держави в області освіти (Мініс терство освіти і науки України, управління освітою і науки обласних державних адміністрацій, відділи освіти, органи місцевого самоврядування), з іншого боку, суб'єктів і їх органів, що виражають інтереси громадянського суспільства, населення. У Національній доктрині розвитку освіти України вказано, що "сучасна система управління освітою має розвиватись як державно-громадська, яка повинна враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентноспроможність їх освітніх послуг. Діяльність освітян спрямовується на пошуки нових демократичних відкритих моделей управління освітою, що зорієнтовують освітні процеси не на відтворення, а на розвиток. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюється навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою". Система державно-громадського управління навчальними закладами включає усіх учасників освітнього процесу, їх органи державної і громадської природи, нормативно-правову базу, що регламентує діяльність усіх її суб'єктів, а так само механізми їх взаємодії. У практичній діяльності державно-громадське управління спрямоване на оптимальне поєднання державних та громадських засад в інтересах особистості, соціуму та влади. Основними його завданнями є реалізація визначених прав та обов’язків педагогів, учнів та їх батьків на участь в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами; демократизація державного управління освітою; задоволення потреб та інтересів учасників навчально-виховного процесу; розвиток погоджувальних механізмів у вирішенні загальних завдань, реалізацію законодавчого права його працівників, учнів і їх батьків (осіб, що їх замінюють) на участь в управлінні, на розвиток громадських форм управління, на реалізацію інтересів і потреб усіх учасників освітнього процесу. На сучасному етапі головними завданнями державно-громадського управління є виховання та підготовка покоління, яке реально здатне оцінити, упровадити, а головне - зберегти ідеї демократії; навчити учнів не лише жити в умовах сучасної держави, дотримуватись її законів, відстоювати свої власні права, а й практично реалізувати ці знання в умовах навчального закладу. Останнє із зазначених завдань можливо здійснити лише шляхом створення системи державно-громадського управління. Адже кращим способом пізнання демократії є набуття молодою людиною досвіду управління власною життєдіяльністю та громадськими справами. Залучення учнів і батьків, членів ради школи до обговорення нагальних проблем навчального закладу з метою пошуку та прийняття спільних рішень, утвердження власних прав та обов'язків є елементами формування громадянського суспільства, в основі якого лежить певна модель державно-громадського управління. Головним завданням державно-громадського управління є забезпечення діалогу структур державного управління з органами громадського самоврядування. Документами, які визначають юридичну можливість упровадження в навчальному закладі державно-громадського управління, є: Конвенція про права дитини (прийнята Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р., для України чинна з 27 вересня 1991р.); Конституція України (прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.); Закон України "Про освіту" (від 20 вересня 2003 р.); Закон України "Про загальну середню освіту" (від 13 травня 1999 р.); Положення про загальноосвітній навчальний заклад (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від); Національна доктрина розвитку освіти (затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002). Наявна законодавча база дає можливість не тільки створити на локальному рівні дієву систему засобів правового регулювання державно-громадського управління закладом освіти, а й конкретизувати, доповнити її своїми внутрішніми документами. Такими документами в навчальному закладі є: Статут школи; положення про раду школи; статут органів учнівського самоврядування; положення про батьківський комітет; угоди про співпрацю; єдині вимоги до учнів школи. Розробляючи концепцію та статут закладу освіти, кожен керівник школи повинен врахувати, що діяльність загальноосвітнього навчального закладу організовується на засадах демократизму, гуманізму, на поєднанні державного управління та громадського самоврядування, впровадження колегіального стилю управління закладом освіти. Ефективна взаємодія адміністрації школи, батьків та учнів залежить від усвідомлення, планування, координації вказаних дій директором закладу освіти. В цілому організаційну структуру державно-громадського управління закладу складають: керівник освітньої установи (як носій державного управління); загальношкільні збори (конференція) учасників освітнього процесу; рада освітньої установи, обрана на загальних зборах (конференції). Найвищим керівним органом школи є конференція, яка проводиться не рідше за один раз в рік. Конференція має широкі повноваження: на загальношкільній конференції обирається рада школи, його голова, визначається термін їх діяльності. Кожен навчальний заклад приймає на конференції Статут навчального закладу, що враховує реальний стан, цілі, завдання, перспективи свого розвитку. Таким чином, Статут однієї загальноосвітньої школи у своїх деталях може відрізнятися від Статуту іншої школи, але загальна спрямованість Статуту відповідає Положенню про загальноосвітні навчальні заклади. Як колегіальний орган рада школи затверджує основні напрями розвитку, шляхи підвищення якості навчально-виховного процесу. Рада школи може створювати тимчасові або постійні комісії, ради з різних напрямів роботи закладу і встановлює їх права, обов'язки, межі повноважень: комісія заохочення учасників навчально-виховного процесу; комісія моральності і закону; бюджетна комісія; навчальна комісія; комісія соціальних досліджень; комісія дозвілля і здорового способу життя. У період між конференціями в ролі найвищого керівного органу виступає рада школи (навчального закладу). Участь представників учительського і учнівського колективів, батьків і громадськості в управлінні навчальним закладом створює реальні передумови для створення атмосфери наукового пошуку і позитивного психологічного клімату в колективі школи. Функції і зміст роботи ради визначаються Положенням про раду закладу. Рада школи, як правило, очолювана одним з представників громадськості або батьків, працює в тісному контакті з адміністрацією школи і громадськими організаціями. Рада доводить свої рішення до батьків або осіб, їх замінюють. Рішення ради вважається правомірним, якщо за його прийняття проголосувало не менше двох третин присутніх членів ради. У новій освітній парадигмі акцентується увага на демократизації стосунків "учитель-учень" та активному залученню батьківської громадськості до співпраці із загальноосвітнім навчальним закладом. Основними формами співробітництва з батьками, які впроваджуються у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, є батьківські збори класів; засідання батьківського комітету або спільне засідання адміністрації школи та батьківського комітету; участь батьків у педагогічних, методичних та виховних заходах (написання науково-дослідницьких праць, організація екскурсій, зустрічей, випускних вечорів); проведення щорічного дня відкритих навчальних та позанавчальних занять для батьків, дня батьківського самоврядування; анкетування батьків з актуальних питань навчання та виховання. Взаємодія адміністрації школи з учнями має ґрунтуватися на повазі до особистості кожного учня, захисті його прав та демократичних свобод, на вимогливості та контролі за психологією стосунків в учнівських колективах, підтримці та допомозі у діяльності учнівських лідерів. Учнівське самоврядування. Його моделей може бути безліч, а от ефективність від впровадження має бути один – виховання самодостатньої особистості, здатної відповідати за свої вчинки та рішення. Модель нашої шкільної республіки "Мрія" працює в межах управління школою і класом, що надає самоврядуванню гнучкості та варіативності. Щоб реалізувати поставлене завдання, необхідна співтворчість, співпраця учнів, учителів, батьків. Саме в такій співдружності народжуються цікаві думки, ідеї, саме в колі друзів можна відчути свою значимість. Саме шкільна республіка "Мрія" є ланкою, яка пов’язує дітей – особистостей у класи – родини, а класи – міста в одну школу – родину. Традиційними стали щорічні конкурси "Клас року", "Учень року". Другий рік поспіль - завершальний етап конкурсу "Учень року" відбувається у формі презентації проектів "Я – особистість XXI століття", до участі в якому залучаються члени Ради школи, класних батьківських комітетів, батьки конкурсантів. Державно-громадське управління як один зі способів самоврядування суспільства є невід'ємною ознакою історичного цивілізаційного процесу людства взагалі й українського народу зокрема. Основними критеріями оцінки ефективності державно-громадського управління в навчальному закладі можна вважати внесок суб'єктів управління в поліпшення стану і результатів реалізації прав учасників освітнього процесу, якості навчального процесу, позаурочної і позашкільної виховної роботи, їх участь в управлінні, Управління має стати гнучким, мобільним, при цьому не втрачати орієнтації на мету й ураховувати особливості організаційної структури Список літератури Єльнікова Г. Теоретичні підходи до моделювання державно-громадського управління // Директор школи. – 2003. - №40-41.Закон України "Про загальну середню освіту". – 1999.Закон України "Про освіту". – 2003.Кремень В. Державно-громадська модель управління освітніми змінами // Директор школи. – 2001. - №4.Національна доктрина розвитку освіти. – 2002.Положення про загальноосвітній навчальний заклад. – 2010.Сушко С. Сучасні моделі управління гімназією // Директор школи, гімназії, ліцею. – 2003. - №3.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38067/

Бібліотека як невід’ємна частина загальноосвітнього закладу

Освіту в сучасній школі зорієнтовано на озброєння школярів методами пізнання й аналізу теоретичних положень основ наук, оволодіння ними за допомогою нових способів мислення; озброєння навичками систематичної роботи з джерелами інформації. Залучення шкільної бібліотеки до виконання цих завдань пос илює її освітні функції та педагогічну спрямованість. Шкільна бібліотека - єдине доступне джерело інформації для учнів, яке забезпечує їх інформаційними ресурсами; місце соціальних комунікацій, де зустрічаються учні різного віку, вчителі. У своїй діяльності бібліотеки керуються Законом України «Про освіту»,Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Положенням про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу», іншими законодавствами та підзаконними нормативно-правовими актами. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу визначає статус бібліотеки, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні, обов’язки та права бібліотек і користувачів. Указ Президента України від 22.03.2009 р. «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України» доручає Кабінету міністрів України вжити заходів щодо створення національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу. Маніфест шкільних бібліотек, який був прийнятий 66 Генеральною конференцією міжнародного професіонального суспільства в Єрусалимі, визначає як одне із пріоритетних завдань шкільних бібліотек – співпраця шкільного бібліотекаря з учителями, учнями, батьками. В інструкції «Про порядок доставки комплектування» визначено порядок комплектування, обліку навчальної літератури, доставки та розповсюдження навчальної літератури. В цій Інструкції зазначено, що безпосередньо роботу з бібліотечним фондом підручників у школі веде бібліотекар. А за організацію роботи щодо створення і своєчасного поповнення бібліотечного фонду шкільних підручників відповідає директор школи. З метою покращення організації науково-методичної та культурно-просвітницької роботи бібліотек, які підпорядковані Міністерству освіти і науки, видано наказ від 14.05.1999 р. №139 «Про затвердження Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу», в якому визначаються основні завдання, зміст роботи, управління і структура шкільної бібліотеки. У Положенні про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу визначено, що бібліотека є його обов’язковим структурним підрозділом, який здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного процесу як в урочний, так і в позаурочний час. Свою діяльність бібліотекар організовує спільно з педагогічним колективом, відповідно до планів роботи і регламентуючої документації, що затверджується директором закладу. Навчальний заклад забезпечує правові, організаційні, фінансові та матеріальні умови, необхідні для функціонування бібліотеки, зокрема, належне зберігання, використання і поповнення фондів бібліотеки, гарантує їх цілісність, неподільність і невідчуженість. Приміщення, обладнання, майно бібліотеки утримується навчальним закладом на безстроковому і безоплатному користуванні та оперативному управлінні. Директор школи та його заступники, педагогічний і учнівський колективи проводять систематичну роботу щодо збереження бібліотечного фонду, організують огляди-конкурси книг. Положення визначає основні завдання бібліотеки навчального закладу: бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів у забезпеченні всіх напрямків навчально-виховного процесу; розширення бібліотечно-інформаційних послуг на основі удосконалення традиційних і засвоєння нових бібліотечних форм і методів роботи; введення в роботу бібліотеки новітніх технологій; формування в учнів умінь та навичок бібліотечного користувача, популяризація бібліотечно-бібліографічних знань; сприяння вихованню гармонійної, морально досконалої особистості, свідомої свого громадського обов’язку; всебічне сприяння підвищенню фахової, педагогічної майстерності вчителів, вихователів, батьків шляхом популяризації педагогічної літератури і надання інформації про неї; бібліотечно-інформаційне забезпечення особистісних потреб користувачів у дозвілевій діяльності, у профорієнтаційному визначенні; виховання в учнів інформаційної культури, сталого прагнення до пошуку інформації. Ці завдання передбачають такий міст роботи бібліотекаря. Бібліотекар навчального закладу: формує універсальний, з врахуванням профілю, бібліотечний фонд, який відповідає змісту навчання у навчальному закладі, його інформаційним і виховним функціям, запитам та інтересам користувачів, забезпечує його належне розміщення, облік і зберігання; систематично аналізує використання бібліотечного фонду, веде роботу з його популяризації; обслуговує читачів у режимі абонементу та читальної зали; формує і веде довідково-бібліографічний апарат, використовує традиційні і сучасні електронні носії інформації; вивчає інформаційні потреби вчителів, вихователів, учнів, батьків, використовує різні форми і методи індивідуальної, групової і масової роботи; засобами бібліотечної роботи популяризує книгу і читання, підвищує престиж освіченості і культурності; складає і готує списки літератури на допомогу навчально-виховній роботі закладу; веде роботу з популяризації бібліотечно-бібліографічних знань серед учнів за допомогою проведення бесід, організації книжкових виставок, оглядів, бібліотечних уроків тощо; спільно з учителями та громадськими організаціями проводить читацькі конференції, літературні та музичні вечори, диспути тощо; у межах своєї діяльності бере участь у навчально-виховному процесі в організації загальних, групових, класних, масових заходах, виставках та оглядах передбачених планом роботи школи; координує і кооперує свою діяльність з іншими бібліотеками; вивчає і впроваджує в практику роботи кращий досвід бібліотек. Також дане Положення передбачає управління, структуру та штати бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу. Відкриття бібліотеки здійснюється за наявністю відповідної матеріально-технічної, науково-методичної бази: приміщення, початкового книжкового фонду (навчального), книгосховища, абонементу, читальної зали (кімнати), забезпечення необхідним бібліотечним обладнанням, бібліотечною технікою, комп’ютерами, охоронними і противопожежними засобами. Забороняється використовувати приміщення бібліотеки для робіт, не передбачених завданнями бібліотеки. Загальне керівництво, створення необхідних умов для здійснення якісної та ефективної роботи, контроль за діяльністю бібліотеки, прийом на роботу бібліотечних працівників здійснює, наголошую, директор навчального закладу. За організацію роботи бібліотеки, бібліотечних процесів несе відповідальність завідуючий бібліотекою, який підпорядковується директору навчального закладу,є членом педагогічного колективу і входить до складу педагогічної ради закладу. Режим роботи бібліотеки встановлюється директором навчального закладу відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку. Один раз на місяць в бібліотеці встановлюється санітарний день. Щоденно дві години робочого дня може виділятися на виконання внутрішньої бібліотечної роботи. Бібліотека працює згідно з планом роботи, затвердженим директором закладу, який є складовою частиною плану навчально-виховної роботи. Річний звіт бібліотеки є складовою частиною річного звіту закладу. До річного плану роботи бібліотеки додається план проведення бібліотечних уроків, які проводяться 1 раз на місяць. При бібліотеках працює читацький актив з числа учнів, вчителів і батьків, який допомагає працівникам бібліотеки у виконанні бібліотечної роботи. Для вирішення актуальних питань діяльності бібліотеки на правах дорадчого органу може бути створена бібліотечна рада, до складу якої входять працівник бібліотеки, представники педагогічного колективу, бібліотек регіону, громадськості, а також батьки та учні. У шкільній бібліотеці повинні бути такі звітні документи: План роботи бібліотеки – це заздалегідь окреслена система заходів бібліотечно-бібліографічної діяльності, що передбачає порядок, послідовність, термін та відповідальних за їх виконання. Перед складанням плану роботи на новий рік завідувач бібліотеки (бібліотекар) ознайомлюється з річним планом навчально-виховної роботи, освітнього закладу, визначає завдання та зміст роботи бібліотеки, враховує масові заходи закладу. Враховуються знаменні історичні й пам’ятні дати у житті нашої держави, професійні свята. Обов’язковими розділами плану роботи бібліотеки є: формування та організація фонду бібліотеки; обслуговування користувачів; довідково-бібліографічне обслуговування; інформаційне забезпечення; проведення масових заходів: індивідуальна робота; реклама діяльності бібліотеки: підвищення кваліфікації бібліотекарів. Наступним документом є сумарна книга обліку підручників, яка відображає надходження книг, вибуття списаної літератури та підсумки надходжень. Інвентарна книга – документ, в якому фіксуються всі видання, що надходять до бібліотеки. Щоденник роботи шкільної бібліотеки є основним документом, в якому ведеться денний облік читачів та обслуговування, масова та методична робота. Заповнюється щоденник роботи бібліотекарем щодня. Акцентує Вашу увагу на орієнтований перелік звітної документації шкільної бібліотеки У шкільній бібліотеці використовуються такі звітні документи: План роботи шкільної бібліотеки Книга сумарного обліку бібліотечного фонду (термін зберігання-постійно). Інвентарна книга (термін зберігання – постійно). Щоденник роботи шкільної бібліотеки. План бібліотечних уроків. Посадова інструкція. Правила користування бібліотекою. Паспорт бібліотеки. Формуляр читача ( термін навчання школяра). Зошит (журнал) обліку літератури, прийнятих від користувачів взамін втрачених. Зошит (журнал) обліку літератури, подарованої шкільній бібліотеці. Акти на списання літератури (термін зберігання – не менше 10 років). Реєстраційна картотека журналів і газет. Акти (журнал) видачі підручників. Матеріали щорічних інвентаризацій. Акти передачі підручників до шкіл району (міста). У ході тематичних перевірок виявлено, що в більшості навчальних закладів району питання, які розглядаються на педрадах, нарадах при директорі. носять однобокий характер (найчастіше це забезпечення навчально-методичною літературою). Тому пропонуємо Вам Орієнтовний перелік тем для розгляду на педраді, на нарадах при директорі Забезпеченість навчально-методичною літературою. Організація роботи щодо збереження підручників. Робота бібліотеки з популяризації бібліотечно-бібліографічних знань серед учнів. Робота шкільної бібліотеки щодо вивчення і задоволення читацьких потреб учнів та педагогів. Робота шкільної бібліотеки на допомогу навчально-виховному процесу. Робота бібліотекаря з раціонального розміщення та обліку основних і додаткових бібліотечних фондів. Організація та проведення Тижня дитячої та юнацької книги. Спільна робота педколективу та бібліотеки з пропаганди літератури. Робота бібліотеки в навчальному закладі регламентуються такими документами: 1. Наказ «Про організацію роботи шкільної бібліотеки в 201_- 201_ навчальному році». 2. Наказ «Про використання навчально-методичної літератури». 3. Наказ «Про участь навчального закладу у Всеукраїнській акції «Живи, книго!». 4. Аналіз використання навчально-методичної літератури в навчальному закладі (наказ або довідка). 5. Аналіз роботи бібліотеки за І півріччя (наказ або довідка). 6. Інформація про проведення Тижня дитячої та юнацької книги. 7. Про підсумки проведення Всеукраїнської акції «Живи,книго!» (наказ або інформація). 8. Аналіз роботи бібліотеки за ІІ півріччя (наказ або довідка) 9. Наказ про проведення інвентаризації навчальної літератури в навчальному закладі. 10. Перспективний план контролю адміністрації за роботою бібліотеки. 11. План внутрішкільного контролю за роботою бібліотеки. За визначенням, педагогічна діяльність-це практична діяльність щодо навчання (передачі знань), виховання (формування якостей й переконань) та освіти (накопичення, перетворення в органічну єдність знань, навичок, умінь та моральних якостей особистості). Шкільна бібліотека-особливе педагогічне середовище, де бібліотекар у своїй професійній діяльності виступає як тьютор, який формує навички й уміння самостійної самоосвітньої діяльності учнів, консультант при пошуку джерела інформації, наставник, який навчає критичному осмисленню найденої інформації, організатор індивідуальної та колективної діяльності учнів. Таким чином, він розвиває дітей, навчає їх і виховує бібліотечними формами й методами, здійснює педагогічну діяльність. Паралельно в бібліотеці відбувається постійне навчання й підвищення кваліфікації педагогів щодо питань керівництва дитячим читанням, удосконалення особистої самоосвітньої та інформаційної діяльності. Нині в Україні відбувається становлення системи освіти та виховання, зорієнтованих на входження у світовий процес. Воно супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу. Відбувається зміна освітньої та виховної роботи: пропонується новий зміст та підходи, нові стосунки, новий педагогічний менталітет. Тому спирання в роботі на людей – азбука керівництва. Вміння викликати у підлеглих творче ставлення до праці-найвищий критерій мистецтва керівника як організатора.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38128/

Організація роботи щодо розвитку та збереження здоров’я школярів у закладах освіти Кіровського району

На сучасному етапі реформаційних перетворень в Україні здоров'я громадян є одним із складників національного розвитку. На законодавчому рівні це закріплено Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті", Державними Про грамами "Діти України", "Здоров'я нації на 2009-2013 роки", "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 рр. " У зв'язку з цим збереження та зміцнення здоров'я молоді є одним із головних завдань соціальної програми нашої держави. Для розв’язання цього завдання необхідно сформувати у школярів стійку мотивацію до здорового способу життя, здійснити комплекс здоров’язберігаючих заходів, спрямованих на усвідомлення ними цінності свого здоров'я. Здоров’я дітей майже на 50% залежить від умов їхнього життя. Дитина в школі не тільки навчається, а й харчується, розважається, відпочиває, займається спортом. Тобто час, проведений у навчальному закладі, витрачається не лише на розумову активність. "Навчаємо не за рахунок здоров’я!" - таким повинен бути девіз кожного навчального закладу. Завданнями школи на даному етапі є: формування в учнів свідомого ставлення до життя і здоров’я; вироблення в учнів навичок здорового способу життя; формування здоров’язберігаючої компетентності школярів. Головною умовою покращення здоров’я учнів є створення здоров’язберігаючого середовища, головними ознаками якого є: оптимальне поєднання методів, форм, засобів навчання та виховання, їх відповідність віковим особливостям школярів; дослідження впливу нових навчально-методичних засобів навчання на здоров’я учнів; дотримання режиму рухової активності, поєднання рухового і статичного навантаження; забезпечення емоційно сприятливої атмосфери навчання; формування в учнів та їх батьків культури здоров’я. Більшість педагогічних колективів району переорієнтовує організацію навчально-виховного процесу на формування гармонійно розвиненої особистості, становлення її фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я, формування культури здоров’я і потреби здорового способу життя. Для багатьох навчальних закладів оздоровлення школи починається із впровадження здоров’язберігаючої педагогіки. Створюються різні моделі шкіл сприяння здоров’ю, які забезпечують необхідні умови для успішного впровадження інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на збереження і зміцнення здоров’я учнів, серед яких останнім часом виокремилася нова група – здоров’язберігаючі технології: технології навчання здоров’ю - гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання; оздоровчі технології - спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення ресурсів здоров’я: фізична підготовка, загартування, музична терапія; виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприять збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини. У школах району створюються такі умови для покращення здоров’я учнів: створюється позитивний психологічний мікроклімат, який ефективно впливає на процес навчання, виховання та здоров'я дітей; у навчально-виховний процес втілюються новітні методики та програми для подальшого збереження та зміцнення здоров'я школярів; створюється інформаційний простір з питань збереження здоров'я дітей; навчальні уроки та позакласні заходи носять характер здоров'язберігаючих на основі особистісно-зорієнтованого підходу; підвищується валеологічна культура харчування: у раціоні учнів свіжі овочеві салати, фрукти свіжі і сушені, фіточай, соки; підвищується рухова активність: фізкультхвилинки на уроках, корегуючи зарядка, ігри на перервах, проводяться Дні здоров'я, години здоров'я, спортивні свята; дотримування санітарно-гігієнічного режиму школи: тепловий, повітряний, вологе прибирання; посилюється медико-педагогічний контроль за організацію занять з фізичної культури з урахуванням стану здоров'я дітей, фізичного розвитку та фізичної підготовленості; ведеться боротьба зі стресами в дітей у школі і вдома, проводяться тренінги, рольові ігри: як долати конфлікти, вправи на подолання стресових ситуацій; превентивна педагогіка, що сприяє здоров'язберігаючій компетентності учнів: запобігання явищам соціальної дезадаптації, конфліктності, невиправданої агресії, ризику, аморальної статевої поведінки, вживання наркотичних речовин, скоєння самогубства; забезпечуються умови проведення профілактичних оглядів школярів, дотримуються вимоги санітарно-епідеміологічного нагляду та прав дитини на конфедиційність медичного огляду, проводиться аналіз їх результатів; щорічно за згодою батьків учні оздоровлюються у літніх пришкільних таборах. Кожна школа має бути в тому числі і школою сприяння здоров’ю. З метою формування здово’язберігаючих компетентностей учнів у школах району організовані та проводяться наступні заходи: оформлення наочної агітації "Я за здоровий спосіб життя", "Ні шкідливим звичкам", "Ми обираємо здоров’я"; забезпечення активного рухового режиму (організація дінамічних перерв, проведення фікультхвилинок); активна робота спортивних секцій з футболу, волейболу, баскетболу, карате, дзюдо, фехтування; створення і робота груп ЛФК; забезпечення раціонального харчування школярів та проведення бесід "Гаряче харчування як чинник збереження здоров’я"; залучення працівників лікувальних закладів, просвітницьких центрів для роботи з дітьми та батьками за темами "Гармонійний розвиток особистості", "Виконання режиму дня як спосіб раціонального навантаження організму школяра". "Гармонійний розвиток особистості", "Методи профілактики захворювань ротової порожнини. Щоденний догляд за зубами"; щомісяця проведення "Єдиних днів медичної інформації"; оформлення в класних кімнатах куточків здоров’я. шкільна реклама здоров’я "Способи боротьби з ГРВІ" проведення КВК "Физкульт-привет – вредным привычкам нет", вікторин, ролевих ігор, проведення класних годин "Курс на здоровий спосіб життя", "Алкоголь та його наслідки", "Откуда берутся вредные привычки", "Про шкоду для здоров’я наркотиків, токсинів" "Алкоголь, куріння та репродуктивне здоров’я", "Особиста гігієна і здоров’я", "Про режим дня учнів ЗНЗ", "Я здоровье берегу – сам себе я помогу" тощо; проведення акцій "Школярі за здорове майбутнє", "Заміни цигарку на цукерку", "День без паління" тощо; бесід на тему здорового способу життя, про шкідливість куріння, алкоголя, наркотиків; засідання круглих столів "Закалювання як спосіб збереження здоров’я", "Шкідливі звички", "Поняття про фізіологічну та соціальну зрілість людини", "Судове засідання. Право дитини на життя" тематичні місячники "Здорове покоління"; співпраця з волонтерами Християнсько – духовного товариства (тематика виступів спрямована на формування здоров’я тіла та душі); виступи шкільних лялькових театрів "Подытожим" та "Умные детки", агітбригад "Здоровий спосіб життя – норма життя", волонтерських груп; виконання учнями проектних робіт "Создание антитабачной, антиалкогольной рекламы", "Визнач ступень своєї дорослості", "Бажаю другові добра", "Що впливає на здоров’я підлітків", "Зростаємо здоровими", "Вчимося бути здоровим" та інших; свята "День родини" (у межах свята – спортивні змагання "Папа, мама, я – спортивная семья", "Папы and сыночки"); організація у бібліотеках виставок – концепцій "Здоровий дух – здорове тіло", "Азбука здоров’я"; демонстрація дослідів "Осідання тютюнового диму в легенях при курінні"; відеолекторій для батьків та дівчат – підлітків "Профілактика раку жіночих статевих органів"; розповсюдження інформаційно-просвітницької літератури. Використовуються різноманітні форми роботи для підготовки педагогів району до такої діяльності: семінари-тренінги семінари-практикуми, майстер-класи, ділові ігри, лекції-діалоги, педагогічні наради, анкетування. Мета цих форм не тільки удосконалення знань і вмінь у роботі з дітьми, а й удосконалення самого педагога як особистості, установка позитивного погляду на життя. Велику увагу педагоги району приділяють збереженню і зміцненню фізичного здоров’я дітей у процесі занять. З метою профілактики втомлюваності, створення позитивного відношення у процесі навчання, на кожному занятті проводяться фізкультхвилинки, пальчикова гімнастика, гімнастика для очей. Кожна фізкультпауза проводиться в ігровій формі. Мотивація здорового способу життя, форми та методи його формування, збереження та зміцнення в повному обсязі закладено в шкільних програмах з біології, основ здоров’я, фізичного виховання, МСП. На уроках учні не тільки отримують певний запас знань, але й на практиці застосовують отримані знання для профілактики серцево-судинних захворювань, захворювань органів дихання, травлення тощо, проведення і надання першої медичної допомоги при травмах, кровотечах, дотримання правил особистої гігієни, правила поведінки на воді та поблизу водоймищ, додержання режиму харчування. Учителі району використовують методи активного та інтерактивного навчання, намагаються створити на кожному уроці ситуації успіху, емоційного комфорту, що безумовно є профілактичної мірою психологічного травматизму, стресу, неврозів. Врахування індивідуальних навчальних здібностей учнів також приводить до створення комфортної атмосфери, виховує культуру розумової праці. Проблема формування здоров’язберігаючих компетенцій засобами навчально-виховного процесу стала предметом обговорення на районній конференції. Метою і завданнями конференції були: презентація досвіду роботи вчителів району щодо формування в учнів здоров’язберігаючих компетенцій засобами навчально-виховного процесу; популяризація здоров’язберігаючих технологій серед учителів району: визначення необхідності впровадження здорового способу життя в навчально-виховний процес. Під час конференції працювали 5 секцій: І – учителі початкових класів, ІІ – учителі фізико – математичного циклів: ІІІ – заступники з ВР, учителі – предметними розвиваючого циклу: ІV – учителі природничих наук; V – практичні психологи. Для участі в конференції від закладів району направлено 89 робіт, для участі в секціях відібрано 54 учасники. За матеріалами конференції видана збірка "Формування здоров’язберігаючих компетенцій дітей засобами навчально-виховного процесу. У березні 2011 року на базі Донецької загальноосвітньої школи № 98 проведено семінар для заступників директорів з НВР за темою "Формування позитивної мотивації в учнів на здоровий спосіб життя, інтеграція питання здоров’я в зміст навчальних предметів шкільного курсу. Мета семінару: акцентувати увагу на чіткому розумінні підходу до навчання здорового способу життя на засадах розвитку життєвих компетентностей учнів, зміни поведінки та веденням здорового способу життя. З метою надання дієвої допомоги керівникам районних методичних об’єднань щодо організації роботи з формування здоров’язберігаючих компетентностей у квітні 2011року на базі загальноосвітньої школи № 93 пройшов семінар, на якому учасників семінару ознайомили з теоретичними та практичними аспектами формування здоров’язберігаючих компетентностей у процесі навчання та виховання. У листопаді 2011 року на базі Донецької загальноосвітньої школи № 76 відбувся районний семінар для керівників районних методичних об’єднань, на якому учасники семінару ознайомили з досвідом роботи Школи сприяння здоров’я, їм надані теоретичні, методичні та практичні обґрунтування важливості формування здоров’язберігаючих компетенцій та впровадження їх у навчально-виховний процес. Для вчителів – предметників також проводяться районні семінари з даної тематики, наприклад: "Впровадження здоров’язберігаючих методів у музично – освітній процес в основній школі з метою збереження психоемоційного і фізичного здоров’я дітей"; "Формирование здоровьезберегающей компетентности на уроках математики. Валеологическая направленность уроков математики". Педагогічні працівники району постійно беруть участь в обласних заходах щодо формування здорового способу життя серед учнівської молоді. Заступник директора з НВР ДЗОШ № 76 Золотар О. В. у 2011 році працювала в обласній творчій групі "Розробка бесід для дітей шкільного віку та батьків з проблеми формування навичок здорового способу життя", в 2012 році в обласну творчу групу "Формування позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення учнів до рухової активності та здорового способу життя засобами фізичного виховання" увійшла вчитель фізичної культури ДЗОШ № 112 Прокопенко І. Ф. У районі 1 заклад працює як Школа сприяння здоров’ю – це навчальний заклад №№ 76. У 2011 -2012 навчальному році педагогічні колективи навчальних закладів № 83,88, 91,98 одним з провідних напрямків роботи обрали "Впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес". Діяльність загальноосвітньої школи спрямована на усвідомлення вихованцями істини життя – майбутнє кожної людини як і держави в цілому – за здоровими поколіннями, адже фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь іншим людям. Виходячи із твердження-аксіоми, що людина та її життя є найвищою цінністю у суспільстві, ми у своїй педагогічній діяльності особливу увагу приділяємо питанню збереження здоров’я школярів. Більше того, необхідність турботливого ставлення до дитячого здоров’я вважаємо чи не найважливішою задачею навчального закладу і кожного педагога.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38231/

Зразок плану самоосвіти вчителя

Подано орієнтовний план самоосвітньої діяльності вчителя

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38231/attachment-download/9917/

files/plan_1_6.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38253/

Оптимальні форми та методи роботи шкільної бібліотеки

Нині в Україні відбувається становлення системи освіти та виховання, зорієнтованих на входження у світовий процес. Воно супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу. Відбувається зміна освітньої та виховної роботи: пропонується новий зміст та під ходи, нові стосунки, новий педагогічний менталітет. Освіту в сучасній школі зорієнтовано на озброєння школярів методами пізнання й аналізу теоретичних положень основ наук, оволодіння ними за допомогою нових способів мислення; озброєння навичками систематичної роботи з джерелами інформації. Залучення шкільної бібліотеки до виконання цих завдань посилює її освітні функції та педагогічну спрямованість. Шкільна бібліотека-єдине доступне джерело інформації для учнів, яке забезпечує їх інформаційними ресурсами, місце соціальних комунікацій, де зустрічаються учні різного віку, вчителі. Бібліотека загальноосвітнього навчального закладу є його обов’язковим структурним підрозділом, який здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного процесу як в урочний, так і в позаурочний час. Свою діяльність організовує спільно з педагогічним колективом, відповідно до планів роботи і регламентуючої документації, що затверджується директором закладу. Навчальний заклад забезпечує правові, організаційні, фінансові та матеріальні умови, необхідні для функціонування бібліотеки, зокрема, належне зберігання, використання і поповнення фондів бібліотеки, гарантує їх цілісність, неподільність і не відчуженість. Приміщення, обладнання, майно бібліотеки утримується навчальним закладом на безстроковому і безоплатному користуванні та оперативному управлінні. У своїй діяльності бібліотеки керуються Законом України «Про освіту»,Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», іншими законодавствами та підзаконними нормативно-правовими актами, а також «Положенням про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу», тощо. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу визначає статус бібліотеки, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні, обов’язки та права бібліотек і користувачів. «Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу» визначає основні завдання, зміст роботи, управління і структуру шкільної бібліотеки. Указ Президента України від 22.03.2009 р. «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України» доручає Кабінету міністрів України вжити заходів щодо створення національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу. В Маніфесті шкільних бібліотек, який був прийнятий 66 Генеральною конференцією міжнародного професіонального суспільства в Ієрусалімі, визначено завдання шкільних бібліотек про необхідність співпраці шкільного бібліотекаря з учителями, учнями, батьками. Шкільна бібліотека підтримує та забезпечує освітні та виховні задачі. В інструкції «Про порядок доставки комплектування» визначено порядок комплектування, обліку навчальної літератури, доставки та розповсюдження навчальної літератури. В цій Інструкції зазначено, що безпосередньо роботу з бібліотечним фондом підручників у школі веде бібліотекар. За організацію роботи щодо створення і своєчасного поповнення бібліотечного фонду шкільних підручників відповідає директор школи. Директор школи та його заступники, педагогічний і учнівський колективи проводять систематичну роботу щодо збереження бібліотечного фонду, організують огляди-конкурси книг. Учні 1-11 класів зобов'язані бережливо ставитися до підручників і нести за них відповідальність. Основні завдання: Бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів у забезпеченні всіх напрямків навчально-виховного процесу; Розширення бібліотечно-інформаційних послуг на основі удосконалення традиційних і засвоєння нових бібліотечних форм і методів роботи. Введення в роботу бібліотеки новітніх технологій; Формування в учнів вмінь та навичок бібліотечного користувача; Сприяння вихованню гармонійної, морально досконалої особистості, свідомої свого громадського обов’язку; Всебічне сприяння підвищенню фахової, педагогічної майстерності вчителів, вихователів, батьків шляхом популяризації педагогічної літератури і надання інформації про неї.; Бібліотечно-інформаційне забезпечення особистих потреб користувачів у дозвіллєвій діяльності, у профорієнтаційному визначенні; Виховання в учнів інформаційної культури. Відкриття бібліотеки здійснюється за наявністю відповідної матеріально-технічної, науково-методичної бази: приміщення, початкового книжкового фонду (навчального), книгосховища, абонементу, читального залу (кімнати), забезпечення необхідним бібліотечним обладнанням, бібліотечною технікою, комп’ютерами, охоронними і протипожежними засобами. Забороняється використовувати приміщення бібліотеки для робіт не передбачених завданнями бібліотеки. Загальне керівництво, створення необхідних умов для здійснення якісної та ефективної роботи, контроль за діяльністю бібліотеки, прийом на роботу бібліотечних працівників здійснює директор навчального закладу. Режим роботи бібліотеки встановлюється директором навчального закладу відповідно до внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням змінності навчання. Один раз на місяць в бібліотеці встановлюється санітарний день. Щоденно дві години робочого дня виділяється на виконання внутрішньої бібліотечної роботи. Бібліотека працює згідно з планом роботи, затвердженим директором навчального закладу, який є складовою частиною плану навчально-виховної роботи закладу. Річний звіт бібліотеки є складовою частиною річного звіту закладу. При бібліотеках працює читацький актив з числа учнів, вчителів і батьків, який допомагає працівникам бібліотеки у виконанні бібліотечної роботи. Для вирішення актуальних питань діяльності бібліотеки на правах дорадчого органу може бути створена бібліотечна рада, до складу якої входять працівники бібліотеки, представники педагогічного колективу, бібліотек регіону, громадськості, а також батьки та учні. В шкільній бібліотеці використовуються такі звітні документи: План роботи бібліотеки – це заздалегідь окреслена система заходів бібліотечно-бібліографічної діяльності, що передбачає порядок, послідовність, термін та відповідальних за їх виконання. Перед складанням плану роботи на новий рік завідувач бібліотеки (бібліотекар) ознайомлюється з річним планом навчально-виховної роботи, освітнього закладу, визначає завдання та зміст роботи бібліотеки, враховує масові заходи закладу. Враховуються знаменні історичні й пам’ятні дати у житті нашої держави, професійні свята. Розділи плану роботи бібліотеки: формування та організація фонду бібліотеки; обслуговування користувачів; довідково-бібліографічне обслуговування; інформаційне забезпечення; проведення масових заходів: індивідуальна робота; реклама діяльності бібліотеки: підвищення кваліфікації бібліотекарів. Сумарна книга обліку підручників відображає надходження книг, вибуття списаної літератури та підсумки надходжень. Інвентарна книга – документ, в якій фіксуються всі видання, що надходять до бібліотеки. Щоденник роботи шкільної бібліотеки є основним документом, в якому ведеться денний облік читачів та обслуговування, масова та методична робота. Заповнюється щоденник роботи кожен день. Традиційно шкільні бібліотеки розглядаються як навчально-допоміжні підрозділи, які забезпечують літературою та інформацією навчальний процес. Однак, зміни, які відбуваються в сучасній освіті, примушують і бібліотечних працівників подивиться на діяльність бібліотеки в навчальному закладі, побачить у ній педагогічну складову. За визначенням, педагогічна діяльність-це практична діяльність щодо навчання (передачі знань), виховання (формування якостей й переконань) та освіти (накопичення, перетворення в органічну єдність знань, навичок, умінь та моральних якостей особистості). В цьому плані шкільна бібліотека-особливе педагогічне середовище, де бібліотекар у своїй професійній діяльності виступає як тьютор, який формує навички й уміння самостійної самоосвітньої діяльності учнів, консультант при пошуку джерела інформації, наставник, який навчає критичному осмисленню найденої інформації, організатор індивідуальної та колективної діяльності учнів. Таким чином, він розвиває дітей, навчає їх і виховує бібліотечними формами й методами здійснює педагогічну діяльність. Паралельно в бібліотеці відбувається постійне навчання й підвищення кваліфікації педагогів щодо питань керівництва дитячим читанням, удосконалення особистої самоосвітньої та інформаційної діяльності. Відокремлюють три соціальні функції бібліотек –комунікативна, кумулятивна та меморіальна. Таким чином, бібліотека є культурним феноменом, виконуючим у суспільстві роль зберігання та розповсюдження, популяризації соціально-значимих культурних цінностей. Бібліотека виконує і функцію соціальної пам’яті людства: збирати, зберігати та надавати інформацію, документи. Ознайомлення користувачів з документами, інформацією сприяє освіті, просвітительству. Яка ж мета професіонально-педагогічної діяльності бібліотекаря?Перш за все, сприяти підготовці учнів до життя, до вміння виживати в сучасних умовах. Крім того, потрібно допомагати молодим читачам у професіональному самовизначенню, допомогти зберегти індивідуальність, стати творчою особистістю. Бібліотекарі здійснюють керівництво пізнавально-практичною діяльністю: впроваджують до бібліотечних заходів міжпредметні елементи та підтримувати міжпредметні зв’язки; методично підтримують комунікативну та інтеграційну діяльність, сприяють навчальній та дозвільній практиці учнів, їх творчому розвитку. Роль шкільної бібліотеки може бути значною в реалізації наступних функцій освіти: формування мовленнєвої діяльності учнів (слухання, говоріння, читання, письмове мовлення); формування громадської грамотності (сукупність здібностей, які включають грамотність мови, письма, здібність критично мислити, адекватно діяти в умовах полеміки). Для здійснення всього переліченого потрібно з успіхом використовувати педагогічний потенціал багатого арсеналу бібліотечних форм і методів. Методи роботи шкільної бібліотеки: індивідуальні; масові; діагностичні; інформаційні. Індивідуальна робота шкільної бібліотеки Одним із факторів становлення особистості є бібліотека, книга, інформація, через яку сприймається світ. Саме шкільні бібліотекарі під час бесід, а саме вони є поширеною формою індивідуальної роботи, орієнтують учня-читача у виборі необхідних матеріалів. Наступний метод індивідуальної роботи – консультації, які знайомлять читачів із довідковим апаратом книги( передмовою, післямовою, змістом, анотацією). Ще один метод індивідуальної роботи, якій використовують бібліотекарі – інформування. Індивідуальне інформування полягає в постійному сповіщанню читачів про надходження новинок.Цінність інформації – в її оперативнім представленні. В ході індивідуального інформування користувач і бібліотекар працюють як партнери, узгоджуються форми надання інформації( підбор, тематичний список, бібліографічні посібники, роздруківка баз даних за темою. В сучасних умовах однією з форм допомоги при індивідуальнім інформуванні може бути доступ до Internet. Залишається актуальною така форма індивідуального обслуговування як індивідуально-планові читання. В сучасній практиці використовуються три види індивідуально-планового читання: Плани читання на основі аналізу найбільш поширених інтересів і запитів користувача. Списки літератури за якоюсь темою «Що читати далі?» Складання читачами сумісно з бібліотекарем план подальшого читання. Нині зростає роль діалогу як демократичного шляху в пошуках істини. У такій спосіб реалізується механізм відповідей на запитання, які хвилюють дітей. Складність індивідуальної роботи з читачами потребує серйозних знань психології особистості та прийомів роботи з читачами. Тут відкривається простір для творчих пошуків бібліотекаря, думаючого над тим як зацікавити читачів. Масова робота шкільної бібліотеки Масову роботу шкільної бібліотеки слід розглядати як складову системи роботи школи з формування основ бібліотечно-бібліографічної грамотності школярів. Масове обслуговування поділяється на групові та фронтальні. Для здійснення групового та фронтального обслуговування використовується сукупність форм і методів, які поділяються на: наочні(книжкові виставки); усні(інформування, бібліографічний огляд), комплексні(бібліотечні вечори, літературні вітальні, літературні ігри тощо). Ефективними технологіями масової роботи шкільної бібліотеки є книжкові виставки, огляди літератури, цикли читань, обговорення книг, читацькі конференції, різноманітні особистісно-рольові та літературні ігри(конкурси, вікторини, подорожі книгами), усні журнали, літературні вечори тощо. Діагностичні форми роботи шкільної бібліотеки У будь якому дослідженні значна увага приділяється методиці дослідження. Основний метод – опитування читачів, як письмове(анкета), так і усне ( інтерв’ю). Існують ще декілька методів діагностичного дослідження: спостереження, аналіз документів, відвідування уроків, тестування. Анкетування це метод збору інформації, який спирається на опитування читачів за допомогою анкет. Анкетування можна проводити з метою вивчення інтересів, виховання культури читання, з метою виявлення відношення до книги тощо. Спостереження – метод діагностичного дослідження, який відбиває зміни вивчаємого об’єкту, його кількісно – якісних характеристик. З метою виявлення загальної картини того, як читають наші учні, бібліотекарі району періодично проводять групові або загальні аналізи читання. Не забувають вони і про такі форми моніторингу як анкетування та інтерв’ювання. Вони дають змогу оцінити ефективність здійсненої бібліотекою навчального закладу роботи. Інформаційне обслуговування Головні тенденції розвитку інформаційних технологій у бібліотеках визначені як: 1.Формування парку персональних комп’ютерів. 2.Використання в бібліотечному обслуговуванні ком пакт-дисків. 3. Використання ресурсів Internetа. 4.Формування електронних бібліотек. Найактуальнішою проблемою розвитку сучасного інформаційного центру на базі бібліотеки є створення медіа теки або медіа центра, які надають доступ учням та учителям до різних видів інформації для їх самостійної самоосвітньої роботи. Шляхи модернізації діяльності бібліотеки як інформаційної системи навчального закладу: формування інформаційного ресурсу з метою гарантованого доступу до інформації як на традиційних так і на нетрадиційних носіях, як локальних так і віддалених джерел інформації; інформаційно-бібліографічна підтримка навчальної, творчо-пізнавальної, самоосвітньої, дозвіллєвої діяльності учнів; інформаційно-консультативний супровід професійного зростання педагогічного колективу спрямованого на підвищення ефективності навчально-виховного процесу; інформаційна підтримка пошукової науково-дослідницької діяльності учнів, науково-педагогічних досліджень педагогів (МАН, науково-методична проблема школи, сприяння розробці акторських програм та посібників, апробація підручників); формування навичок незалежного користувача, інформаційної компетентності особистості. Бібліотечні інновації Бібліотечні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різних бібліотечних проблем. Безпосереднім результатом творчого пошуку можуть бути нові бібліотечні технології, оригінальні виховні ідеї, форми й методи пропаганди літератури, нестандартні підходи в управлінні. Але цей процес має й іншій бік. Результатом інновацій як процесу творчої діяльності є й підвищення професійної майстерності бібліотекаря, рівня його культури, мислення, світогляду. Останнім часом набули популярності інноваційні технології навчання (робота в малих групах, карусель, акваріум); технології колективно-групового навчання (мікрофон, броунівський рух, мозаїка); технології ситуативного моделювання (рольові та імітаційні ігри); технологія відпрацьовування дискусійних питань ( займи позицію, дебати, шоу) тощо. Прагнення бібліотечних працівників оновити методику масової та індивідуальної роботи, співпадає з бажанням читачів отримувати інформацію у живій, емоційно-насиченій, незвичайній для них формі. Бібліотекарі прагнуть, щоб учень мав відомості про книгу, зацікавився нею настільки, щоб вільний час намагався присвятити читанню, міг зрозуміти книжку. Для досягнення цих цілей бібліотекар використовує методи індивідуального й масового керівництва читанням та їх форми. Бібліотеки впроваджують окремі напрями маркетингу в своїй роботі: реклама бібліотеки, візитки, буклети, слогани, що сприяє позитивному іміджу бібліотеки, залучає до себе увагу учнів, батьків, педагогічного колективу. Гарною рекламою діяльності бібліотеки може стати по-іншому проведена традиційна акція «Подарунок бібліотеці», під час якої читачі дарують книжки і презентують їх. З нових форм роботи серед бібліотекарів району популярні: захист читацьких формулярів, бенефіс читача, творчі завдання, урок-діалог, урок мандрівка, урок порада, урок інтелект-шоу, літературний марафон, літературний кафетерій, дебати, аукціони, ринги тощо. Шкільні бібліотекарі району велику увагу приділяють пошуку оптимальних цілеспрямованих новітніх технологій щодо популяризації художньої літератури. Позитивною рисою цих інновацій у роботі шкільних бібліотек є те, що вони не тільки сприяють популяризації фондів шкільної бібліотеки, задоволенню читацьких інтересів різних вікових груп школярів, але й розкривають перед ними творчі можливості та здібності бібліотекарів як фахівців із розвитку особистості. І закінчити хочеться роздумами Олександра Івановича Герцена: «Вся жизнь человечества последовательно оседала в книге: племена, люди государства исчезали, а книга оставалась. Она росла вместе с человечеством, в нее кристаллизовались все учения, потрясающие умы, и все страсти, потрясавшие сердца; в нее записана та огромная исповедь бурной жизни человечества, та огромная аутография, которая называется Всемирной историей. Но в книге не одно прошедшее; она составляет документ, по которому мы вводимся во владение настоящего, во владение, своей суммы истин и усилий, найденных страданиями, облитых иногда кровавым потом, она – программа будущего».

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38257/

Готовність до інноваційної діяльності як особливий вид творчого розвитку педагога

Готовність до інноваційної діяльності педагога є показником його здатності нетрадиційно вирішувати освітні проблеми. Дана стаття знайомить з поняттям "інновація", розкриває його зміст та сутність, доводить необхідність творчого розвитку сучасного вчителя шляхом впровадження інноваційних технологі й в освітній процес. Розвиток суспільства потребує від педагогічної науки нових, інноваційних підходів та методів навчання. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності. Поняттям "інновація" позначають нововведення, новизну, зміну, введення чогось нового. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів. Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Головною рушійною силою інноваційної діяльності є вчитель, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога. Інноваційний потенціал педагога — сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність. Педагогічні інновації потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. Отже, у структурі професійно спрямованої особистості педагога готовність до інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно вирішувати актуальні для особистісно-орієнтованої освіти проблеми. Часто провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес. Пізнавальні інтереси педагога, орієнтованого на застосування інноваційних освітніх технологій, концентруються навколо потреби у науковому розумінні різноманітних аспектів особистісної орієнтації освіти; на осмисленні власного досвіду, ступеня ефективності педагогічної діяльності, формування своєї позиції щодо змін у системі освіти; використанні нових знань у власній практичній діяльності. Креативний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності виявляється через відкритість щодо педагогічних інновацій, гнучкість, критичність мислення, творчу уяву. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії. Виділяють основні критерії готовності до інноваційної діяльності: усвідомлення необхідності інноваційної діяльності; готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі; впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення, принесуть результат; узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю; готовність до подолання творчих невдач; органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури; рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності; позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність; здатність до фахової рефлексії. Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційному режимі, пов’язані з низькою інноваційною компетентністю. Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. Компонентами інноваційної компетентності педагога є: поінформованість про інноваційні педагогічні технології; належне володіння їх змістом і методикою; висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі; особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій. Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, Підготовлений до інноваційної професійної діяльності педагог має такі професійні й особистісні якості: усвідомлення змісту і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи; осмислена, зріла педагогічна позиція; уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета; здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири; співвіднесення сучасної реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти; здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей; уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання; здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів. Сприйняття нових ідей, інновацій у галузі педагогіки складний багатоетапний розумовий процес прийняття рішення, який має тривалий термін від першого знайомства людини з інновацією до її кінцевого сприйняття. У ході цього процесу виділяють основні етапи сприйняття інновацій: етап ознайомлення з інновацією; етап появи зацікавленості; етап оцінки; етап апробації етап кінцевого сприйняття, використання в повному обсязі. Інноваційна педагогічна діяльність вчителя буде продуктивною тільки тоді, коли він повністю відмовиться від відомих штампів, стереотипів у навчанні, вихованні й розвитку особистості, діючих нормативів, створить нові цілі та принципи своєї діяльності. Інноваційний потенціал загальноосвітнього навчального закладу залежить від кількості педагогів, які з яскраво вираженим новаторським духом завжди першими охоче сприймають нове як позитивне. Вони вміють розв’язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні освітні інновації.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38346/

Інформаційно-психологічна безпека навчального закладу: упровадження вітчизняної моделі медіаосвіти в навчальний процес

Вступ Одним із важливих сучасних напрямів виховання молоді є формування особистісної медіа-культури, яка передбачає передусім актуалізовану здібність до адекватного сприймання, критичного аналізу, обґрунтованої оцінки різноманітної медіа-продукції, а також здібність як до створення власних медіа-текстів, так і до творчої інтерпретації, переосмислення/переструктурування існуючих Завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям, як індивідуальним (мобільні зв’язок), так і масовим (Інтернет), значно розширилися комунікативні можливості людини. Засоби масової комунікації створюють умови для становлення самостійного, критичного мислення, сучасного світосприймання, естетичної свідомості, навичок художнього аналізу продукції медіа-мистецтва. Засоби масової комунікації дозволяють активізувати знання, отримані в ході традиційного навчання, але в той же час, можуть засмічувати розум інформаційним шумом, перевантажувати пам’ять, пригнічувати уяву, шаблонізувати мислення, викривлювати вольовий розвиток дитини. Щоб уникнути ризиків і актуалізувати позитивний потенціал медіа, дитину потрібно готувати до ефективної взаємодії з інформаційним простором. Формування медіа-культури особистості доростового покоління має забезпечити розвиток пізнавальних інтересів, адекватного, художнього й творчого сприймання, критичного мислення, творчих здібностей дітей та молоді завдяки засобам медіа й на матеріалі медіа. Інформаційно-психологічна безпека навчального закладу: упровадження вітчизняної моделі медіаосвіти в навчальний процес Ніхто, мабуть, не заперечуватиме, що світ сьогодні швидко змінюється. Те, що вчора було десь дуже далеко, стає нашою повсякденністю. Чи не найбільші зрушення за останні два покоління людей відбулися у сфері комунікації. Наші дідусі й бабусі навіть уявляли собі ті можливості, якими запросто користуються їхні онуки: мобільний зв'язок, що в будь-яку мить і майже усюди може з’єднати бажаючих; Інтернет, що забезпечує доступ до бібліотек, баз даних, енциклопедій; електронна пошта; спілкування в чатах та соціальних мережах; обмін музикою та фільмами; обговорення проблем на форумах; використання веб-камер, skype та ін. Проте разом із новими можливостями інформаційно-комунікаційні технології приносять у наше буття і нові небезпеки. Дитина, що не вміє користуватися, скажімо, ножицями, може заподіяти собі фізичної шкоди. Але у випадку інформаційних технологій потерпає не стільки тілесна оболонка, скільки мислення, психіка, душа. Тому перед науковцями і освітянами постало важливе завдання: зменшити ризики спілкування дітей із медіасвітом, виступити їхнім провідником в буремному потоці інформації, навчити їх не втрачати при цьому ні здоров’я, ані людяності. Тобто виховувати медіакультуру, що на особистісному рівні означає: здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі; розуміти мотиви споживання медіа-продукції; уміти знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, опрацьовувати, зберігати інформацію, отриману з медіа; вчитися застосовувати корисну та дистанціюватися від непотрібної інформації. Головними завданнями курсу є: вироблення медіа-імунітету до шкідливої інформації; розвиток критичного мислення; формування здатності до медіа-творчості та сприйняття візуального мистецтва. На жаль, у молодіжному середовищі спостерігається бездумне, "всеїдне" поглинання інформації, яка надходить з екранів телевізорів, комп’ютерних моніторів, з радіоприймачів. За даними Національної спілки сімейних асоціацій Росії (ці дослідження актуальні і для України) неповнолітня аудиторія щорічно проводить у середньому: 154 години якісного часу (тобто неспання) з батьками; 850 годин – з учителями, 1400 годин відводиться на контакти з різними медіа. У середньому сучасний школяр витрачає більше 6 годин на день на спілкування з медіа: 42% цього часу йде на перегляд телепередач і фільмів; лише 12% – на читання друкованих текстів. Телебачення для підлітків є альтернативним джерелом пізнання світу: Середньостатистичний дорослий чи дитина дивляться телевізор щодня 2-3 години. Діти від 2 до 12 років у середньому дивляться телевізор 25 годин на тиждень. До 18 років дитина встигає провести перед телевізором понад 2-х років свого життя. У середньому на 1 годину телетрансляцій доводиться 4,2 сцени насильства та еротики. Кожні 15 хвилин глядач російського та українського телебачення бачить на екрані акт агресії, насильства або еротичну сцену. У години найбільш масового перегляду підліток бачить більше 9000 сцен, у яких показані інтимні стосунки або присутні натяки сексуального характеру. Щороку на телеекрані підлітки бачать до 10 000 сцен насильства. Середньостатистична дитина, яка досягла 18 років, встигає побачити на телеекрані 200 000 сцен насильства У багатьох фільмах (як російських, вітчизняних, так і західних) образи злочинців і вбивць романтизуються, таким чином, подібні персонажі показані як цілком нормальні і навіть привабливі люди ("Бригада", "Брат", "Леон-кілер"). Відео- і "телеменю" дітей шкільного віку досить одноманітне: Кожен третій фільм – бойовик чи трилер, кожен п’ятий – еротика. Такі цінності, як дружба, справедливість, честь і гідність, представлені і зовсім слабко – всього по 3%. Наше телебачення на всіх каналах, м’яко кажучи, демонструє в будь-який час передачі, рекламні ролики, художні фільми, які перекручують, ламають податливу психіку дитини і формують людину холодну і агресивну. Не секрет, що наші діти сьогодні читають мало і нерозбірливо. Розглянемо репертуар читання дітей і підлітків, що визначився на основі анкетування учнів колегіуму: На першому місці в ньому – обов'язкова шкільна класика, казки – у молодших, фентезі – у більш старших, з цікавістю читаються пригоди й "ужастики", детективи (особливо для дітей і підлітків), книги про природу і тварин. Якщо ж подивитися на репертуар читання підлітків у цілому, то близько 40% в ньому становить переважно література розважального характеру, тоді як науково-пізнавальні книги займають вдвічі менше (21%). Тому педагоги і психологи сьогодні говорять про інформаційну кризу, тобто неможливість підлітками осмислювати інформацію, знаходити і відбирати з величезного її потоку найактуальнішу, яка б сприяла духовному збагаченню особистості. Так самі зміни в житті продиктували потребу нашого суспільства в медіаосвіті, яка повинна стати частиною освітнього і виховного процесу та змістовного дозвілля учнів. З 1 вересня 2011 року наш колегіум став учасником Всеукраїнського експерименту з упровадження медіаосвіти в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів України, що проходить на базі шкіл Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Черкаської областей та міста Києва. Наукове керівництво освітнім проектом здійснюється Інститутом соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України в партнерстві з Академією Української Преси та Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Концепцію впровадження медіаосвіти розраховано до 2020 року. Нині триває експериментальний етап - до 2016 року. У ході підготовчого етапу (2011-2012 роки) ми визначилися з цілями в межах експерименту, обрали для себе найбільш вдалу модель, впровадили курс за вибором "Медіакультура" для учнів 10 класів. Учитель світової літератури О. В. Онищенко пройшла відповідну підготовку в Літній медіа-школі в м. Києві і отримала Сертифікат учасника. З вересня 2012 р. по серпень 2013 р. тривав концептуально-діагностичний етап. Було проведено діагностику рівня медіакультури та ставлення учнів до впровадження в колегіумі медваосвітніх інновацій. Викладач курсу О. В. Онищенко взяла участь у проведенні засідань творчих робочих груп щодо технології впровадження курсу за вибором "Медіакультура", поділилася досвідом проведення занять на нараді учасників всеукраїнської експериментально-дослідної діяльності "Створення інноваційного медіа-простору в навчальних закладах Полтавської області". В колегіумі створено кабінет медіакультури, в якому розміщені сучасні стенди, інтерактивний комплекс, рекомендовані матеріали до практичних робіт, творчі роботи учнів. Зараз розпочався формувальний етап експерименту, мета якого забезпечити розвиткмедіакомпетентності старшокласників під час вивчення курсу за вибором "Медіакультура" у класах гуманітарного профілю; створити умови для інтеграції інноваційного курсу з іншими навчальними предметами, розвитку сімейної медіакультури. Зацікавленість учнів, запит батьків, потреба вчителів у впровадженні інновацій свідчать про готовність учасників освітнього простору до спільної роботи. На засіданнях педагогічної ради постійно розглядаються питання медіаосвіти: медіапростір школярів, безпека в Інтернеті, деструктивні впливи медіа та ін.. Для педагогів колегіуму було організовано бліц-освітній курс з медіакультури, на якому вони отримали як теоретичні знання, так і стали учасниками тренінгів. Створено творчу групу, до складу якої увійшли вчителі різних предметів, проводяться круглі столи з обміну досвідом. Проводяться батьківські всеобучі, що висвітлюють питання медіавпливів на дітей, організовується перегляд короткометражних фільмів, присвячених сімейній медіа культурі. Батьки беруть участь в опитуваннях та анкетуванні. Та основний учасник експерименту – наші учні, досвід спілкування яких із засобами масової комунікації ще не досить великий. На робочому зошиті з медіа культури розміщена красномовна картинка. Любов Антонівна Найдьонова, заступник директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, завідувач лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти зазначила: "Ця картинка є ідеологемою того, на чому буде концентруватися освіта у старшому віці. Вона показує особливість медіа. Світ ми досліджуємо кожен у свій спосіб, а медіа начебто і показує цей світ, але багато реальності втрачається - світ у медіа плаский". Отже, дітям потрібно дати розуміння складності світу і того, що різні суб’єкти по-різному його сприймають. У колегіумі створюється комунікаційна модель, завдяки якій педагоги можуть обговорювати з дітьми медійні продукти – дізнаватися про потреби дітей, їхні думки. Але це не означає, що уроки одноманітні. У нас багато форм і видів занять. Загалом навчальну програму поділено на три блоки: загальноінформаційний ("Людина у світі інформації"), другий блок – "Візуальна медіакультура і медіамистецтво" і третій – "Медіакультура у кібер-просторі та основи безпечної поведінки в Інтернеті". Передбачається і лекційний матеріал, і практичні заняття у формі кіноклубу–перегляд та аналіз фільмів, зокрема, короткометражок, а також реклами; обговорення медійних творів і створення власних. Діти можуть приносити на урок цікаві для них твори, пропонувати для перегляду та обговорення те, що їм сподобалось або навпаки – не сподобалось. На уроках вивчаються механізми впливу, види маніпуляцій у медіа і як від них звільнитися. Приділяється увага екранній мові: тобто – як передаються різні ідеї з точки зору психологічного впливу, які емоції викликають певні зображення. Суть у тому, щоб діти проявляли ініціативу та створювали власні медіатвори. Коли діти вчаться робити щось самостійно, вони інакше сприймають екранну мову – якщо є мотивація робити, то виникає мотивація знати. Наші учні були учасниками конкурсу соціальної реклами "Інший погляд" (Вауліна Аліна, відеоролик "Вибір за вами…"), "Прес-весна на Дніпрових схилах" (Єфімова Лілія, Іващенко Валерія, Мур Олександра, Хміль Аліна). До проведення окремих занять залучаємо місцевих журналістів, бо вони краще обізнані із сучасним медіаландшафтом, а наші юні кореспонденти проходять стажування на міській телерадіокомпанії. Протягом кількох років співпраці створено більше сотні передач. Проте хочу підкреслити, що ми не взяли за основу журналістську модель як передпрофесійну підготовку. Наш курс готує до грамотного споживання. Для того, щоб грамотно споживати медіа, треба поставити дитину у позицію творця – це найкоротший шлях до медіаграмотності. Після того, як діти щось зробили, вони зовсім інакше дивляться на медіатвори. Їм уже нецікаво дивитися якийсь тупуватий гумористичний серіал – вони вишукують щось якісніше, починає формуватися смак. Медіаосвітні уроки розвивають монологічне мовлення, виховують критичне мислення, а найкраще воно активізується у спілкуванні, коли треба доводити свою позицію. Однак, як всі ми знаємо, у шкільному житті рідко трапляються такі можливості – зазвичай є єдина правильна точка зору, яка диктується вчителями чи підручниками. А критичність може розвиватись тільки тоді, коли є різні точки зору, кожна з яких має право на існування. Ефективним методом розвитку критичного мислення є дискурс –аналіз (метод, на основі якого здійснюється детальний логічно послідовний аналіз змісту повідомлень). Завдяки цьому методу можна зробити обґрунтований висновок щодо змісту медіаповідомлення та його позитивного чи негативного впливу на глядача, слухача чи читача. Важливо навчити учнів методам психологічного захисту від непотрібної візуальнї інформації. Це вправи "Антиреклама" (навчає свідомо не сприймати, не осмислювати непотрібні рекламні зображення (білборди, банери, постери); "Біла фарба" (навчає дистанціюватися від різко негативної інформації); "Стоп, образ!" (накладає заборону на негативний образ). Можна використати й креативний підхід захисту від нав’язкуватої інформації: побачивши зображення, вигадати щось, щоб з’явився інший смисл або переробити на гумористичний. Через негативний вплив телебачення, інтернету виникають психологічні проблеми у дітей та підлітків. Знерухомлення, надмірні враження, страхи, копіювання та наслідування поведінки екранних героїв, викривлення життєвих орієнтирів, нав’язування певних моделей стосунків (приниження, зле ставлення), інтернет-залежність. Однією із найгостріших проблем взаємодії дитини з інтернетом є небезпека зіткнення з агресивними нападами, які називають кібербулінгом. Це жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити дитину, в яких використовуються інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі тощо. Діти часто не розповідають батькам про такі свої негаразди через страх батьківської заборони використання потрібних їм засобів зв’язку, і тому залишаються без необхідної підтримки і допомоги. Тому на годинах спілкування можна обговорити цю тему, але, щоб уникнути провокацій і загострень прихованих проблем дитячого колективу, матеріали необхідно адаптувати, подавати їх дуже коректно. Як показує практика, більшу частину вільного часу учні взаємодіють із медіа. На жаль, відповідно скорочується час для занять спортом, спілкування з родиною, з природою, комунікації з друзями в реалі. Тому 8 лютого 2012 року відповідно до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення була створена Міжвідомча робоча група із розробки та впровадження національної системи позначок для захисту дітей від інформації, яка може шкодити їхньому здоров’ю і розвитку. Завдання Міжвідомчої робочої групи – розробка національного проекту маркування відеопродукції, яке позначатиме негативний контент і вікові обмеження, а також впровадження його на всіх телевізійних каналах. На початку жовтня Нацрада презентувала відеоролик про систему "розумних символів" для захисту дітей. Відеоматеріал було виготовлено продакшн-студією "Сполучені світи" за замовленням проекту Ради Європи і Уряду Канади "Впровадження європейських стандартів в українському медійному середовищі". Автором і продюсером є Тетяна Ляховецька, режисер – Ніна Рудік, художник-мультиплікатор – Наталія Антонова. Резюмуючи, зазначу, що кожен із нас – часточка масової аудиторії, а тому необхідно задуматися про власну медіакультуру, її джерела, вміти відрізняти "інформаційне сміття" від якісної, адекватної інформації, уміти визначати маніпуляції над нашою свідомістю, а головне – допомагати це робити учням. Тому спецкурс "Медіакультура" – актуальний, вчасний, цікавий і нескладний (як здавалося спочатку). Формула успіху у вихованні з маленької дитини - медіаосвіченої, комунікабельної, ціннісно зорієнтованої Людини, на мою думку, досить проста: діти + батьки + медіа + неповторна вчительська активність, енергіяі самовіддача. Дякую за увагу! Література Брайянт Д., Томпсон С. Основы воздействия СМИ. Москва, 2004.Винтерхофф-Шпурх П. Медиа психология. Основные принципы. – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2007.Даниель С. М. Искусство видеть. О творческих способностях восприятия, о языке линий и красок и о воспитании зрителя. – Л. Искусство, 1990.Девис Р. Ю. Техника творческого воображения. Киев: 1996. 52с.Исследуем ложь. Теории, практика обнаружения / Под ред. Майкла Льюиса, Керолин Саарни. СПб., 2004.Как создать собственный мультфильм. Анимация двухмерных персонажей. – М.: 2006, 536с.Как справиться с компьютерной зависимостью. – М.: Эксмо, 2008. – 224 с.Кастельс М.. Галактика Інтернет. Москва, 2001.Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. Киев, 2000.Киттлер Ф. Оптические медиа (Берлинские лекции 1999г.) / Пер. с нем. Под ред. Б. Никифорова и В. Скуратова. – М.: Логос/Гнозис, 2009.Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека. – М.: Жуковский, 2003.Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: Навчальний посібник/За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. - К.: Міленіум, 2010, с. 13-66.Медіакультура та медіаосвіта учнів ЗОШ: візуальна медіакультура: с. 97-102; с. 110-121.Павлюк Л. Знак, символ, міф у масовій комунікації. Львів, 2006.Розин В. М. Визуальная культура и восприятие. Как человек видит и понимает мир. Изд. 2-е. – М.: Едиториал УРСС, 2004.Тарасов А. Н. Психология лжи. Москва, 2005.Тоффлер О. Новая технократическая волна на Западе. Москва, 1986.Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001."Дух фотографии" ("The Spiritof Photography": т/ф, 5 серій, виробництво ВВС, Велика Британія).Человек и новые информационные технологии: завтра начинается сегодня. – СПб.: Речь, 2007.Шеверев А. В. Технология творческого решения проблем. Белгород: 1993.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38436/

Портфоліо

Представлено портфоліо атестаційних матеріалів учителя у вигляді медіапрезентації

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38436/attachment-download/10070/

files/portfolio_1_2.ppsx

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38629/

Самоосвіта - це міф. (Рос. мова)

Подано колективний виступ групи вчителів на педагогічній раді з проблеми „Самоосвіта - це міф чи реальність?” з медіапрезентацією (додається), де наголошено: твердження, що самоосвіта - це реальність і необхідність, простіше озвучити, ніж реалізувати

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38629/attachment-download/10224/

files/robota_5_17.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38663/

Методическое сопровождение процесса реализации задач Государственных стандартов в образовательном пространстве школы-гимназии. (Рос. мова)

Развитие и образование ни одному человеку не могут быть даны или сообщены. Всякий, кто желает к ним приобщиться, должен достигнуть этого собственной деятельностью, собственными силами, собственным напряжением. А. Дистервег Мир, в котором мы живем, предельно сложен, но в то же время органичен и целостен. Чтобы понимать его, зачастую недостаточно знаний, полученных не только в школе, но и в нескольких вузах. А все потому, что мы в течение многих лет изучаем разрозненные дисциплины, не выделяя никакой связи между ними. Сегодня есть надежда, что ситуация кардинально изменится с введением в школе нового стандарта образования, который основывается на принципах личностно ориентированного, компетентностного и деятельностного подходов, реализованных в образовательных областях. Изменение парадигмы образования от просветительской к гуманистической, где на первый план выступает идея воспитания личности с высокими нравственными качествами, способной к самосовершенствованию и самореализации, вызвало необходимость модернизации системы образования не только в Украине. Международная комиссия “по вопросам образования и обучения для XXI века” при ЮНЕСКО так определяет основную цель современного образования: «Просто научить жить, научить работать, научить общаться и быть готовым к постоянному образованию и самосовершенствованию» (Жак Делор). Стратегические государственные документы развития образования в Украине определяют основные цели, приоритеты, условия, ожидаемые результаты и другие важнейшие положения на ближайшие десятилетия. Новый Государственный стандарт предполагает формирование ключевых компетентностей учащихся: умение учиться,общаться на государственном, родном и иностранных языках, математическая и базовые компетентности в области естествознания и техники, информационно-коммуникационная, социальная, гражданская, общекультурная, предпринимательская здоровьесберегающая. Поэтому оказались востребованными такие деятельностные виды обучения, как проблемное и развивающее, которые помогают выполнить социальный заказ – создание условий для развития личности и творческой самореализации каждого гражданина Украины, воспитание поколения людей, способных эффективно работать и учиться в течение жизни, оберегать и приумножать ценности национальной культуры и гражданского общества, развивать и укреплять суверенное, независимое, демократическое, социальное и правовое государство как неотъемлемую составляющую европейского и мирового сообщества. Именно деятельностный подход к обучению предполагает, что знания усваиваются учеником и проявляются только через его деятельность, изменение позиции учащегося из «меня учат» на «я учусь». Перед учителем сегодня стоит задача помочь ученику в организации процесса деятельности, обеспечить его ресурсами, стимулировать его к самостоятельным поискам, анализу своей деятельности. Что мы можем предложить сегодня ученику, ориентированному на личную деятельность, на сотрудничество и успех? Этот вопрос заставил нас искать новые форм работы. В результате, в соответствии с целями и задачами образования, учитывая особенности участников образовательного процесса нашей школы, была разработана Концепция развития УВК «Школа жизненных компетентностей», цель которой «формирование здоровой, социально успешной личности в условиях компетентностно-ориентированного подхода к образованию» Одна из задач программы «обеспечить конституционное право учащихся на получение современного качественного образования при условии сохранения его фундаментальности и внедрения новых стандартов начального, базового общего среднего образования» Результативность реализации задач модернизации процесса образования зависит от грамотного, мудрого управления деятельностью учебного заведения. «Управление качеством в школе начинается с работы с человеком и, прежде всего с учителем, и заканчивается работой с кадрами, повышением их профессионального уровня. Других путей нет…» Ю.А. Конаржевский. Администрация Гвардейского УВК считает, что обучение учителей – необходимость! Если хочешь быть конкурентоспособным – учи своих педагогов! Грамотное управление предполагает известную циклограмму (анализ – целеполагание – планирование – организация – руководство – контроль- -коррекция – анализ), в которую мы внесли свои изменения, добавив мотивацию педагогического коллектива. Переход к компетентно-ориентированному обучению предполагает изменение организации образовательного процесса и новый подход к роли педагога, его ответственности и переосмысления собственных задач, создание благоприятных условий для раскрытия его творческого потенциала. По сути дела, должен произойти процесс принятия и нахождения себя в новом поле профессиональной деятельности, заданном параметрами нового Государственного стандарта образования. Существенными возможностями в решении указанных задач обладает научно-методическая деятельность учебного заведения. Именно на раскрытие творческого потенциала каждого педагога и педагогического коллектива в целом, на создание условий для роста профессиональной компетентности педагогов, формирования готовности педагогических кадров к работе в условиях введения и реализации новых Государственных стандартов образования, их методическое сопровождение и методическое обеспечение ориентирована деятельность научно-методической службы Гвардейского УВК. К началу 2011-2012 учебного года в УВК сформировалась модель методической службы по сопровождению процесса внедрения и реализации Госстандарта в Гвардейском УВК. Создавая её, мы старались соблюсти следующие принципы: перспективное и текущее планирование коллективной, групповой и индивидуальной форм методической работы; тематика всех форм деятельности, соответствующая определенной на этот период времени единой методической теме работы школы; наличие действующего методического совета для решения проблем согласования, определения промежуточных и конечных результатов, анализа и коррекции работы; организация теоретико-методологического семинара для повышения уровня профессиональной компетентности педагогического коллектива школы и практикума по различным аспектам деятельности в соответствии с единой методической темой; презентация позитивных результатов методической работы в разнообразных формах; рефлексия. Наибольшие возможности по реализации задач школы имеет педагогический совет как постоянно действующий коллегиальный орган самоуправления педагогических работников. На педагогическом совете рассматриваются различные вопросы образования: программирования, планирования, стратегии воспитания. Приведем примеры тематических педагогических советов, поведённых в УВК, способствующих реализации Госстандартов: Компетентностной подход к образованию: проблемы, перспективы, поиск Возможности учебных предметов по формированию ключевых компетентностей учащихся Воспитательная деятельность педагога современного образовательного учреждения в логике компетентностного подхода Профессиональный имидж как инструмент педагогического влияния. Цель проведения таких педсоветов – коллективно выработать управленческое решение по поэтапной реализации общешкольной проблемы. Мы убеждены, что наши педсоветы во многом помогают решению задач всестороннего повышения компетентности и профессионального мастерства каждого учителя, формирования творческого потенциала педагогического коллектива в целом. Каждый педсовет – это творчество всего коллектива. А источники творчества – это анализ своей работы, выявление «узких» мест и «западающих» проблем, чтение научной, педагогической, методической, психологической литературы, изучение передового педагогического опыта, как отечественного, так и зарубежного Деятельность по выполнению решений педсовета предполагает диагностику первоначального состояния профессионализма учителя, т.е. диагностику его затруднений и выявление проблем, отбор содержания и форм методической работы, определение критериев эффективности. Этим занимаются члены аналитико-диагностической лаборатории во главе с психологом школы. Таким образом, речь идет уже не о простом планировании, а о проектировании методической работы в УВК. Коллективная работа по взаимопросвещению педагогов осуществляется в процессе работы постоянно-действующего семинара «Психолого-педагогическое просвещение педагогов», на заседаниях которого изучаются нормативные документы, происходит обмен опытом работы, проводятся диспуты, педагогические ринги. Назовём некоторые из мероприятий. Педагогический ринг «Компетентностный подход в образовании – модный термин или требование времени?» Педагогический практикум «Деятельностный подход к образованию – необходимое условие для обеспечения формирования ключевых компетентностей учащихся» Аукцион педагогических идей «Педагогическая рефлексия, приёмы и методы её проведения» Педагогический практикум «Перспективы и проблемы введения Государственного стандарта базового и полного среднего образования». Мозговым центром методической службы является научно-методический совет (НМС), в основе деятельности которого заложено понимание того, что современный руководитель – это социальный архитектор, объединяющий волю отдельных учителей в единую коллективную педагогическую волю. Цель НМС: создание оптимальных условий для развития личности и профессионализма каждого отдельного учителя на основе его индивидуальных особенностей и образовательных потребностей. Индивидуальный подход к учителю в процессе повышения уровня его компетентности способствует раскрытию потенциальных сил, возможностей, способностей. Делегирование полномочий учителям-профессионалам, возглавляющим работу предметных кафедр, творческих групп педагогов, дало возможность вовлечь практически весь коллектив в активную деятельность по изучению и реализации задач Государственных образовательных стандартов: 1. На предметных кафедрах, кроме стандартных видов деятельности, ведётся исследовательская работа по отслеживанию результативности формирования предметных и ключевых компетентностей учащихся. 2. С целью обеспечения принципа непрерывности образования работает творческая группа «Преемственность» 3. Реализацию задач развития творческих способностей детей планирует и обеспечивает творческая группа учителей «Одарённые». Наша «Комплексная программа отбора, обучения и воспитания детей» заняла 1 место в районном конкурсе (2011г) и подтверждается результатами МАН, олимпиад, конкурсов. 4. С целью формирования личности, способной жить и трудиться в условиях информационного общества, мотивации педагогов к использованию ИКТ в учебно-воспитательном процессе, координации деятельности педагогического коллектива школы-гимназии по мультимедийной поддержке уроков и внеурочных мероприятий работает педагогическая мастерская «Успех». Основными направлениями деятельности мастерской являются: организация индивидуальных и групповых консультаций, практических тренингов для учителей (обучение работе с компьютерными программами); оказание помощи при поведении уроков, открытых мероприятий, конкурсов с использованием компьютерных технологий; обеспечение подключения сети интернет к учебным кабинетам и классам; проведение мониторинга работы педагогического коллектива по внедрению ИКТ в учебно-воспитательный процесс УВК. 5. Особая роль в реализации задач новых Государственных стандартов принадлежит центру педагогического творчества «Поиск», конечная задача которого построить технологию проектирования предметных, межпредметных, ключевых компетенций учащихся, используя деятельностную форму их представления. В этом направлении проделана значительная работа, это: поиск проявлений ключевых компетенций в каждом конкретном учебном предмете; изучение требований к уроку в условиях компетентностного подхода проведение открытых уроков в рамках методической декады «Панорама педагогических удивлений» педагогический практикум «Разработка заданий для проверки уровня сформированности межпредметных компетенций учащихся» мастер-классы "Инновационные методы и технологии как способы развития ключевых компетенций ученика» защита проектов «Моя педагогическая философия» Опытом своей работы мы делимся на семинарах, конференциях, участвуем в различных конкурсах. Гвардейский УВК является неоднократным участником и победителем Всекрымского конкурса педагогических инноваций. В 2011/2012 и 2013/2014 учебных годах наш педагогический коллектив награждён Почётным дипломом издательства «Плеяди» «за узагальнення та популяризацію педагогічного досвіду». С января 2012 года Гвардейский УВК является базовой школой Национально проекта «Открытый мир», участвует в проектах Microsoft Украина «Партнерство в навчанні» и «Вчитель-новатор» Таким образом, сложившаяся в Гвардейском УВК система методического сопровождения способствует профессиональному росту и творческой активности учителей. Наш опыт работы показал, что структура и направления методической службы не могут оставаться неизменными, они будут постоянно развиваться и совершенствоваться в зависимости от развития и требований, предъявляемых обществом к современному образованию. Мы считаем, что с введением нового стандарта образования необходимо создать в каждой школе такое методическое пространство, которое будет отвечать современным интегративным процессам в социуме и образовании, сохранять преемственность по отношению к традиционным методическим формам, обеспечивать организацию свободного профессионального саморазвития педагога. «Учитель живёт до тех пор, пока он учится. Как только он перестаёт учиться, в нём умирает учитель». (К.Д. Ушинский).

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38755/

Допоміжні матеріали при здійсненні атестації педагогічних працівників

Поданий у збірці матеріал допоможе при здійсненні атестації педагогічних працівників навчального закладу, стане підґрунтям для аналітичної діяльності адміністрації школи та інструментом у організації атестації педагогічних працівників

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/38755/attachment-download/10324/

files/robota_13_17.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39033/

Портфоліо школи

Методична розробка на заявлену тему у формі медіапрезентації

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39033/attachment-download/10564/

files/present_13_2.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39191/

Профільне та допрофільне навчання як важлива складова організації допрофесійної підготовки учнів

У статті на заявлену тему з досвіду роботи (медіапрезентація додається) авторка пише, що з 1 вересня 2012 року введено новий Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений у квітні 2011 року. Державний стандарт базової й старшої шкільної освіти затверджено у листопаді 2011 року

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39191/attachment-download/10698/

files/robota_9_16.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39217/

Демократизація навчально-виховного процесу в початковій школі

У статті на заявлену тему з досвіду роботи авторка пише, що зміна цілей освіти зумовлює нові пріоритети. На перший план висувається людина, особистість, яка здатна до саморозвитку та самореалізації. Для цього потрібно взяти на озброєння все прогресивне, що існує у світовій освітній галузі, й одночас но зберегти власні надбання

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39217/attachment-download/10724/

files/robota_1_18.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39405/

Педрада з виховної роботи „Класний керівник: соціально-педагогічна діяльність”. (Рос. мова)

Подано комплект матеріалів до проведення педагогічної ради на заявлену тему, де зазначено, що школа покликана координувати спільні зусилля сім’ї та громадськості з формування соціально позитивного середовища виховання дітей

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39405/attachment-download/10862/

files/doklad_3.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39476/

Науково-методичний супровід інноваційних процесів у школі: управлінський аспект

Розробка семінарського заняття для директорів шкіл у форматі інтелектуального кафе (медіапрезентація додається), мета якого - систематизувати знання керівників шкіл з питань інноваційної діяльності та розглянути труднощі, що виникають у директора

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39476/attachment-download/10920/

files/seminar_3_2.ppt

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39531/

Наука управлять. Мониторинг. Какое направление методической работы лучше сделать основным. (Рос. мова)

Методическая и научно-экспериментальная работа в школе – это социальный комплекс практических мероприятий. Он базируется на достижениях науки, передовом педагогическом опыте и направлен на всестороннее повышение компетентности и профессионального мастерства каждого учителя. Его основная задача – помощь росту творческого потенциала педагогического коллектива в целом. А в конечном счете – увеличение уровня качества и эффективности образовательного процесса. На первый план при организации методической работы в школе выступают формы, считающиеся наиболее эффективными для того или иного ОУ. К таковым относится система информационно-аналитического обеспечения (другими словами, мониторинг). Благодаря ей руководители школы могут получать информацию о состоянии и развитии тех процессов в подсистемах, за которые они отвечают и на что призваны оказывать управленческое воздействие. Там, где начинаются аналитические «проникновения» руководителя в существо того или иного педагогического явления, закладывается основа для научного подхода к управлению школой. Такое осмысление образовательного процесса – всегда постижение скрытых зависимостей, составляющих внутренний механизм деятельности ОУ. Проникнуть в этот механизм, заставить его работать четко, ритмично можно лишь с помощью педагогического анализа. Заместитель директора (по научно-методической, учебно-методической работе) в новых условиях становится исследователем, диагностом, аналитиком, хорошо владеющим не только вопросами педагогики, но и психологии, философии, статистики, информатики и компьютеризации. Каковы же основные направления его работы? Информационно-аналитическое. Обеспечение в образовательном учреждении таких условий для внедрения педагогических технологий, организации инновационной деятельности учителя, при которых глубокий анализ собственной деятельности становится осознанной необходимостью. Консультативно-информационное. Изучение документов по вопросам образования, развития школы. Оказание помощи педагогам в планировании материала, разработке уроков, технологизации процесса обучения, модульного обучения, составлении технологических карт с прогнозированием желаемых результатов, обучение учителя проведению диагностики. Диагностико-аналитическое. Осуществление мониторинга – основа основ в управлении учебно-воспитательным процессом. Постоянное наблюдение за уровнем УД с целью выявления соответствия требованиям и желаемому результату, изучение психофизических, индивидуальных, возрастных особенностей личности школьника, анализ и оценка получаемой информации с последующим прогнозированием. Статистико-аналитическое. Создание и апробирование форм, позволяющих осуществлять наблюдение, анализ и прогнозирование. К критериальным свойствам той модели школы, которая служит нашим ориентиром, относятся реальная преемственность и непрерывность образовательного процесса, рост образованности учащихся и постоянное отслеживание состояния учебного процесса. Мониторинг нам представляется в виде следующей схемы: отбор компонентов мониторинга (т.е. качество обученности школьников); выбор совокупности показателей оценивания каждого компонента; подбор технологий исполнения каждого показателя; определение объектов, места и времени снятия информации; определение лица, в чьи функциональные обязанности входит снятие и обработка информации; составление примерного плана анализа информации; принятие управленческих решений. Мониторинг обученности учеников по предметам является главным в ряду объектов, подвергающихся анализу. Он осуществляется путем проведения нулевых, промежуточных и итоговых срезов и анализа их результатов. Нулевая (входная) диагностика осуществляется в начале учебного года учителями-предметниками в письменной форме по заданиям, составленным преподавателями и согласованным на заседаниях предметных кафедр. Промежуточная диагностика имеет своей целью оценить успешность продвижения учащихся в предметной области и дает возможность учителю определить правильность выбора методики обучения. Итоговая диагностика происходит за две недели до окончания учебного года и итоговой аттестации выпускников, когда проводятся итоговые контрольные работы и зачеты. Результаты диагностики заносятся в диагностические карты, оформляются в виде графиков, таблиц сводных данных. Информация обобщается на заседаниях кафедр, доводится до сведения учеников и родителей. Учитель корректирует рабочую программу, вырабатывается индивидуальная стратегия корректировки для школьника. На уровне администрации принимается управленческое решение. Это может быть внесение изменений в учебный план, введение новых курсов, вынесение ряда предметов на зачетную неделю и др. Например, отследив итоги стартовых контрольных работ по математике и русскому языку в 5-х классах и обнаружив, что качественные показатели оказались немного ниже, чем на выпуске из начальной школы, нами были поставлены на контроль вопросы преемственности и преподавания русского языка в начальных классах. Оценка качества знаний ведется по нескольким позициям: уровень обязательных знаний и умений; применение знаний в стандартных ситуациях, умение применять знания в новых, нестандартных ситуациях. Проверка производится разными способами: На промежуточной аттестации учащихся 10-х классов, которая проходит в форме тестирования и зачетов, предварительно разрабатываются критерии оценки ответа. Формулировка вопросов способствует тому, чтобы ученик не только воспроизводил знания, но и анализировал материал, давал ему характеристику, показывал умение работы с источниками информации. Во время итоговой аттестации – через тексты билетов, составленные определенным образом, разнообразные формы сдачи экзаменов, сбор и обработку информационных справок в ходе экзаменов, представленных экзаменационными комиссиями. Таким образом, технология мониторинга позволяет получить объективную картину качества обученности учащихся, что помогает администрации спланировать свою деятельность по этому вопросу и моделировать учебный процесс школы. Мониторинг как форма аналитической деятельности успешно используется и при изучении работы предметных кафедр с одаренными детьми в олимпиадном движении. Мы выяснили, что последние пять лет хороших результатов в районных олимпиадах добиваются ученики учителей гуманитарного и социально-гуманитарного цикла. При помощи диаграмм прослеживается стабильность и спад призовых мест по годам во всех предметных кафедрах, отражается результативность подготовки призеров каждого учителя, выявляются причины несоответствия планируемого и действительного результата. Анализ исследований показывает, что причинами могут быть: низкий уровень преподавания; некачественное проведение школьной олимпиады; отсутствие углубленного изучения предметов; низкая мотивация учащихся; несоответствие содержания олимпиадных заданий времени изучения материала; перегрузка или болезнь учителя; смена кадров. Благодаря технологии мониторинга мы наблюдаем: реальную картину результатов ВНО по предметам; итоги успеваемости за несколько лет по каждому году и сравнительные результаты по классам; результаты переводных экзаменов и итоговой аттестации; кадровый состав по возрасту, образованию, стажу, категориям; результаты трудоустройства, поступления выпускников в вузы и ссузы и др. Педагогический анализ нередко проходит в нашем УВК в форме педсовета. Рассмотрение каждого направления работы мы проводим в сравнении с показателями последних трех лет, что позволяет проследить динамику развития учащихся, роста профессиональной квалификации учителей, успешность выполнения основных задач ОУ, т.е. эффективность или недостатки управления. Каждый член педколлектива знает о том, как он совершенствовал преподавательскую и воспитательную деятельность, чем она отличается от работы предыдущих лет. Это очень важно для мотивации самообразования и критичной самооценки. Итоги своего труда структурные подразделения методической службы - предметные кафедры – оформляют в виде творческих отчетов. Представляется и педагогическая продукция учителей: наглядные пособия, раздаточный материал, разработки уроков, внеклассных мероприятий, творческие работы учащихся, диаграммы количественной характеристики обученности школьников по предметам и – как следствие – определяется качество работы учителя, его продвижение, профессиональная компетентность. Аналитическими стали в нашем УВК и «методические недели». Их цель – тщательно рассмотреть определенную проблему обучения и воспитания как в теории, так и на практике, сравнить, как обстояли дела в недавнем прошлом, что изменилось. Эти материалы помогут в дальнейшем при аттестации. Учитывая, что отношение учителя к обновленному образованию проявляется на уроке, в рамках «недели» проводятся открытые занятия, у каждого из которых свое целевое назначение. В 2011/2012 учебном году они проводились с методической целью – продемонстрировать использование современных педагогических технологий в учебном процессе; в 2012/2013 – показать применение компьютерных технологий на уроках. В результате установления достоверной картины знаний, уровня воспитанности школьников, их общего развития, объективной оценки качества преподавания, организации процесса обучения появляется возможность определять систему организационных мер по дальнейшему совершенствованию учебно-воспитательного процесса. Абсолютное большинство современных школ стремится полнее использовать информационно-аналитическую сеть (диагностику, мониторинг). Управленцы должны глубоко, всесторонне знать объект, которым управляют. Вот почему нужны диагностические лаборатории, информационно-аналитические центры, подготовка диагностов-технологов. А пока школа обходится силами заместителей директора по УВР, НМР, учителей информатики. Переход от концептуально-гипотетического мышления руководителей школ и учителей к диагностико-технологическому неизбежен. Только он позволит изучать закономерности и на этой основе принимать эффективные управленческие решения.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39577/

Звіт про заходи щодо впровадження Концепції національно-патріотичного виховання молоді

У матеріалі з досвіду роботи авторка пише, що патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну й цілеспрямовану діяльність органів державної влади та громадських організацій

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39577/attachment-download/11009/

files/osnovy_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39841/

Зразок самоаналізу уроку

Подано авторський зразок самоаналізу уроку української мови

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39841/attachment-download/11241/

files/samoonaliz_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39946/

Інноваційні підходи у проведенні педагогічної ради

Подано матеріали проведення педагогічною ради у школі, що пройшла в нестандартній формі, з таким порядком денним: про результати роботи з обдарованими учнями; про роботу педколективу з підвищення якості успішності учнів; про здоров’язбереження під час навчально-виховного процесу

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39946/attachment-download/11300/

files/pedrada_1_2.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39959/

Застосування інформаційно-комунікаційних технологій для організації науково-методичної роботи в системі загальноосвітнього навчального закладу для розвитку сучасного вчителя в контексті освіти сталого розвитку

У матеріалі з досвіду роботи (додається медіапрезентація) автор наголошує, що процес інформатизації освіти висуває високі вимоги не тільки до змісту освіти школярів, але й до професійних якостей учителів і адміністрації навчальних закладів у галузі застосування ІКТ у своїй професійній діяльності

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/39959/attachment-download/11309/

files/vistup_1_4.avi

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40064/

До життєвого успіху через міжшкільне навчально-виробниче об’єднання

Вибір професії – тривалий і не прогнозований процес. Завдяки профорієнтації - людина, перед якою постає вибір професії дізнається про рівень свого інтелекту, характер, волю, здібності, а особливо про те, як використати власні індивідуальні властивості. В Центрально-Міському районі К ривого Рогу функціонує комунальний заклад "Міжшкільне навчально-виробниче об'єднання" – сучасний заклад, який задовольняє запити споживачів освітніх послуг щодо профілізації старшої школи на користь технологічного спрямування. Багато років успішно здійснюється професійна орієнтація старшокласників Центрально-Міського, Дзержинського, Жовтневого, Сакса ганського районів Кривого Рогу. В цьому році 836 юнаків та дівчат отримують профільну освіту за обраними професіями: "Оператор комп’ютерного набору", Водій автотранспортних засобів", "Агент з організації туризму", "Швачка", "Манікюрник", "Маляр", "Молодша медична сестра з догляду за хворими", "Флорист", "Виробник художніх виробів з дерева ". Цікаве різноманіття професій сприяє цілеспрямованому розвитку здібностей і талантів учнів, зростанню їх професійно – кваліфікаційного рівня, інтелектуальної та трудової незалежності. Професія "Водій автотранспортних засобів" є однією з найрозповсюдженіших в світі. Перевезення пасажирів, вантажів, надання побутових послуг, пов'язаних з транспортом є невід'ємною частиною життя кожної людини. Водіння та безпечна технічна експлуатація автомобіля – відповідальний та свідомий процес, тому під керівництвом майстрів виробничого навчання на маневрованому майданчику здійснюється професійно-практична підготовка водіїв. Професія "Маляра" – хоч одна з найдавніших але сама розповсюджена професія сучасності. Плине час, змінюються модні тенденції, з'являються нові стилі, технології інтер'єрів житлових, комунальних, розважальних, торгівельних споруд та об'єктів. Від творчого натхнення, вмінь та навичок маляра залежить естетика родинного затишку, гармонія поєднання різних кольорів та матеріалів, які надають приміщенням неповторних забарвлень. В реаліях сьогодення комп'ютерні технології швидко увірвалися в життя людей. Ринок праці вимагає від робітників переважної більшості професій наявності умінь працювати та обслуговувати комп'ютерну техніку, навичок застосовувати знання та працювати в прикладних програмах, використовувати інтернет ресурси, що позитивно впливає на ефективність праці. Професія "Оператор комп'ютерного набору" – це підготовка кваліфікованих робітничих кадрів до використання сучасної комп'ютерної техніки, оргтехніки, діловодства в процесі вирішення виробничих завдань. Професія "Манікюрниця" – це мистецтво нігтьової індустрії. Доглянуті та привабливі руки – імідж, візитна картка людини. Кожна жінка розуміє, що модний дизайн на нігтях рук у відповідності з кольоровою гамою художнього розпису відповідає її образу та стилю одягу. Саме на заняттях даного профілю учні навчаються доглядати за руками, формуються навички та вміння щодо виконання косметичних процедур, масажу, народжуються різноманітні за стилями колекції та галереї авторських робіт сучасного манікюру. Професія "Виробник художніх виробів з дерева" належить до розряду особливо творчих професій. Професія вимагає від людини не тільки наявності таких якостей як вміння працювати з природним матеріалом, навичок малювання та креслення, розвинутий естетичний смак, нестандартне наочно-образне мислення, але й володіння різними техніками, прийомами, засобами декорування художніх виробів з дерева, особливостями художньої обробки деревини різних регіонів України, практичні навички роботи з деревообробними інструментами та обладнанням. Організація оглядових, ділових бізнес екскурсій, турів відпочинку, подорожей, походів, виїздів в різні куточки світу, складання туристичних маршрутів та ряд інших туристичних послуг з організації відпочинку та оздоровлення людей – задача "агента з організації туризму. В ході теоретичної та практичної підготовки учні знайомляться з особливостями місцевого та іноземного туризму, організацією транспортних перевезень, діловою іноземною мовою, розробляють та складають кошториси турів або екскурсій, оформлюють візи та угоди з клієнтами. Професія "Швачка" – важлива сходинка у розмаїтті професій, пов'язаних з виготовленням одягу. Щоб стати майстром своєї справи, треба вміти художньо зобразити модель на папері, вибрати тканину та фурнітуру, згідно викройки її розкроїти, оволодіти вміннями та навичками роботи з пристроями малої механізації, які поліпшують якість обробки деталей та підвищують продуктивність праці, освоїти спеціальні технології обробки та зборки швейного виробу. Учні даного профілю на теоретичних та практичних заняттях вчаться оновлювати свій гардероб та одягатися в ногу за модними тенденціями. Життя доводить, що освіта і здоров'я нерозривно між собою взаємопов'язані. Від вміння своєчасно та кваліфіковано надати першу домедичну допомогу в будь-якій екстремальній ситуації порою на ваги ставить людське життя. Медичні знання з санітарії, гігієни, деонтології, уміння та навички зі спеціального та загального догляду за хворими і потерпілими, поради з само та взаємодопомоги отримують учні в процесі навчання та професійно-практичної підготовки за профілем "Молодша медична сестра по догляду за хворими" Флористика – це наука любити квіти, не втомлюватися дивуватися їх красі і можливостям, їх вмінню відображати емоції людини та дарувати оточуючим гарний настрій Складаючи композиції, букети учні вчаться відчувати як краще з'єднати квіти, зблизити їх, щоб виріб викликав інтерес і захоплення, насолоду від того, що ти побачив, створив щось нове і неповторне. Під час занять учні розуміють неповторну красу світу, застосовують гру контрастів, отримують позитивну енергію, створену квітами і руками флориста. Педагогічний склад закладу – це професіональна команда 18 майстрів своєї справи, які мають за плечима значний стаж роботи з профільної освіти. Сьогодні навчально-виробниче об'єднання в своєму арсеналі має зручні майстерні, лабораторії, кабінети для оволодіння теоретичними та практичними навичками обраної учнями професії. Матеріально – технічні умови закладу дають можливість учням виготовляти різні вироби з дерева, тканин, квітів, отримувати навички та вміння експлуатації автотранспортних засобів, роботи на сучасній комп'ютерній техніці, загального та спеціального догляду за хворими тощо. Розуміючи важливість досягнення збалансованості між професійними інтересами учнів та потребами Кривого Рогу в конкретних видах професійної діяльності працюємо над популяризацією започаткованої професії "Агент з організації туризму", спільно з товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр - К" гіпермаркет "Епіцентр", комунальним закладом "3-я міська лікарня", товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Геліос" обговорено умови та складено угоди про проходження практики учнями профілів "Флорист", "Молодша медична сестра з догляду за хворими", "Агент з організації туризму". Продовжують удосконалювати обрану професію випускники виробничого об'єднання в вищих навчальних закладах міста, області, України. Маючи в своєму арсеналі певні інформаційно-методичні та матеріально – технічні засоби – їх кількість і діагностичні можливості - настала потреба в оновленні форм і методів профорієнтаційної роботи, визначення їх стандартів на рівні сучасних вимог. В перспективі оновлення інноваційних підходів до розв'язання низки завдань визначених Програмою розвитку закладу, активізація спільної роботи колективу над створенням позитивного іміджу міжшкільного навчально-виробничого об'єднання.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40085/

Можливості сільської школи сьогодні

У статті з досвіду роботи автор пише, що школа на селі - своєрідний оберіг, добрий дім і теплий вогник для дітей і дорослих. Тому без вирішення проблеми реформування освіти в сільській місцевості, неможливо буде вбачати перспективу її розвитку

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40085/attachment-download/11423/

files/robota_21_10.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40309/

Якості сучасного вчителя

Дидактичний матеріал щодо підготовки та проведення педагогічних читань на заявлену тему

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40309/attachment-download/11576/

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40495/

Професійний саморозвиток педагога

Суб’єктом передачі основ самоосвітньої діяльності для молодого покоління є вчитель. Кваліфіковане керування самоосвітою та навчання своїх вихованців продуктивним способам її здійснення можливе за умови володіння самим педагогом засобами самоосвіти. Таким чином, однією з актуальних проблем педагог ічної науки та практики є визначення сучасних підходів до самоосвітньої діяльності вчителя. Самоосвіта – це вид пізнавальної діяльності, яка характеризується активністю, самостійністю, добровільністю та спрямованістю на вдосконалення розумових здібностей, формування культури розумової праці. Сутність, структуру та зміст самоосвіти обґрунтовано у працях багатьох педагогів та психологів. Питання професійної самоосвіти, зокрема застосування психолого-педагогічних знань у самоосвітній діяльності вчителя, самоосвіта молодого вчителя як умова вдосконалення його професійної діяльності та неперервності його освіти розкриті М. М. Заборщиковою, Б. П. Зязіним, Д. А. Казихановою, І. Л. Наумченко, Н. С. Михайловою, В. Д. Мораловим, О. І. Кочетовим та ін. вченими. Н. В. Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність декількох "само": самооцінка – вміння оцінювати свої можливості; самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей; самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві, усвідомити свої інтереси; самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність; самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей; самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи; самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність; саморозвиток – результат самоосвіти. Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж. У педагогічній літературі виділяються такі принципи самоосвіти вчителя: Принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності). Принцип діяльності (практична спрямованість роботи). Принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності). Принцип самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей). Принцип самореалізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність). У педагогічній літературі зустрічаємо такі взаємопов’язані поняття, як "освіта", "самоосвіта" та "самостійна навчальна робота". Визначити відмінність між зазначеними поняттями допоможе їх розмежування, здійснене А. К. Громцевою, П. І. Підласистим, Н. А. Половниковою, Г. Н. Сєріковим, А. В. Усовою. Освітою називається процес засвоєння систематизованих знань, умінь та навичок, спрямованих на формування світогляду або процес та результат завершеного навчання. На основі узагальнення наявного понятійного загалу самоосвітою називається такий специфічний вид діяльності, в ході якої завдяки самостійному визначенню цілей особистість задовольняє власні пізнавальні потреби або вдосконалює власні здібності, якості та властивості. Поняття самоосвіти у різних вчених визначається по-різному: форма отримання та поглиблення знань (Г. Б. Бичкова, С. Лебедєв); процес розвитку інтелектуальних якостей та розумових здібностей (О. І. Кочетов); вид пізнавальної діяльності (І. Ф. Гончаров, Н. В. Косенко, П. Г. Пшебильський); засіб саморозвитку творчої особистості, керування її розумовою діяльністю (Л. І. Рувiнський). Враховуючи психологічний та педагогічний аспекти вирішення проблеми, специфіку самоосвіти, можна зробити такі висновки: а) Самоосвіта є результатом освіти і обов’язковою умовою ефективності останньої. Взаємозв’язок процесів освіти і самоосвіти зумовлений тим, що: самоосвіта сприяє накопиченню знань, формуванню інтелекту, розвитку розумових сил та здібностей; самоосвіта є інформативним процесом, є складовою розумового самовиховання, завдяки якому виробляються якості, необхідні для успішного оволодіння знаннями; б) Самоосвіту не можна ототожнювати з самостійною роботою, тому що самоосвіта є цілеспрямованим добровільним удосконаленням особистості в сфері науки, культури за допомогою самостійної та науково-дослідницької діяльності. Таким чином, самостійна робота є одним із засобів самоосвіти. Зрозуміло, що самоосвіта має як позитивні та і негативні риси. Розглянемо їх на прикладі цієї таблиці: "Плюсами" самоосвітньої діяльності є:  "Плюс" Показник Зміст   Комунікативний Коло спілкування Здійснення змістовної освітньої діяльності (ЗОД) сприяє розвитку комунікативних зв’язків, створює нові можливості для спілкування.   Соціальний   Імідж Здійснення ЗОД сприяє формуванню іміджа успішної, освіченої людини, що здатна до саморозвитку.   Перспектива Здійснення ЗОД відкриває нові можливості для кар’єрного зростання, професійного й особистісного самовдосконалення, зміни свого соціального статусу. Адаптація Здійснення ЗОД дозволяє компенсувати недоліки своєї освіти й виховання, створює основу для успішної адаптації у соціальних умовах, що постійно змінюються. Професійний Професійне зростання, кар’єра ЗОД може виступати у якості засобу професійного самовдосконалення. Здійснення ЗОД сприяє професійному зростанню й, при сприятливих зовнішніх обставинах, кар’єрі. Компенсація Здійснення ЗОД дозволяє поповнити недоліки отриманої освіти, компенсувати проблеми. Духовний Цінності Здійснення ЗОД сприяє формуванню цілісної системи цінностей й рефлексивної оцінки. Особистісне й духовне зростання Здійснення ЗОД завжди сприяє особистісному й духовному зростанню.   "Мінусами" самоосвітньої діяльності є:  "Мінус" Зміст Час Здійснення ЗОД потребує уміння вірно організовувати свій час. Самостійність Відсутність інструкцій, повна самостійність здійснення й оцінки, самоуправління діяльністю потребує розвинених здатностей до самоуправління. Унікальність ЗОД кожного унікальна, повинна бути побудована кожним суб’єктом.   Згадаємо вислів Ф. Ларошфуко: "Ваша доля у Ваших руках: змінюйте себе, і Ви зміните навколишній світ". Я повністю згодна з цим філософом, тому вважаю, що гарний, справжній вчитель ніколи не повинен зупинятись на досягнутому, він просто зобов’язаний постійно вести пошук нових форм та методів навчання і, відповідно, рухатися уперед, у ногу з часом, до нових вершин педагогічної майстерності не зважаючи на будь-які труднощі на своєму шляху. Адже дійсно навчаючи інших, ми вчимось і самі. І, на мій погляд, звичайно, лише справжній творчий вчитель може заразити своєю вірою і талантом учнів. Учитель – це покликання і заклик до безперервного творчого саморозвитку. Здатність вчителя здійснювати навчання й виховання, тобто сприяти становленню особистості дитини, її громадянської активності, творчого потенціалу потребує, у першу чергу, постійного самовдосконалення педагога і буде розвиватись лише за умови, коли він сам буде прагнути розвивати у себе особистісну й професійну зрілість, яка найбільш продуктивно може бути розкрита при включенні вчителя, молодого або вже навченого досвідом, у інноваційну діяльність. Саме творче включення у інноваційну діяльність значно впливає на особистісно-професійне становлення, якщо: реалізується забезпечення інформованості про суть та механізми інновацій, про особистісно-професійний саморозвиток й оволодіння особистісно-значущіми засобами цього саморозвитку; здійснюється підтримка самостійного включення вчителя у активну творчу діяльність з перетворення педагогічної дійсності й самого себе; реалізується ідея орієнтації внутрішньошкільного врядування на особистісно-професійний саморозвиток вчителя. Ще древні казали: "Ми можемо стільки, скільки ми знаємо", - тому кожен вчитель повинен удосконалюватись, адже процес розвитку суспільства, різноманітних новітніх технологій знаходиться у постійному русі і тому, звичайно, кожному педагогу потрібно теж рухатись у ногу з часом. Список використаної літератури 1. Борисюк В. В. Розвиток соціально-педагогічних ідей в Україні (кінець ХІХ ст.) // Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя: Зб. наук. -метод. пр. – Київ-Житомир, 1999. – 188 с. 2. Дубасенюк О. А. Методи формування професійної умілості майбутніх вчителів// Шлях освіти. – 1998. - № 3. – С. 37-40. 3. Сігаєва Л. Є. Проблема підготовки й підвищення кваліфікації вчителів у контексті неперервної освіти// Педагогіка і психологія. – 1999. - № 3. – С. 94-100. 4. Михайлова Н. С. Самообразовательная деятельность: сущность понятия, механизмы управления. – 2007, №1, стр. 28-37.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40579/

Ключові компетентності випускника школи

Методичні матеріали сприяють формуванню ключових компетентностей школярів, накопиченню відповідних знань і умінь, усвідомленню потреб і мотивів, визначенню ціннісних орієнтацій. Використовувалися під час проведення районних семінарів для вчителів і заступників директорів

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40579/attachment-download/11754/

files/robota_5_12.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40626/

Педагоги Сходу та Заходу: єдині проблеми та спільні рішення

Це вже третя зустріч колективів Чернівецької та Донецької шкіл. Ініціаторами зустрічі були директора шкіл. На гостинне запрошення колективу Чернівецької школи-інтернату №2 група педагогів та учнів 5 - 11класів із Донецької школи-інтернату відправилася у туристичну подорож до Буковини. Метою цієї подорожі була організація змістовного дозвілля дітей на канікулах, сприяння соціальній адаптації учнів в суспільство, формування практики спілкування в нестандартних ситуаціях, ознайомлення школярів з національними, історичними і культурними традиціями українського народу Сходу та Заходу, розширення їх кругозору, виховання почуття патріотизму, гордості за свою країну: єдину Україну. Але ж було ще цікаво побачити й почути, як працює творчий колектив педагогів Чернівецької школи та поділитися своїми досягненнями. Було ініційовано практичний семінар з теми "Компетентнісний підхід у змісті спеціальної освіти. Формування ключових життєвих компетентностей учнів школи з метою їх підготовки до повноцінного життя в суспільстві". Семінар проходив у інтерактивному режимі. Серед форм роботи практичного семінару були доповіді, презентації проектів, проведення майстер-класу та обговорення проблем спеціальної освіти за круглим столом. У роботі семінару взяли участь педагоги обох шкіл. У своїх промовах вони підкреслили, що сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі необхідних знань, вироблення вмінь і навичок, ознайомили із теоретичними аспектами означеного питання, зосередили увагу присутніх на важливості уміння володіти засобами ІКТ, оскільки сучасні освітні процеси вимагають швидкого реагування у вирішенні проблем, а також сприяють удосконаленню компетентності особистості. Об'єктивною проблемою впровадження компетентнісного підходу до навчання є необхідність технологічної адаптації навчально-виховного процесу відповідно до нових вимог; тому що традиційними педагогічними технологіями, розробленими для знаннєвого підходу, неможливо продуктивно формувати компетентності учнів. Отже потрібно оновлювати та впроваджувати інноваційні технології у спеціальну освіту. Заступником директора з навчальної роботи Ткачук Н. В. було зроблено науково-методичне повідомлення про формування ключових життєвих компетентностей учнів школи з метою їх підготовки до повноцінного життя в суспільстві. Наталія Василівна докладно розповіла про роботу педагогічного колективу з даної проблеми. Розкрила основні завдання, які стоять на шляху виховання соціально активної, творчої самостійної особистості; звернула увагу учасників семінару на важливий аспект педагогічної діяльності у корекційно-навчально-виховному просторі. "Вчителю треба добре знати психологію, індивідуальні особливості особистості, їх об’єктивні пізнавальні можливості і суб’єктивні уявлення про власні можливості і зробити так, щоб діти самі переконалися в можливості подолання труднощів, проблем, заохочувати їх до успіхів; уважно використовувати та адаптовувати інноваційні методики згідно психофізичних вад дітей навчального закладу". Далі розповіла про давню дружбу школи з Аугзбурьським центром для дітей та юнацтва з вадами слуху. У рамках міжнародної співпраці між закладами вчителі та вихованці Чернівецької школи проходять стажування у Аугзбурьському центрі. А минулого року школа зустрічала директора центру пана Міхаеля Паземана, який, ознайомившись з роботою педагогічного колективу, з творчими досягненями учнів, запропонував розробити спільний міжнародний проект "Євроквест". Цим проектом передбачено, що учні Аугзбурьського центру будуть вивчати історію, культуру, традиції та звичаї Буковини, а учні Чернівецької школи – Баварії; з яким ентузіазмом, зацікавленістю та творчим підходом взялися і учні, і педагоги за роботу над проектом. На першому етапі був створений міні-проект "Одягни ляльку". Метою проекту стало вивчення національного костюму Баварії. Працюючи над проектом, кожен клас провів ретельну пошукову роботу, підготував поробки. Діти самостійно шили для ляльок костюми в боварському стилі, а потім пройшла презентація кожної поробки, і таємним голосуванням була обрана лялька-переможниця, яку повезе делегація вчителів і учнів школи у листопаді до Баварії, як звіт про роботу над спільним проектом. Практичну реалізацію обраної теми семінару продемонструвала вчителька математики Н. Б. Борлодян, яка поставила перед собою завдання презентувати власний досвід та ознайомити учасників семінару з аспектами творчої діяльності учнів на уроках математики в позаурочний час. Дуже цікавою була презентація проекту вчительки "Чотирикутники. Їх види і властивості", над яким працювали учні 9 класу. Вона розповіла про хід роботи над проектом, про те, як учні, а у класі тільки хлопці, шукали відповіді на тематичні питання, проводили різні дослідження і готували форми подачі результатів, поповнили скарбничку віртуальної наочності з теми "Чотирикутники. Види та властивості", презентували навчальний матеріал, створили картонні копії кубика Йошимото та енергійних трикутників і навчилися їх перетворювати. Учні виготовили цікаву математичну гру, яку доповідачка запропонувала учасникам семінару для змагання в умінні складати Танграм. Вчителька закінчила свою доповідь висловом: "Практика показує, що школа – не підготовчий етап до життя, а саме життя". Практичний семінар отримав високу оцінку з боку гостей. Делегація вчителів з Донецька продовжила роботу семінару і запропонувала всім вирушили у віртуальну подорож до Донецька, впізнати спеціальної школи-інтернату №19. М. С. Чуйкова, заступник директора, щиро подякувала від імені адміністрації Донецької спеціальної школи-інтернату №19 Донецької облради за гостинний прийом, розповіла про роботу педагогічного колективу, про проблеми, які стоять перед сучасним педагогом. У своїй доповіді вона підкреслила, що школа, реагуючи на зміни в суспільному житті, повинна озброїти учнів знаннями і вмінням, використовувати їх на практиці, сприяти розвиткові ключових компетенцій школярів, заохочувати їх до творчої діяльності. Також школа повинна і допомагати своїм вихованцям втілювати, розвивати свої таланти та здібності з урахуванням індивідуальних можливостей, психофізичних особливостей та нахилів. Марина Семенівна акцентувала увагу присутніх на тому, що ключові компетентності є наскрізними інтегрованими утвореннями, які формуються засобами всіх предметів, у взаємозв’язку урочної й позаурочної роботи, у взаємодії з соціумом. Далі вчителі Чернівецької школи "відвідали" урок розвитку мови у 6 класі Донецької спеціальної школи-інтернату №19 з теми "Опис картини І. Шишкіна "Ранок у сосновому лісі", який був представлений у вигляді мультимедійної презентації, з відеороликами та звуковим супроводом. Після перегляду відбувся самоаналіз і аналіз уроку. Підсумковим кроком практичного семінару було засідання за "круглим столом" - обмін педагогічним досвідом, наповнення особистих скарбничок учителів новими творчими ідеями. У тісному колі вчителі шкіл підкреслили, що успіх у роботі залежить не тільки від того, який метод використовує учитель-дефектолог, а й як використовує цей метод, що робота педагога також потребує великих змін: вчитель повинен не тільки досконало знати свій предмет, а й бути компетентним у різних галузях науки, мистецтва, у політиці країни і обізнаним у подіях, які відбуваються в світі, комунікативним, толерантним, творчою особистістю. Сучасний педагог - проектувальник майбутнього життя дитини. Таким чином, школа стає майстернею, де формуються думки підростаючого покоління. Під час роботи семінару було запропоновано створити спільний проект під назвою "Край, де варто жити!" з метою формування толерантного ставлення до історії та культури інших народностей, які проживають в Україні; шанування героїв України, виховання почуття патріотизму, любові до єдиної України, свого рідного краю, народу, традицій та звичаїв; виховання потреби у полікультурному спілкуванні на основі взаєморозуміння та поваги, а також збереження та примноження духовного й матеріального багатства українців. Також було обговорено план роботи над даним проектом, намічені різноманітні заходи, зустрічі з видатними краянами, інтернет-форуми, творчі портрети, виставки, дослідження. У рамках проекту "Край, де варто жити" колектив Донецької школи буде вивчати історичне минуле буковинського краю, культури, традицій, звичаїв та обрядів, а учні Чернівецької школи - історію Донеччини, її досягнення у промисловості, науці, спорті, знайомитися з видатними краянами регіону. Перший захід проекту – мультимедійна презентація "Канікули на Буковині", з якою ознайомляться педагогічні та учнівські колективи Чернівецької та Донецької шкіл. Ця інформація буде розміщена на сайтах шкіл для перегляду та обговорення у режимі інтернет-форуму. На завершення семінару вчителі Чернівецької школи побажали, щоб донецькі педагоги розповіли про туристично-краєзнавчі подорожі, про послідовність підготовки до них, про те, за якими маршрутами вони відбуваються. І тому далі у цій статті йтиме мова про туристичні подорожі та їх роль у вихованні особистості, формуванні ключових компетенцій учнів. Практичні нотатки. З досвіду організації туристично-краєзнавчої діяльності. Тим, хто прагне стати фахівцями в цій справі, потрібно відпрацювати не один посібник, який допоможе пізнати особливості різних видів туризму й основні засади організації туристсько-краєзнавчих подорожей, з’ясувати специфіку їх підготовки за основними напрямами, вимоги щодо індивідуальної та групової готовності учасників, осягнути методологію краєзнавчих досліджень і документування їх результатів. При підготовці подорожей перш за все потрібно ознайомитися з "Правилами проведення туристичних подорожей з учнівською та студентською молоддю України, які затверджені наказом Міністерства освіти і науки України" від 24.03. 2006 № 237 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 01.06. 2006 №660/12534, Рекомендаціями щодо порядку організації екскурсійних поїздок організованих груп учнівської та студентської молоді (лист МОНУ від 27.04. 2010 № 1/9-289 "Щодо організації екскурсійних поїздок"). Організація екскурсій у Донецькій області регламентується наказом управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації від 18.12. 2006 №709 "Про проведення туристичних подорожей з учнівською та студентською молоддю". Згідно з цим наказом при організації подорожі по Україні з перевезенням залізничним транспортом необхідно підготувати пакет документів, який включає в себе: Путівки (додається ліцензія туристичного агентства) або запрошення приймаючої сторони. Звернення до обласного (районого, міського) управління освіти і науки. Наказ по навчальному закладу, в якому призначаються керівник групи та відповідальні за життя і здоров’я дітей. Витяг з протоколу батьківських зборів (згода батьків). Список учнів з відмітками лікаря про стан здоров’я. Повідомлення обласному управлінню освіти про організацію подорожі. (Обов’язково вказується місце проживання учнів під час подорожі). Організаторам подорожі потрібно дбати про фізичну, психологічну придатність, мотивацію учасників. Група педагогів-ентузіастів Донецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату№19 Донецької облради більш двох десятків років організовує туристичні подорожі по Україні. Це поїздки до Києва, Умані, Ужгорода, Чернівців тощо. Вчителі ретельно продумують маршрути, програми, організаційне забезпечення. Маршрути екскурсій розробляють з урахуванням інтересів та можливостей її учасників. Так, наприклад, цікаві були багатоденні подорожі по Закарпаттю та Буковині. Наче дівчина-красуня у веселково гаптованій сорочці, зустріла Буковина нас добром і ласкою. І повела нас у глибину віків, у правічно словянську землю... Подорож до Буковини передбачала автобусні та пішохідні екскурсії по місту, до музеїв, фортець, печер, соборів. Під час активного відпочинку ми були у селищі Кривче, пройшлися лабіринтами Кришталевої печери, відвідали фортеці у Камянець-Подільську та Хотині, завітали до буковинського села національного музею архітектури і побуту, милувалися краєвидами Чернівців, затаївши подих, дивилися п’єсу М. Гоголя "Ревізор" у Національно-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської, дихали свіжим повітрям у "Сонячній долині", де після прогулянки стежками парку, зігрілися у етно-кафе "Колиба". Додому діти захопили з собою приємні спогади про Буковинський край – мальовничий куточок України, невеличкий земний рай, неповторний край полонин та смерекових і букових лісів, край гірських річок; про волелюбний народ, що боронив свою землю від ворогів, примножуючи її багатства щоденною працею. Після кожної подорожі, повернувшись до рідної школи, її учасники систематизують зібраний матеріал, готують до випуску стіннівку, фотоальбом, пишуть статті до газети "Наше життя", викладають матеріали подорожі у мережі Інтернет. Наведемо приклади учнівських відгуків про відпочинок на Буковині. Хотинська фортеця(уривок) День наближався до кінця. Насувалися сутінки, коли ми під’їхали до Хотинської фортеці. Вона підноситься над скелястими берегами Дністра. Фортеця була побудована ще в Х столітті. Я перший раз побачив казкове кам’яне стародавнє місто. Стіни його були дуже високими та міцними - ніяке ядро не проб’є. Укріплення складаються з кам'яного валу, бойової тераси з бастіонами, хитрим містком через сухий і глибокий рів, де була встановлена засіка для ворога, і високими вежами. Стіни веж викладені декоративною "шахою" із червоної цегли та білокам'яних блоків. Ця фортеця була дуже міцною, неприступною. Вона і зараз стоїть, захоплюючи своєю пишністю та загадковістю. На території фортеці відкриті музеї бойових гармат і кімната тортур. Дивлячись на бойові знаряддя, я уявляв штурм фортеці, а ось у кімнаті тортур я не зміг довго знаходитися. Мені вдавалося, начебто я чую людські стогони, бачу знущання над людьми, які відчували катування на цих жахливих пристосуваннях. Герман Кухар ученик 7 класа Кришталева печера (уривок) Природу можна назвати і будівельником, і архітектором, і дизайнером, і скульптором. Вона збудувала загадкове підземне місто з вузькими коридорами, високими сводами, великими залами та лабіринтами. Прикрасила стіни печери білосніжними візерунками, квітами, гілочками із кришталевого гіпсу. Кришталики сяють наче сріблястий іній. Це – Кришталева печера, найбільша серед гіпсових печер Європи. Вона виникла у тому місті, де колись 20 млн. років тому було море. Вода пішла, залишивши після себе казкову красу. Довжина цієї печери 23 км. Екскурсійний маршрут 3 км. Але екскурсія пройшла дуже швидко. Було цікаво, весело и трохи страшно. Нам дуже сподобалася екскурсія по казковому підземному царству. Ми ще такої краси не бачили. І все це знаходиться у нас, в Україні. Любіть свій рідний край! Пишайтеся ним! Христина Тодикіна, учениця 9 класу Стежками буковинського села. На мальовничій околиці Чернівців, створено коштовну перлину буковинського краю – національний музей народної архітектури і побуту. Ми мали чудову нагоду побачити старовинне буковинське село. Першими нас зустріли два великих вітряки. Крокуючи далі, повз житнє поле, ми ступили на вулиці села. Ось садиба селянина. Хата з високою стріхою та оригінально виплетеним з лози димарем. На подвір’ї господарські споруди: шопа, курник, кошениця, ложниця. Поруч сільська корчма. Вона трикамерного типу (буфет, комора і житлова кімната корчмаря). Звертаємо з дороги – і потрапляємо до кузні. Ковальська піч з горном, ручний міх, ковадло і кувалда створюють атмосферу сільської кузні в дії: ви ніби відчуваєте запах розжареного металу, чуєте стук ковальського молота, бачите снопи іскор над ковадлом. Тут виготовлялися знаряддя праці, різний сільськогосподарський реманент, підковували коней, творили з металу дивовижні речі. Далі нас зустрічає самотня хатина селянина бідняка. Поряд з хатою бідняка розміщений двір селянина середнього статку. У центру двору – хата. Господар мав землю, худобу, споруди (стайню, комору, курник). У хаті розвішаний святковий і робочий одяг, стіни прикрашені килимами і налавниками. А далі потрапляємо до великого двору, власником якого був заможний селянин – староста. Є стодола, комора, курник і дві кошениці. Господар мав землю, водяні млини, тримав коней, корів, свиней, птицю. До роботи на господарстві залучав наймитів. Далі ми зайшли до сільської управи. У румунські часи в цій будівлі розміщувалися примар з нотарем, жандармський пост, сільські депутати. Тут визначали податки, набирали рекрутів, видавали документи, урегульовували цивільні справи. Завершує музейну експозицію дуже стара дерев’яна Миколаївська церква. На причілковій стіні притвору, у церкві, розміщені копії малюнків румунського королівського придворного художника, що зображують церкви і монастирі Північної та Південної Буковини. Так ми пройшли дорогами і стежками музею. Екскурсійний маршрут завершено. Але враження переповнюють наші серця. Вікторія Бура, учениця 9 класу Ці роботи стали творчими доробками та початком роботи над спільним проектом "Край, де варто жити". Література Єрмаков І. Г., Пузіков Д. О. Розвивати життєву компетентність// Шкільний світ. – 2005. №37. – С. 5-13. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики/Під заг. ред. О. В. Овчарук. -: "К. І. С.", 2004. – 112 с Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005. Крачило М. П. Краєзнавство і туризм. - К.: "ВИЩА ШКОЛА" - 1994 Туризм і краєзнавство. Інформаційно – методичний вісник. – Д., 2007 Пангелов Б. П. Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей. – К., Академвидав, 2010 Хаткіна Марія. Це, мій сину, - твоя Україна. Подорож у просторі та часі. –Д., ПП "ЦСО", 2005 www. oda. cv. ua gazeta-bukovyna. cv. ua mtrk. com. ua http://geografica. net. ua

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40735/

Інноваційні форми методичної роботи з педагогами

У методичних рекомендаціях на основі аналізу науково-методичної літератури й узагальнення існуючого ППД організації методичної роботи розкрито систему побудови оптимальної моделі внутрішньошкільної методичної роботи в сільській малокомплектній школі

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40735/attachment-download/11856/

files/metodichka_1.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40807/

Система науково-методичної роботи на основі моніторингових досліджень якості нововведень

Освіта є визначальною умовою забезпечення сталого розвитку суспільства, його фундаментом, рушійною силою для реалізації необхідних суспільних змін, вона зв’язує зростаючу людину з культурою, робить її не тільки носієм мислення та діяльності, але і джерелом творчої еволюції. Тому пріоритетним завд анням освіти у XXI столітті є перехід до нової стратегії інноваційно-гуманного типу, розвиток критичного та креативного мислення, орієнтованого на гармонійне майбутнє. Одним з ключових завдань реалізації стратегії сталого розвитку є відповідна освіта, основною метою якої є підготовка майбутніх поколінь до нових умов життя, виховання відповідальної, стратегічно-мислячої особистості, яка живе і діє згідно з пріоритетами та цінностями сталого розвитку. На реалізацію основної стратегічної мети експериментальної діяльності спрямована науково-методична робота комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів – академічний ліцей № 15" м. Дніпродзержинська, в рамках якої була розроблена Програма дослідно-експериментальної роботи за темою "Формування механізмів трансформації регіональної системи освіти для сталого розвитку на термін 2009-2015 р. р.". Відповідно до Програми в освітньому закладі за ініціативою директора працює проектний центр, в якому здійснюють експериментальну діяльність наступні наукові проекти: 1. Управлінська компетентність (Сачава Н. М., заступник директора з навчально-виховної роботи): Школа науково-методичного супроводу інноваційної діяльності. Проект "Поведінкові моделі". Модель відносин в системі різних типів організаційних культур. Конструктор сучасного уроку. 2. Методсупровід (Андрушко І. А., заступник директора з науково-методичної роботи). 3. Діамоніторинг (Логвіна О. В., заступник директора з освітнього процесу). 4. До вершин здоров’я (Зайцева З. В., заступник директора). 5. ДОЛ (духовна організація людини) (Глинська Н. С., практичний психолог). 6. Соціум:конституційне право (Гречко В. Є., Шевченко Н. В., соціальні педагоги). Протягом другого етапу експерименту в системі науково-методичної діяльності закладу визначені вектори випереджального розвитку НВК-ДАЛ № 15: апробація моделі школи випереджаючої освіти для сталого розвитку – школи філософії життя; духовні домінанти сучасної освіти; науково-методичний супровід експериментальної діяльності педагогів; культурологічний підхід до організації освітньої діяльності закладу; методики та технології випереджаючої освіти; синергетична модель управління: діагностика, моніторинг, прогнозування; синтез критичне та креативне мислення як фактор забезпечення якості освіти; цінності життя, освіти та людини. Результативність системи науково-методичної діяльності освітнього закладу неможлива без моніторингових досліджень, які визначають ступінь якості нововведень. Саме діагностика сприяє стимулюванню діяльності учнів та педагогів освітнього закладу, об'єктивному оцінюванню їхньої роботи; виявленню нових починань, нововведень, орієнтирів невикористаних можли-востей; виявленню істотних утруднень, з'ясуванню їхньої природи, наданню допомоги щодо їх подолання і в кінцевому результаті — підвищенню якості навчання учнів. На кожному етапі випереджального вектора освіти в педагогічному колективі проводились моніторингові дослідження, а саме: діагностика рівня духовного розвитку вчителів; саморефлексія упровадження принципів сталого розвитку; кваліметрія освітньої діяльності; конструктор навчальної програми; прогностична лінійка сучасного уроку; прогностична лінійка професійного зростання педагога; квадрант-аналіз; ІКТ-технологія рівня критичного мислення педагогів; експертиза готовності педагогів до впровадження методик та технологій випереджаючої освіти; діагностична модель "Діяльність вчителя в навчальному процесі"; моніторингові дослідження ступеня ефективності впровадження освітніх інновацій та їх впливу на якість освіти; діагностика рівня мотивації педагогів до впровадження інноваційних методів та методик; моніторинг інноваційних процесів в освітньому просторі закладу; педагогічне спостереження "Самоосвітня діяльність педагог"; анкетування з питань розвитку професійної компетентності педагогів. Експериментальна апробація діагностичного інструментарію та проведення моніторингових досліджень якості нововведень сприяли створенню системи науково-методичного супроводу вчителів. Відповідно до результатів моніторингових досліджень розробляються супровідні програми, які презентуються на засіданнях Ради педагогічного колективу, науково-методичної ради; циклових кафедр тощо. Такими колективними творчими справами стали: 1. Науково-практична конференція "Духовні домінанти школи філософії життя" 2. Ради педагогічного колективу: "Креативна освіта-виклик сучасності". "Моніторинг освітнього процесу - основа проектно-рефлексивної методики педагога". "Школа філософії життя: інновації, методології, культурні фактори". "Упроваджуємо різні типи культур в освітній процес". "Моделюємо соціально-успішну школу майбутнього". "Становлення сучасної людини у просторі духовності". "Від синергетичного світогляду до нових моделей поведінки". Упродовж останніх років система науково-методичного супроводу тісно пов’язана з створенням в освітньому закладі центру інформаційно-комунікацій-них технологій, який забезпечує можливість професійного росту кожному педагогу. На базі центру ІКТ проводяться діагностичні та моніторингові дослідження якості нововведень, розробляються супровідні картки і програми для всіх категорій вчителів, забезпечується випереджальне моделювання: моделі професійного розвитку педагогічних кадрів освітнього закладу, інноваційні моделі педагогічного досвіду, моделі самоосвітньої діяльності, моделі супроводу педагога щодо дослідження індивідуальної науково-методичної проблеми, які б задовольнили потреби педагогічних працівників різних спеціальностей і категорій. Вагомим напрямом інформаційного та науково-методичного забезпечення педагогів закладу є створення сайту, електронної бібліотеки, очного і заочного дистанційного консультування на базі ресурсів Інтернету тощо. Прискорити процес формування та функціонування нової систем освіти може також "формування у людей нової системи цінностей, що надасть освіті випереджаючого по відношенню до становлення інших соціальних структур суспільства сталого розвитку характеру, адже сама освіта виконує функцію проектування, моделювання соціальних відносин" [1]. Саме соціальна домінанта сталості у системі Природа-Суспільство-Людина представила можливість розробити систему моделей поводження вчителя та учня на основі моніторингових досліджень: поведінкова модель вчителя у просторі духовності учня; мовленнєві моделі взаємодії учасників освітнього процесу; управлінські моделі поводження тощо. Особливість управління НВК-ДАЛ № 15 – школи філософії життя у контексті освіти для сталого розвитку полягає у створенні системи науково-методичної діяльності закладу на основі моніторингових досліджень якості нововведень. Список використаних джерел Романенко М. І. Випереджаюча освіта для сталого розвитку як механізм модернізації вітчизняної освіти / М. І. Романенко // Сучасні навчальні заклади. -2010. С. 15.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40938/

Модернізація змісту, методів, форм методичної роботи на діагностичній основі як умова розвитку професійної компетентності педагогів

У матеріалі з досвіду роботи на заявлену тему авторка пише, що питання модернізації змісту, методів, форм методичної роботи на діагностичній основі як умови розвитку професійної компетентності педагогів потребує особливої уваги, бо це запорука формування та розвитку творчої особистості

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40938/attachment-download/11973/

files/robota_49_4.doc

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40983/

Формування креативної особистості вчителя засобами організації науково-методичної діяльності

Час, у який ми живемо, – це формування нової цивілізації. Радикальні зміни відбулися у світовому співтоваристві в останні десятиліття і не могли не позначитися на сфері освіти. До них можна зарахувати глобалізацію професійних знань; інтернаціоналізацію процесів освіти; регіоналізацію діяльності В НЗ; демократизацію і підвищення автономії навчальних закладів. На початку роботи над експериментом перед нами постала необхідність формування вчителя нової формації, у якого одним із головних компонентів становлення визначили його готовність до педагогічної самоосвіти. Педагогічний компонент професійної придатності до інноваційної діяльності, на нашу думку, визначається рівнем сформованості професійного самопізнання, наявністю професійного інтересу, педагогічними здібностями, умінням обрати шлях для зміни власної діяльності, самореалізацією в професійній діяльності й набуттям на цій основі визнання. Творчі здібності школярів можуть успішно розвиватися за умови відповідного підходу вчителя до організації педагогічного процесу. Учитель як творча особистість, на нашу думку, вирізняється активним пошуком нових ідей, використовує сучасні психолого-педагогічні концепції навчання, розвиває мислення учнів, інтерес до предмета, здійснює індивідуальний підхід до навчання. Цілепокладання займає центральне місце в роботі вчителя й учня. Професійне самовиховання та самовдосконалення спрямоване на реалізацію педагогом себе як особистості. Прагнення до самовдосконалення, самоосвіта є важливими чинниками професійного зростання вчителя, що забезпечують розширення його творчих можливостей, пізнавальних інтересів та формування творчої індивідуальності. Важливе значення для професійного зростання вчителя мають: Оволодіння передовим педагогічним досвідом, пошуковою дослідною роботою. Унаслідок ознайомлення з діяльністю кращих педагогів та її аналізу вчитель глибше осмислює закономірності навчально-виховного процесу, вчиться педагогічно правильно сприймати кожен учинок дитини, знаходити причини конфліктів і способи їх розв'язання. Систематичне вивчення філософської та психолого-педагогічної літератури, законодавчих актів держави про освіту, виховання та навчання; зустрічі з новаторами; участь у роботі методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань. Ознайомлення з педагогічною пресою, радіо, телебаченням, Інтернетом. Вони швидко реагують на всі зміни, що відбуваються у системі педагогічної освіти та навчально-виховному процесі, ознайомлюють із досвідом педагогів-новаторів, науково-педагогічними новинками, матеріалами різноманітних зустрічей, конференцій тощо. Ознайомлення із національною системою виховання, що втілює виховну мудрість українського народу, його кращих учених, прогресивні традиції українців у родинному вихованні, виховне значення українських народних звичаїв, традицій, свят, обрядів. У процесі професійного самовиховання наш вчитель відчуває свободу самовираження. Учительську діяльність не можна регламентувати й втиснути у рамки інструкцій. Лише за утвердження професійної свободи можлива ефективна організація процесу професійного зростання вчителя, що є своєрідним пошуком свого шляху, набуттям власного "голосу", власного "почерку". Педагог, що володіє свободою самовираження, уміє керувати власним розвитком, може спрямувати свої творчі сили на пошук нових шляхів навчання і виховання учнів. Професійна діяльність неодмінно супроводжується змінами в структурі особистості педагога: відбувається посилення та інтенсивний розвиток якостей, що сприяють успішному здійсненню діяльності, а також придушуються і навіть руйнуються структури, що не беруть участі в цьому процесі. Позитивний вплив на особистість учителя гімназії виявляється у формуванні професійної самосвідомості, педагогічної спрямованості, педагогічного мислення, у розвитку професійно важливих якостей, оволодінні педагогічним досвідом. Продуктом ефективної системи управління в гімназії процесом творчого зростання та набуття компетенцій шляхом інтерактивної взаємодії учасників експерименту стало створення моделі управління інноваційним освітнім процесом в педагогічній гімназії. Модель управління передбачає реалізацію загальної проблеми інноваційної діяльності колективу засобами здійснення модернізованих управлінських функцій: прогностичної, змістовно-організаційної, корекційно-консультативної, аналітико-результативної. У даній моделі відображається механізм управління інноваційним процесом в гімназії через функціонування центрів: Психолого-педагогічний інформаційний центр забезпечує учасників навчально-виховного процесу необхідним інструментарієм для підвищення рівня професійної майстерності шляхом проведення занять Школи психологічної культури, психолого-педагогічних семінарів. Здійснюється діагностика педагогічної компетентності, визначається рівень готовності педагогів до інноваційної діяльності, створюються програми творчого зростання вчителів. Науково-аналітичний центр вивчає ефективність роботи над поширюваною проблемою в умовах педагогічної гімназії, аналізує рівень засвоєння теоретичних положень педагогами, вивчає потреби педагогів у нових знаннях, аналізує стан навчально-виховного процесу з метою виявлення недоліків, для усунення яких необхідне застосування інновацій. Інноваційна діяльність у гімназії виявляється й у діяльності методичного центру, який продовжує вирішувати проблеми нарощування творчого потенціалу кожного вчителя та його ефективного використання у вирішенні проблем одержання якісної освіти учнями. Як складний механізм управлінського циклу науково-методична робота здійснюється за гнучкою моделлю і спланована на основі взаємодії всіх управлінських підрозділів педкомплекса. Надання методичної допомоги вчителям відбувається на глибокому науково-обґрунтованому аналізі їхніх запитів та результатів утруднень за минулий рік. Уся діяльність науково-методичної служби гімназії спрямовується на включення вчителів у багатофункціональну соціально-рольову діяльність та залучення їх до науково-дослідницької діяльності. Прикладом нового креативного підходу до організації науково-педагогічної діяльності вчителя-предметника є календарне планування за рівнями: загальний рівень (розрахований на засвоєння учнями загальних базових знань), гімназичний рівень (орієнтація на високий рівень навчальних досягнень гімназистів) та олімпіадний (на творчо-обдарованого учня). Однією з перспективних форм науково-методичної роботи гімназії в рамках експерименту є організація діяльності творчих лабораторій учителів, які на основі завчасно виявлених у кожного педагога потенціальних можливостей, залучають своїх колег до активної творчості та внесення у практику передового педагогічного досвіду на базі власних пошуків нових форм і методів удосконалення своєї майстерності, проведення експериментальних досліджень з нерозв'язаних ще проблем навчання і виховання учнів. Творча лабораторія – одна з форм колективної науково-методичної творчості педагогів. На відміну від методичного об'єднання, де основою групування є певний навчальний предмет, визначальним критерієм об'єднання обрано взаємну симпатію, психологічну сумісність і головне – інтерес до єдиної педагогічної проблеми. До складу кожної творчої лабораторії входять учителі різних спеціальностей, досвіду, віку. Впровадження в гімназії дослідницько-пошукових форм забезпечують вирішення проблеми розвитку творчої діяльності вчителів на науковій основі в рамках експерименту. Враховуючи вимоги сучасної освіти та спираючись на сучасні досягнення психолого-педагогічної науки, щороку на першому засіданні керівників гімназичних методичних комісій розробляться система методичної роботи гімназії на навчальний рік, зокрема затверджуються теми творчих лабораторій. На початковому етапі роботи в рамках експерименту ми розуміли необхідність творчого зростання вчителів. Робота творчої лабораторії має два етапи: теоретичний і практичний. Теоретичний рівень – це проведення науково-методичних та психолого-педагогічні семінарів, практикумів, тренінгів, презентацій творчих проектів. Практичний етап – це проведення відкритих уроків, майстер-класів з залученням до співпраці викладачів інституту. Все це дало можливість побудувати науково-методичну роботу на трьох рівнях: гімназія, предметна методична комісія, вчитель у контексті педагогічного експерименту. При цьому постійно здійснюється науковий аналіз психолого–педагогічної літератури, спостереження, анкетування, опитування, теоретичний аналіз педагогічного досвіду гімназії та окремих учителів. Таким чином, було здійснено перехід шкільної методичної системи в режим розвитку, педагогічний аналіз і дослідницький підхід до планування, а також до кінцевих результатів. Одним із методів професійного самовдосконалення вчителів гімназії є метод "портфоліо" – опис роботи з аналізом її ефективності, найбільш вдалі методичні розробки, приклади творчих робіт учнів тощо. Він містить також документи, які фіксують професійний розвиток (дипломи, грамоти, подяки, характеристики та ін.), наукові, творчі роботи, власні статті, статті відомих науковців, які висвітлюють особливості тієї проблеми, над якою працює власник портфоліо, психологічні дослідження, конспекти уроків, виховних заходів. Метод "портфоліо" допомагає вчителю не тільки систематизувати педагогічний досвід, накопичені знання, а й дати об'єктивну оцінку власному професійному рівню. Науково-методична рада гімназії спрямовує роботу кожного вчителя на нестандартні форми роботи та презентації власних педагогічних ідей: методичний тренінг, "круглий стіл", експрес-інтерв'ю. Педагогічний колектив гімназії – дійсно творчий. На початкових етапах експерименту було здійснено диференціацію педагогічного колективу за особистісним потенціалом кожного вчителя. Було визначено групи вчителів, які і на сьогодні залишаються динамічними. Слід зазначити, що ми модернізували карти безперервного відстеження за зростанням професійного рівня вчителів та набуття ними рольових компетенцій. Крім того, на кожного вчителя заведений паспорт професійної компетентності, який містить діагностичну карту професійної компетентності, методичну та рейтингову картки вчителя, картку оцінки професійної компетентності вчителя. Узагальнення системи роботи з експериментальної діяльності здійснюється в травні кожного року на загальногімназичних методичних обжинках. На методичних обжинках розглядається таблиця творчого зростання як вчителів гімназії, так і викладачів інституту за поточний навчальний рік, аналізуються картки професійного вдосконалення вчителя, визначається траєкторія розвитку професійної майстерності. Крім того, відстежується вклад кожного вчителя в систему роботи гімназії з урахуванням основних критеріїв рейтингової картки. До методичних обжинок кожна творча лабораторія випускає науково-методичні збірки з теоретичним описом досвіду вчителя та з практичною частиною відкритих уроків за проблемою творчої лабораторії. Здійснюється педагогічна діагностика, аналіз-рефлексія власної діяльності вчителів на всіх рівнях її організації з наступною корекцією особистісної активності кожного вчителя стосовно саморозвитку. Вчителі гімназії охоче діляться власним педагогічним досвідом та власними наробками на сторінках педагогічної преси. Крім того, результатом багаторічної співпраці творчого колективу гімназії та професорсько-викладацького складу інституту є випуск педагогічних збірників. Таким чином, практична значимість роботи пов’язана з можливістю залучення до дослідницької діяльності широкого кола педагогічних працівників та накопичення досвіду використання сучасних освітніх технологій розвитку інноваційної особистості.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40985/

Реалізація завдань експерименту засобами самоуправління

У гімназії створена власна модель учнівського самоврядування. Її основу становить дитячо-юнацька організація "Сяйво", головна мета якої - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формува ння у дітей та молоді особистих рис громадян України, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Дитячо-юнацька організація "Сяйво" має три об’єднання, утворених на основі психофізичних вікових категорій, що допомагають організувати середовище та атмосферу великої і дружної родини: "Веселка" 1-4 класів "Струмок" 5-8 класів "Джерело" 9-11 класів Основні принципи об’єднання "Веселка": забезпечення комфортних умов для розвитку творчих здібностей учнів; реалізація природного потенціалу школярів, прагнення і здатності до духовного зростання; виховання через мовну культуру як засіб пізнання соціального досвіду й культури людства. Основні принципи об’єднання "Струмок": розвиток і задоволення моральних, інтелектуальних, мовних, естетичних запитів та інтересів у процесі активної творчої діяльності; становлення індивідуального й особистого образу, розвиток творчого потенціалу, самобутності особистості. Основні принципи об’єднання "Джерело": різнопланова інтелектуальна підготовка особистості, яка сприяє орієнтації в суспільстві; вирішення життєвих проблем, придбання почуття належності до власної культури, засвоєння її цінностей; формування внутрішньої системи моральних регуляторів поведінки (совісті, честі, гідності). Метою гімназичної системи виховання в рамках експерименту є соціалізація учня. Це перетворення дитини на суспільного індивіда, утвердження її як особистості, включення в суспільне життя як активної діючої сили. Тому неодмінною умовою існування дитячої організації є наявність КРС (координаційної ради самоврядування). Провідна роль лідера належить голові КРС, що обирається на демократичних засадах під час проведення звітно-виборчої конференції. Накопичений досвід та результативність роботи дитячої організації формується за рахунок чіткої вертикалі влади, простежується через усі дитячі об’єднання. Так, заступниками голови КРС, що є представником об’єднання "Джерело" є представники об’єднання "Струмок" та "Веселка". Функції лідерів класів виконують координатори. До складу КРС входять також члени ради та їх заступники за напрямками: "Інтелектуальний", "Дозвілля", "Здоров’я", "Педагогічний", "Друку та інформації", "Туристсько-краєзнавчий". Самоврядування виховує в учнів ініціативність, активність, самостійність, самокритичність, відповідальність, організаторські здібності. Формує вміння планувати, обирати головні напрямки в роботі, чітко налагодити контроль і перевірку виконання, правильно розділити обов’язки забезпечити координацію дій. Завдання та діяльність об'єднань спрямовані на: згуртування дітей, підлітків та педагогів з метою їх спілкування в добрих та корисних справах, різноманітних заняттях, грі, цікавому дозвіллі, в екологічних та трудових справах; утвердження, збереження та примноження традицій гімназії та району, органічний зв'язок з традиціями українського народу; активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів. Завдання та діяльність напрямків: "Інтелектуальний". Проведення заходів, що сприяють підвищенню рівня знань, координація дослідницько-пошукової та наукової діяльності з подальшою участю в гімназичних конкурсах "Хочу все знати!", "Криниця знань", робота з питань популяризації предметних олімпіад районного, міського, обласного та всеукраїнського рівнів; активна участь у МАН; підготовка та проведення міського конкурсу "Проба пера"; організація діяльності гімназичного товариства "Пошук"; підготовка та проведення години спілкування "Інтелект". "Дозвілля". Організація та проведення свят, конкурсів, виставок, вечорів відпочинку, дискотек, годин спілкування "Уроки історії", сприяння активної участі учнів у гімназичному конкурсі "Крок до зірок", ініціювання різноманітних флешмобів та фотоквестів; здійснення контролю за позаурочною зайнятістю учнів: відвідування гуртків та спортивних секцій; відбір найкращих творчих здобутків для участі у конкурсах та фестивалях різних рівнів. "Друку та інформації". Випуск класних газет, ведення Єдиного інформаційного вікна дитячо-юнацької організації "Сяйво", участь у підготовці щомісячного друкованого видання гімназії "Четвертий вимір"; сприяння активній участі учнів у конкурсах художнього напрямку різних рівнів; участь у роботі гуртка "Матриця", організація художніх та фотовиставок; організаційна робота щодо проведення щорічного гімназичного конкурсу "Кінотавр"; презентація власних робіт на конкурсах "Більше видань хороших і добрих", "Шкільний пресцентр" та фестивалях з журналістики, поповнення постійно діючої експозиції "Сонячна галерея". "Здоров’я". Організація та проведення заходів спортивно-оздоровчого спрямування; участь у турнірах, змаганнях, естафетах різних рівнів. Розвиток олімпійського руху; висвітлення результатів та спортивних досягнень на дошці "Гімназичний олімп"; розробка та проведення спортивно-родинного свята "Від спорту до краси"; здійснення профілактичної роботи; підтримка діяльності агітбригади "Час діяти зараз", екотеатру "Планета в долонях" та команди "Діти олімпу"; розробка заходів у рамках акції "Чисте місто" та "Екологічна варта"; підготовка інформ-дайджестів загальною тематикою "Компас здоров’я". "Туристко-краєзнавчий напрям". Формування та підготовка туристичного загону "Космотур"; участь у туристичних зльотах та змаганнях; організація екскурсійної та краєзнавчої роботи; координація роботи гімназичних виховних осередків "Українська світлиця"; залів "Історія України" та "Педагогіча думка"; консолідація зусиль учнів на написання дослідницько-наукових робіт з подальшою участю у конкурсах різних рівнів; підготовка ДЮП (Дружини юних пожежників) "Ангели". "Педагогічний". Цей напрям є ключовим у діяльності нашої гімназії, тому його члени координують роботу співдружностей класів; розробляють цілі спрямування волонтерського десанту; допомагають вчителям-ветеранам та людям похилого віку; ведуть шефську роботу з дітками з притулків та дитячих будинків; координують роботу загону "Дублер"; проводять дні самоврядування; готують матеріали на інформ-дайджести "Засвіти ліхтарик толерантності" та години спілкування "Педагогічний майстер-клас"; навчають вожатих для роботи в пришкільному таборі. Склад КРК (координаційної ради класу) є дзеркальним відображенням загально-гімназичної ради самоврядування. Ідею цілісності дитячо-юнацького об’єднання підтримують існуючі в гімназії співдружності класів. Вони створені за принципом наявності трьох вікових категорій, представництва трьох дитячих об’єднань, а також враховується те, що кожен клас має одну й ту саму першу вчительку. Взаємодопомога та співпраця класів співдружностей розкривають нові шляхи для самореалізації кожної окремої особистості, надають більше свободи вибору форм і змісту участі в загальній справі. Члени співдружності вболівають один за одного під час змагань, конкурсів, фестивалів; допомагають під час суботників, зборів макулатури, при підготовці позакласних заходів; здійснюють взаємовідвідування під час години спілкування "Педагогічний майстер-клас". Усією співдружністю визначають традиційні гімназичні свята: "День Святого Миколая", "Масляна", виставка "Пасхальний вернісаж". Організаційну впорядкованість у життєдіяльність гімназичного колективу вносять КТС (колективні творчі справи). Саме вони задають певний ритм. КТС спрямовані на збагачення колективу й особистості соціальним цінним досвідом, на удосконалення кращих людських здібностей, потреб і відносин. У кожній КТС вирішується цілий ряд завдань, відбувається розвиток демократичних основ життя, самостійності та ініціативності дітей, самоуправління, активного ставлення до оточуючого середовища. Кожна справа обмежена у часі (термін один місяць) та має п’ять етапів: І – вибір теми та напрямку справи; ІІ – створення творчої групи справи; ІІІ – підготовка; IV - проведення; V – підсумки КТС. Колективна творча справа – це конкретне втілення багатогранної громадської турботи в єдності трьох її сторін: практичної, організаторської, виховної. У системі роботи гімназії діє ще один елемент структури дитячо-юнацької організації - це "Клас-господар". Усі учні 6-11 класів, змінюючи один одного щотижня, виконують певні обов’язки: Оформлення виставок, проведення виховних заходів. Забезпечення гласності всіх подій в житті гімназії. Організація "цікавих" перерв (для учнів молодшої школи), випуск стінгазет, фотовиставки, рухливі ігри, залучення молодших школярів до чергування разом зі своєю співдружністю, проведення "п'ятихвилинок" для школярів молодшої та середньої ланки. Таким чином, за багато років існування такої системи роботи дитячо-юнацького об’єднання "Сяйво" в рамках експерименту набуло ідеальних рис: учні мають ціль, створюють модель її реалізації та отримують прогнозовані результати. У гімназії постійна вирує робота. Так, протягом останніх років було проведено соціальний проект "Увага! Людина поважного віку", проект "Пам'ять", святковий проект "Наша сила, міць, краса!", проект "Згадаймо ті полум'яні роки!". Традиційною в закладі стала акція "16 днів проти гендерного насильства", "Тиждень олімпійського руху", "Ярмарок гуртків", "Вільний мікрофон" тощо. Широкого використовуються інноваційні форми: тренінги, фотоквести, флешмоби, конкурс "Гімназичний кінотавр". Флешмобом "Червона стрічка", відкритим форумом "Контакт єднає Україну". На належному рівні в гімназії діють виховні осередки: "Зала історії України" "Зала педагогічної думки", "Українська світлиця" та кімната ПДР. Таким чином, безперервна якісна робота ведеться у кожному класному колективі. Результати діяльності підсумовуються на щорічній учнівській конференції, де й проводиться нагородження переможців КТС. Усе вище перераховане спрямоване на створення ефективної системи управління процесом творчого зростання та набуття компетенцій шляхом інтерактиної взаємодії учасників експерименту.

Адміністрування школи

https://urok.osvita.ua/materials/administration/40990/

Інтегрування освіти для формування інноваційної особистості учня і вчителя

Історія Педкомплексу починалася в далекому 2000 році, на зламі століть, у час вагомих політичних, економічних та соціальних змін в Україні. Перед школою того часу, яка розвивалась в динамічній державі, в якій швидко змінювалась ситуація, висувались завдання надзвичайно високого рівня – здійснити модернізацію освіти, зробити її ефективною. Модернізація національної освіти, її інтенсивна розбудова до потреб сучасності, інтегрування у світовий освітній простір поставила перед усіма освітянами вимоги переорієнтації своїх поглядів у майбутнє, вироблення власної стратегії розвитку закладу, винайдення власних шляхів вирішення проблем. Особливо гостро стояло питання формування особистості вчителя, переорієнтації з репродуктивного на творче розв’язання навчально-виховних завдань. Проблему підготовки вчителя, здатного до творчої інноваційної діяльності, вища педагогічна школа власними силами оптимально вирішити не могла. Педагогічні дослідження та практика роботи педагогічних вузів вказують на необхідність добору і навчання у вузах професійно-зорієнтованих випускників шкіл, які виявили стійкі нахили до педагогічної професії та на практиці довели придатність до неї. В умовах розбудови національної системи освіти, відтворення і зміцнення інтелектуального потенціалу українського народу, виходу вітчизняної науки і техніки на світовий рівень, враховуючи потребу у вчительських кадрах, особливо актуальною стає робота з орієнтації учнів на педагогічну професію та підготовка до неї на довузівському етапі. Наше глибоке переконання – це те, що формування духовного, морального, інтелектуального потенціалу майбутнього вчителя має починатися задовго до вступу у вуз. І в цьому плані невичерпні резерви знаходяться в школах, особливо в школах нового типу. Отже, враховуючи роль школи нового типу і вищої педагогічної школи у формуванні гармонійно розвиненої, творчої особистості, ми спробували об’єднати їх зусилля в орієнтації найбільш обдарованої учнівської молоді на свідомий вибір учительської професії, на розвиток педагогічних здібностей, необхідних особистісних якостей, які в майбутньому допоможуть успішно оволодіти методикою і технологією педагогічної роботи та навчать творчо підходити до виконання професійних функцій. З метою налагодження тісного взаємозв’язку з педагогічним інститутом в орієнтації учнів на свідомий вибір і оволодіння вчительським фахом на базі нашої педагогічної гімназії було створено педагогічний комплекс, під час створення якого ми намагалися подолати існуючі протиріччя в педагогічній практиці між: вимогами підготовки творчої особистості вчителя і масовим (в більшості випадків) традиційним характером професійного навчання; тенденцією до інтенсифікації навчального процесу і недостатнім рівнем підготовки педагогічних кадрів до цієї діяльності; потребою підготовки учнів (майбутніх педагогів) до безперервної освіти, самоосвіти, творчого свідомого вибору професії і недостатньо сформованими вміннями аналізувати постійно зростаючий потік інформації, знаходити закономірності й залежності між вивченими явищами; несформованими професійними інтересами. Так народилася ідея створення педагогічного комплексу. Педкомплекс є багатоступеневою системою, яка має складну структуру, де об’єднано ДДЗ № 183, гімназія, Жовтоводське педучилище, КПІ. Була розроблена концепція професійної педагогічної підготовки учнів педгімназії відповідно до Закону України "Про освіту", державної національної програми "Освіта" на засадах широкого використання методів педагогіки і психології та здобутків національної етнопедагогіки, виявлення та розвитку педагогічних нахилів і здібностей учнів, які готуються стати або виявили схильність до педагогічної діяльності. Згідно концепції ефективна система довузівської підготовки майбутнього вчителя повинна спиратися на такі вихідні положення: надати учням первинні знання про педагогічну професію; сформувати у учнів первинні уявлення, необхідні для майбутньої педагогічної діяльності; розвинути бажання в майбутній професії вчителя святого служіння народові незалежної і суверенної України. Головним завданням експерименту є забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти. Реалізація завдань Педкомплексу здійснюється шляхом координації і регулювання усіх управлінських механізмів та включення педпрацівників у інноваційну діяльність. Програма дослідно-експериментальної роботи на базі КПГ передбачала 5 етапів реалізації проекту протягом 12 років (з 2001 до 2013р). І етап – вересень 2001 – діагностично-концептуальний. ІІ етап - жовтень2001-травень2002 – організаційно-прогнозуючий. ІІІ етап – 2002-2005 – пізнавально-пошуковий. ІV етап – 2005-2009 – формуючий. V етап – 2009-2013 – узагальнюючий. На І етапі здійснювався моніторинг умов та особливостей розвитку особистості, а також стану її здоров’я. Оскільки основна мета моніторингу – спостереження за відповідністю психофізичного розвитку дитини її віковим нормам, а в якості системоутворюючого фактору ми беремо рівень соціального розвитку, то моніторинг розвитку особистості дитини доцільно розпочинати з визначення готовності 6-річної дитини до навчання у школі, що й було здійснено психологами гімназії. ІІ етап реалізовувався в стінах ДДЗ № 183, де і навчались наші первачки. Тут добір розвивальних засобів здійснювався через включення малюків у предметно-ігрову і маніпулятивну діяльність, на основі якої будується розвиток сенсорної культури, як головного фактору педагогічної комунікації. Саме тут, як це не дивно, розпочинається допрофесійна підготовка, в якій малюки шляхом мовленнєво-ігрових тренінгів знайомились з майбутньою професією. Тут дбають про фізичний розвиток та загартування, формують уміння оцінювати вчинки, розвивають організаторські, комунікативні, художньо-естетичні нахили і здібності дітей через ШАРМ (школу активного розвитку малюків), створену за ініціативою творчої групи вчителів початкової ланки гімназії. Державні програми дошкільної освіти "Малятко" та "Дитина" доповнювались програмою раннього розвитку дитини "Перші кроки". Це особлива система виховання через центри діяльності. Вони ставлять завдання перед вихователями організовувати розважальне середовище в групах, зосереджувати навчальні заняття біля центрів діяльності, залучаючи батьків до навчально-виховного процесу і таким чином здійснюючи їх психологічну освіту. Перехід до прогімназичної початкової школи на ІІІ етапі експерименту відбувався поступово, не викликаючи зайвих труднощів під час адаптації молодших школярів до гімназичного середовища. Основні завдання в початковій ланці – дати ґрунтовні й міцні початкові відомості з базових предметів, розширюючи та поглиблюючи їх за рахунок факультативів, додаткових індивідуальних занять та введення нових курсів. Профільність на цьому етапі відображає варіативна частина навчального плану: логіка, етика спілкування, "Творчість", інформатика (уже в ті роки), філософія. Заняття на цих курсах передбачають формування навичок спілкування, моделювання поведінки самостійно і незалежно діяти. А це створює умови для творчого використання інформаційно-навчальних модулів на діяльнісній основі. Ми далекі від думки, що кожну дитину запрограмували на професію вчителя, але вихована нами дитина здатна діяти самостійно, бути діяльнісною, свідомою, незалежною, вільно спілкуватись та мислити рідною мовою. Здійснювати первинну профорієнтацію на вчительську професію допомагають тематично обладнані рекреації, класні кімнати, кабінети, а також орієнтовне спілкування в навчально-виховному процесі з учителями і батьками. Головним завданням експериментальної роботи на ІV формуючому етапі експерименту є формування нової моделі особистості вчителя, здатного виховувати людину компетентну, творця власного життя. На даному етапі експерименту завдання обумовлені об’єднанням всіх вікових категорій суб’єктів педагогічного впливу на основі забезпечення послідовності і наступності в навчанні і розвитку. Зміст експериментальної діяльності моделюється відповідно до кожної групи з урахуванням їх інтелектуального розвитку і потенційних можливостей. Добір форм і методів розробляється і моделюється на технологічній основі, при цьому особлива увага приділяється розвитку особистих якостей, необхідних для педагогічної професії. Практична перевірка та реалізація дидактичних засобів та моделей виявляється у взаємодії між учасниками експерименту та визначає ступінь їх ефективності та результативності. За програмою експерименту учні мають отримати ґрунтовні академічні знання за допомогою профільних спецкурсів. У навчальному плані коригується кількість годин на дисципліни, які пов’язані з формуванням світогляду учня, його духовно-моральних цінностей. Так, учні 5-8 класів мають можливість відвідувати факультативи з психології, логіки, риторики. Гімназисти 10-11 класів вивчають основні професійні якості в стінах педінституту. Щотижня вони відвідують профільні спецкурси на базі педінституту, поглиблюючи базу знань з обраного предмету. Але основний акцент роботи на цій стадії навчання приділяється розвитку у гімназистів здібностей, які допомагають їм сприймати себе в ролі суб’єктів діяльності, регулювати свою поведінку, організовувати і прогнозувати своє життя. І в цьому їм допомагають програми спецкурсів: педагогіка, соціологія сім’ї, філософія, етика спілкування, педагогіка мовленнєвого етикету, які розробили для них викладачі КПІ. Стратегія навчання на спецкурсах спрямована не лише на поглиблення знань з обраного профілю, а й на розвиток таких підструктур особистості, як спілкування, цілеспрямованість, самосвідомість, впевненість, незалежність, які необхідно формувати майбутньому вчителю. На практичних заняттях з психології та соціології майбутні вчителі оволодівають методикою тестування і вчаться робити аналіз і висновки щодо обраних профільних нахилів і здібностей, порівнювати результати. Працюючи під керівництвом науковців з КПІ, випускники гімназії отримують прискорене професійне становлення. Саме на цьому У узагальнюючому етапі відбувається конкретна цілеспрямована підготовка майбутніх вчителів, осмислення первинного досвіду педагогічної діяльності, що допомагає учням зробити свідомий вибір майбутньої професії. Наш випускник – професійно самовизначений, готовий до оволодіння професією на вищому рівні. Гімназія спостерігає за процесом їх навчання, веде облік успішності і професійної активності. Управлінський вплив на розвиток інноваційної діяльності вчителів здійснюється засобами лабораторії творчого та інноваційного зростання вчителів, яка була створена в гімназії під керівництвом Кондрашової Л.  В., наукового керівника експерименту. Положення, план, програма діяльності цієї лабораторії реалізуються у тематиці засідань методичної ради гімназії та планах предметних методичних комісій. Практична значимість результатів підтверджується моніторинговими дослідженнями рівнів компетентності, реалізацією самоаналізу утруднень, участю вчителів у фахових конкурсах. Спільна діяльність науковців педінституту та вчителів гімназії дає можливість перебудувати навчальний процес таким чином, щоб кожен навчальний предмет викладався за новітніми освітніми технологіями. Управлінська діяльність адміністрації КПГ забезпечила переорієнтацію педколективу на вимоги інноваційної стратегії, перехід від режиму функціонування до режиму розвитку. Можна без перебільшення вважати інтелектуальним надбанням вчителів гімназії психосоціальні карти гімназиста, щоденники самоосвіти обдарованих гімназистів, паспорти інтелекту класів, карти самоаналізу вчителів, трьохрівневе календарне планування вчителів тощо. Інноваційну спрямованість організації роботи з обдарованими дітьми забезпечують створені в гімназії програми індивідуального розвитку гімназистів, які побудовані на глибокій діагностиці та моніторингових дослідженнях. Творча співпраця з професорсько-викладацьким складом КПІ є суттєвою особливістю розвитку гімназії. Поруч з учителями гімназії навчально-виховний процес здійснюють понад 30 викладачів, які творчо реалізують соціально-педагогічні умови експерименту, мобілізують гімназистів і вчителів на творчі справи. Вони ведуть спецкурси для гімназистів, беруть участь у постійно діючих психолого-педагогічних семінарах, очолюють керівництво науково-дослідницькою діяльністю учнів і вчителів гімназії. На сьогоднішній день якісний склад педпрацівників КПГ становить: Заслужений вчитель України – 2 Вчитель-методист – 19 Старший вчитель – 7 Відмінник освіти України – 7 Вчитель вищої категорії - 32 Вчитель І категорії – 3 Вчитель ІІ категорії - 5 Громадська і педагогічна діяльність кожного члена педколективу спрямована на ініціювання та генерування ідей, оновлення роботи, наповнення її діяльнісними методами і проектами. Педагогічний колектив гімназії глибоко усвідомлює роль виховання людини нової генерації. Це змушує нас знаходити інноваційні, творчі, креативні форми методичної, виховної, управлінської діяльності, щоб створити таке навчальне середовище, де кожен наш учень прагнув би реалізувати свої здібності й можливості. Ми створюємо поле креативності, яке придатне до створення нового знання, що веде до радикальних змін стереотипів. Усі вищеперераховані аспекти позитивно впливають на рівень сформованості у наших вихованців найважливіших якостей особистості, створюють оптимальні умови профільної підготовки майбутніх вчителів. Щороку до КПІ вступають до 50% гімназистів-випускників. Їх рівень вихованості, соціальна та громадська позиція дають можливість швидко адаптуватись до вимог у вищому навчальному закладі і стати лідерами як у навчанні, так і суспільно-громадському житті інституту. Отже, аналіз отриманих результатів підтверджує правомірність створення Педкомплексу як однієї з форм безперервної, особистісно-орієнтованої освіти й підготовки гімназистів до свідомого вибору життєвого шляху і професійного становлення. Педкомплекс перетворився на фактор розвитку інноваційної науково-методичної діяльності, забезпечення інноваційних процесів.

Адміністрування школи